905/1054/18 Про звернення стягнення на предмет іпотеки - 26.03.2019 Прийняття

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 905/1054/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пєскова В.Г. - головуючий, Жукова С.В., Катеринчук Л.Й.,

за участю секретаря судового засідання - Анісімової М.О.;

за участю представників:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" - Трушева О.П.,

Національного банку України - Ходюк О.Я.,

Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" - Кравченко О.Ю.,

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.11.2018

у складі колегії суддів Склярук О.І. (головуючий), Слободін М.М., Россолов В.В.

та на ухвалу Господарського суду Донецької області від 10.09.2018

у складі судді Курило Г.Є.

у справі за позовом Національного банку України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

про звернення стягнення на предмет іпотеки.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Хронологія подій та опис обставин, встановлених судами

1. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 11.06.2018 позовну заяву Національного банку України (далі - НБУ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" (далі - ТОВ "Приватофис") про звернення стягнення на предмет іпотеки прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 905/1054/18. Цю справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження з викликом сторін, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, АТ КБ "ПриватБанк", та встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву і всі письмові докази (які можливо доставити до суду) до 05.07.2018.

2. Позовна заява обґрунтовувалася тим, що Банком не сплачено заборгованість за кредитним договором від 03.03.2009 № 19, що є підставою для звернення стягнення на майно, яке передано в іпотеку за іпотечним договором 04.03.2009 № 23, укладеним між НБУ (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Істейт Сервіс" (іпотекодавець), правонаступником якого є ТОВ "Приватофис".

3. Ухвала Господарського суду Донецької області від 11.06.2018 про відкриття провадження у справі № 905/1054/18 отримана відповідачем 15.06.2018, про що свідчить наявна у справі копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 6102225203724 з відміткою про отримання, а 05.07.2018 до суду першої інстанції надійшов відзив на позовну заяву від ТОВ "Приватофис".

4. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 05.07.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Підготовче засідання неодноразово відкладалося.

Подання зустрічної позовної заяви

5. 07.09.2018 відповідач звернувся до суду першої інстанції із зустрічним позовом до НБУ про визнання недійсним іпотечного договору від 04.03.2009 № 23.

Розгляд справи судами

6. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 10.09.2018, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.11.2018, зустрічну позовну заяву ТОВ "Приватофис" повернуто заявнику.

7. Ухвала та постанова мотивовані положеннями статей 74, 76, 113, 116, 119, 165, 178, 180, 269 ГПК України, з урахуванням яких суди дійшли висновку про наявність підстав для повернення відповідачу зустрічної позовної заяви як такої, що подана з пропуском строку (до 05.07.2018), встановленого судом для подання відзиву в ухвалі від 11.06.2018 про відкриття провадження у справі, та з огляду на відсутність подання Товариством до суду першої інстанції заяви про поновлення пропущеного процесуального строку.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду та постановою апеляційної інстанції, ТОВ "Приватофис" звернулося з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та передати зустрічну позовну заяву на розгляд суду першої інстанції.

9. Посилання зроблені на порушення судами першої та апеляційної інстанцій статті 46 ГПК України. При цьому наголошується, що:

1) суд першої інстанції порушив гарантоване процесуальним законом право відповідача на подання зустрічного позову з метою процесуальної економії та дослідження вимог позивача і відповідача в одному судовому провадженні, а також принципи правової певності, змагальності та рівності сторін у судовому процесі, необхідність дотримання яких випливає з рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 28.05.1993 у справі "Шулер-Цграгген проти Швейцарії" (заява № 14518/89), від 12.07.1988 у справі "Шенк проти Швейцарії", від 23.06.1993 у справі "Руїз-Матеоз проти Іспанії" (заява № 12952/87), від 28.03.2006 у справі "Мельник проти України" (заява № 23436/03), а також рішення у справі "Устименко проти України";

2) чинний ГПК України (1798-12) не передбачає можливості визнання недійсним договору при розгляді іншої справи щодо цього ж договору навіть за наявності підстав для недійсності правочину.

Б. Доводи, викладені у відзивах на касаційну скаргу

10. До Верховного Суду 15.03.2019 НБУ та 22.03.2019 від АТ КБ "ПриватБанк" надійшли відзиви на касаційну скаргу, в яких з посиланням на обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій наведено прохання залишити касаційну скаргу без задоволення, а прийняті у справі ухвалу та постанову - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи

і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

А. Щодо суті касаційної скарги

11. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

12. Заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні учасників справи, здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

13. Частиною третьою статті 173 ГПК України передбачено, що об'єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ.

14. Згідно з частиною третьою статті 180 ГПК України вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.

15. Оскільки зустрічний позов відповідачем було подано до суду після початку підготовчого засідання, суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що після початку підготовчого засідання не вбачається можливим об'єднати в одне провадження вимоги зустрічного позову з первісним позовом.

