910/5105/18 Про заміну сторони у справі - 18.04.2019 Прийняття

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/5105/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційні скарги Акціонерного товариства "Київенерго" і Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 (судді: Мартюк А. І., Зубець Л. П., Пашкіна С. А.) та ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.10.2018 (суддя Котков О. В.)

за клопотаннями Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" і Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

про заміну сторони у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства "Київенерго",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Київської міської ради і Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго",

про стягнення 4 634,02 грн,

В С Т А Н О В И В :

1. Фабула справи

1.1. У квітні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (далі - ПАТ "Київенерго") про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат за неналежне виконання грошового зобов'язання.

1.2. У травні 2018 року ПАТ "Київенерго" подало до суду клопотання про заміну сторони правонаступником на підставі статті 52 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання", в якому просило замінити відповідача - ПАТ "Київенерго" його правонаступником у спірних правовідносинах - Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - КП "Київтеплоенерго").

Клопотання обґрунтовано тим, що майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, зокрема обладнання та інше майно котелень, станцій теплопостачання, що використовується для виробництва теплової енергії та для якого ПАТ "НАК "Нафтогаз України" закупило природний газ, вибуло із володіння та користування ПАТ "Київенерго" на підставі рішення Київської міської ради від 20.06.2017 № 439/2661, додаткової угоди до Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу міста Києва від 27.09.2001, підписаної 19.12.2017 (далі - Угода), розпорядження Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693, а також актів приймання-передачі основних засобів від 30.04.2018.

Так, згідно з рішенням Київської міської ради від 20.06.2017 № 439/2661 комунальне майно, повернуте із володіння та користування ПАТ "Київенерго", закріплено на праві господарського відання за КП "Київтеплоенерго", яке відповідно до частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" стало правонаступником за борговими зобов'язаннями з оплати природного газу, спожитого для виробництва теплової енергії, у тому числі за договором купівлі-продажу природного газу від 25.01.2016 № 4441/16-БО-41-17, стягнення заборгованості за яким є предметом спору у цій справі.

1.3. У жовтні 2018 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" також подало до суду клопотання про заміну сторони (відповідача - ПАТ "Київенерго") правонаступником - КП "Київтеплоенерго" згідно зі статтею 52 Господарського процесуального кодексу України з підстав, аналогічних викладеним у клопотанні ПАТ "Київенерго".

2. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2018, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019, відмовлено у задоволенні клопотань ПАТ "Київенерго" і ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про заміну сторони правонаступником.

Суди дійшли висновку, що КП "Київтеплоенерго" стало правонаступником ПАТ "Київенерго" лише у частині зобов'язань з оплати спожитого товариством природного газу, тобто у частині основного боргу з дати затвердження мирової угоди, яка не передбачала передання КП "Київтеплоенерго" боргу зі штрафними санкціями.

Положення частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" в частині поширення їх дії на суб'єктів господарювання, яким надано у користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, кінцевий власник яких є відмінним від кінцевого власника суб'єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним), суперечать положенням частини 4 статті 13, частин 1, 4 статті 41, частини 2 статті 61 Конституції України і не підлягають застосуванню до цього спору. Зазначені норми виключать можливість заміни боржника (ПАТ "Київенерго") на КП "Київтеплоенерго" за зобов'язаннями ПАТ "Київенерго" перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за відсутності волі КП "Київтеплоенерго" та зважуючи на факт передачі йому кореспондуючих такому зобов'язанню прав вимоги до споживачів, тому суди дійшли висновку про відсутність передбачених статтею 52 Господарського процесуального кодексу України умов для визнання КП "Київтеплоенерго" правонаступником ПАТ "Київенерго" за борговими зобов'язаннями.

3. Короткий зміст касаційних скарг

3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями, ПАТ "Київенерго" у касаційній скарзі просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.10.2018 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019, постановити нову ухвалу про заміну ПАТ "Київенерго" його правонаступником у спірних правовідносинах - КП "Київтеплоенерго", наголошуючи на помилковості висновків судів про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача і заміни його правонаступником згідно зі статтею 52 Господарського процесуального кодексу України та частиною 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" у зв'язку з отриманням КП "Київтеплоенерго" цілісного майнового комплексу з вироблення теплової енергії.

