925/372/18 Про стягнення заборгованості та неустойки за договором купівлі-продажу природного газу - 27.03.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2018 (головуючий суддя Тищенко А.І., судді Разіна Т.І., Скрипка І.М.) та рішення Господарського суду Черкаської області від 10.07.2018 (суддя Спаських Н.М.) у справі № 925/372/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасигаз Збут"

про стягнення 23 407 771,64 грн,

Історія справи

Короткий зміст вимог

1. У квітні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасигаз Збут" (далі - відповідач) про стягнення 23 407 771,64 грн, з яких: 2 510 123,93 грн - 3 % річних, 10 739 132,15 грн - пені, 10 158 515,56 грн - інфляційних втрат.

1.1. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №17-256-Н від 11.04.2017 через несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу.

Короткий зміст оскаржуваних рішень, прийнятих судами попередніх інстанцій

2. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 10.07.2018 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасигаз Збут" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 485 915,78 грн пені, 124 045,06 грн 3% річних на підставі договору купівлі-продажу природного газу №17-256-Н від 11.04.2017 та 9 149,41 грн судового збору. В решті вимог у позові відмовлено.

2.1. Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення покладеного на нього обов'язку за договором, своє зобов'язання щодо оплати за поставлений природний газ виконав невчасно в частині, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково. Також суд вказав, що підписанням спільних протокольних рішень на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (20-2005-п) , сторони змінили визначений у договорі від 11.04.2017 № 17-256-Н порядок і строк проведення розрахунків за природний газ бюджетними коштами.

3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2018 рішення суду першої інстанції залишено без змін з аналогічних підстав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані рішення скасувати в частині, якою відмовлено у стягненні пені у сумі 10 253 216,37 грн, 3% річних у сумі 2 386 078,87 грн та інфляційних втрат у сумі 10 158 515,56 грн та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у цій частині.

Аргументи учасників справи

Доводи позивача, викладені у касаційній скарзі (узагальнено)

5. Оскаржувані судові рішення прийнято за неповного дослідження матеріалів справи та ненадання оцінки доказам, що додані на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема ст.ст. 526, 629, 631, 654 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216, 217 Господарського кодексу України, та норм процесуального права - ст.ст. 86, 238, 236 ГПК України.

6. Суди попередніх інстанцій застосували судову практику Верховного Суду України та Верховного Суду, яка не підлягає застосуванню до даних правовідносин, оскільки переглянуті судами касаційної інстанції рішення приймались за інших обставин та не містили умов, які викладені у договорі, що є підставою позову.

Позиція відповідача, викладена у відзиві на касаційну скаргу

7. 26.02.2019 відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, у якому він зазначає про дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та наголошує на тому, що підписанням спільних протокольних рішень сторони за взаємною згодою фактично змінили порядок і строк проведення розрахунків за поставлений за договором природний газ, з огляду на що відсутні підстави для застосування санкцій, передбачених умовами договору, та наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

8. Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.04.2017 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Черкасигаз Збут" (далі - покупець) уклали договір № 17-256-Н купівлі-продажу природного газу, предметом якого є зобов'язання продавця передати покупцеві у 2017 році природний газ, який покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

8.1. Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що продавець передає покупцеві з 01 квітня 2017 року по 30 вересня 2017 року (включно) природний газ обсягом до 59 000,000 тис. куб. метрів.

8.2. Відповідно до п. 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця купівлі-продажу природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ, крім фактично переданого природного газу, визначеного абзацом третім цього пункту, здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.

Остаточний розрахунок з оплати вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій проводиться за процедурою визначеною Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20 (20-2005-п) (Офіційний вісник України, 2005, № 2, ст. 88) і має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. У разі, якщо продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують цей 5 денний строк.

Вартість фактично переданого природного газу, яка підлягає сплаті грошовими коштами за процедурою, передбаченою абзацом третім цього пункту, визначається на підставі актів звіряння розрахунків (в тому числі, коригуючих актів) за відповідний місяць, підписаних покупцем та розпорядником коштів місцевого бюджету, оригінали яких надаються покупцем продавцеві до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу.

У разі ненадання покупцем продавцеві до 25 числа (включно) передбачених в абзаці четвертому цього пункту актів звіряння розрахунків за відповідний місяць, остаточний розрахунок за весь фактично переданий у відповідному місяці купівлі-продажу природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.

