910/23355/17 Про визнання недійсним рішення загальних зборів та скасування змін до статуту та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 26.03.2019 Прийняття

- визнати недійсними рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи", оформлені протоколом № 07/17 від 21.07.2017, про вихід ОСОБА_3 зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" та виключення його зі складу бенефіціарних власників, розподіл часток у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" та внесення відповідних змін про це до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи";

- визнати недійсними зміни, внесені до статей 1.2., 9 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" щодо частки ОСОБА_3 у статутному капіталі товариства, державна реєстрація яких проведена 24.07.2017.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_4 не виконав свої зобов'язання покупця за укладеним з позивачем договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" від 21.07.2017 щодо здійснення другого платежу в якості оплати вартості частки у статутному капіталі товариства, яка була відчужена позивачем ОСОБА_4, у зв'язку з чим відповідно до пункту 5.2. договору цей договір є розірваним, а права на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" повертаються до продавця за договором, тобто позивачу. З огляду на викладене на думку позивача рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи", оформлені протоколом № 07/17 від 21.07.2017, в частині виключення позивача зі складу учасників товариства, розподілу часток у статутному капіталі товариства та внесення відповідних змін до Статуту щодо зазначених дій мають бути визнані недійсними.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 27.12.2017 направив матеріали позовної заяви ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" про визнання недійсними рішень загальних зборів, змін та скасування змін у справі № 910/23355/17 за підсудністю до Господарського суду Запорізької області.

Господарський суд Запорізької області ухвалою від 08.02.2018 прийняв позовну заяву ОСОБА_3 до розгляду та відкрив провадження у справі № 910/23355/17 в порядку загального позовного провадження.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

21.07.2017 між ОСОБА_3, як продавцем, який є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" та володіє часткою статутного капіталу товариства (позивач), та ОСОБА_4, як покупцем, був укладений договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" (далі по тексту - договір, договір купівлі-продажу частки).

Відповідно до пункту 1.1. договору продавець на умовах, передбачених цим договором, передає у власність покупцю частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" у розмірі 52%, що становить 891 709,52 грн від загальної суми статутного капіталу товариства, а покупець приймає вказану частку статутного капіталу товариства та зобов'язується оплатити її згідно з умовами цього договору.

Відповідно до пункту 2.1. договору покупець набуває право власності на частку в момент перерозподілу часток загальними зборами засновників. Покупець вважається повноправним учасником Товариства в обсязі набутої ним у власність частки Статутного капіталу Товариства після укладання цього договору та внесення відповідних змін до установчих документів Товариства.

Ціна та порядок оплати сторони визначили у розділі 3 договору, відповідно до якого вартість частки статутного капіталу продавця, яка підлягає продажу (відступленню) за цим договором, визначається за погодженням сторін і становить 891 709,52 грн (пункт 3.1. договору).

У пункті 3.2. договору сторони визначили, що оплата вартості частки за цим договором здійснена покупцем продавцю готівкою. Також сторони домовились, що оплата вартості частки буде здійснюватись двома платежами однаковими частинами по 50 %: перший платіж 50 % вартості частки, еквівалентний 445 854,76 грн здійснюється покупцем в момент підписання цього договору, а другий платіж 50 % вартості частки, еквівалентний 445 854,76 грн повинен бути оплачений покупцем не пізніше 03.09.2017.

Відповідно до пункту 4.1. договору після підписання цього договору та внесення відповідних змін до установчих документів товариства, мають місце наступні юридично значимі наслідки:

- всі права і обов'язки продавця в частині проданої частки як учасника товариства переходять до покупця;

- продавець втрачає усі права та обов'язки в частині проданої частки, які були обумовлені його статусом як учасника товариства, а покупець набуває відповідних прав та обов'язків.

Згідно з розділом 5 договору у випадку невиконання покупцем умов договору щодо оплати вартості частки статутного капіталу продавця у строки, визначені пунктом 3.2. цього договору, цей договір вважається розірваним.

У разі розірвання договору у зв'язку із порушенням його істотних умов покупцем, продавець має право вимагати повернення того, що було виконане ним за зобов'язанням до моменту розірвання цього договору.

