920/401/18 Про розірвання договору виготовлення та поставки продукції - 10.04.2019 Прийняття

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ИН.КОЛ." (далі - ТОВ "ИН.КОЛ.") звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Група Айсберг" (далі - ТОВ "Група Айсберг") про розірвання договору № 041115 від 04.11.2015, укладеного між ТОВ "ИН.КОЛ." та ТОВ "Група Айсберг".

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані істотним порушенням відповідачем умов зазначеного договору, що полягають в ухиленні ТОВ "Група Айсберг" від виконання взятих на себе зобов'язань щодо приймання виготовленої за договором продукції.

1.3. Правовими підставами позову позивач вказав ст.ст. 610, 611, 651, 653 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ).

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

2.1. 04 листопада 2015 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (замовник) укладено договір №041115 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору позивач взяв на себе зобов'язання виготовити, а відповідач прийняти та оплатити "Пресформу для лиття під тиском на виріб "Спрей Кап" (далі - продукція). Продукція повинна відповідати технічним вимогам, зазначеним у специфікації №1, яка є невід'ємною частиною договору. Вартість продукції становить 1 450 260,00 грн.

Згідно з п. 3.1 Договору, відвантаження продукції здійснюється протягом 6 (шести) місяців після здійснення відповідачем передоплати.

2.2. Відповідно до п. 6.1 Договору перевірка якості продукції здійснюється шляхом проведення випробувань на обладнанні замовника. У разі виявлення у процесі випробувань недоліків продукції транспортування продукції постачальнику для усунення недоліків та зворотно замовнику здійснюється за рахунок постачальника.

Суди встановили, що 15.01.2016 відповідач здійснив попередню оплату за продукцію у розмірі 60% від суми Договору, що не заперечується позивачем. Отже, відвантаження продукції згідно з п.3.1 Договору повинно було бути здійснене у строк до 16.07.2016.

2.3. 23 січня 2017 року після проведення випробувань на обладнанні відповідача відповідно до п.6.1 Договору продукція була повернута позивачу для усунення недоліків її якості, що, як встановили суди, підтверджується листуванням між сторонами та ними не заперечується. Зазначені обставини встановлені судами також під час розгляду справи №922/2071/17.

2.4. 24 березня 2017 року позивач листом №3 повідомив відповідача про готовність здійснити відвантаження продукції з оформленням документів, що підтверджують передачу продукції від постачальника до замовника.

Проте, за твердженням позивача, відповідач в порушення своїх зобов'язань не здійснив дій щодо прийняття продукції. Таким чином, ТОВ "ИН.КОЛ." вважає, що має місце істотне порушення ТОВ "Група Айсберг" умов Договору, що і стало підставою для виникнення спору у цій справі.

3. Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду Сумської області від 26.09.2018 відмовлено ТОВ "ИН.КОЛ." у задоволенні позову повністю.

3.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2019 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

3.3. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшли висновку, що позивачем не надано доказів вчинення дій щодо доставки продукції на адресу відповідача після усунення недоліків та після направлення листа від 24.03.2017 №3. Таким чином, відповідач не здійснив приймання продукції внаслідок невиконання позивачем п. 6.1 Договору.

Отже, за висновком судів, істотні порушення відповідачем умов договору не підтверджені.

3.4. Суди відхилили посилання позивача на використання відповідачем обладнання у власних виробничих цілях з посиланням на показання лічильника циклів, оскільки такі доводи не стосуються предмета цього спору та не підтверджені належними доказами.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, позивач звернувся до Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову судів попередніх інстанцій скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду Сумської області.

В обґрунтування зазначених вимог скаржник посилається на таке.

4.1.1. Позивач вважає, що розгляд його справи як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції не може вважатися справедливим, оскільки суди проігнорували його доводи, які були конкретними та істотними для вирішення цієї справи. Фактично суди позбавили його права на справедливий судовий розгляд, передбачений п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У зазначеному аспекті скаржник посилається на те, що суди залишили без уваги його доводи, що при поверненні відповідачем пресформи (продукції) після проведення випробувань, позивачем виявлено та зафіксовано, що показання лічильника циклів складає 58358, з яких 534 циклів були зроблені в процесі технічних випробувань у присутності позивача, а інші 57824 циклів зроблені відповідачем без відома позивача, про що зазначено у листі №3 від 24.03.2017.

На думку позивача, ця обставина свідчить, що відповідач фактично вже почав використовувати пресформу у своїй господарській діяльності, а тому пресформа повністю відповідає вимогам якості і відповідач, таким чином, виразив своє волевиявлення (конклюдентна дія) щодо прийняття пресформи за договором.

Позивач стверджує, що відповідач, діючи недобросовісно, ще до переходу до нього права власності на пресформу, набув майно без достатньої правової підстави, а саме на 462592 одиниць виробів "Спрей Кап", при цьому постійно інформуючи позивача про недоліки пресформи.

4.1.2. Суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Рішення та постанову судів не містять жодного посилання на конкретний лист або листи, які знаходяться у матеріалах справи, що підтверджували б висновок суду про повернення продукції позивачу у зв'язку з її поганою якістю.

Наявні у справі листи відповідача містять протиріччя.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази, що акти випробувань надавалися (надсилалися) позивачу, у зв'язку з чим йому було відомо про недоліки продукції.

4.1.3. Позивач вважає, що господарським судом неправомірно застосовано положення ст.ст. 673, 675 ЦК України до спірних правовідносин, оскільки наявні у справі докази доводять відсутність спору між сторонами щодо якості виготовленої пресформи.

Позивач наголошує на тому, що листом від 24.03.2017 №3 він повідомив відповідача про готовність здійснити відвантаження продукції з оформленням документів, що підтверджують передачу продукції від постачальника до замовника. Проте відповідач жодної відповіді на вказаний лист не надав та в порушення своїх зобов'язань за договором щодо приймання продукції не здійснив жодних дій з приймання продукції від позивача.

Подальше виконання Договору неможливе без прийняття продукції відповідачем, тобто повністю залежить від його волевиявлення. Позивач, незважаючи на повне виконання своїх зобов'язань за договором, позбавлений можливості відповідно до п. 5.1 договору отримати остаточну оплату за договором у сумі 580 104,00 грн. У зв'язку з невиконанням відповідачем свого зобов'язання з приймання продукції, позивачу завдано збитків на загальну суму 1 034 824,00 грн, які складаються з суми понесених та неоплачених відповідачем витрат у розмірі 290 052,00 грн, суми неотриманого доходу у розмірі 290 052,00 грн та суми відшкодування доходів від безпідставно набутого майна у розмірі 454 720,00 грн.

4.1.4. Таким чином, позивач стверджує, що укладаючи Договір, він розраховував на отримання доходу від його виконання у розмірі, який би дозволив не тільки покрити витрати на виготовлення продукції, а й отримати законний прибуток. Натомість, ухилення відповідача від виконання встановлених Договором обов'язків щодо приймання виготовленої продукції, при тому, що позивач виконав свої зобов'язання за Договором повністю, позбавило ТОВ "ИН.КОЛ." можливості використати результати договору та завдало йому істотної шкоди, яка не дозволяє значною мірою отримати те, на що розраховував позивач при укладанні Договору.

4.2. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити касаційну скаргу ТОВ "ИН.КОЛ." без задоволення, а рішення та постанову, що оскаржуються, - без змін.

4.2.1. ТОВ "Група Айсберг" подало відзив до суду касаційної інстанції 02.04.2019 з клопотанням про поновлення строку для його подання. В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач зазначає, що примірник касаційної скарги, надісланий позивачем, він не отримав, що підтверджується наявними у матеріалах справи документами. Представник відповідача ознайомився з матеріалами справи лише 26.03.2019, після того як Верховний Суд ухвалою від 20.03.2019 відмовив йому у задоволенні клопотання про зобов'язання позивача повторно надіслати копію касаційної скарги.

Розглянувши зазначені доводи відповідача, Суд визнає їх обґрунтованими та достатніми для поновлення пропущеного ТОВ "Група Айсберг" встановленого судом строку на подання відзиву на касаційну скаргу у цій справі. У зв'язку з викладеним, доводи, які наведені у відзиву на касаційну скаргу беруться Верховним Судом до уваги.

4.2.2. Доводи та аргументи відповідача, наведені у відзиві, в цілому ґрунтуються на висновках, здійснених судами у рішенні та постанові, що оскаржуються. Водночас ТОВ "Група Айсберг" акцентує увагу на тому, що предметом спору у цій справі є розірвання договору внаслідок істотного порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань. У зв'язку з цим, предметом доказування у справі є встановлення всіх обставин, які вказують на наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення. Натомість позиція скаржника зводиться до дослідження обставин, котрі взагалі не мають відношення до предмета розгляду цієї справи.

4.3. У розгляді справи судом касаційної інстанції оголошувалась перерва до 10.04.2019.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. Відповідно до частини 1 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.1.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2 ст. 300 ГПК України).

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Спір у справі стосується розірвання договору з підстави істотного порушення його умов другою стороною.

5.2.2. Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою, а саме "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору, а також розміру завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

5.2.3. Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права, з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні, ухваленому за результатами судового розгляду.

5.2.4. Діючи в межах визначеної законом компетенції, за результатами оцінки поданих сторонами доказів, суди встановили, що позивач не довів істотного порушення відповідачем умов Договору щодо прийняття обладнання.

За висновком судів, твердження позивача про небажання відповідача приймати продукцію за Договором спростовується листом від 06.06.2017 №63, яким відповідач у відповідь на лист від 25.05.2017 повідомив позивача, що направлені зразки виробів мають певні недоліки, але при цьому прямо заявив, що незважаючи на це готовий прийняти продукцію за Договором і просив не пізніше 16.06.2017 вчинити дії щодо доставки пресформи на адресу ТОВ "Група Айсберг": місто Суми, вул. Воровського, будинок 24.

Суди встановили, що у матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували, що у період з 24.03.2017 по 21.06.2017 позивач вчиняв дії, спрямовані на доставку продукції відповідачу. При цьому, переконливим є висновок судів про те, що саме по собі повідомлення позивача від 24.03.2017 про готовність відвантаження, яке не було підкріплено жодними діями щодо доставки продукції за договором, не підтверджує наявність умислу у діях відповідача, спрямованого на істотне порушення умов Договору, що призвело до збитків позивача.

5.2.5. По суті всі доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі, про які йшлося у п.4.1 цієї постанови, ґрунтуються виключно на неналежності доказів, наявних у справі та неправильно встановлених судами обставин справи.

Проте такі аргументи скаржника не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції з огляду на межі розгляду справи у суді касаційної інстанції, про що зазначено у п. 5.1 постанови.

5.2.6. Необґрунтованим є і посилання скаржника на порушення судом першої інстанції приписів ст. 673, 675 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

За змістом ч. 1 ст. 675 ЦК України товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Проаналізувавши зміст рішення суду першої інстанції, Суд дійшов висновку, що застосувавши зазначені норми права, місцевий господарський суд спростував доводи позивача про вчинення відповідачем умисних дій, спрямованих на неприйняття продукції. Місцевий суд проаналізував умови Договору, які пов'язують порядок прийняття-передачі продукції за якістю з вимогами про проведення випробувань щодо недоліків продукції. Встановивши, що продукція була повернута позивачу відповідачем для усунення недоліків, суд правильно звернув увагу на п.6.1 договору, у якому передбачено, що транспортування продукції постачальнику для усунення недоліків і назад замовнику здійснюється за рахунок постачальника. Суд встановив, що позивач не вчинив жодних дій, спрямованих на передачу продукції замовнику, після усунення недоліків для проведення випробувань у порядку п. 6.1 договору. Відтак непереконливою є позиція позивача про порушення відповідачем договірних зобов'язань, які б виразились у неприйнятті продукції.

Твердження скаржника про те, що ні п. 6.1 Договору, ні інші умови Договору не визначають конкретного обладнання відповідача, на якому проводиться перевірка якості виготовленої позивачем продукції та його місцезнаходження, не спростовує висновку судів про відсутність в діях відповідача істотного порушення договору, відтак, відхиляється Судом як необґрунтоване.

5.2.7. Посилання позивача на те, що суди залишили без уваги його доводи, що при поверненні відповідачем пресформи (продукції) після проведення випробувань, виявлено та зафіксовано, що відповідач фактично вже почав використовувати пресформу у своїй господарській діяльності, суд касаційної інстанції відхиляє як безпідставне та таке, що спростовується змістом ухвалених у справі судових рішень. Зокрема, постанова суду апеляційної інстанції містить належним чином мотивований висновок суду про відхилення таких доводів ТОВ "ИН.КОЛ.".

5.2.8. Таким чином, належних доводів, які б свідчили про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, скаржником у касаційній скарзі не наведено. Суд вважає, що звертаючись з касаційною скаргою, позивач не довів неправильне застосування судами норм права як необхідної передумови для скасування судових рішень, що оскаржуються.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, ухвалені у справі, Суд констатує, що суди попередніх інстанцій правильно кваліфікували спірні правовідносини, що склалися, з правильним застосуванням до них норм матеріального права.

6.3. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.4. З огляду на зазначене вище у розділі 5 цієї постанови, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги позивача без задоволення, а рішення та постанови судів - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

7.2. 03 квітня 2019 року відповідач подав до Суду розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу адвоката, понесених ТОВ "Група Айсберг" у суді касаційної інстанції, заявивши у судовому засіданні відповідне клопотання про стягнення зазначених грошових коштів зі скаржника, у випадку залишення його касаційної скарги без задоволення.

Відповідач заявив, що згідно з умовами договору про надання правової допомоги №А1-256/18-г від 25.06.2018 він сплатив 5500,00 грн на користь Адвокатського об'єднання "Корпус Юріс" за надання адвокатом Мирославським С.В. правничої допомоги у цій справі під час її розгляду судом касаційної інстанції. У підтвердження зазначеного відповідач надав копії актів приймання-передачі за договором та платіжне доручення.

Відповідно до ч.1 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст. 126 ГПК України).

Згідно з ч.6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Перевіривши наданий відповідачем розрахунок суми витрат, понесених ним на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції, враховуючи відсутність клопотання позивача щодо неспівмірності зазначених витрат, відсутність заперечень представників позивача проти задоволення цього клопотання, Суд вважає вимоги ТОВ "Група Айсберг" обґрунтованими та стягує з позивача на користь відповідача 5500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ИН.КОЛ." залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2019 та рішення Господарського суду Сумської області від 26.09.2018 у справі №920/401/18 залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ИН.КОЛ." (ідентифікаційний код 31422849, адреса місцезнаходження: 61010, Харківська обл., місто Харків, провулок Лелюківський, будинок 3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Група Айсберг" (ідентифікаційний код 32779306, адреса місцезнаходження: 40020, Сумська обл., місто Суми, вулиця Воровського, будинок 24) 5 500,00 (п'ять тисяч п'ятсот гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.