910/7347/18 Про визнання припиненим зобов'язання з повернення кредитного траншу - 27.03.2019 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "Астра Лізинг" (далі - ТОВ "Астра Лізинг") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" (далі - ПАТ "Діамантбанк") про визнання припиненим зобов'язання ТОВ "Астра Лізинг" перед ПАТ "Діамантбанк" з повернення кредитного траншу в розмірі 991 664,73 грн. за договором кредитної лінії № 144 від 28.12.2016р., укладеним між ТОВ "Астра Лізинг" та ПАТ "Діамантбанк".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами відбулося зарахування зустрічних однорідних вимог по договору банківського рахунку №11-02-23-000140 від 23.02.2011р. та по договору кредитної лінії № 144 від 28.12.2016р., у зв'язку з чим з 29.09.2017р. зобов'язання ТОВ "Астра Лізинг" перед ПАТ "Діамантбанк" з повернення кредитного траншу в розмірі 991 664,73 грн. за вказаним кредитним договором є припиненими.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.09.2018р. у справі №910/7347/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2019р. позов ТОВ "Астра Лізинг" задоволено.

Визнано припиненим зобов'язання ТОВ "Астра Лізинг" перед ПАТ "Діамантбанк" з повернення кредитного траншу в розмірі 991 664,73 грн. за договором кредитної лінії № 144 від 28.12.2016р., укладеним між ТОВ "Астра Лізинг" та ПАТ "Діамантбанк". Здійснено розподіл судових витрат.

Судові рішення мотивовані наявністю всіх необхідних умов, передбачених п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог сторін по кредитному договору та договору рахунку та для припинення взаємних грошових зобов'язань сторін.

Суди попередніх інстанцій вказують на те, що позивач не є пов'язаною особою відповідача; можливість договірного списання коштів з рахунку позивача на погашення заборгованості перед Банком за кредитним договором, передбачена п.3.2.3 договору банківського рахунку та п. 4.1 кредитного договору, укладених між сторонами.

Також, суди зазначають, що станом на 29.09.2017р. заборгованість позивача по тілу кредиту становила 995 100,00 грн., а кредиторські вимоги позивача за договором банківського рахунку в сумі 991 664,73 грн. віднесені до вимог сьомої черги рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 11.09.2017р., тобто акцептовані (визнані) відповідачем.

Крім того, суди наголошують на тому, що вимоги за договором кредитної лінії № 144 від 28.12.2016р. та договором банківського рахунку № 11-02-23-000140 від 23.02.2011р. є зустрічними та однорідними (грошовими), а строк їх виконання є таким, що настав.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ПАТ "Діамантбанк" від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Діамантбанк", звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 11.09.2018р., постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2019р., у справі №910/7347/18 та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Астра Лізинг" у задоволенні позовних вимог.

Скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм ч. 1 ст. 601 Цивільного кодексу України та ст. 203 Господарського кодексу України, оскільки без належних та допустимих доказів, суд самостійно та невірно визначив суму зобов'язання позивача за кредитним договором, та вказав про те, що строк виконання зобов'язання на неї настав.

Відповідач наголошує на тому, що заборгованість по тілу кредиту станом на 29.09.2017р. складає 1 990 200,00 грн., з яких 1 326 800,00 грн. строкова заборгованість по тілу кредиту та 663 400,00 грн. прострочена заборгованість по тілу кредиту, тому строк виконання зобов'язання, в розумінні ст. 601 Цивільного кодексу України, міг настати лише в частині 663 400,00 грн., а не на визначену судами суму 991 664,73 грн.

Крім того, відповідач вказує на те, що судами не враховано норми п. 7.6 кредитного договору, відповідно до якого тіло кредиту погашається позичальником в шосту чергу, а у позивача ще наявна заборгованість перед відповідачем зі сплати відсотків, пені та штрафу.

Також, позивач зазначає, що суд в рішенні ухвалив припинити лише одне із зобов'язань по кредитному договору визначеним способом, та нічого не вказав про припинення зустрічного зобов'язання у відповідача перед позивачем за договором банківського рахунку.

4. Позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Позивач вказує, що заборгованість за процентами є заборгованістю за період після відкликання банківської ліцензії, тобто така заборгованість є спірною та не може підлягати зарахуванню як зустрічна.

У письмових поясненнях Фонд гарантування вкладів фізичних осіб просить суд касаційну скаргу ПАТ "Діамантбанк" задовольнити. Судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб наголошує на тому, що після початку процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбувається в особливому, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) , порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої ст. 52 цього Закону.

У додаткових поясненнях ТОВ "Астра Лізинг" вказує, що заборгованість за процентами, зазначена в довідці від 10.07.2017р., є заборгованістю за період після відкликання ліцензії у банку та запровадження ліквідаційної процедури.

Позивач наголошує на тому, що у нього відсутні непогашені зобов'язання зі сплати процентів, нарахованих до дати відкликання у Банку ліцензії.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

23 лютого 2011 року між АБ "Діамант" (банк), правонаступником якого є ПАТ "Діамантбанк" та ТОВ "Астра Лізинг" (клієнт) укладений договір банківського рахунку №11-02-23-000140 (договір рахунку), за умовами якого банк зобов'язався здійснювати розрахунково-касове обслуговування клієнта. Відповідно до договору рахунку клієнту відкрито поточний рахунок №26000311127.980.

Пунктом 3.2.3. договору рахунку передбачено право банку здійснювати списання коштів з поточного рахунку клієнта без розпорядження клієнта у випадках, передбачених законодавством України.

28 грудня 2016 року між ПАТ "Діамантбанк" (кредитодавець) та ТОВ "Астра лізинг" (позичальник) укладено договір кредитної лінії № 144 (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію в розмірі 3 700 000,00 грн. з графіком щомісячного зменшення ліміту заборгованості та кінцевим терміном повернення кредиту - 25 грудня 2017 року.

В подальшому між сторонами укладені додаткові угоди №1 від 17.01.2017р., №2 від 22.02.2017р., №3 від 03.03.2017р., згідно з якими сторонами встановлювались розміри кредитних траншів, які банк надає позичальнику в межах кредитної лінії відкритої позичальнику за кредитним договором.

У пункті 4.1. кредитного договору сторонами передбачено право кредитодавця самостійно, без додаткового узгодження з позичальником, списувати грошові кошти з поточного рахунку позичальника, відкритого у кредитодавця на погашення заборгованості позичальника за кредитом та/або процентами за ним, а також заборгованості позичальника за комісіями (простроченої заборгованості за комісіями - якщо згідно умов цього договору комісія підлягає внесенню позивальником на рахунок її сплати) та/або неустойкою за цим договором.

Пунктом 4.2 кредитного договору сторони передбачили право позичальника достроково погашати заборгованість за цим договором.

На підставі рішення Правління Національного банку України від 24.04.2017р. №264-рш/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 24.04.2017р. №1684 "Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "Діамантбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", згідно з яким було розпочато процедуру виведення ПАТ "Діамантбанк" з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 22.06.2017р. №394-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 23.06.2017р. №2663 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Діамантбанк" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно з яким була розпочата процедура ліквідації ПАТ "Діамантбанк" з 24.06.2017р. до 23.06.2019р. включно.

11 вересня 2017року Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб затверджено реєстр акцептованих вимог кредиторів, зокрема, включено до реєстру акцептовані вимоги ТОВ "Астра Лізинг" на суму 991 664,73 грн. та віднесені до сьомої черги погашення акцептованих вимог кредиторів банку.

Протягом червня-серпня 2017 року позивач звертався до відповідача із заявами про зарахування зустрічних однорідних вимог за кредитним договором №144 від 28.12.2016р. та договором банківського рахунку №11-02-23-000140 від 23.02.2011р. У листі №1048/01л відповідач повідомив позивачеві, що зарахування зустрічних однорідних вимог є неможливим до затвердження реєстру вимог кредиторів.

29 вересня 2017 року ТОВ "Астра Лізинг" звернулося до ПАТ "Діамантбанк" від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Діамантбанк" із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог № АЛ-194 та просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором зарахувати залишки коштів в сумі 991 664,73грн., розміщені на його поточному рахунку №26000311127.980.

Відповідач повідомив позивачеві про відсутність підстав для заліку зустрічних однорідних вимог до моменту настання обставин, передбачених ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Не здійснення відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 991 664,73 грн. стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

6. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

Частиною 1 ст. 598 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Допускаються випадки, так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. В такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

При цьому вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними; 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

В свою чергу характер зобов'язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.

Статтею 602 ЦК України передбачено, що не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, 2) про стягнення аліментів, 3) щодо довічного утримання (догляду), 4) у разі спливу позовної давності, 4-1) за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом, 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) (далі - Закон) встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Відповідно до визначень, наведених у ст. 2 вказаного Закону, кредитор - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобов'язань.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 22.06.2017р. №394-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23.06.2017р. №2663 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Діамантбанк" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно з яким була розпочата процедура ліквідації ПАТ "Діамантбанк" з 24.06.2017р. до 23.06.2019р. включно.

Статтею 46 Закону визначено наслідки початку процедури ліквідації банку, згідно з п. 8 ч. 2 якої з дня початку процедури ліквідації банку забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.

Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов'язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що:

- за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку;

- кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком.

Зазначені операції у будь-якому разі заборонені за договорами, укладеними з пов'язаними з банком особами.