У разі розірвання договору у зв'язку із порушенням його істотних умов покупцем, останній втрачає право вимагати повернення коштів що були передані продавцю на виконання цього договору.

Розірвання договору продавцем у зв'язку із порушенням його істотних умов покупцем здійснюється шляхом відправлення на поштову адресу Покупця відповідного листа.

Відповідно до пункту 6.1. договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Також, 21.07.2017 між ОСОБА_7, як продавцем, що володіє часткою в розмірі 48 % у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи", та ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи", за яким відповідно до пункту 1.1. договору ОСОБА_7 на умовах, передбачених цим договором, передала у власність ОСОБА_4 частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" у розмірі 48%, що становить 823 116,48 грн від загальної суми статутного капіталу товариства, а ОСОБА_4 прийняв вказану частку статутного капіталу товариства та зобов'язався оплатити її згідно з умовами цього договору.

21.07.2017 відбулися загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи", на яких були присутні всі учасники товариства, що в сукупності володіють 100 % голосів, а саме: ОСОБА_7, що володіє часткою 48 % статутного капіталу, та ОСОБА_3, що володіє часткою 52 % статутного капіталу. На зборах був присутній також запрошений на збори громадянин ОСОБА_4.

На зазначених зборах учасники Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" прийняли рішення згідно з порядком денним, оформлені протоколом № 07/17 від 21.07.2017, а саме:

- по першому питанню порядку денного: про вихід ОСОБА_3 зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи", про продаж ним власної частки в розмірі 52%, що становить 891 709,52 грн грошового внеску у статутному капіталі, на користь нового учасника Товариства - ОСОБА_4 та про виключення ОСОБА_3 зі складу бенефіціарних власників;

- по другому питанню порядку денного: про вихід ОСОБА_7 зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи", про продаж нею власної частки в розмірі 48 %, що становить 823 116,48 грн грошового внеску у статутному капіталі, на користь нового учасника товариства - ОСОБА_4;

- по третьому питанню порядку денного: про затвердження розподілу часток у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" наступним чином: ОСОБА_4 з розміром частки 1 714 826,00 грн, що відповідає 100% статутного капіталу товариства;

- по четвертому питанню порядку денного: про внесення запропонованих змін до Статуту Товариства, викладення його у новій редакції та затвердження; також вирішили доручити директору Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" - ОСОБА_3 провести державну реєстрацію змін до відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" (самостійно або із залученням третіх осіб), у передбаченому чинним законодавством України порядку;

- по п'ятому питанню порядку денного вирішили укласти новий контракт з директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" та уповноважити ОСОБА_4, як учасника товариства, підписати контракт з директором товариства ОСОБА_3 від імені загальних зборів учасників (засновників) товариства.

21.07.2017 ОСОБА_3 звернувся до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" щодо зміни складу засновників (учасників) або зміни відомостей про засновників (учасників) вказаної юридичної особи.

24.07.2017 державний реєстратор на підставі поданих ОСОБА_3 документів вніс до Єдиного державного реєстру зміни за № 10741050025033469 відносно засновника Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" з ОСОБА_3 на ОСОБА_4.

Відповідно до пунктів 1.2., 9.1., 9.2. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" в новій редакції, затвердженої протоколом Загальних зборів Учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" № 07/17 від 21.07.2017, учасником Товариства є громадянин України ОСОБА_4. Статутний капітал Товариства становить 1 714 826,00 грн, який формується за рахунок вкладів учасника товариства у вигляді грошових коштів та майна, розподіляється наступним чином: ОСОБА_4 1 714 826,00 грн, що становить 100 % Статутного капіталу, та має 100 % голосів на загальних зборах Учасників Товариства.

Відповідно до пункту 5.1. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" вступ Учасника (ів) до товариства проводиться на підставі його (їх) письмової заяви до Загальних зборів учасників Товариства та прийняття ними рішення стосовно прийняття його до складу учасників даного Товариства.

