924/491/17 Про визнання недійсним укладеного між сторонами у справі договору поруки - 09.04.2019 Прийняття

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Подільський господар" (далі - Позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вог Рітейл" (далі - Відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Городище-Агро" (далі - Відповідач-2) про визнання недійсним укладеного між сторонами у справі договору поруки №02/11 від 02.11.2015 (далі - Договір поруки).

2. Позов мотивований посиланням на обставини вчинення Договору поруки директором Позивача з перевищенням наданих йому повноважень та відсутність його подальшого схвалення Позивачем.

Хід розгляду справи

3. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 07.06.2017, яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.09.2017, у позові відмовлено.

4. Постановою Верховного Суду від 14.03.2018 рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції скасовані, справа направлена на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

5. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 07.09.2018 у позові відмовлено.

6. Рішення мотивоване тим, що Договір поруки укладений від імені Позивача директором з перевищенням наданих йому повноважень. Однак за висновком суду першої інстанції, Позивач здійснив наступне схвалення Договору поруки.

7. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.12.2018 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

8. Постанова мотивована висновком про недоведеність Позивачем того, що при укладенні Договору поруки його сторони діяли недобросовісно чи нерозумно, а Відповідач-1 був обізнаний про наявність обмежень директора Позивача на укладення Договору поруки. Суд апеляційної інстанції також дійшов висновку про схвалення Позивачем Договору поруки в розумінні статті 241 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

9. Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, винести постанову про задоволення позову.

10. Касаційна скарга мотивована запереченням проти висновків судів першої та апеляційної інстанції щодо схвалення Позивачем Договору поруки, адже під час розгляду справи №924/419/17 його представник заявляв клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у даній справі про визнання недійсним Договору поруки. Також Позивач зазначає про відсутність добровільної сплати ним заборгованості за основним зобов'язанням на підставі Договору поруки.

11. Крім того, Позивач вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про необізнаність Відповідача-1 про передбачені статутом Позивача обмеження повноважень його директора.

12. Відповідач-1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить у задоволенні скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

13. Відповідач-1 зазначає, що при укладенні Договору поруки сторони керувались принципом свободи договору, їх волевиявлення було вільним та відповідало внутрішній волі.

14. Також Відповідач-1 посилається на встановлення під час розгляду справи №924/419/17 обставин, які свідчать про схвалення Позивачем Договору поруки та мають преюдиціальне значення для розгляду даної справи.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Відповідно до пунктів 7.1, 7.2 Статуту Позивача вищим органом управління товариством є загальні збори учасників. Загальні збори учасників правомочні приймати рішення з будь-яких питань діяльності товариства. До компетенції загальних зборів учасників належить вирішення будь-яких питань з діяльності товариства, зокрема, погодження (попереднє) укладення генеральним директором (іншими членами дирекції - у випадку надання останнім таких повноважень директором) господарських договорів (правочинів) на суму, що перевищує 5000000,00 грн., або договорів (угод), заяв, згод і т.п. щодо розірвання (відмови) від укладених (чинних) договорів оренди землі (земельних часток (паїв)) незалежно від сум цих угод.

16. Згідно з пунктами 7.10, 7.11 Статуту Позивача у товаристві рішенням загальних зборів учасників створюється виконавчий орган: колегіальний - дирекція, на чолі з Генеральним директором, або одноособовий орган - директор. Дирекція (директор) вирішує всі питання діяльності товариства, за винятком тих, що входять до виключної компетенції загальних зборів учасників.

17. Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених Господарським, Цивільним кодексом України (435-15) , Законом України "Про господарські товариства" (1576-12) , іншим законодавством та цим статутом. Генеральний директор (директор) має право без довіреності виконувати дії від імені товариства (п. 7.12 Статуту).

18. Генеральний директор (директор) товариства має право, зокрема, розпоряджатися майном товариства в межах, що визначені загальними зборами учасників товариства та цим статутом; без довіреності діяти від імені товариства, репрезентувати його у всіх установах, підприємствах, організаціях як на Україні, так само й за кордоном; укладати угоди, контракти, договори, інші правочини, які стосуються діяльності товариства, крім господарських договорів (правочинів) на суму, що перевищує 5000000,00 грн., або договорів (угод), заяв, згод і т.п. щодо розірвання (відмови) від укладених (чинних) договорів оренди землі (земельних часток (паїв)) незалежно від сум цих угод, які можуть підписуватися лише за умови їх попереднього погодження з загальними зборами учасників (п. 7.14 статуту).

19. Між Відповідачем-1 (продавець) та Відповідачем-2 (покупець) укладений генеральний договір поставки нафтопродуктів №24-ДГ/96 від 18.03.2015 (далі - Договір поставки).

20. За умовами Договору поставки Відповідач-1 зобов'язався поставляти та передавати у власність Відповідача-2 нафтопродукти в кількості та асортименті, погоджені в заявках, наданих покупцем та прийнятих до виконання продавцем, що підтверджується накладними на відпуск товару, а Відповідач-2 зобов'язався прийняти товар від Відповідача-1 та сплатити його загальну вартість на умовах даного договору.