Таким чином вказаним пунктом передбачено сукупність умов, за наявності яких є можливим здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії ліквідації банку, а саме: наявність заяви про зарахування зустрічних вимог; вимоги мають бути зустрічними та однорідними; строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги; за кредитним договором не було здійснено заміни застави протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку; кошти перебували на рахунках банку на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку; договірне списання з рахунку передбачено умовами договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтями 1066, 1074 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Як встановлено судами попередніх інстанцій кредиторські вимоги ТОВ "Астра Лізинг" за договором банківського рахунку № 11-02-23-000140 від 23.02.2011р. у сумі 991 664,73 грн. були віднесені до вимог сьомої черги рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №4077 від 11.09.2017р., тобто акцептовані (визнані) відповідачем.

Згідно з довідкою ПАТ "Діамантбанк" №133/31.1п від 10.07.2017р. заборгованість ТОВ "Астра Лізинг" за договором кредитної лінії № 144 від 28.12.2016р. становить 2 003 514,16 грн., з яких 1 990 200,00грн. - заборгованість по кредиту та 13 314,16грн. - заборгованість за відсотками.

Відповідно до п. 4.1. кредитного договору кредитодавець має право самостійно, без узгодження з позичальником, списувати грошові кошти з поточного рахунку позичальника, відкритого у кредитодавця на погашення заборгованості за кредитним договором.

Пунктом 3.2.3. договору рахунку передбачено право кредитодавця здійснювати списання коштів з поточного рахунку клієнта без розпорядження клієнта у випадках, передбачених законодавством України.

Крім того, судами встановлено, що станом на 29.09.2017р. заборгованість позивача по тілу кредиту становила 995 100,00 грн.

Таким чином за договором кредитної лінії № 144 від 28.12.2016р. ПАТ "Діамантбанк" є кредитором, а ТОВ "Астра Лізинг" - боржником, за договором банківського рахунку № 11-02-23-000140 від 23.02.2011р. - ПАТ "Діамантбанк" є боржником, а ТОВ "Астра Лізинг" - кредитором.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що вимоги, які виникли між сторонами на підставі таких договорів, є зустрічними, грошовими, а відтак - однорідними та строк їх виконання є таким, що настав, договірне списання з рахунку передбачено умовами договору.

Крім того, судами встановлено, що ТОВ "Астра Лізинг" не є пов'язаною особою ПАТ "Діамантбанк".

Враховуючи, встановлену судами попередніх інстанцій наявність усіх необхідних умов, для можливості здійснення зарахування однорідних зустрічних вимог в порядку ч. 2 п. 8 ст. 46 Закону, наведені норми законодавства та умови укладених сторонами правочинів, суди дійшли обґрунтованого висновку, що у позивача виникло право вимагати від банку зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав.

Таким чином судом першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, правомірно задоволено позовні вимоги ТОВ "Астра Лізинг".

Верховним Судом відхиляються доводи скаржника, що суд в рішенні ухвалив припинити лише одне із зобов'язань по кредитному договору визначеним способом, та нічого не вказав про припинення зустрічного зобов'язання у відповідача перед позивачем за договором банківського рахунку.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Під предметом позову у даній справі є визнання припиненим зобов'язання ТОВ "Астра Лізинг" перед ПАТ "Діамантбанк" з повернення кредитного траншу в розмірі 991 664,73 грн. за договором кредитної лінії №144 від 28.12.2016р., укладеним між ТОВ "Астра Лізинг" та ПАТ "Діамантбанк".

Тобто підлягає встановленню наявність зобов'язання ТОВ "Астра Лізинг" перед ПАТ "Діамантбанк".

Як встановлено судами попередніх інстанцій вимоги за договором кредитної лінії №144 від 28.12.2016р. та договором банківського рахунку №11-02-23-000140 від 23.02.2011р. є зустрічними та однорідними (грошовими), а строк їх виконання є таким, що настав, тобто наявні підстави для зарахування зустрічних однорідних вимог, тому суд першої інстанції правомірно визнав припиненими зобов'язання позивача за кредитним договором, оскільки відбулося зарахування зустрічних, однорідних вимог.

Також Верховний Суд відхиляє доводи ПАТ "Діамантбанк" від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію щодо неврахування судами норми п. 7.6 кредитного договору, відповідно до якого тіло кредиту погашається позивачем в шосту чергу, а у позивача ще наявна заборгованість перед відповідачем зі сплати відсотків, пені та штрафу, оскільки відповідачем в документах по справі не зазначено ні розміру пені та штрафу, ні періодів нарахування відсотків, ні розрахунків такого нарахування.

Верховним Судом відхиляються доводи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо дотримання принципів черговості, передбачених ст. 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки зарахування зустрічних вимог особи, що одночасно є і кредитором, і боржником неплатоспроможного банку, який знаходиться на стадії ліквідації, не може порушити в цілому баланс інтересів інших кредиторів банку та черговість задоволення вимог кредиторів з урахуванням наявності можливості такого зарахування, передбаченого п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

7. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд констатує, що рішення суду першої та постанова суду апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстави для їх зміни чи скасування відсутні.