Скаржник зазначає, що суди не застосували положення частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання".

3.2. ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у касаційній скарзі також просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.10.2018 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 і прийняти нове рішення, згідно з яким залучити до участі у справі КП "Київтеплоенерго" як правонаступника ПАТ "Київенерго" з підстав, аналогічних викладеним у касаційній скарзі ПАТ "Київенерго" та клопотанні про заміну сторони правонаступником.

3.3. КП "Київтеплоенерго" і Київська міська рада у відзивах на касаційні скарги, заперечуючи проти їх задоволення, наголошують на правомірності висновків судів про відсутність правових підстав для заміни сторони правонаступником.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржувані у справі судові рішення, дослідивши доводи, наведені у касаційних скаргах і запереченнях на них, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що 27.09.2001 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (після зміни назви - ПАТ "Київенерго") (енергопостачальник) і Київською міською державною адміністрацією (адміністрація) укладено Угоду, у пункті 1.1 якої (у редакції додаткової угоди від 30.04.2007) сторони визначили, що за цією Угодою з метою реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу міста Києва, вирішення питань підвищення надійності енергопостачання споживачів міста Києва, проведення єдиної тарифної та технічної політики, забезпечення стабільних надходжень до бюджету, відновлення, реконструкції та ефективного використання основних фондів, створення нових потужностей та впорядкування наявних у місті систем енергопостачання, створення єдиного технологічного циклу та системи розрахунків за спожиті енергоносії, забезпечення соціальної захищеності та гарантованої зайнятості працівників енергетичного комплексу адміністрація передає енергопостачальнику, який приймає майно, що відноситься до комунальної власності територіальної громади міста Києва, перелік якого наведено у додатках 1, 2, 3 до цієї Угоди (далі - майно), у володіння та користування з обмеженням правомочності розпорядження щодо майна за згодою власника, відповідно до умов цієї Угоди та вимог чинного законодавства.

Згідно із цією Угодою відповідачеві передано у володіння і користування майно територіальної громади міста Києва, зокрема те, що забезпечує виробництво, постачання та транспортування теплової енергії. ПАТ "Київенерго", використовуючи майно територіальної громади міста Києва, на підставі виданих ліцензій здійснювало постачання і транспортування теплової енергії із використанням природного газу як сировини.

20.06.2017 Київською міською радою прийнято рішення № 439/2661 "Про припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної з Київською міською адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", якою продовжено дію Угоди до 26.04.2018 включно та внесено відповідні зміни до Угоди згідно з додатком 1 до цього рішення, а також припинено дію Угоди з 27.04.2018. Додаткова угода підписана сторонами 19.12.2017.

За змістом пункту 4 рішення від 20.06.2017 № 439/2661 Виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації), у тому числі, доручено визначити комунальне підприємство та закріпити за ним на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, повернуте із володіння та користування ПАТ "Київенерго" після припинення Угоди.

Відповідно до пункту 5 розпорядження Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної з Київською міською адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" КП "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким на праві господарського відання буде закріплено майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що буде повернуто з володіння та користування АТ "Київенерго" після припинення Угоди.

На підтвердження вибуття майна із володіння та користування ПАТ "Київенерго" надано витяги з актів приймання-передачі основних засобів і малоцінних необоротних активів, які передаються із володіння та користування ПАТ "Київенерго" від 30.04.2018 у зв'язку із припиненням Угоди, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", що на момент передачі обліковуються за Структурним відокремленим підрозділом "Київські теплові мережі" ПАТ "Київенерго" від 30.04.2018.

Водночас, як установили суди попередніх інстанцій, зазначені акти не підтверджують закріплення майна на праві господарського відання за КП "Київтеплоенерго".

4.3. ПАТ "Київенерго" і ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у клопотаннях про заміну сторони правонаступником на підставі статті 52 Господарського процесуального кодексу України зазначали про необхідність заміни ПАТ "Київенерго" його правонаступником у спірних правовідносинах - КП "Київтеплоенерго", зважаючи на положення частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання".