16. Статтею 113 ГПК України визначено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

17. Положеннями частин восьмої і дев'ятої статті 165 ГПК України унормовано, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

18. Згідно з частинами першою та шостою статті 180 ГПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

19. Повертаючи відповідачу зустрічну позовну заяву, подану 07.09.2018, місцевий господарський суд правомірно виходив з доведеності фактичних обставин більш як 2-місячного пропуску ТОВ "Приватофис" при поданні зустрічного позову строку для подання відзиву (до 05.07.2018), встановленого судом в ухвалі від 11.06.2018 про відкриття провадження у справі № 905/1054/18, що жодним чином не заперечується скаржником.

20. Верховний Суд зауважує, що фактично встановлений судом 20-денний строк для подання відзиву і зустрічної позовної заяви (з 16.06.2018 по 05.07.2018) є більшим за граничний мінімальний строк (15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі), визначений процесуальним законом.

21. Частинами першою-четвертою статті 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

22. Слід констатувати, що ані в зустрічній позовній заяві, ані в апеляційній та касаційній скаргах не наведено жодних поважних причин пропуску процесуального строку (до 05.07.2018), встановленого судом, тоді як відзив на позовну заяву було подано ТОВ "Приватофис" в межах цього строку. При цьому в силу положень частини другої статті 119 ГПК України строк для подання відзиву міг бути продовжений судом у разі подання відповідачем відповідної заяви до закінчення цього строку або з ініціативи суду, однак з матеріалів справи не вбачається подання скаржником такої заяви, а суд першої інстанції відповідним правом не скористався.

23. Таким чином, суд апеляційної інстанції правильно зазначив про відсутність обґрунтування ТОВ "Приватофис" неможливості подання зустрічного позову в строк для подання відзиву, оскільки заяв про поновлення пропущеного процесуального строку в порядку статті 119 ГПК до суду першої інстанції не подавалося (така ж правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 922/1077/18, від 05.02.2019 у справі № 905/1069/18).

24. Відтак, судами попередніх інстанцій достеменно встановлено та скаржником не заперечується факт пропуску ним без поважних причин процесуального строку для подання зустрічного позову, що стало законною підставою для повернення зустрічної позовної заяви (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 904/2739/18 та від 05.02.2019 у справі № 905/1069/18).

25. Тобто, з урахуванням викладеного вище судова колегія відхиляє недоречне твердження скаржника про порушення судом першої інстанції гарантованого процесуальним законом права відповідача на подання зустрічного позову з метою процесуальної економії та дослідження вимог позивача і відповідача в одному судовому провадженні.

26. Оскільки відсутні будь-які обґрунтування ТОВ "Приватофис" поважності причин пропуску строку на пред'явлення зустрічного позову, касаційна інстанція не може прийняти до уваги самі лише посилання скаржника в обґрунтування своїх доводів на практику ЄСПЛ (рішення від 28.05.1993 у справі "Шулер-Цграгген проти Швейцарії" (заява № 14518/89), від 12.07.1988 у справі "Шенк проти Швейцарії" (серія А, № 140), від 23.06.1993 у справі "Руїз-Матеоз проти Іспанії" (заява № 12952/87), від 28.03.2006 у справі "Мельник проти України" (заява № 23436/03), рішення у справі "Устименко проти України") в частині необхідності дотримання принципів правової певності, змагальності та рівності сторін у судовому процесі, оскільки відповідно до частин першої та третьої статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) , цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право" (2709-15) , Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

27. Дійсно, важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права". Як засвідчує позиція ЄСПЛ, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і держава не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

28. Водночас, Верховний Суд зауважує, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває у межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається зазначати підстави, однією з яких може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у справі за їх участю. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони у розумні інтервали часу мають вжити заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження (пункт 27 рішення від 26.04.2007 у справі "Олександр Шевченко проти України" (974_256) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява № 8371/02 та ухвала від 14.10.2003 у справі "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine), заява № 50966/99). Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі "Пономарьов проти України", заява № 3236/03) (така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.08.2018 у справі № 42/92-08).

29. Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").

30. Судова колегія також відхиляє твердження відповідача про те, що чинний ГПК (1798-12) України не передбачає можливості визнання недійсним договору при розгляді іншої справи щодо цього ж договору навіть за наявності підстав для недійсності правочину, оскільки згідно з частиною третьою статті 237 ГПК України, ухвалюючи рішення у справі, суд за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

31. З урахуванням наведеного, оскільки оскаржені судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги ТОВ "Приватофис" і про залишення без змін постанови Східного апеляційного господарського суду від 27.11.2018 та ухвали Господарського суду Донецької області від 10.09.2018 у справі № 905/1054/18.

В. Висновки про правильне застосування норм права

32. Оскільки відповідач пропустив визначений статтею 180 ГПК України строк пред'явлення зустрічного позову, а також не подав заяв про поновлення пропущеного процесуального строку в порядку статті 119 ГПК, то суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про повернення відповідачу зустрічної позовної заяви.

Г. Судові витрати

33. Понесені ТОВ "Приватофис" у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 315 ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" залишити без змін.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.11.2018 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 10.09.2018 у справі № 905/1054/18 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Г. Пєсков

Судді С.В. Жуков

Л.Й. Катеринчук