27.11.2017 та повторно 04.12.2017 ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_4 з листом від 24.11.2017, в якому посилаючись на невиконання ОСОБА_4 своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу частки від 21.07.2017 щодо оплати у визначені договором строки вартості частки, повідомив про розірвання договору з дня поштового відправлення цього листа та вимагав повернути право власності на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_3 не отримав інформації від Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" щодо скликання загальних зборів учасників товариства з розгляду питання про включення його до складу учасників товариства у зв'язку з розірванням договору купівлі-продажу частки від 21.07.2017 та не здійсненням дій щодо включення ОСОБА_3 до складу учасників товариства та поновлення його корпоративних прав, ОСОБА_3 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" про визнання недійсними рішень загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи", оформлених протоколом № 07/17 від 21.07.2017, про вихід ОСОБА_3 із складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" та виключення його із складу бенефіціарних власників, розподіл часток у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" та внесення відповідних змін про це до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи"; а також про визнання недійсними змін, внесених до статей 1.2., 9 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" щодо частки ОСОБА_3 у статутному капіталі товариства, державна реєстрація яких проведена 24.07.2017.

3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.

Господарський суд Запорізької області рішенням від 07.06.2018 відмовив у задоволенні позову.

Місцевий господарський суд виходив з того, що підстави для визнання недійсними спірних рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи", оформлених протоколом № 07/17 від 21.07.2017, відсутні, оскільки обставини невиконання покупцем - ОСОБА_4 умов договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" від 21.07.2017 та розірвання цього договору, визначені позивачем підставою позову, не тягнуть за собою юридичних наслідків у вигляді визнання недійсними спірних рішень загальних зборів учасників товариства та змін до статуту товариства з огляду на те, що договір купівлі-продажу від 21.07.2017 не містить умов щодо можливості визнання недійсними рішень учасників товариства у випадку не здійснення покупцем оплати частки в статутному капіталі товариства у визначений строк, зазначені обставини (не здійснення ОСОБА_4 оплати у встановлений договором строк) не існували на момент прийняття загальними зборами спірних рішень та внесення змін до статуту і прийняті зборами спірні рішення не пов'язані з фактом виконання покупцем договору в частині повної оплати придбаної частки. Інших підстав для визнання недійсними спірних рішень позивач не навів. Крім того, суд врахував, що позивач як учасник товариства був присутній 21.07.2017 на загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи", не заперечував щодо продажу належної йому частки і в подальшому здійснив усі необхідні дії та заходи для внесення до статуту товариства реєстраційних змін щодо засновника товариства, а ОСОБА_4 відповідно до умов договору набув права власності на частку в статутному капіталі товариства саме з моменту прийняття загальними зборами учасників товариства спірних рішення про перерозподіл часток та став повноправним учасником товариства в обсязі набутої ним у власність частки статутного капіталу товариства.

Місцевий господарський суд також дійшов висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права з викладених у позові підстав не заснований на нормах закону, договору або статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи".

Центральний апеляційний господарський суд постановою від 28.11.2018 скасував рішення Господарського суду Запорізької області від 07.06.2018 та прийняв нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив. Визнав недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи", оформлені протоколом № 07/17 від 21.07.2017, в частині виходу ОСОБА_3 зі складу учасників та виключення його зі складу бенефіціарних власників Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи", розподілу часток у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" та внесення відповідних змін про це до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи". Визнав недійсними зміни, внесені до статей 1, 2, 9 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи", державна реєстрація яких проведена 24.07.2017, щодо частки ОСОБА_3 у статутному капіталі. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору за подання позову у сумі 3 200,00 грн та судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 4 800,00 грн.