4.4. За змістом статті 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв'язок матеріального і процесуального права, фактично, процесуальне правонаступництво слідує за матеріальним. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва, господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок правонаступництва.

Павонаступництвом є перехід прав і обов'язків від одного суб'єкта до іншого. Розрізняють дві форми правонаступництва: універсальне та часткове (сингулярне). У разі універсального правонаступництва до правонаступника (фізичної або юридичної особи) разом з правами первісного кредитора переходять і його обов'язки. Таке правонаступництво відбувається у разі спадкування, реорганізації юридичної особи шляхом перетворення, злиття, приєднання. У разі часткового (сингулярного) правонаступництва до правонаступника переходять тільки певні права та обов'язки кредитора.

4.5. Частиною 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання", якою обґрунтовано клопотання ПАТ "Київенерго" і ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про заміну сторони правонаступником, передбачено, що у разі якщо суб'єкту господарювання надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, такий суб'єкт стає правонаступником за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб'єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним).

Зі змісту зазначеної норми убачається особливий вид правонаступництва, однією з умов якого визначено надання у користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісного майнового комплексу (індивідуально визначеного майна) саме з вироблення теплової енергії.

Частина 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" визначає випадок правонаступництва за борговими зобов'язаннями суб'єкта господарювання, який раніше використовував цілісний майновий комплекс із вироблення теплової енергії, новим суб'єктом господарювання, який одержав таке майно у користування.

Як установили суди попередніх інстанцій цілісний майновий комплекс повернуто власнику (територіальній громаді міста Києва, яку представляє Київська міська рада) попереднім користувачем (ПАТ "Київенерго") у зв'язку із припиненням дії Угоди, на підставі якої попередній користувач володів і користувався комплексом. У подальшому комплекс було передано власником у володіння та користування іншому суб'єкту господарювання - КП "Київтеплоенерго".

Отже, кінцевими власниками юридичних осіб - попереднього та наступного користувачів цілісного майнового комплексу є різні особи.

У разі передачі комплексу з вироблення теплової енергії від одного користувача до іншого (за умови, що кінцевим власником користувачів є різні особи) відбувається перехід зобов'язань до нового суб'єкта, а тому і зміна особи кінцевого учасника (власника).

За таких обставин здійснення правонаступництва на підставі частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" матиме наслідком покладення тягаря сплати боргів іншої особи - попереднього користувача цілісного майнового комплексу на нового користувача, який не може нести відповідальності за неефективне користування об'єктами теплопостачання конкретним суб'єктом господарювання - попереднім користувачем комплексу, який відповідно до статті 42 Господарського кодексу України здійснює господарську діяльність самостійно, ініціативно, систематично та на власний ризик з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що покладення згідно зі статтею 22 Закону України "Про теплопостачання" обов'язку суб'єкта господарювання приватної форми власності на орган місцевого самоврядування (у тому числі через створювані ним комунальні підприємства) сплатити боргові зобов'язання (у тому числі похідні зобов'язання у виді відповідальності за неналежне виконання основного зобов'язання) без передачі кореспондуючого цьому борговому зобов'язанню права вимоги до споживачів теплової енергії призводить до поліпшення майнового стану (збагачення) попереднього користувача за рахунок нового.

Отже, у разі здійснення правонаступництва на підставі частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" і заміни попереднього користувача цілісного майнового комплексу новим, кінцевими власниками яких є різні особи, на нового користувача та особу, яка здійснює управління таким суб'єктом, буде покладено надмірний тягар відповідальності за борги іншої особи.

За змістом частини 4 статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності (частини 1, 4 статті 41 Конституції України).

Наведені положення поширюються на всіх суб'єктів права власності, у тому числі на органи місцевого самоврядування (створювані ними комунальні підприємства).