8.3. Відповідно до пункту 7.2 договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день його прострочення.

8.4. Господарські суди установили, що на виконання умов договору у період з квітня по вересень 2017 року позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 331 657 032,88 грн, що підтверджується копіями актів приймання-передачі природного газу:

від 30.04.2017 на суму 162 755 380,20 грн;

від 31.05.2017 на суму 52 829 877,20 грн;

від 30.06.2017 на суму 29 124 739,99 грн;

від 31.07.2017 на суму 31 771 762,18 грн;

від 31.08.2017 на суму 28 830 811,58 грн;

від 30.09.2017 на суму 26 344 461,73 грн.

Відповідно до розрахунків позивача основний борг за газ відповідачем сплачено повністю.

8.5. Матеріали справи містять низку спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, підписаних ПАТ "НАК "Нафтогаз України", ТОВ "Черкасигаз Збут", за участі Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області, Департаменту фінансів Черкаської облдержадміністрації, предметом яких є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (20-2005-п) .

8.6. Відповідно до вказаних протокольних рішень, за рахунок коштів державного бюджету України між сторонами у справі проводилися розрахунки за поставлений за договором природний газ у такому розмірі: № 2939 від 19.06.17 на суму 80 000 000,00 грн; № 3085 від 19.07.17 на суму 65 000 000,00 грн; № 3297 від 17.08.17 на суму 5 000 000,00 грн; № 3510 від 19.09.17 на суму 10 000 000,00 грн; № 3697 від 19.10.17 на суму 10 000 000,00 грн.

8.7. Господарські суди установили, що позивачем не доведено затримання перерахування коштів за газ, що виділялися на підставі спільних протокольних рішень.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

9. Верховний Суд зазначає, що імперативними приписами частини 2 статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Компетенція суду касаційної інстанції відповідно до частини 1 вказаної статті полягає виключно в перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи.

10. Спір між сторонами виник з приводу застосування умов п. 6.1 договору та спільних протокольних рішень, якими встановлено різні строки розрахунків за газ і чи впливають умови цих протокольних рішень на право позивача нарахувати відповідачу санкції за порушення строків розрахунків за газ.

11. Згідно із частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

12. В силу приписів статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

13. За змістом статей 610, 612 цього Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

14. Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

15. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

16. Статтею 7 Господарського кодексу України визначено, що відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

17. Згідно із положеннями частин 1-3 статті 12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є, зокрема, надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.

18. Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз", а також за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) з податку на додану вартість, що сплачується виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами (далі - субвенція).

Таке регулювання визначено постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (20-2005-п) (далі - Порядок, в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).

19. Аналіз змісту цього Порядку вказує на те, що держава взяла на себе бюджетне зобов'язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних із газопостачанням населенню, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

20. Пунктом 7 Порядку визначено, що розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.

21. Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію затверджено наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 № 493/688 (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Зазначений Порядок визначає взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України, департаментами фінансів обласних державних адміністрацій, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідні департаменти фінансів), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", ДП "Енергоринок" та іншими учасниками розрахунків за природний газ, послуги з постачання, розподілу та транспортування природного газу, в тому числі послуги замовленої потужності, фізичного транспортування природного газу, балансування обсягів природного газу (далі - послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу), теплопостачання та електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (20-2005-п) .

22. Відповідно до пункту 1.2 цього Порядку розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього розділу, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу, форма якого наведена у додатку 1 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію та природний газ або вугілля, форма якого наведена у додатку 3 до цього Порядку.

23. Відповідно до п. 1.5 Порядку Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", ПАТ "УКРТРАНСГАЗ", ДП "Енергоринок", виробники електроенергії та вугледобувні підприємства підписують з учасниками розрахунків спільні протокольні рішення протягом п'яти робочих днів.

24. Таким чином, вищевказаними нормативними актами запроваджено адміністративно-правове регулювання відносин щодо механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема на оплату природного газу.

25. Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних із газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто держава офіційно визнає неспроможність підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (залежно від рівня отриманих пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).

26. Визнаючи неможливість розрахунків в цій частині підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонам на підставі укладених між ними договорів.

27. Тобто правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі отриманих пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій.

На виконання таких законодавчих актів державою в особі відповідних державних органів приймаються підзаконні нормативні акти, зокрема, Постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (20-2005-п) .

28. З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції вірно вказав, що незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.