Суд апеляційної інстанції з посиланням на правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладену в постановах від 28.02.2018 у справі № 923/1106/16 та від 06.06.2018 у справі № 922/2810/17, виходив з того, що визначений позивачем спосіб захисту порушених прав не порушує норм права та є належним, оскільки позивач, втративши право власності на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" з моменту вчинення державної реєстрації нової редакції статуту товариства, позбавлений можливості провести загальні збори його учасників та прийняти рішення про внесення змін до статуту щодо зміни учасників. Врахувавши те, що укладений позивачем зі ОСОБА_4 договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" від 21.07.2017 є розірваним, а умовами договору передбачені наслідки його розірвання у вигляді повернення того, що було виконане за зобов'язаннями до моменту розірвання договору, суд визнав позовні вимоги обґрунтованими та дійшов висновку про те, що повернення корпоративних прав позивачу можливе, в тому числі шляхом скасування рішення загальних зборів в частині виключення позивача зі складу учасників товариства та застосування механізму поновлення у цих корпоративних правовідносинах позивача, виходячи з приписів чинного законодавства, яким врегульовані правовідносини набуття, припинення корпоративних прав та їх реєстрації.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.11.2018, а рішення Господарського суду Запорізької області від 07.06.2018 залишити в силі.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. За твердженням скаржника суд апеляційної інстанції:

- неправильно застосував до спірних правовідносин у системному та логічному тлумаченні положення статті 145 Цивільного кодексу України та статті 40- 45, 59 і 60 Закону України "Про господарські товариства", неправильно їх тлумачить та встановивши обставини відповідності спірних рішень вимогам чинного законодавства помилково застосував зазначені норми як підставу для захисту прав позивача і визнання недійсними спірних рішень;

- неправильно застосував статтю 651 Цивільного кодексу України та не врахував, що відповідно до зазначеної норми розірвання договору в односторонньому порядку у разі істотного порушення умов договору другою стороною можливе лише за рішенням суду, залишив поза увагою обставини відсутності судового рішення про розірвання договору купівлі-продажу частки від 21.07.2017 у зв'язку з істотним порушенням покупцем умов договору;

- неправильно застосував статтю 612 Цивільного кодексу України, яка не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки не стосується предмету позову, вимоги про розірвання договору внаслідок порушення зобов'язання не є предметом спору у цій справі;

- дійшов помилкового про те, що позивач позбавлений права захистити свої права в інший, ніж заявлений у цій справі спосіб, оскільки не врахував, що позивач може захистити свої права шляхом пред'явлення позову до іншої особи (до ОСОБА_4) про розірвання договору, застосування наслідків розірвання договору і повернення частки статутного капіталу, або до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" однак з іншими позовними вимоги, зокрема про спонукання ухвалення рішення, внесення змін до статуту, реєстрації таких змін тощо;

- не застосував до спірних правовідносин положення статей 190, 321, 328, 333, 346 Цивільного кодексу України щодо набуття та припинення права власності, зокрема на майнові права, та не встановив факт припинення права власності ОСОБА_4 на набуті ним корпоративні права відповідно до вимог закону, чи внаслідок звернення стягнення на користь позивача, а фактично визнав правомірним припинення права власності ОСОБА_4 на корпоративні права внаслідок одностороннього розірвання договору і повернення їх у власність позивача;

- порушив норми процесуального права, зокрема статті 2, 236, 270, 281 Господарського процесуального кодексу України, оскільки дійшов взаємосуперечливих висновків, які не відповідають встановленим судом обставинам та не підтверджені належним, допустимими та достатніми доказами, безпідставно не взяв до уваги надані учасниками справи докази, зокрема розписку позивача про здійснення ОСОБА_4 остаточного розрахунку з позивачем за придбані корпоративні права в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи". Також зазначає, що суди попередніх інстанцій не дослідили зазначену розписку як доказ у справі.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

У відзиві на касаційну скаргу позивач - ОСОБА_3 просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.11.2018 залишити без змін, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції дотримався всіх вимог господарського процесуального законодавства, правильно застосував норм матеріального права, в повному обсязі дослідив матеріали справи, а доводи скаржника в касаційній скарзі є безпідставними, необґрунтованими та не спростовують правильні висновки судів.

Треті особи відзиви на касаційну скаргу не надали.

Позиція Верховного Суду

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанцій.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Предметом позову у цій справі є вимоги про визнання недійсними рішень загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи", оформлені протоколом № 07/17 від 21.07.2017, про вихід ОСОБА_3 із складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи", виключення його із складу бенефіціарних власників, розподіл часток у статутному капіталі Товариства та внесення відповідних змін про це до Статуту Товариства, а також про визнання недійсними змін, внесених до статей 1.2., 9 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" щодо частки ОСОБА_3 у статутному капіталі товариства, державна реєстрація яких проведена 24.07.2017.

