873/32/18 Про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків - 16.04.2019 Прийняття

1.1.1. ТОВ "Бізнес-Парк 3000" звернулося до Північного апеляційного господарського суду із заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 20.11.2018 зі справи № 14/18 за позовом ПАТ "Фідобанк" до ТОВ "Бізнес-Парк 3000", ТОВ "Київоблбуд" про стягнення заборгованості.

1.1.2. Заява ТОВ "Бізнес-Парк 3000" з посиланням на приписи пунктів 1, 2, 5 частини другої статті 350 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) обґрунтована тим, що справа не підвідомча третейському суду, оскаржуване рішення прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, і цим рішенням вирішено питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі.

1.2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

1.2.1. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2019: відмовлено в задоволені заяви ТОВ "Бізнес-Парк 3000"; рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 20.11.2018 зі справи № 14/18 залишено без змін.

1.2.2. Ухвалу мотивовано недоведеністю підстав для скасування оскаржуваного рішення третейського суду, виключний перелік яких визначено частиною третьою статті 51 Закону України "Про третейські суди" та статтею 350 ГПК України.

1.3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

ТОВ "Бізнес-Парк 3000", посилаючись на порушення Північним апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить Верховний Суд скасувати зазначену ухвалу та прийняти нове рішення про скасування оскаржуваного рішення третейського суду.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

2.1. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

2.1.1. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду прийнято з неповним та неправильним встановленням обставин справи, зокрема без врахування того, що право вимоги позивача на солідарне стягнення заборгованості з відповідачів за договором про відкриття кредитної лінії від 03.11.2008 № 77 було відступлене йому іншим банком (публічним акціонерним товариством "Український професійний банк"; далі - ПАТ "УПБ") на підставі договорів відступлення права вимоги від 05.05.2015 № 38653/38654 та від 21.05.2015 № 3089, які за результатами введення в цей банк тимчасової адміністрації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб визнанні нікчемними.

2.1.2. Третейським судом при прийнятті оскаржуваного рішення вирішено питання про стягнення заборгованості на користь ПАТ "Фідобанк" під час розгляду в господарських судах України спору між ПАТ "Фідобанк" і ПАТ "УПБ" щодо права вимоги цієї заборгованості.

2.1.3. ТОВ "Бізнес-Парк 3000" зверталося до третейського суду з клопотанням про зупинення провадження зі справи до вирішення зазначеного спору господарськими судами України, однак останній неправомірно відмовив у його задоволенні, самостійно надавши оцінку дійсності договорів відступлення права вимоги та, відповідно, приналежності заборгованості відповідачів ПАТ "Фідобанк". На думку заявника, третейський суд таким чином вирішив спір, не передбачений третейською угодою, оскільки договори відступлення права вимоги не містять третейських угод про передачу спорів за ними на розгляд третейського суду.

2.1.4. Визнавши приналежність заборгованості відповідачів ПАТ "Фідобанк", третейський суд фактично вирішив питання про права та обов'язки особи, яка не брала участь у справі, а саме про відсутність такого права на стягнення у ПАТ "УПБ".

2.2. Доводи інших учасників справи

Відзиви на апеляційну скаргу від позивача і ТОВ "Київоблбуд" не надходили.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЙ

3.1. 03.11.2008 відкритим акціонерним товариством "Український професійний банк" (кредитор; правонаступником якого є ПАТ "УПБ") і ТОВ "Бізнес-Парк 3000" (позичальник) укладено договір про відкриття кредитної лінії від 03.11.2008 № 77 (далі - Кредитний договір), на виконання якого позичальнику було надано кредит в розмірі 6 405 882,00 доларів США.

3.2. З метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором ПАТ "УПБ" і ТОВ "Київоблбуд" (поручитель) 18.11.2014 укладено договір поруки (далі - Договір поруки), за умовами якого обсяг відповідальності поручителя перед кредитором (банком) включає зобов'язання, які не були виконані боржником, та які передбачені основним договором (основне зобов'язання).

3.3. Відповідно до пункту 12.5 Кредитного договору сторони дійшли згоди щодо передачі всіх спорів, які виникають при виконанні даного договору, припиненні, зміні, визнанні недійсним повністю або частково, або у зв'язку з ним, або випливають з нього, за вибором позивача, на розгляд до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.

3.4. Аналогічна третейська угода міститься й у пункті 4.2 Договору поруки;

3.5. ПАТ "Фідобанк" з посиланням на договори відступлення права вимоги від 05.05.2015 № 38653/38654 (відступлення права вимоги за Кредитним договором) та від 21.05.2015 № 3089 (відступлення права вимоги за Договором поруки) звернулося до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків з позовом до ТОВ "Бізнес-Парк 3000" і ТОВ "Київоблбуд" про солідарне стягнення заборгованості за Кредитним договором станом на 24.10.2018 у розмірі 227 699 337,72 грн. Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 20.11.2018 зі справи № 14/18 позов ПАТ "Фідобанк" задоволено з підстав доведеності обставин неналежного виконання позичальником умов Кредитного договору в частині повернення кредиту та відступлення ПАТ "УПБ" на користь ПАТ "Фідобанк" права вимоги цієї заборгованості до боржника та поручителя за договорами відступлення права вимоги.

3.6. Не погоджуючись із зазначеним рішенням третейського суду, ТОВ "Бізнес-Парк 3000" звернулося до Північного апеляційного господарського суду як до суду першої інстанції із заявою про його скасування.

4. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

4.1. Цивільний кодекс України (435-15) (далі - ЦК України (435-15) ):

частина перша, пункт 1 частини другої статті 11:

- цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки;

- підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини;

пункт 1 частини першої статті 512:

- кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

- до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

4.2. Закон України "Про третейські суди" (1701-15) :

пункти 1, 4, 6 частини першої статті 2:

- третейський суд - недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин;

- третейська угода - угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом;

- сторони третейського розгляду (далі - сторони) - позивач та відповідач. Позивачами є фізичні та юридичні особи, що пред'явили позов про захист своїх порушених чи оспорюваних прав або охоронюваних законом інтересів. Відповідачами є фізичні та юридичні особи, яким пред'явлено позовні вимоги;

частина перша статті 5:

- юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону;

частини перша, третя статті 12:

- третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди;

- третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує;

- якщо третейська угода укладена у вигляді третейського застереження, то вона вважається невід'ємною частиною угоди і щодо неї діють такі самі правила правонаступництва, що й до угоди в цілому;

- якщо третейська угода укладена у вигляді окремої угоди, то у разі заміни кредитора у зобов'язанні останній повинен повідомити нового кредитора про її існування. Зміна третейської угоди в такому випадку можлива лише за умови явно вираженої згоди іншої (інших) сторони (сторін) угоди;

частини перша, шоста статті 38:

- доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких третейський суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору;

- кожна сторона третейського розгляду повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень;

частини друга, третя статті 51:

- рішення третейського суду може бути оскаржене сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ;

- рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав: 1) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 3) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом; 4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16- 19 цього Закону; 5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

4.3. ГПК України (1798-12) :

частина перша статті 22:

- спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу;

частини перша, друга статті 24:

- усі справи, що підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, розглядаються місцевими господарськими судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті;

- справи щодо оскарження рішень третейських судів, про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними господарськими судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом;

частина друга статті 25:

- Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних господарських судів, ухвалені ними як судами першої інстанції;

частина перша статті 74:

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;

частини перша, друга, четверта статті 269:

- суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги;

- суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї;

- суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права;

пункт 1 частини першої статті 275:

- суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення;

- суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права;

частина перша статті 346:

- сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та (або) обов'язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду;

частини третя, п'ята статті 349:

- при розгляді справи в судовому засіданні суд встановлює наявність або відсутність підстав для скасування рішення третейського суду;

- справа про оскарження рішення третейського суду розглядається господарським судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цим розділом;

частини перша, друга статті 350:

- рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею;

- рішення третейського суду може бути скасовано у разі, якщо: 1) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 3) третейську угоду визнано судом недійсною; 4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 5) третейський суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі.

5. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5.1. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанцій

5.1.1. Як правильно наголошено Північним апеляційним господарським судом, виключний перелік підстав для скасування рішення третейського суду визначений положеннями частини третьої статті 51 Закону України "Про третейські суди" та статтею 350 ГПК України, у зв'язку з чим заявнику при зверненні до компетентного суду з відповідною заявою необхідно довести їх наявність.

5.1.2. Так, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення третейського суду, ТОВ "Бізнес-Парк 3000" посилалося на те, що третейський суд вирішив спір, не передбачений третейською угодою, оскільки надавав оцінку дійсності договорів відступлення права вимоги які не містять третейських угод про передачу спорів за ними на розгляд третейського суду.

Судом попередньої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що предметом позову у третейській справі № 14/18 було солідарне стягнення заборгованості з підстав неналежного виконання боржником своїх зобов'язань за Кредитним договором, забезпечених Договором поруки. Зазначені договори містять відповідні третейські застереження про передачу такого спору на розгляд третейського суду.

Виходячи з предмета та підстав заявленого позову, третейський суд правомірно та обґрунтовано надавав оцінку договорам відступлення права вимоги від 05.05.2015 № 38653/38654 та від 21.05.2015 № 3089 на предмет наявності або відсутності у ПАТ "Фідобанк" права на стягнення спірної заборгованості.

Третейським судом спір про недійсність (нікчемність) договорів відступлення права вимоги від 05.05.2015 № 38653/38654 та від 21.05.2015 № 3089 в межах третейської справи № 14/18 не вирішувався, у зв'язку з чим доводи ТОВ "Бізнес-Парк 3000" про вирішення третейським судом спору, не передбаченого третейською угодою, не знаходять свого підтвердження за результатами перегляду справи в апеляційному порядку.

5.1.3. Доводи ТОВ "Бізнес-Парк 3000" про те, що зазначені договори відступлення права вимоги визнані нікчемними рішенням уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ "УПБ" і третейський суд, стягуючи спірну заборгованість на користь ПАТ "Фідобанк", фактично вирішив питання про права та обов'язки особи, яка не брала участі у справі, а саме про відсутність такого права на стягнення у ПАТ "УПБ", не приймаються Верховним Судом з огляду на таке.

Відносини між сторонами господарських договорів, у яких однією зі сторін є банк, який виводиться з ринку і від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або Фонд, є приватноправовими. Відповідно, спори щодо нікчемності правочинів між суб'єктами господарювання є господарсько-правовими і мають розглядатися судами господарської юрисдикції. У цих правовідносинах Фонд гарантування вкладів фізичних осіб або його уповноважена особа, діючи від імені банку, не мають владних повноважень щодо іншої сторони цих правочинів. За результатами перевірки, передбаченої статтею 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. Наказ (рішення або інший документ) про нікчемність правочинів є внутрішнім розпорядчим документом банку як суб'єкта господарювання, виданим Фондом гарантування вкладів фізичних осіб чи уповноваженою ним особою як керівником банку в межах своїх повноважень. Такий наказ не є одностороннім правочином. Накази (рішення) про нікчемність правочинів не можуть встановлювати обов'язки для третіх осіб, зокрема контрагентів банку. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 зі справи № 910/12294/16.

Виходячи з положень статті 204 ЦК України, правомірність договорів відступлення права вимоги від 05.05.2015 № 38653/38654 та від 21.05.2015 № 3089 презюмується. Доказів визнання цих правочинів недійсними (нікчемними) у встановленому законодавством порядку матеріали справи не містять, як і не містять доказів розгляду такого спору між сторонами судом.

Посилання ТОВ "Бізнес-Парк 3000" на розгляд господарськими судами України справ № 911/1358/18 і № 910/8024/18 про стягнення з ТОВ "Бізнес-Парк 3000" ТОВ "Київоблбуд" на користь ПАТ "УПБ" заборгованості за Кредитним договором не свідчить про недійсність (нікчемність) зазначених договорів відступлення та про порушення прав ПАТ "УПБ" у зв'язку з прийняттям оскаржуваного рішення третейського суду.

5.1.4. Наведеним повністю спростовуються доводи апеляційної скарги ТОВ "Бізнес-Парк 3000" щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення третейського суду на підставі положень пунктів 1, 2, 5 частини другої статті 350 ГПК України.

5.1.5. За таких обставин висновок Північного апеляційного господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення заяви ТОВ "Бізнес-Парк 3000" про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 20.11.2018 зі справи № 14/18 є правомірним та обґрунтованим.

5.1.6. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Оскаржувана ухвала Північного апеляційного господарського суду зазначеним вимогам відповідає.

5.2. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

5.2.1. Доводи ТОВ "Бізнес-Парк 3000" про порушення Північним апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення не знайшли свого підтвердження за результатами перегляду справи в апеляційному порядку.

5.2.2. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги ТОВ "Бізнес-Парк 3000" без задоволення, а оскаржуваної ухвали Північного апеляційного господарського суду без змін як такої, що ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права.

5.3. Судові витрати

У зв'язку з тим, що суд відмовляє в задоволенні апеляційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, а також враховуючи те, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, пов'язаних з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.