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає правильним висновок судів про відмову у задоволенні клопотання ПАТ "Київенерго" і ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про заміну сторони правонаступником у зв'язку, у тому числі, з тим, що поширення дії положень частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" на спірні правовідносини матиме наслідком протиправне позбавлення органу місцевого самоврядування (у тому числі через створювані ним комунальні підприємства) права розпоряджатися своєю власністю, та містить ознаки дискримінаційного підходу в частині визначення юридичної поведінки сторін господарських правовідносин із порушенням принципу рівності та пропорційності.

Суд, вирішуючи питання процесуального правонаступництва, відповідно до статті 52 Господарського процесуального кодексу України зобов'язаний керуватися доказами, які беззаперечно підтверджують факт настання матеріального правонаступництва за конкретним предметом спору та стосовно конкретного учасника у відносинах, щодо яких виник спір.

Як убачається із матеріалів справи, спір у ній виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем - ПАТ "Київенерго" договору постачання природного газу, укладеного між ним та ПАТ "НАК "Нафтогаз України", у частині своєчасної оплати за поставлений природний газ. Предметом спору у цій справі є виключно стягнення з ПАТ "Київенерго" додаткових нарахувань за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, а саме пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Так, за змістом чинного законодавства пеня є одним із видів цивільної відповідальності, яку учасник господарських відносин несе у разі невиконання або неналежного виконання ним господарського зобов'язання. Інфляційні нарахування та 3 % річних є видом цивільної відповідальності за порушення грошового зобов'язання та способом захисту майнового права та інтересу кредитора.

За змістом частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно зі статтею 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання зобов'язання чи порушення правил здійснення діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Покладення обов'язку боржника на третю особу є можливим лише за волею такої особи або в результаті універсального правонаступництва (переходу прав та обов'язків).

Суд апеляційної інстанції зазначив, що у разі повернення цілісного майнового комплексу з вироблення теплової енергії із користування ПАТ "Київенерго" власникові, яким у цьому випадку є орган місцевого самоврядування - Київська міська рада в особі створеного нею комунального підприємства, якому передано це майно, такий власник позбавлений права відмовитися від експлуатації зазначеного об'єкта, що свідчить про відсутність волевиявлення власника чи нового користувача комплексу на прийняття боргів попереднього власника.

При цьому, як установив суд апеляційної інстанції, звертаючись із клопотаннями про заміну сторони правонаступником, сторони не надали доказів на підтвердження того, що КП "Київтеплоенерго" фактично стало правонаступником за кожною із заявлених позовних вимог у цій справі (штрафних санкцій і додаткових нарахувань), а також доказів, що новий користувач визнав ці боргові зобов'язання обліковував їх у бухгалтерському обліку згідно з вимогами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) .

Інших підстав для заміни сторони правонаступником, крім посилань на положення частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання", поширення дії якої у цьому випадку на спірні правовідносини свідчитиме про протиправне позбавлення органу місцевого самоврядування (у тому числі через створювані ним комунальні підприємства) права розпорядження своєю власністю та містить ознаки дискримінаційного підходу в частині визначення юридичної поведінки сторін господарських правовідносин з порушенням принципу рівності та пропорційності, заявники не навели.

Отже, суд апеляційної інстанції, встановивши факт невідповідності положень частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" у разі їх застосування до спірних правовідносин Конституції України (254к/96-ВР) , правильно не застосував положення цієї норми під час вирішення питання правонаступництва відповідача з огляду на наявність у суду такого права, передбаченого частиною 6 цієї статті 11 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду у справах № 910/5082/18, № 910/5244/18.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом частини 3 статті 304 цього Кодексу касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.2. Ураховуючи наведені положення законодавства, колегія суддів вважає судові рішення у цій справі постановленими із додержанням норм процесуального права, тому підстав для їх скасування немає.

5.3. Викладені у касаційних скаргах аргументи не можуть бути підставою для скасування судових рішень, оскільки вони не спростовують висновків суду та фактично зводяться до незгоди із судовими рішеннями.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційні скарги Акціонерного товариства "Київенерго" і Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.10.2018 у справі № 910/5105/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді К. М. Пільков

Ю. Я. Чумак