В якості підстав позову ОСОБА_3 послався на обставину розірвання ним в односторонньому порядку укладеного між ним та ОСОБА_4 договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" від 21.07.2017. Також скаржник послався на те, що оскільки наслідком розірвання зазначеного договору сторони в договорі встановили можливість продавця вимагати повернення того, що було ним виконане за зобов'язанням до моменту розірвання договору, тобто право вимагати повернення йому його частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи", яка була ним передана у власність покупцю, то спірні рішення загальних зборів учасників товариства, які були прийняті у зв'язку з укладенням зазначеного договору, підлягають визнанню недійсними.

Відповідно до частини 1 статті 188 Господарського кодексу України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина 3 статті 651 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом розірвання договору можливе за взаємною згодою сторін. Однак, винятки з цього правила можуть бути встановлені договором або законом.

Як встановили суди попередніх інстанцій, у розділі 5 договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" від 21.07.2017 сторони встановили, що у випадку невиконання покупцем умов договору щодо оплати вартості частки статутного капіталу продавця у строки, визначені пунктом 3.2. цього договору, цей договір вважається розірваним. Розірвання договору продавцем у зв'язку із порушенням його істотних умов покупцем здійснюється шляхом відправлення на поштову адресу покупця відповідного листа.

Отже, сторони в договорі купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" від 21.07.2017 погодили можливість розірвання договору продавцем в односторонньому порядку у разі невиконання покупцем істотної умови договору щодо оплати вартості частки статутного капіталу продавця у визначені в договорі строки шляхом направлення покупцю повідомлення про розірвання договору, що узгоджується з вимогами частини 1 статті 188 Господарського кодексу України та частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України, які надають сторонам можливість встановити в договорі право сторін на одностороннє розірвання договору.

Наведеним спростовуються твердження відповідача в касаційній скарзі про те, що відповідно до вимог статті 651 Цивільного кодексу України розірвання договору в односторонньому порядку у разі істотного порушення умов договору другою стороною можливе лише за рішенням суду. Зазначені твердження скаржника ґрунтуються на неправильному тлумачення зазначеної норми матеріального права, без урахування положень частини 3 статті 651 Цивільного кодексу України та Касаційним господарським судом до уваги не приймаються, а також не приймаються до уваги посилання скаржника на відсутність судового рішення про розірвання договору купівлі-продажу частки від 21.07.2017 у зв'язку з істотним порушенням покупцем умов договору.

Як встановили суди попередніх інстанцій, сторони в договорі купівлі-продажу частки від 21.07.2017 погодили, що оплата вартості частки буде здійснюватись двома платежами однаковими частинами по 50 %: перший платіж 50 % вартості частки, еквівалентний 445 854,76 грн, здійснюється покупцем в момент підписання цього договору, а другий платіж 50 % вартості частки, еквівалентний 445 854,76 грн, повинен бути оплачений покупцем не пізніше 03.09.2017.

При цьому, обставини здійснення ОСОБА_4 як покупцем, першого платежу в рахунок оплати вартості придбаної частки позивач визнає, а заперечує лише факт здійснення покупцем другого платежу, тобто посилається на обставини того, що покупець не здійснив з ним повного розрахунку за придбану частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи".

Однак, як встановили суди попередніх інстанцій, позивач не надав суду належних та допустимих доказів здійснення ОСОБА_4 на виконання пункту 3.2. договору купівлі-продажу від 21.07.2017 оплати другої частини платежу в якості оплати вартості частки в розмірі 445 854,76 грн. (50%), зокрема платіжних доручень, розрахунково-касових ордерів, розпоряджень про перерахування коштів, банківських виписок по особовому рахунку, тощо.

Разом з цим, суди попередніх інстанцій під час прийняття рішення та постанови у цій справі з посиланням на частину 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України не прийняли до розгляду надану третьою особою у справі - ОСОБА_4 розписку ОСОБА_3 з його підписом про отримання ним від ОСОБА_4 повної оплати вартості його частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи", як таку, що була подана після встановленого судом строку на подання пояснень та доказів по справі, без належного обґрунтування та доведення неможливості їх подання у встановлений судом строк.

