761/3717/15-а Про визнання протиправною бездіяльність Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції міста, яка полягає у невиконані постанови районного суду міста - 07.04.2020 Прийняття

за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України у місті Києві, третя особа - Кабінет Міністрів України, про визнання бездіяльності протиправною, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 15 листопада 2017 року (прийняту у складі головуючого судді - Савицького О.А.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2018 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого Федотова І.В., суддів: Ганечко О.М., Літвіної Н.М.),

у с т а н о в и в :

І. Суть спору:

1. У грудні 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Шевченківського районного суду міста Києва з адміністративним позовом (з урахуванням уточнень) до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України у місті Києві у якому просила суд:

1.1. - визнати протиправною оскаржену до суду 10.02.2015 року бездіяльність Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві, яка полягає у невиконані постанови Шевченківського районного суду м.Києва від 22.12.2011 року №2а-2969/11 та від 07.08.2014 року №761/13736/13-а;

1.2. - зобов`язати відповідача - Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві вчинити такі дії:

1) не пізніше семи робочих днів з дня надходження (отримання) постанови суду №761/3717/15-а перевірити за даними автоматизованої системи виконавчого провадження виконання постанови від 22.11.2011 року №2а-2969/11, виконавчого листа №2-а-2969/11 від 16.03.2013 року Шевченківського районного суду м.Києва та внести дані про це рішення до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою;

2) надіслати на ім`я ОСОБА_1 на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1 та боржнику у виконавчому провадженні №37706146 - Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м.Києві (код ЄДРПОУ:40376133, вул. Борисоглібська, 14, м.Київ, 04070), на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомлення про прийняття рішення для обліку із зазначенням чергу, до якої воно включено із зазначенням адреси відповідного веб-сайта в Інтернеті, а також ідентифікатор для доступу до інформації Реєстру;

3) надіслати на ім`я боржника у виконавчому провадженні №37706146 Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м.Києві (код ЄДРПОУ: 40376133, вул.Борисоглібська, 14, м.Київ, 04070), або на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із повідомленням про прийняття рішення для обліку копію рішення для здійснення нарахування суми коштів, що підлягає виплаті заявнику ОСОБА_1 ; передати рішення - виконавчий лист №2-а-2969/11 від 16.03.2013 року Шевченківського районного суду м.Києва до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів;

4) не пізніше наступного робочого дня з дня затвердження акта приймання-передачі надіслати ОСОБА_1 на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 та боржнику - Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м.Києві (код ЄДРПОУ: 40376133, вул.Борисоглібська, 14, м.Київ, 04070) на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомлення про передачу рішення до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, із зазначенням реквізитів акта приймання-передавання;

1.3. - зобов`язати Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м.Києві (код ЄДРПОУ: 40376133, вул.Борисоглібська, 14, м.Київ, 04070) повідомити Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві протягом десяти робочих днів з дня отримання повідомлення із наданням відповідного документа про здійснення нарахування ОСОБА_1, підписаного уповноваженою особою і завіреного гербовою печаткою;

1.4. - зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві (вул. Терещенківська, 11-а, м.Київ, 01601) прийняти виконавчий лист №2-а-2969/11 від 16.03.2013 року Шевченківського районного суду м.Києва в порядку, затвердженому Постановою КМУ від 03.09.2014 року №440 (440-2014-п) ;

1.5. - зобов`язати суб`єктів владних повноважень не на користь яких буде ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

2. Обґрунтовуючи вимоги позивач зазначив, що постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 07.08.2014 року по справі №761/13736/13-а було скасовано постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві від 21.08.2013 року про закінчення виконавчого провадження №37706146 з примусового виконання постанови Шевченківського районного суду м.Києва від 22.12.2011 року №2-а-2969/11 про нарахування УПФУ в Шевченківському районі м.Києва і виплату дитині війни щомісячної соцнадбавки до пенсії у розмірі 30% за період з 31.10.2010 року до 22.07.2011 року, визнано протиправними дії Управління ДВС ГУЮ у м.Києві з приводу закінчення виконавчого провадження №37706146, визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Києва та неотримання рішення правоохоронного органу по результатам розгляду подання державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ в м.Києві Бялого Максима Глібова, а також визнано протиправною бездіяльність Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві щодо не повідомлення стягувача ОСОБА_1 про зміну державного виконавця у виконавчому провадженні № 37706146.

2.1. Разом з тим, отримавши вказану постанову відразу після її проголошення, відповідач протягом трьох робочих днів після її отримання, а саме 12.08.2014 року, не відновив виконавче провадження, як то передбачено вимогами статті 51 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

2.2. Позивачка вказує, що відповідач умисно ухилявся відновити виконавче провадження, адже розраховував на скасування постанови Шевченківського районного суду м.Києва від 07.08.2014 року судом апеляційної інстанції, чого, в свою чергу, не відбулося.

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 15 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2018 року в задоволені позовних вимог було відмовлено.

4. Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що дії державного виконавця щодо прийняття постанови про відновлення виконавчого провадження саме 22.01.2015 року є правомірними та такими, що відповідають вимогам, передбаченим положеннями частини 1 статті 51 Закону України "Про виконавче провадження", решта позовних вимог, які фактично є похідними від вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця щодо невиконання постанови Шевченківського районного суду м.Києва від 22.12.2011 року №2а-2969/11 та від 07.08.2014 року №761/13736/13-а.

IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

5. У касаційній скарзі позивачка, посилаючись на те, що оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанції було винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просить суд скасувати Шевченківського районного суду міста Києва від 15 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2018 року, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.?

5.1. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги позивачка зазначає, що відповідно до частини першої статті 51 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

5.2. Отже, позивач вважає, що відповідач отримавши постанову Шевченківського районного суду м.Києва від 07.08.2014 року відразу після її проголошення, зобов`язаний був відновити виконавче провадження протягом трьох днів після її отримання, а саме: 12.08.2014 року.

6. Відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 на адресу Верховного Суду не надходив.

ІV. Установлені судами фактичні обставини справи

7. Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Григорян О.Г. від 24.04.2013 року було відкрито виконавче провадження № 37706146 щодо примусового виконання виконавчого документа, виданого Шевченківським районним судом м.Києва 16.04.2013 року про зобов`язання Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну 30 % надбавку до пенсії як "дитині війни", виходячи з розміру, встановленого частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за період з 31.10.2010 по 22.07.2011 року з урахуванням виплат, що здійснювались ОСОБА_1 у цей період.

8. Постановою державного виконавця Бялого М.Г. від 21.08.2013 року вказане виконавче провадження було закінчено на підставі пункту 11 частини 1 статті 49 та статті 50 Закону України "Про виконавче провадження".

9. Постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 07.08.2014 року у справі №761/13736/13-а, що була залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2014 року, дії Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції з приводу закінчення вищенаведеного виконавчого провадження було визнано неправомірними, а саму постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві Бялого Максима Глібовича від 21 серпня 2013 року про закінчення виконавчого провадження - скасовано.

10. Указаною постановою було визнано протиправною бездіяльність Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві щодо не звернення до виконання постанов про накладення штрафів на боржника Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Києва, не отримання рішення правоохоронного органу по результатам розгляду подання державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві Бялого М.Г., а також щодо не повідомлення стягувача ОСОБА_1 про зміну державного виконавця у виконавчому провадженні № 37706146.

11. Постановою державного виконавця Бялого М.Г. від 22 січня 2015 року було відновлено виконавче провадження

12. Уважаючи протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не відновленні виконавчого провадження протягом трьох робочих днів після отримання постанови Шевченківського районного суду м.Києва від 07.08.2014 року у справі №761/13736/13-а, як то передбачено вимогами статті 51 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, позивач звернулася з даним позовом до суду.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування (в редакції, яка діяла на час вирішення справи в суді першої та апеляційної інстанції)

13. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

14. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом № 606-XIV (606-14) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

15. Відповідно до статті 1 Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

16. За правилами частини 1 статті 6 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

17. Частиною 1 статті 11 Закону № 606-XIV визначено, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

18. Згідно з частиною першою статті 51 Закону № 606-XIV у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

VI. Позиція Верховного Суду

19. Предметом розгляду у суді касаційної інстанції є дії державного виконавця під час прийняття постанови про відновлення виконавчого провадження.

20. Колегія суддів зазначає, що суд першої та апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходили з того, що дії державного виконавця щодо прийняття постанови про відновлення виконавчого провадження саме 22.01.2015 року є правомірними та такими, що відповідають вимогам, передбаченим положеннями частини 1 статті 51 Закону України "Про виконавче провадження".

21. Проаналізувавши встановлені судами фактичні обставини справи, Верховний Суд виходить із такого.

22. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

23. Указані конституційні норми знаходять своє продовження і конкретизуються в положеннях Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

24. Згідно з частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

25. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України (ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, що була чинною до 15 грудня 2017 року ).

36. Статтею 255 КАС України (в редакції, що була чинною до 15 грудня 2017 року) встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України

37. Отже, з наведеного вбачається, що виконанню підлягає саме судове рішення по справі, яке набрало законної сили.

38. Указані обставини повністю спростовують посилання позивачки, що положення статті 51 Закону України "Про виконавче провадження" не містили вимоги набрання законної сили судовим рішенням, яким визнано постанову про закриття виконавчого провадження незаконною.

39. Також, колегія суддів зазначає, що постанова Шевченківського районного суду м.Києва від 07.08.2014 року у справі №761/13736/13-а була залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2014 року.

40. Постанова Шевченківського районного суду м.Києва від 07.08.2014 року у справі №761/13736/13-а набрала законної сили 23.12.2014 року.

41. Так, приписами частини 1, 3, 5 статті 254 КАС України (в редакції, що була чинною до 15 грудня 2017 року) зазначено, що, постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п`ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

42. Матеріалами справи підтверджено, що ухвала Київського апеляційного суду надійшла на адресу Управління державної служби Головного управління юстиції у м.Києві 19.01.2015 року.

43. Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції, що постанова про відновлення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду м.Києва від 16.04.2013 року була винесена державним виконавцем 22.01.2015 року, тобто протягом трьох днів з дня отримання ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2014 року, як то передбачено вимогами частина 1 статті 51 Закону України "Про виконавче провадження".

44. На підставі викладеного, доводи позивача про те, що відповідач, отримавши постанову Шевченківського районного суду м.Києва від 07.08.2014 року відразу після її проголошення, зобов`язаний був відновити виконавче провадження протягом трьох днів після її отримання, а саме: 12.08.2014 року, не ґрунтуються на вимогах закону та не відповідають фактично встановленим обставинам справи.

45. Доводи касаційної скарги зазначених обставин та висновків судів не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою судів щодо обставин справи, які суди встановили у процесі її розгляду. Водночас, за приписами частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

46. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.