924/233/17 Про стягнення збитків, завданих у зв'язку із користуванням земельною ділянкою за відсутності правовстановлюючих документів - 01.04.2019 Прийняття

1. У березні 2017 року керівник Кам'янець-Подільської місцевої прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Кам'янець-Подільської міської ради (далі - міськрада) звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Далланс" (далі - ТОВ "Далланс") про стягнення 553 811,51 грн збитків за користування земельною ділянкою площею 4,7955 га, розташованої за адресою: м. Кам'янець-Подільський, вул. Індустріальна, 4, за відсутності правовстановлюючих документів.

2. В обґрунтування позовних вимог прокурор, посилаючись на положення статей 125, 126, 152, 156, 157 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 22, 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зауважив, що рішенням другої сесії міськради від 20.05.1998 № 32 (далі - рішення № 32) за ТОВ "Далланс" на праві постійного користування закріплено земельну ділянку площею 4,8 га, розташовану за адресою: вул. Індустріальна, 4, м. Кам'янець-Подільський. Проте відповідач право користування (оренди) зазначеною земельною ділянкою згідно з вимогами законодавства не оформив, хоча користується земельною ділянкою до цього часу. Отже, внаслідок протиправної поведінки відповідача, що полягає у користуванні земельною ділянкою за відсутності правовстановлюючих документів, власник земельної ділянки позбавлений права отримувати дохід у розмірі орендної плати, через що до місцевого бюджету не надійшли кошти у сумі 553 811,51 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 17.08.2018 (суддя Димбовський В. В.) у справі № 924/233/17 позов задоволено, стягнуто з ТОВ "Далланс" на користь міськради 553 811,51 грн збитків за використання земельної ділянки площею 4,7955 га, яка розташована за адресою: вул. Індустріальна, 4, м. Кам'янець-Подільський, без правовстановлюючих документів.

4. Задовольняючи позовні вимоги прокурора, місцевий господарський суд, керуючись положеннями статей 152, 156, 157 ЗК України, статей 22, 1166, 1193 ЦК України, зазначив, що користування відповідачем земельною ділянкою за відсутності правовстановлюючих документів позбавило орендодавця можливості одержати дохід у виді орендної плати за землю, який він міг би одержати, якби його право не було порушено, неоформлення документів на право користування земельною ділянкою є доведеним фактом, сталося з вини відповідача і внаслідок його бездіяльності, що свідчить про протиправну поведінку землекористувача, яким є ТОВ "Далланс" і причинний зв'язок між його протиправною поведінкою та збитками. Отже, встановивши наявність усіх необхідних елементів складу збитків, погодившись із правильністю розрахунку завданих збитків, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

5. Здійснюючи перегляд зазначеного судового рішення, Північно-західний апеляційний господарський суд оскаржуваною постановою від 10.12.2018 у справі № 924/233/17 скасував рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.08.2018 та ухвалив нове, яким відмовив у задоволенні позовних вимог повністю.

6. Постанову апеляційного господарського суду із посиланнями на правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, положення статті 120 ЗК України та статей 377, 1212 ЦК України аргументовано тим, що у цьому разі немає підстав для застосуванняи до спірних правовідносин вимог чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, адже спірні відносини до моменту укладення договору оренди мають ознаки кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Водночас ознак деліктних відносин, а саме зменшення майна, наявного у позивача, у цьому разі немає.

Апеляційний господарський суд також зауважив, що фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України. Водночас, звертаючись до суду з позовом, прокурор, визначив заявлену до стягнення суму у як збитки, завдані внаслідок несплати відповідачем орендної плати за земельну ділянку. Як на правову підставу своїх вимог прокурор посилається на положення статті 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ), статті 1166 ЦК України, а саме на норми, якими врегульовано порядок відшкодування збитків, тобто позивач наголошує наявність деліктних правовідносин.

Оскільки саме на позивача покладено обов'язок обґрунтувати позов, тобто навести ті обставини, які, на його думку, свідчать про наявність підстав для задоволення позовних вимог (підстави позову), суд при визначенні предмета доказування керується, зокрема, підставами позову. Тому, апеляційний господарський суд доводи міськради, аргументовані нормами, які регулюють деліктні зобов'язання, оцінив як неналежне правове обґрунтування позову, у зв'язку з чим дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись із постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2018 у справі № 924/233/17, міськрада звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.08.2018 залишити без змін.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. Підставами для скасування постанови скаржник вважає порушення та неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права, зокрема статей 120, 125, 126, 152, 156, 157 ЗК України, статей 22, 377, 1166, 1193, 1212 ЦК України.

9. Скаржник наголошує, що апеляційний господарський суд помилково застосував до спірних правовідносин положення статті 1212 ЦК України, адже у цьому разі позивачеві заподіяно збитки, які підлягають стягненню на підставі статей 152, 156, 157 ЗК України, статей 22, 1166, 1193 ЦК України.

10. Крім цього, скаржник звертає увагу на правову позицію, викладену Верховним Судом України у постановах від 14.09.2016 у справі № 703/5377/14-ц, від 17.02.2016 у справі № 3-1160г15.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

11. У відзиві на касаційну скаргу прокуратура просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2018 у справі № 924/233/17 і залишити в силі рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.08.2018, адже у цьому разі позивачеві заподіяно збитки, які підлягають стягненню на підставі статей 152, 156, 157 ЗК України, статей 22, 1166, 1193 ЦК України.

12. ТОВ "Далланс" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, адже касаційна скарга не містить обґрунтування неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, а постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2018 у справі № 924/233/17 є законною та обґрунтованою, прийнятою із повним та усебічним дослідженням обставин справи та урахуванням правових позицій викладених, Великою Палатою Верховного Суду, тому підстав для її скасування немає.

13. Відповідач зауважує, що зобов'язання, які виникли між позивачем і відповідачем є не деліктними, а кондикційними, тому підстав для задоволення позову немає, адже позовні вимоги ґрунтуються на нормах, які регулюють деліктні зобов'язання.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

14. Як убачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач - ТОВ "Далланс" є власником нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, що знаходиться по вул. Індустріальній, 4, на підставі свідоцтва від 14.04.2000 про право власності на приміщення, площею 11 914,4 м-2.

15. Рішенням другої сесії міськради від 20.05.1998 № 32 за ТОВ "Далланс" на праві постійного користування закріплено земельну ділянку площею 4,8 га, розташовану за адресою: вул. Індустріальна, 4, м. Кам'янець-Подільський, для обслуговування виробничої бази.

16. Згідно з пунктами 3 та 4 зазначеного рішення № 32 державним проектним та іншим землевпорядним організаціям дозволено виготовити ТОВ "Далланс" державний акт на право постійного користування цією земельною ділянкою, а відповідача зобов'язано сплатити борг із земельного податку з моменту виникнення у нього права користування такою земельною ділянкою.

17. У подальшому рішенням виконавчого комітету міськради від 13.10.2016 № 1291 "Про затвердження актів засідання комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам від 30.09.2016" затверджено акти засідання комісії із визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 30.09.2016.

18. За змістом акта від 30.09.2016 ТОВ "Далланс" нараховано розрахункові втрати з орендної плати за землю в сумі 553 811,51 грн за вирахуванням сплачених ТОВ "Далланс" коштів у сумі 393 956,69 грн за період із 01.01.2014 по 01.09.2016 (за наданою податковою інспекцією довідкою).

19. 20.10.2016 виконавчим комітетом міськради на адресу ТОВ "Далланс" направлено претензію із вимогою у місячний термін сплатити 553 811,51 грн збитків, завданих міськраді.

20. У листі, надісланому на адресу позивача 25.11.2016, ТОВ "Далланс" заперечило підстави пред'явлених вимог щодо сплати 553 811,51 грн збитків, посилаючись на факт відсутності між ТОВ "Далланс" та міськрадою будь-яких відносин зобов'язального характеру.

21. Відтак, ТОВ "Далланс" у добровільному порядку збитки не відшкодувало, що й стало підставою для звернення прокурора з позовом про стягнення 553 811,51 грн збитків за використання земельної ділянки площею 4,7955 га, яка розташована за адресою: м. Кам'янець-Подільський, вул. Індустріальна, 4, без правовстановлюючих документів.

Позиція Верховного Суду

22. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.

23. Верховний Суд звертає увагу на те, що прокурор звернувся до господарського суду із позовом про стягнення збитків, завданих використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів на підставі статей 152, 156, 157 ЗК України, статей 22, 1166, 1193 ЦК України.

24. Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини 1 статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

25. За змістом наведених положень ЦК України (435-15) та ЗК України (2768-14) відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

26. Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов'язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 ЦК України).

27. Натомість предметом регулювання глави 83 ЦК України (435-15) є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

28. Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України (435-15) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

29. Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України (435-15) .

30. За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України (435-15) для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

31. Частиною 1 статті 93 та статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 цього Кодексу).

Перехід прав на земельну ділянку, пов'язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується ЗК України (2768-14) . Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина 2 статті 120 ЗК України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини 1 статті 141 ЗК України).

32. Отже, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини 2 статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно

33. Задовольняючи позовні вимоги прокурора, місцевий господарський суд, керуючись положеннями статей 152, 156, 157 ЗК України, статей 22, 1166, 1193 ЦК України, зазначив, що користування відповідачем земельною ділянкою за відсутності правовстановлюючих документів позбавило орендодавця можливості одержати дохід у виді орендної плати за землю, який він міг би одержати, якби його право не було порушено, неоформлення документів на право користування земельною ділянкою є доведеним фактом, сталося з вини відповідача і внаслідок його бездіяльності, що свідчить про протиправну поведінку землекористувача, яким є ТОВ "Далланс" і причинний зв'язок між його протиправною поведінкою та збитками. Отже, встановивши наявність усіх необхідних елементів складу збитків, погодившись із правильністю розрахунку завданих збитків, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

34. Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову апеляційний господарський суд із посиланнями на правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, положення статті 120 ЗК України та статей 377, 1212 ЦК України зазначив, що у в цьому разі немає підстав для застосування до спірних правовідносин вимог чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, адже спірні відносини до моменту укладення договору оренди мають ознаки кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Водночас ознак деліктних відносин, а саме зменшення майна, наявного у позивача, у цьому разі немає.

35. Проте колегія суддів вважає, що судами як першої, так і апеляційної інстанцій не було встановлено істотних обставин справи відповідно до наведених у позові матеріально-правових вимог, не з'ясовано дійсного змісту правовідносин сторін, у зв'язку з чим суди дійшли передчасних та необґрунтованих висновків за наслідками вирішення спору.

36. Правовий механізм переходу прав на землю, пов'язаний із переходом прав на будинок, будівлю або споруду, на момент виникнення у відповідача права власності на нерухомість було урегульовано статтею 30 ЗК України від 18.12.1990 за N561-XII, у редакції, чинній на час прийняття рішенням другої сесії міськради від 20.05.1998 № 32, згідно з якою при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

Отже згідно з положеннями ЗК України (2768-14) від 18.12.1990 за N561-XII у редакції, чинній на час прийняття рішенням другої сесії міськради від 20.05.1998 № 32, при передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди.

Право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу.

37. З урахуванням змісту зазначеної статті норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадку, якщо земельна ділянка перебувала у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

38. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач - ТОВ "Далланс" є власником нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, що знаходиться по вул. Індустріальній, 4, на підставі свідоцтва від 14.04.2000 про право власності на приміщення, площею 11 914,4 м-2.

39. Рішенням другої сесії міськради від 20.05.1998 № 32 за ТОВ "Далланс" на праві постійного користування закріплено земельну ділянку площею 4,8 га, розташовану за адресою: вул. Індустріальна, 4, м. Кам'янець-Подільський, для обслуговування виробничої бази.

40. Крім цього, рішенням № 32 міськрада анулювала державний акт, виданий ТзОВ "Бавовняна ткацька фабрика" від 25.10.1993 № 10 про передачу спірної земельної ділянки в постійне користування та зобов'язала ТОВ "Далланс" сплатити борг по земельному податку з моменту виникнення у нього права користування земельною ділянкою.

41. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

42. Статтею 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

43. Відповідно до підпункту "в" пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

44. Проте в порушення статей 86, 236, 269, 282 ГПК України, розглядаючи позов, суди попередніх інстанцій не звернули уваги та не надали належної оцінки змісту рішення № 32, а отже суди не дослідили та не встановили:

- чи були у попередніх власників вищевказаної нерухомості (виробничої бази) права на земельну ділянку під нею, які саме, в якому обсязі та на яких умовах;

- якщо так, чи перейшли ці права на земельну ділянку під нерухомістю до відповідача, які саме, в якому обсязі та на яких умовах.

45. Разом з тим, касаційна інстанція не має права здійснити належну оцінку зібраних у справі доказів, адже достовірне з'ясування фактичних обставин виходить за межі повноважень касаційної інстанції, передбачених статтею 300 ГПК України, та має бути проведено в ході нового розгляду справи.

46. Отже, висновки судів першої та апеляційної інстанцій, є таким, що не ґрунтується на вимогах законодавства та дослідженні усіх обставин і зібраних у справі доказів та доводів учасників справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

47. За змістом частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

48. За таких обставин висновки судів попередніх інстанцій є передчасними і такими, що зроблені без дослідження всіх зібраних у справі доказів, а отже судові рішення у справі підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

49. Під час нового розгляду суду слід урахувати наведене, надати оцінку правомірності вимог прокурора та надати належну оцінку всім доводам учасників справи із належним обґрунтуванням прийняття або неприйняття відповідних доводів та доказів, а відтак і встановити обставини щодо наявності або, навпаки, відсутності підстав для задоволення позову.

Щодо судових витрат

50. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК).

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Кам'янець-Подільської міської ради задовольнити частково.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 17.08.2018 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2018 у справі №924/233/17 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області.