904/9852/17 Про визнання недійсним договору про внесення змін до кредитного договору - 16.04.2019 Прийняття

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 904/9852/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Поліщук Ю.В.,

представників учасників справи:

позивача - акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" - Крапівцева О.О. - адвокат (посвідчення від 17.08.2018 №1485 ),

відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Коновалівське" - Філімонова О.М. - адвокат (посвідчення від 14.07.2017 №0952),

розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (далі - Банк)

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2018 (суддя Петрова В.І.) та

постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.01.2019 (головуючий суддя Широбокова Л.П., судді Подобєд І.М. і Орєшкіна Е.В.)

зі справи № 904/9852/17

за позовом Банку

до товариства з обмеженою відповідальністю "Коновалівське" (далі - Товариство)

про визнання недійсним договору про внесення змін до кредитного договору.

РУХ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Позов було подано про визнання недійсним договору від 13.12.2016 про внесення змін до кредитного договору від 28.10.2016 №DNHSLON06912, укладеного Банком та Товариством (далі - Договір), з моменту його укладення.

2. Позовна заява мотивована тим, що зміни до зазначеного кредитного договору підписані представником Банку з перевищенням повноважень, наданих йому довіреністю від 28.09.2015 № 3997-К-Н-Н.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2018, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.01.2019, у позові відмовлено.

4. Рішення та постанову мотивовано відсутністю правових підстав для визнання оспорюваного договору недійсним, оскільки позивачем не доведено наявності обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі до Верховного Суду Банк, посилаючись на те, що оскаржувані судові акти є незаконними та необґрунтованими, просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.01.2019 у справі №904/9852/17 та ухвалити нове рішення, яким позов Банку задовольнити повністю, визнати недійсним з моменту укладення Договір, судові витрати покласти на відповідача.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що повноваження першого заступника голови правління Банку ОСОБА_8 були розширені на період з 05.08.2016 по 31.12.2019 згідно з рішенням наглядової ради Банку, оформленого протоколом засідання від 05.08.2016 №43. Такого висновку суди дійшли без застосування системного аналізу усіх документів, згідно з якими ОСОБА_8 був уповноважений діяти від імені Банку станом на дату укладення Договору.

7. Внаслідок звуженого тлумачення норм матеріального права господарськими судами першої та апеляційної інстанції не взято до уваги, що нормами статті 192 Цивільного кодексу України та частини п'ятої статті 139 Господарського кодексу України, приписами статуту Банку, в тому числі у зв'язку з тим, що Банк є фінансовою установою, переважна частина ресурсів якої сформована за рахунок залученого, а не власного капіталу, поняття "грошові кошти" та "рухоме майно банку" не ототожнюються, а виокремлюються у різні групи об'єктів цивільного права.

8. Протокол засідання наглядової ради Банку від 05.08.2016 №43 не стосується лімітів повноважень щодо розпорядження грошовими коштами.

9. Суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що спірний правочин укладено в межах повноважень першого заступника голови правління Банку, наданих йому статутом, протоколом засідання наглядової ради Банку від 05.08.2016 №43 та довіреністю.

Доводи інших учасників справи

10. У відзиві на касаційну скаргу Товариство не погоджується з доводами, наведеними в касаційній скарзі, вважає їх безпідставними, зокрема, зазначає, що: у першого заступника голови правління Банку були повноваження на укладення Договору; відсутність у протоколі наглядової ради Банку від 05.08.2016 №43 посилання на пункт 9.4.6.2 статуту Банку чи на довіреність не змінює суті та змісту рішення наглядової ради, зафіксованого у такому протоколі, не спростовує наявності у наглядової ради повноважень приймати рішення щодо зміни ліміту повноважень перших заступників голови правління Банку та не спростовує також факту збільшення такого ліміту повноважень до розміру, зафіксованого у протоколі наглядової ради Банку від 05.08.2016 №43. Товариство просить: врахувати висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 26.10.2018 у справі №904/9009/17, від 08.05.2018 у справі №904/9090/17, від 31.07.2018 у справі №904/8992/17, від 15.08.2018 у справі №904/9055/17, від 29.08.2018 у справі №904/9108/17, від 24.07.2018 у справі №904/9111/17 при розгляді даної справи; відмовити Банку в задоволенні касаційної скарги; залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. 28.10.2016 Банк (банк) та Товариство (позичальник) уклали кредитний договір №DNHSLON06912 (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого:

- вид кредиту - невідновлювальна кредитна лінія (пункт А1);

- ліміт цього договору 230 000 000 грн., у тому числі на такі цілі: у розмірі 230 000 000 грн. на реструктуризацію діючих кредитів шляхом рефінансування з частковою зміною валюти кредитування на сплату страхових платежів у випадку та у порядку, передбачених підпунктами 2.1.5, 2.2.12 цього договору, для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна шляхом перерахування за реквізитами, зазначеними в підпункті 2.1.1 договору, на сплату судових витрат, передбачених підпунктами 2.2.15, 2.3.13, 5.8 цього договору (пункт А2);

- термін повернення кредиту - згідно з графіком зменшення поточного ліміту (додаток №1 до договору). Відповідно до статей 212, 651 Цивільного кодексу України у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, вся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 90 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов'язань, термін повернення кредиту встановлюється згідно з графіком зменшення поточного ліміту (додаток №1 до договору; пункт А3).