29. Тобто підписавши спільні протокольні рішення, сторони погодилися з тим, що між ними встановлюється інший, а не той, що був врегульований договором, порядок розрахунків. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 902/471/16.

30. Наведеним спростовується посилання скаржника на невірне застосування судами попередніх інстанцій п. 6.1 договору № 17-256-Н від 11.04.2017 від 11.04.2017, яким сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (20-2005-п) не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

31. При цьому, для стягнення пені, передбаченої умовами договору та застосування наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, які діяли на момент розгляду справи.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 09.09.2014 у справі № 5011-35/1533-2012-19/522-2012, від 01.07.2015 у справі № 924/1230/14, від 16.09.2015 у справі №917/2520/14, від 07.10.2015 у справі №924/406/14, від 01.10.2015 у справі №917/2519/14 та постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №904/1858/16, від 14.03.2018 у справі №910/9806/16, від 12.06.2018 у справі №922/1010/16, від 02.08.2018 у справі №922/3873/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18.

32. Отже, підставою застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, є наявність суми основного боргу, що не була предметом регулювання за спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків, яка була несвоєчасно оплачена відповідачем за рахунок власних коштів. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №904/1858/16, від 12.06.2018 у справі №922/1010/16, від 28.11.2018 у справі №927/370/18.

33. Колегія суддів зазначає про необгрунтованість доводів скаржника щодо застосування судами попередніх інстанцій судової практики Верховного Суду України та Верховного Суду, яка не підлягає застосуванню до даних правовідносин, оскільки переглянуті судами касаційної інстанції рішення приймались за інших обставин та не містили спеціальних умов щодо спільних протокольних рішень, які викладені у договорі, що є підставою позову, з огляду на те, що незалежно від того, чи обумовлені відповідні умови безпосередньо в договорі, чи викладені в окремій додатковій угоді, укладанням спільних протокольних рішень сторони погоджуються, що між ними встановлюється інший, а не той, що був врегульований договором, порядок розрахунків.

34. Крім того, колегією суддів відхиляються посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.11.2018 у справі № 923/1099/17, яка, на його думку, узгоджується з позицією скаржника в частині непоширення дії спільних протокольних рішень на строки, терміни та умови розрахунків за договором, з огляду на те, що у цій справі суд касаційної інстанції зазначив про те, що суми заборгованості за зобов'язаннями, що передували укладенню додаткової угоди про внесення змін до договору щодо незмінності строків, термінів та умов розрахунків у зв'язку з підписанням спільних протокольних рішень, мали розраховуватися з урахуванням погашеної заборгованості за цими рішеннями, укладеними до дати прийняття додаткової угоди включно. Тому суд касаційної інстанції у цій справі погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для перерахунку сум неустойки та річних з урахуванням погашених зобов'язань за спільними протокольними рішеннями, укладеними до внесення змін до договору, якими сторони погодили незмінність строків, термінів та умов розрахунків за цим договором у разі укладення рішень про організацію взаєморозрахунків. Однак, у наведеній справі судом касаційної інстанції не досліджувались обставини щодо правомірності застосування положень додаткової угоди, якою було внесено зміни в договір та обумовлено, що підписанням сторонами спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не змінює строків, термінів та умов розрахунків за цим договором.

35. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог та вказали на те, що позивач має право на стягнення з відповідача 485 915,78 грн пені та 124 045,06 грн - 3% річних, оскільки відповідні нарахування здійснені на власні кошти відповідача, якими оплачувався газ із простроченням за поставлений газ у квітні- травні 2017 року. При цьому, позивач не має права на нарахування пені, 3% річних на бюджетні кошти, якими проведено остаточні розрахунки за газ на підставі спільних протокольних рішень, бо сплата цих коштів не прострочена за спільними протокольними рішеннями. Також судами встановлено, що інфляційні втрати позивачем нараховані поза межами періодів існування боргу у відповідача, а тому такі вимоги задоволенню не підлягають.

36. Крім того, судова колегія зазначає, що позивачем на підставі п. 7.2 договору заявлено до стягнення з відповідача 10 739 132 грн пені, яка нарахована також і на суму основного боргу, який сплачено за рахунок бюджетних коштів.

Однак, неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та не може лягати на нього надмірним тягарем і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

37. Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правомірності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішень, то Верховний Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування законних рішень судів першої та апеляційної інстанцій, та вважає, що їх слід залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.