21. У витязі з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців №1004422640 станом на 2 листопада 2015 року відсутні обмеження щодо повноважень генерального директора Позивача Шматлай Н.М.

22. 2 листопада 2015 року укладений Договір поруки між Відповідачем-1 (кредитор), Відповідачем-2 (боржник) та Позивачем (поручитель) в особі генерального директора Шматлай Н.М., що діяв на підставі статуту.

23. За умовами Договору поруки Позивач зобов'язався солідарно відповідати перед Відповідачем-1 за виконання Відповідачем-2 зобов'язань на загальну суму 70000000,00 грн. за Договором поставки, включаючи оплату на користь кредитора нафтопродуктів, відшкодування документально підтверджених збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій (п.п. 1.1, 1.2 Договору поруки).

24. У випадку порушення (невиконання та/або неналежного виконання) боржником зобов'язання, забезпеченого Договором поруки, поручитель та боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники, тобто кредитор має право на власний розсуд зажадати виконання зобов'язання як від боржника, так і від поручителя як в повному обсязі, так і в частині боргу (п. 1.3 Договору поруки).

25. Строк поруки становить 18 місяців з дати підписання сторонами Договору поруки (п. 3.1 Договору поруки).

26. Рішенням загальних зборів учасників Позивача, оформленим протоколом №10/05-2017/ПГ від 10.05.2017, зобов'язано генерального директора Позивача врегулювати ситуацію, що склалася з Відповідачем-1 та Відповідачем-2 шляхом, але не обмежуючись розірванням Договору поруки, його оскарженням до суду, іншими мирними способами, які досягнуть бажаного результату.

27. Відповідно до наданої Відповідачу-1 довідки АТ "Укрсиббанк" №63-5/266 від 22.05.2017 Відповідач-2 сплатив Відповідачу-1 у період з 13.10.2015 по 04.04.2016 за Договором поставки 77600533,41 грн.

28. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 17.07.2017 у справі №924/419/17 частково задоволений позов ТОВ "Вог Рітейл" (Відповідач-1) до ТОВ "Городище-Агро" (Відповідач-2) та ТОВ "Подільський господар" (Позивач) про стягнення 698795,36 грн. У рішенні зазначено, що вказані кошти стягуються з ТОВ "Подільський господар" (Позивач) та ТОВ "Городище-Агро" (Відповідач-2) на підставі Договору поставки та Договору поруки.

29. Також у зазначеному рішенні викладені пояснення, надані ТОВ "Подільський господар" (Позивач) у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях, про те, що за Договором поруки він відповідає лише за курсову різницю, пеню та штрафні санкції.

30. Рішенням загальних зборів учасників Позивача, оформленим протоколом №04/12-2017/ПГ від 07.12.2017, Шматлай Н.М. звільнена з посади генерального директора товариства з 7 грудня 2017 року на підставі поданої нею заяви.

31. Крім того, суди першої та апеляційної інстанції відхилили доводи Відповідача-1 про те, що Позивач надіслав, а Відповідач-1 отримав протокол №02/11-15 від 02.11.2015 загальних зборів учасників Позивача, адже надана Відповідачем-1 копія зазначеного протоколу не містить підпису представника Позивача. Водночас копії електронного листування між Відповідачем-1 та Корпорацією "Сварог Вест Груп" (з проханням Відповідача-1 надати правовстановлюючі документи з підтвердженням повноважень директора Шматлай Н.М. на підписання Договору поруки) є копіями копій, які не завірені належним чином.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

32. Цивільний кодекс України (435-15)

Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

2) визнання правочину недійсним;

Стаття 92. Цивільна дієздатність юридичної особи

1. Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

3. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Стаття 145. Управління товариством з обмеженою відповідальністю

1. Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників.

2. У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства.

3. Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються цим Кодексом, іншим законом і статутом товариства.

4. Статутом товариства і законом до виключної компетенції загальних зборів може бути також віднесене вирішення інших питань.

Стаття 203. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Стаття 215. Недійсність правочину

1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

3. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 241. Вчинення правочинів з перевищенням повноважень

1. Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

2. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Стаття 553. Договір поруки

1. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

33. Закон України "Про господарські товариства" (1576-12)

Стаття 23. Органи управління товариством та їх посадові особи

Управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства.

Посадовими особами органів управління товариства є фізичні особи - голова та члени виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізор товариства, а також голова та члени іншого органу товариства, наділені повноваженнями з управління товариством, якщо утворення такого органу передбачено установчими документами товариства.

Стаття 62. Виконавчий орган товариства з обмеженою відповідальністю

У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства.

Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора).

Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.

Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом.

34. Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (755-15)

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

7) Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи;

Стаття 9. Відомості Єдиного державного реєстру

2. В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб:

13) відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи;

Стаття 10. Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру

1. Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

2. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

3. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

35. Суд виходить з того, що звертаючись з позовом про визнання недійсним правочину, позивач згідно з вимогами статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. Без доведення позивачем обставин недодержання сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину конкретних вимог законодавства у суду відсутні підстави для задоволення відповідного позову.

36. Зокрема, згідно з положеннями статей 203, 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину може бути вчинення його особою за відсутністю необхідного обсягу цивільної дієздатності та невідповідність волевиявлення учасника правочину його внутрішній волі. При цьому дієздатність юридичної особи реалізується відповідно до статті 92 Цивільного кодексу України через її органи у межах визначених законом та статутом повноважень.

37. З огляду на положення статей 92, 241 Цивільного кодексу України вчинення правочину органом (посадовою особою) юридичної особи з перевищенням наданих йому повноважень може бути підставою для недійсності такого правочину лише за умови обізнаності контрагента про наявність відповідного обмеження повноважень (коли він знав чи за всіма обставинами не міг не знати про такі обмеження), а також відсутності подальшого схвалення правочину.

38. У зв'язку з наведеним Суд вважає слушним викладене в оскаржуваних судових рішеннях твердження про те, що обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.

39. Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

40. З огляду на встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини Суд вбачає, що Договір поруки укладений директором Позивача з перевищенням наданих йому повноважень, адже пунктом 7.14 Статуту Позивача встановлене обмеження щодо укладення директором товариства господарських договорів (правочинів) на суму понад 5000000,00 грн. Зазначені договори можуть підписуватися лише за умови їх попереднього погодження із загальними зборами учасників.

41. При цьому відсутність станом на момент укладення Договору поруки у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань інформації щодо наявності обмежень у директора Позивача відповідно до частини 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" може бути врахована у спорі з третіми особами лише у випадку, коли третя особа не знала і не могла знати ці відомості. Тобто відсутність відповідних відомостей має бути оцінена в сукупності з іншими доказами у справі.

42. Водночас Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про обізнаність інших сторін Договору поруки про повноваження директора Позивача та їх обмеження, адже преамбула Договору поруки містить посилання на те, що Позивач діє в особі директора відповідно до статуту.

43. Щодо висновку суду апеляційної інстанції про те, що зазначення у Договорі поруки про дію директора на підставі статуту не може свідчити про безпосереднє ознайомлення сторін із текстом такого статуту, Суд звертає увагу, що положення частини 3 статті 92 Цивільного кодексу України надають юридичну силу обмеженням повноважень щодо представництва юридичної особи у відносинах із третіми особами, зокрема, в тому випадку, коли третя особа за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

44. На думку Суду, з огляду на наявність посилання в Договорі поруки на здійснення повноважень представником однієї зі сторін на підставі статуту, ознайомлення її контрагентів з обсягом повноважень такої особи відповідно до змісту статуту входить у межі звичайної обачності при укладенні договору. При цьому Суд враховує, що Статут Позивача містить конкретні обмеження щодо суми правочинів, які не вимагають дослідження іншої документації Позивача тощо.

45. Також Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо надання преюдиціального значення відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставинам, встановленим у судових рішеннях у справі №924/419/17, адже сторонами зазначеної справи є ті ж самі особи, що й у справі, що розглядається.

46. Однак зі змісту оскаржуваних судових рішень Суд не вбачає, що суди першої та апеляційної інстанцій з'ясували встановлення судовими рішеннями у справі №924/419/17 факту схвалення Позивачем Договору поруки, прийняття його до виконання (зокрема вчинення конкретних дій на виконання Договору поруки тощо).

47. При цьому зазначені судами попередніх інстанцій обставини щодо виконання Договору поставки Відповідачем-2, а також відсутність заперечення Позивачем факту плати заборгованості за Договором поставки Відповідачем-2, на думку Суду, не є підставою для висновку про виконання Позивачем Договору поруки.

48. Також Суд вважає безпідставним посилання судів на відзив та пояснення представника Позивача у справі №924/419/17 без дослідження змісту зазначеного відзиву та з'ясування обсягу повноважень відповідного представника при тому, що суди в справі №924/419/17 не зазначили про визнання Позивачем позовних вимог повністю чи частково.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

49. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку, що при вирішенні даного спору суди першої та апеляційної інстанцій не дотримались вимог статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

50. Отже, зважаючи на встановлені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межі перегляду справи судом касаційної інстанції, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з переданням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

51. Касаційна скарга Позивача підлягає задоволенню частково.

52. Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене та на підставі належних доказів з'ясувати обставини щодо наявності чи відсутності правових підстав для визнання недійсним Договору поруки із наданням належної правової оцінки усім доводам і доказам, наданим учасниками справи, зокрема щодо схвалення Договору поруки Позивачем.

Судові витрати

53. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314- 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський господар" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.09.2018 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.12.2018 у справі №924/491/17 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області.