12. 13.12.2016 сторонами укладено Договір, яким зміст Кредитного договору було викладено у новій редакції та виключено з Кредитного договору умови щодо прав Банку вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати відсотків та інших платежів у разі невиконання або неналежного виконання останнім зобов'язань за кредитним договором; щодо форми відсоткової ставки та порядку її зміни; щодо права Банку на договірне списання коштів з рахунків позичальника в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором; щодо черговості зарахування коштів на погашення заборгованості; щодо порядку зміни та розірвання кредитного договору; змінено строки нарахування неустойки за порушення умов договору та строки позовної давності; в повному обсязі було виключено відповідальність позичальника за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за Кредитним договором.

13. Договір від імені Банку укладався першим заступником голови правління Банку - керівником корпоративного VIP-бізнесу, бізнесу великих і VIP-клієнтів і ОКЦ ГО ПАТ Банку ОСОБА_8, що діяв на підставі довіреності від 28.09.2015 №3997-К-Н-Н, посвідченої приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Н.С. Каримовою 28.09.2015 за реєстровим № 2699.

Пунктом 1 вказаної довіреності ОСОБА_8 був уповноважений на укладання кредитних договорів, договорів на придбання майна, майнових прав та інших договорів (угод), пов'язаних із розміщенням коштів, за якими Банк приймає зобов'язання (за виключенням угод з векселями), а також угод про забезпечення Банком зобов'язань клієнтів. При цьому сума угоди з кожним клієнтом не повинна перевищувати 750 000 доларів США або еквівалента названої суми у будь-якій валюті по курсу Національного банку України на дату укладання угоди. Якщо зобов'язання клієнта перед банком за укладеною угодою забезпечуються фінансовим покриттям на сто відсотків (тобто на рахунках, відкритих у Банку, розміщені кошти, що забезпечують виконання зобов'язання клієнта по таких угодах), то угода може бути укладена на суму, що не перевищує 1 500 000 доларів США або еквівалента названої суми у будь-якій валюті по курсу НБУ на дату укладання угоди. За наявності відповідного рішення голови правління, правління, кредитного комітету або спостережної ради Банку правочин може бути вчинений на суму, вказану у рішенні.

14. За змістом пункту 9.4.6.2 статуту Банку (у відповідній редакції) перші заступники голови правління в межах суми, що еквівалентна 400 000 доларів США, вчиняють правочини (укладають договори, угоди, підписують контракти, у тому числі і зовнішньоекономічні) з розпорядження рухомим та нерухомим майном Банку, грошовими коштами, за умови, якщо ця сума складає менше ніж 10 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності та не перевищує граничну суму, встановлену підпунктом 25 пункту 9.3.3 статуту. Ліміт повноважень може бути змінений окремим рішенням голови правління, наглядової ради або загальних зборів, з урахуванням вищевказаних обмежень.

Підпунктом 25 пункту 9.3.3 статуту Банку віднесено до компетенції наглядової ради встановлення обмежень у вигляді граничних сум (лімітів) для правління банку на прийняття рішень по розпорядженню рухомим та нерухомим майном, грошовими коштами банку, а також для голови правління банку на укладення угод та вчинення правочинів по розпорядженню рухомим та нерухомим майном, грошовими коштами банку.

За положеннями розділу 9 статуту Банку державну реєстрацію змін до установчих документів якого проведено 23.07.2015, органами управління банку є загальні збори акціонерів (учасників) банку (вищий орган банку), Наглядова Рада Банку, Правління, Банку; органами контролю банку є Ревізійна комісія банку, Підрозділ внутрішнього аудиту банку.