Згідно з частиною 1 статті 179 Господарського процесуального кодексу України у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі або ухвалі, постановленій у підготовчому засіданні (якщо третіх осіб було залучено у підготовчому засіданні), треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, мають право подати письмові пояснення щодо позову або відзиву.

Відповідно до частини 3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Господарський суд Запорізької області ухвалою від 06.03.2018 залучив ОСОБА_4 до участі у цій справі в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, запропонував третім особам надіслати на адресу суду письмові пояснення (заперечення) на позовну заяву у строк до 02.04.2018, а також відклав розгляд справи у підготовчому засіданні до 02.04.2018.

Господарський суд Запорізької області ухвалою від 02.04.2018 продовжив строк підготовчого засіданні до 09.05.2018, відклав розгляд справи у підготовчому засіданні до 27.04.2018.

Господарський суд Запорізької області ухвалою від 27.04.2018 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті, перше судове засідання з розгляду справи призначив на 08.05.2018.

Однак, як встановили суди попередніх інстанцій, третя особа-1 - ОСОБА_4 не надав пояснення та докази по справі у встановлений судом в ухвалі від 06.03.2018 строк до закриття підготовчого засідання, а направив клопотання про долучення доказів до справи із зазначеною вище розпискою лише 22.05.2018, після закриття підготовчого провадження та під час судового розгляду справи по суті, тобто з порушенням встановлених судом строків.

Відповідно до частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Однак, як встановили суди, ОСОБА_4 не обґрунтував належним чином причини пропуску встановленого судом строку на подання доказів, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження обставин втрати ним зазначеної вище розписки, на які він послався в якості обґрунтування причин пропуску строку для подання доказів. З огляду на викладене, суди правильно та у відповідності до положень частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України не прийняли до розгляду надану третьою особою-1 розписку як доказ по справі. Наведеним спростовуються безпідставні твердження скаржника про те, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права та безпідставно не взяв до уваги надані учасниками справи докази, зокрема розписку позивача про здійснення ОСОБА_4 остаточного розрахунку з позивачем за придбані корпоративні права в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи".

Інших належних та допустимих доказів здійснення ОСОБА_4 повного розрахунку з позивачем за придбану частку в статутному капіталі товариства в матеріалах справи відсутні, про що правильно зазначили суди.

З огляду на викладене суди встановили обставини невиконання ОСОБА_4 істотних умов договору купівлі-продажу частки від 21.07.2017 щодо порядку проведення розрахунків та своїх зобов'язань з оплати придбаної частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи".

Крім того, суди встановили, що у зв'язку з невиконанням покупцем (ОСОБА_4) умов договору щодо оплати вартості частки в статутному капіталі товариства ОСОБА_3 реалізував своє передбачене договором право на одностороннє розірвання договору у встановлений сторонами в договорі купівлі-продажу частки від 21.07.2017 спосіб, тобто шляхом направлення на поштову адресу покупця листа з повідомлення про розірвання договору, у зв'язку з чим відповідно до умов пунктів 5.2. та 5.3., який з огляду на неправильно визначену сторонами в договорі нумерацію пунктів фактично відповідає пункту 5.5., договору цей договір є розірваним.

Правові наслідки розірвання договору встановлено у статті 653 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 4 зазначеної статті сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як правильно встановив суд апеляційної інстанції, інші наслідки розірвання договору купівлі-продажу частки від 21.07.2017 сторони встановили у пунктах 5.3. та 5.4. договору, відповідно до яких у разі розірвання договору у зв'язку із порушенням його істотних умов покупцем продавець має право вимагати повернення того, що було виконане ним за зобов'язанням до моменту розірвання цього договору. У разі розірвання договору у зв'язку із порушенням його істотних умов покупцем, останній втрачає право вимагати повернення коштів що були передані продавцю на виконання цього договору.

Враховуючи те, що договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" від 21.07.2017 є розірваним, а сторони в договорі наслідком його розірвання встановили можливість продавця вимагати повернення того, що було ним виконане за зобов'язанням до моменту розірвання договору, тобто право вимагати повернення йому його частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи", яка була ним передана у власність покупцю, то виникає питання яким чином можливо реалізувати передбачені договором наслідки його розірвання та відновити корпоративних прав позивача у тому стані, який існував до відчуження зазначених корпоративних прав позивачем іншій особі, як наслідок розірвання .

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України до справ у спорах, що виникають з корпоративних відносин, належать в тому числі спори між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Отже, стороною у корпоративному спорі може бути, зокрема учасник товариства, у тому числі, який вибув, та який обґрунтовує позовні вимоги порушенням його корпоративних прав.

Відповідно до статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Отже, з огляду на встановлені вище обставини, порушення корпоративних прав позивача у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" полягає в тому, що позивач, який станом на дату прийняття спірних рішень загальних зборів був учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи", однак вибув, не отримав в повному обсязі вартість своєї частки та не може відновити свої корпоративні права у тому стані, який існував до відчуження зазначених корпоративних прав позивачем іншій особі, оскільки він не має правового статусу учасника товариства, позбавлений можливості провести загальні збори його учасників, а також не має права спонукати Товариство з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи" провести такі збори та прийняти рішення про внесення змін до статуту щодо зміни учасників, не може в даному випадку провести реєстрацію змін до статуту на підставі інших, про що правильно зазначив суд апеляційної інстанції.

Апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що повернення корпоративних прав позивачу можливе, зокрема шляхом визнання недійсними рішень загальних зборів в частині виключення позивача зі складу учасників товариства та застосування механізму поновлення у цих корпоративних правовідносинах позивача, виходячи з приписів чинного законодавства, яким врегульовані правовідносини набуття, припинення корпоративних прав та їх реєстрації.

Згідно зі статтями 8, 55 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України (254к/96-ВР) гарантується. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

У рішенні Конституційного Суду України № 15-рп/2004 від 02.11.2004 (v015p710-04) у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) Суд зазначив: "Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України (254к/96-ВР) . Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права."

Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішенні № 3-рп/2003 від 30.01.2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора: "Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах."

Як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, встановивши наявність порушеного права позивача, суд повинен при прийнятті рішення враховувати мету звернення позивача до суду та забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Рішення суду має бути ефективним інструментом поновлення порушених прав.

(Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 28.02.2018 у справі №923/1106/16 та від 06.06.2018 у справі №922/2810/17).

Встановивши під час розгляду справи обставини того, що позивач втратив право власності на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційно-інформаційні системи", договір купівлі-продажу частки від 21.07.2017 є розірваним у зв'язку з невиконанням покупцем умов договору щодо оплати вартості частки, встановлення сторонами в договорі наслідків його розірвання у вигляді повернення продавцю його частки у статутному капіталі Товариства, яка була ним передана у власність покупцю, та відсутності у позивача можливості провести загальні збори його учасників і прийняти рішення про внесення змін до статуту щодо зміни учасників суд апеляційної інстанції з посиланням на зазначену вище правову позицію Верховного Суду, дійшов правильного висновку про те, що визначений позивачем у цій справі спосіб захисту порушених прав не порушує норм права та є належним, а спірні рішення загальних зборів учасників товариства, які були прийняті у зв'язку з укладенням зазначеного договору, який є розірваним, в частині виключення позивача зі складу учасників товариства, розподілу часток у статутному капіталі товариства та внесення відповідних змін до Статуту щодо зазначених дій підлягають визнанню недійсними.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд вважає, що суд апеляційної інстанції правильно та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги у цій справі, як такі, що є доведеними та відповідають вимогам чинного законодавства.

Інші доводи відповідача, наведені в касаційній скарзі не спростовують правильні висновки суду апеляційної інстанції та Касаційним господарським судом до уваги не приймаються.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Матеріали справи свідчать про те, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та з правильним застосуванням норм процесуального права, а твердження скаржника про порушення і неправильне їх застосування апеляційним господарським судом під час прийняття оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту відсутні.