15. Згідно з протоколом засідання наглядової ради Банку від 05.08.2016 №43 (далі - Протокол №43) прийнято рішення на підставі підпункту 25 підпункту 9.3.3 пункту 9.3 розділу 9 статуту Банку встановити на період з 05.08.2016 по 31.12.2019 (включно) обмеження у вигляді граничної суми (ліміту) однієї угоди (правочину) в розмірі, що не перевищує 10 (десяти) відсотків вартості активів банку за даними останньої річної фінансової звітності, для голови правління, генерального заступника голови правління (діє без довіреності) та перших заступників голови правління (діють без довіреності) на укладання та вчинення правочинів по розпорядженню рухомим та нерухомим майном банку, а також на укладання будь-яких угод (правочинів) з Національним банком України (договорів застави, договорів іпотеки, додаткових договорів до договорів застави, додаткових договорів до договорів іпотеки, договорів про перехід до банку прав та обов'язків заставодавця або іпотекодавця, в зв'язку з переходом права власності на предмет застави або предмет іпотеки, кредитних договорів, додаткових угод до кредитних договорів тощо) без попереднього рішення правління банку незалежно від кількості таких угод (правочинів), але завжди з урахуванням вказаної вище граничної суми (ліміту) однієї угоди (правочину).

16. Відповідно до окремої фінансової звітності за Міжнародними стандартами фінансової звітності та звіту незалежного аудитора станом на 31.12.2015 розмір активів Банку складав 258 611 000 000 грн. Зазначена інформація визнана судами загальновідомою.

17. За повідомленням Національного банку України "Про офіційний курс гривні до іноземних валют", офіційний курс гривні до долара США станом на 13.12.2016 становив 26,171129 грн. за 1 долар США.

18. На думку позивача, оскільки сума Договору перевищує ліміт повноважень, наданих ОСОБА_8 довіреністю від 28.09.2015 №3997-К-Н-Н, Договір від імені Банку підписано особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності на вчинення правочину, що згідно із статтею 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

19. Відповідно до положень Цивільного кодексу України (435-15) :

- підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин; частини перша та третя статті 215);

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (стаття 203);

- установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 87);

- представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (частини перша та третя статті 237);

- правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє (частина перша статті 239);

- представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може грунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі (стаття 244);

- довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами (стаття 246);

- юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (стаття 92).

20. Закон України "Про акціонерні товариства" (514-17) :

- виконавчий орган акціонерного товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу належить вирішення всіх питань, пов'язаних з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів та наглядової ради. Виконавчий орган акціонерного товариства підзвітний загальним зборам і наглядовій раді, організовує виконання їх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом. Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) або одноосібним (директор, генеральний директор; частини перша-третя статті 58).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

21. Врахувавши наведені законодавчі приписи та встановивши, що: Протоколом № 43 розширено повноваження перших заступників голови правління Банку, а саме, прийнято рішення про встановлення ліміту однієї угоди (правочину) в розмірі, що не перевищує 10 відсотків вартості активів банку за даними останньої річної фінансової звітності для голови правління, генерального заступника голови правління та перших заступників голови правління банку на укладання та вчинення правочинів по розпорядженню рухомим та нерухомим майном банку; згідно з окремою фінансовою звітністю за Міжнародними стандартами фінансової звітності та звітом незалежного аудитора станом на 31.12.2015 розмір активів Банку складав 258 611 100 000 грн., тобто станом на день укладення Договору перший заступник голови правління мав право вчиняти угоди (правочини) щодо рухомого та нерухомого майна Банку з лімітом повноважень 25 861 100 000 грн., що є в межах суми Кредитного договору, до якого внесено зміни Договором, - попередні судові інстанції дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову через наявність повноважень у першого заступника голови правління Банку - ОСОБА_8 на укладення Договору на підставі довіреності від 28.09.2015 №3997-К-Н-Н, а також згідно із статутом Банку в редакції, чинній на момент укладення Договору, з урахуванням збільшення ліміту повноважень рішенням наглядової ради Банку, оформленого Протоколом №43.

Ці висновки узгоджуються з правовим висновком об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 26.10.2018 №904/9009/17.

22. Аргументи касаційної скарги даних висновків не спростовують та переважно зводяться до заперечення обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями у розгляді справи, і перегляду вже здійсненої названими судами оцінки доказів зі справи, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 Господарського процесуального кодексу України). Тому пов'язані з наведеним аргументи Банку не можуть бути прийняті Касаційним господарським судом. Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути й оцінити ті ж самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

23. Звертаючись з касаційною скаргою, позивач не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів такого неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права, яке тягло б за собою наслідки у вигляді скасування прийнятих судових рішень.

24. Касаційний господарський суд бере до уваги доводи, викладені у відзиві Товариства на касаційну скаргу, як такі, що узгоджуються з обставинами справи, встановленими судами попередніх інстанції, у залежності від яких (обставин) і прийняті судові рішення по суті спору.

25. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Банку залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення і постанову попередніх судових інстанцій - без змін за відсутності передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.

Судові витрати

26. Понесені позивачем у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на позивача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.01.2019 у справі № 904/9852/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов