904/886/18 Про стягнення збитків, заподіяних внаслідок порушення умов укладеного договору транспортно-експедиційного обслуговування експортно-імпортних та транзитних вантажів - 26.03.2019 Прийняття

У березні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" про стягнення 1 152 319,85 грн збитків, заподіяних позивачу внаслідок порушення відповідачем умов укладеного з позивачем договором транспортно-експедиційного обслуговування експортно-імпортних та транзитних вантажів № 20012017/1-ПВ/ТЕ/17-0177-02 від 20.01.2017.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач допустив порушення умов пункту 2.2.12. зазначеного договору, а саме: використав без погодження з позивачем, як експедитором, наданий йому позивачем індивідуальний оплатний код Акціонерного товариства "ФГК" для перевезення вантажу залізничним транспортом по території Російської Федерації, організацію якого здійснював не позивач, а інше підприємство. Тобто здійснив розголошення індивідуального оплатного коду Акціонерного товариства "ФГК, який є конфіденційною інформацією. Внаслідок допущених відповідачем порушень умов договору позивач поніс збитки у вигляді сплати Акціонерному товариству "ФГК" коштів за здійснення перевезення вантажу по території Російської Федерації, організацію якого здійснював не позивач, а інше товариство. За твердженням позивача відповідач відповідно до частини 3 статті 147, статей 224, 225 Господарського кодексу України, пунктів 8.1., 8.6. та 8.14. договору за порушення умов договору зобов'язаний відшкодувати позивачу понесені ним збитки.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

20.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик" (експедитор, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" (клієнт, відповідач) був укладений договір транспортно-експедиційного обслуговування експортно-імпортних та транзитних вантажів № 20012017/1-ПВ/ТЕ/17-0177-02 (далі по тексту - договір), відповідно до пункту 1.1. якого клієнт доручає, а експедитор приймає на себе обов'язки від свого імені та за рахунок клієнта здійснювати транспортно-експедиційне обслуговування експортно-імпортних та транзитних вантажів залізничним транспортом по території України, країн СНД та інших держав.

Обов'язки експедитора визначені в пункті 2.1. договору, згідно з яким експедитор зобов'язаний:

- узгоджувати з клієнтом маршрут та умови перевезення вантажу (підпункт 2.1.1. договору);

- надсилати інструкцію по заповненню перевізних документів (підпункт 2.1.3. договору);

- виступати платником перевізних платежів на території України та СНД при перевезенні вантажів в міжнародному сполученні (підпункт 2.1.4. договору);

Обов'язки клієнта визначені в пункті 2.2. договору, згідно з яким клієнт зобов'язаний:

- за допомогою телефаксу або електронної пошти надавати експедитору письмову заявку на перевезення вантажів із зазначенням обсягу перевезень та реквізитів отримувачів за 10 календарних днів до запланованого перевезення (підпункт 2.2.1. договору);

- після відправлення вагонів з експортним вантажем клієнта надавати експедитору у робочі дні копії залізничних накладних. Своєчасно оформляти залізничні документи на перевезення із внесенням необхідних даних у відповідності до інструкції експедитору (підпункт 2.2.5. договору);

- не розголошувати третім особам зміст наданої експедитором інструкції (п. 2.1.3, п. 2.1.11.), оскільки така інформація є конфіденційною, і нести відповідальність за неправомірне її використання (підпункт 2.2.12. договору).

Згідно з пунктами 8.6., 8.14. договору у випадку використання/надання клієнтом проплатних кодів експедитора без попереднього повідомлення про це експедитора, клієнт зобов'язується повернути експедитору списані з останнього кошти протягом 5 робочих днів з моменту отримання відповідної вимоги експедитора. Клієнт компенсує експедитору документально підтверджені витрати експедитора, що виникли з вини клієнта, в тому числі у зв'язку з неналежним виконанням ним умов даного договору.

Відповідно до пункту 11.1. договору останній вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2017 з можливістю пролонгації. Термін дії договору може бути продовжений шляхом підписання відповідної додаткової угоди до договору.

04.12.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик" та Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат" уклали між собою додаткову угоду № 2 від 04.12.2017 до договору транспортно-експедиційного обслуговування експортно-імпортних та транзитних вантажів № 20012017/1-ПВ/ТЕ/17-0177-02, в якій домовились внести зміни до пункту 11.1. договору, якими продовжили термін дії договору до 31.12.2018.

Суди попередніх інстанцій також встановили, що для організації перевезень вантажів клієнтів залізничним транспортом по території країн СНД (в тому числі по території Російської Федерації) 04.02.2014 між Відкритим акціонерним товариством "Федеральна грузовая компанія", як виконавцем, (далі по тексту - Акціонерне товариство "ФГК") та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик") (позивач), як замовником, був укладений договір про надання експедиторських послуг № ФГК-28-16, відповідно до умов виконавець зобов'язався за передбачену договором винагороду від свого імені, але за рахунок замовника, надавати послуги по організації залізничних перевезень вантажів по території Російської Федерації, країн СНД та Балтії, інших іноземних держав, по внутрішньодержавному та/або міжнародному (експорт, імпорт, транзит) сполученні у вагонах.

Згідно з пунктами 3.1.1.5., 3.2.5. зазначеного договору виконавець зобов'язався видавати замовнику інструкції по заповненню перевізних документів на протязі двох робочих днів від дати надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця, а замовник зобов'язався вносити до перевізних документів відмітки виключно відповідно до отриманих від виконавця інструкцій по заповненню перевізних документів на конкретне перевезення вантажів (з урахуванням пункту 3.1.1.5. цього договору).

Відповідно до пункту 5.6. зазначеного договору замовник несе повну відповідальність за надані йому індивідуальні ідентифікаційні коди виконавця. У разі несанкціонованого використання цих кодів замовник компенсує виконавцю усі понесені збитки. Замовник оплачує вартість всіх перевезень, у перевізних документах яких зазначений виданий йому індивідуальний ідентифікаційний код виконавця, а останній в свою чергу гарантує збереження та нерозголошення виданого індивідуального ідентифікаційного коду замовника.

На виконання умов договору транспортно-експедиційного обслуговування експортно-імпортних та транзитних вантажів № 20012017/1-ПВ/ТЕ/17-0177-02 клієнт - Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат" направив експедитору - Товариству з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик" замовлення (лист № МО29-464 від 02.02.2017) на організацію з 12.02.2017 перевезення металопродукції в напіввагонах, що знаходяться в оперативному управлінні експедитора, за межі митного кордону України (а.с. 181, т.1).

На виконання зазначеного замовлення Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик" надало клієнту інструкції по заповненню перевізних документів накладної СМГС у кількості 16 штук для здійснення перевезення вантажу вагонами власності/оренди Відкритого акціонерного товариства "ФГК" протягом періоду з 10.02.2017 по 28.02.2017 до станцій призначення в Російській Федерації. У графі 23 інструкцій по заповненню накладної СМГС Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик" відповідно до укладеного між ним та Відкритим акціонерним товариством "ФГК" договором № ФГК-28-16 зазначило оплатний код Відкритого акціонерного товариства "ФГК" як платника за використання тарифу залізниці на території Російської Федерації (а.с. 24-39, т.1).

На виконання умов договору № 20012017/1-ПВ/ТЕ/17-0177-02 за замовленням Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик" у лютому 2017 року здійснило організацію перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях, за наслідком чого між сторонами був підписаний акт наданих послуг № 515 від 28.02.2017 на загальну суму 3 097 616,67 грн та Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" підписано додаток до виконаних робіт (наданих послуг), копії яких наявні в матеріалах справи (т. 1, а.с. 182 - 185).

Суди попередніх інстанцій також встановили, що 01.12.2015 між Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" (відповідач), як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Русская горно-металлургическая компанія", як покупцем, був укладений контракт № DМКD/RGМК-RF-RUB-16 на постачання металопродукції (а.с. 151-163, т.1), на виконання умов якого сторони контракту підписали Специфікації №№ 112, 113, в яких узгодили найменування, кількість та ціну товару, строк та умови поставки.

20.03.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртіртранс", як експедитором, та Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат", як замовником, був укладений договір транспортно-експедиційного обслуговування № 9/2012/13-0735-02, умовами якого був визначений порядок організації залізничних перевезень вантажів замовника по території України, СНГ та інших держав у вагонах, що знаходяться в оперативному управлінні експедитора. При виконанні визначених договором послуг експедитор діє від свого імені за дорученням, в інтересах та за рахунок замовника відповідно до заявок замовника (т. 1, а.с. 203-211).

08.02.2017 на підставі зазначеного договору № 9/2012/13-0735-02 Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат" направило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртіртранс" замовлення (лист № М029-535 від 08.02.2017) на організацію перевезення металопродукції у лютому 2017 року (у період з 10.02.2017 по 20.02.2017) в кількості 25 вагонів зі станції Правда Придніпровської залізниці за межі митного кордону України отримувачам вантажу: Товариству з обмеженою відповідальністю "Мост-Термінал", Відкритому акціонерному товариству "Металсервіс", ПАТ "МНГС" (т. 1, а.с. 212).

На виконання замовлення, відповідно до умов договору № 9/2012/13-0735-02 Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртіртранс" організувало перевезення вантажу Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" за наступними залізничними накладними СМГС №№ 47340708, 47340831, 47340955, 47341086, 47350848, 47350855, 47350863, 47350871, 47395769, 47395777, 47395785, 47395793, 47395843, 47395868, 47395884, 47395934, 47395942, 47395959, 47395983, 47395991, 47422902, 47422928, 47422936, 47422944, 47669536 (а.с. 88-109, 218-223, т.1).

У пунктах 4, 7 накладних СМГС зазначено про те, що власником вагонів є Товариство з обмеженою відповідальністю "Газтехлізинг", отримувачем вантажу є Відкрите акціонерне товариство "Металсервіс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Мост Термінал". Згідно з пунктом 25 накладної СМГС експортний вантаж слідує по контракту № DМКD/RGМК-RF-RUB-16 від 01.12.2015, укладеному між Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" (відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Русская горно-металлургическая компанія". У пункті 23 зазначених накладних СМГС "Уплата провозных платежей" зазначено: "УЗ ООО "УКРТИРТРАНС" 9004403; ОАО "РЖД" - расчет через ЦФТО, плательщик АО "ФГК" - ЕЛС № 4000005146". Тобто в пункті 23 накладених зазначено платником транспортних послуг з перевезення вантажу по території Російської Федерації - Акціонерне товариство "ФГК" та його оплачуваний код.

На виконання наданих послуг між Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртіртранс" були підписані акти наданих послуг № 52-9/12 від 17.02.2017 на суму 527 134,28 грн та № 53-9/12 від 28.02.2017 на суму 15 328,90 грн, а відповідно до рахунку № 14 від 17.02.2017 здійснено оплату на суму 527 134,28 грн.

За наслідками надання послуг з перевезення вантажу залізницею на території Російської Федерації за вказаними вище залізничними накладними СМГС з коду Акціонерного товариства "ФГК" на користь Відкритого акціонерного товариства "Российские железные дороги" була списана сума в розмірі 2 485 579,01 російських рублів.

Акціонерне товариство "ФГК" на підставі укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик" договору про надання експедиторських послуг № ФГК-28-16, пунктом 5.6. якого передбачена відповідальність замовника - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик" за несанкціоноване використання індивідуального коду Акціонерного товариства "ФГК", направило Товариству з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик" звіти про відшкодування безпідставно списаних з нього грошових коштів на суму 2 510 434, 80 російських рублів (з урахуванням винагороди та податків), що в еквіваленті на дату відправлення вагонів складає 1 152 319,85 грн.

19.04.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик" на виконання умов договору про надання експедиторських послуг № ФГК-28-16 здійснило оплату Акціонерному товариству "ФГК" наданих транспортних послуг з міжнародного перевезення вантажу по території Російської Федерації, у тому числі і послуг з перевезення вантажу за зазначеними вище 25-ти накладними СМГС, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією банківської виписки по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик".

15.09.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик" надіслало на адресу Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" вимогу № 1-06/600 про відшкодування згідно з пунктами 8.6., 8.14. договору транспортно-експедиційного обслуговування експортно-імпортних та транзитних вантажів № 20012017/1-ПВ/ТЕ/17-0177-02 від 20.01.2017 понесених витрат на суму 1 152 319,85 грн з підстав того, що Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат" в порушення пункту 2.2.12. договору неправомірно використало оплатний код Акціонерного товариства "ФГК" для перевезення вантажу залізничним транспортом по території Російської Федерації, організацію якого здійснювало не Акціонерне товариства "ФГК", а інше підприємство.

Однак, Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат" у відповіді на претензію № 01/ЕБ-570 від 26.09.2017 зазначив про відсутність підстав для відшкодування витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик" з підстав того, що залізничні перевезення за накладними №№ 47340708, 47340831, 47340955, 47341086, 47350848, 47350855, 47350863, 47350871, 47395769, 47395777, 47395785, 47395793, 47395843, 47395868, 47395884, 47395934, 47395942, 47395959, 47395983, 47395991, 47422902, 47422928, 47422936, 47422944, 47669536 здійснювалися експедитором - Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртіртранс" у вагонах, які не мають відношення до власності Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик".

У зв'язку з відмовою Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" здійснювати відшкодування понесених витрат Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик" у березні 2018 року звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення 1 152 319,85 грн збитків, заподіяних внаслідок порушення умов договору транспортно-експедиційного обслуговування експортно-імпортних та транзитних вантажів № 20012017/1-ПВ/ТЕ/17-0177-02 від 20.01.2017. При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик" з посиланням на лист Акціонерного товариства "ФГК" № 238/11 від 29.11.2017 зазначає зокрема про те, що Акціонерне товариство "ФГК" не мало жодних договірних відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртіртранс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Газтехлізинг", Відкритим акціонерним товариством "Металсервіс", Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат", що свідчить про те, що у зазначених товариств були відсутні підстави для отримання та використання коду Акціонерного товариства "ФГК" для здійснення перевезень по території Російської Федерації і такий код був використаний відповідачем неправомірно. Позивач вважає, що код Акціонерного товариства "ФГК" був неправомірно використаний саме з вини відповідача, якому він був повідомлений позивачем під час надання інструкцій по заповненню накладних СМГС.

3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.

Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 15.05.2018, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.11.2018, у задоволенні позову відмовив.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що позивач не довів наявності протиправної поведінки відповідача, як обов'язкової складової для стягнення з відповідача збитків, оскільки надані позивачем докази не доводять протиправної поведінки відповідача, а саме: неправомірного використання відповідачем оплатного коду Акціонерного товариства "ФГК".

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду та додатково зазначив про те, що наявні в матеріалах справи докази не доводять того, що відповідач міг отримати оплатний код Акціонерного товариства "ФГК" лише через надані йому позивачем інструкції. Суд апеляційної інстанції на підстав наявних в матеріалах справи доказів дійшов висновку, що відповідач здійснював спірне перевезення лише по території України до кордону з Російською Федерацією, а організацію перевезення вантажу по території Російської Федерації здійснювало Товариство з обмеженою відповідальністю "Русская горно-металургическая компанія" (ТОВ "РГМК") - покупець за укладеним з відповідачем контрактом № DМКD/RGМК-RF-RUB-16 від 01.12.2015, якій і надав відповідачу оплатний код Акціонерного товариства "ФГК" в інструкції по заповненню залізничних накладних СМГС. За висновком апеляційного господарського суду, позивач не довів наявності повного складу цивільного правопорушення, а саме: наявності протиправної поведінки відповідача, причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та понесеними позивачем витратами на сплату Акціонерному товариству "ФГК" грошових коштів за спірне перевезення вантажу по території Російської Федерації, та вини відповідача у тому, що саме позивачу були пред'явлені претензії щодо оплати спірного перевезення, а не дійсному експедитору (замовнику) перевезення спірних вантажів.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик" просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.11.2018, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. За твердженням скаржника, суди попередніх інстанцій:

- не застосували до спірних правовідносин положення параграфу 2 статті 35 Угоди про міжнародне вантажне сполучення (УМВС), "Положение о порядке взаимодействия между ОАО "РЖД" и пользователем услуг железнодорожного транспорта при организации расчетов и оплате провозных платежей, сборов, штрафов, иных причитающихся ОАО "РЖД" платежей с использованием Единого лицевого счета (ЕЛС) клиента при перевозке грузов и/или порожних вагонов (в редакции распоряжений ОАО "РЖД" от 27.01.2014 № 153р, 25.07.2014 № 1729р, 08.09.2014 № 2105р и от 21.10.2014 № 2479)", Правила розрахунків за перевезення вантажів, затверджені наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 (z0861-00) ;

- порушили частину 1 статті 74, статті 76, 77, 78, 86, 194, частини 2 та 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не дослідили наявні в матеріалах справи докази, зокрема не надали оцінку листам Акціонерного товариства "ФГК" щодо наявної в них інформації про те, що Акціонерне товариство "ФГК" не має договірних відносин з відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртіртранс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "РГМК" та не передавало зазначеним товариством свій оплатний індивідуальний код, встановили обставини щодо отримання відповідачем коду Акціонерного товариства "ФГК" від Товариства з обмеженою відповідальністю "РГМК" на підставі недопустимих доказів;

- порушили статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки допустили порушення норм процесуального права та загальних засад господарського судочинства, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору у цій справі.

Також скаржник зазначає про те, що суд апеляційної інстанції порушив частину 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, оскільки прийняв надані відповідачем в суді апеляційної інстанції докази, які не були подані до суду першої інстанції, без з'ясування причин неможливості їх подання до суду першої інстанції та без обґрунтування в оскаржуваній постанові підстав їх прийняття.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.11.2018 залишити без змін, посилаючись на те, що оскаржувані позивачем рішення та постанова судів попередніх інстанцій є обґрунтованими та законними, ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Позиція Верховного Суду

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Касаційний господарський суд, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Статтею 224 Господарського кодекс України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до частини 1 статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відшкодування збитків є одним із видів господарсько-правової або цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки; шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності, хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Слід зазначити, що з огляду на договірний характер заявлених до стягнення у цій справі збитків протиправність поведінки боржника або кредитора у договірних правовідносинах полягає у порушенні договірного зобов'язання.

Правове регулювання діяльності у сфері міжнародних залізничних перевезень здійснюється на підставі Угоді про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі по тексту - УМВС, СМГС, Угода), яка була підписана та набрала чинності 01.11.1951, до якої Україна приєдналась 05.06.1992.

Відповідно до термінів, визначення яких міститься у статті 2 Угоди, перевезення вантажу в прямому міжнародному сполучення - перевезення вантажу залізничним транспортом по території двох чи більше держав за єдиним документом (накладною), оформленим на весь маршрут проходження. Учасниками перевезення є відправник, перевізник, отримувач. Відправник - особа, яка пред'явила вантаж до перевезення та вказана в накладній в якості відправника вантажу; перевізник - договірний перевізник та всі наступні перевізники, які приймають участь в перевезенні вантажу; договірний перевізник - перевізник, який уклав з відправником договір перевезення відповідно до цієї Угоди.

Згідно з параграфом 3 статті 14 Угоди укладення договору перевезення підтверджується накладною.

Згідно з підпунктом 7.1. пункту 7 Розділу ІІ "Накладна" Правил перевезення вантажів, що є Додатком 1 до Угоди, перевезення вантажу оформлюється накладною СМГС єдиного зразка за формою, наведеною в Додатку 1 до цих Правил. Накладна складається відправником та пред'являється договірному перевізнику. Графи накладної заповнюються відправником та перевізником відповідно до вимог цих Правил.

Отже, за загальним правилом перевезення вантажу по залізницям країн-учасниць Угоди оформлюється накладною СМГС, яка підтверджує укладення договору перевезення.

Відповідно до пункту 14 параграфу 1 статті 15 Угоди в накладній мають міститися відомості про оплату провізного платежу.

У параграфі 2 статті 31 Угоди зазначається, що якщо відправник або отримувач виконання своїх зобов'язань з оплати провізних платежів покладають на третю особу, то ця особа має бути зазначена відправником в накладній в якості платника та повинна мати договір з відповідним перевізником.

Згідно з пунктом 8 Розділу ІІ "Накладна" Правил перевезення вантажів, що є Додатком 1 до Угоди у графі № 23 "Уплата провозных платежей", яку заповнює відправник, відправник зазначає скорочене найменування перевізників в порядку черговості, в якій вони здійснюють перевезення, найменування платників кожному з них та підстави для оплати (код платника, дата та номер договору та інше).

Отже, найменування платників перевізників, відомості про коди платників є обов'язковими відомостями накладної СМГС.

Суди попередніх інстанцій встановили, що згідно з підпунктом 2.1.3. пункту 2.1. договору, укладеного між сторонами у справі, експедитор зобов'язаний після здійснення оплати клієнтом авансових платежів надсилати на станцію відправлення зокрема інструкцію по заповненню перевізних документів, а згідно з підпунктом 2.2.12. пункту 2.2. договору клієнт зобов'язаний не розголошувати третім особам зміст наданої експедитором інструкції, оскільки така інформація є конфіденційною, і нести відповідальність за неправомірне її використання.

Позивач як на протиправну поведінку відповідача посилається на порушення відповідачем договірного зобов'язання, передбаченого пунктом 2.2.12. договору, а саме: на те, що відповідач, отримавши від позивача в інструкції по заповненню накладних СМГС оплатний код Акціонерного товариства "ФГК" - платника за перевезення вантажу залізничним транспортом по території Російської Федерації, використав без погодження з позивачем, як експедитором, оплатний код Акціонерного товариства "ФГК" для перевезення вантажу за 25-а накладними СМГС, організацію якого здійснював не позивач, а інше підприємство, тобто допустив розголошення конфіденційної інформації третім особам.

Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач не здійснював транспортно-експедиційне обслуговування спірного перевезення вантажу за зазначеними 25-а накладними СМГС №№ 47340708, 47340831, 47340955, 47341086, 47350848, 47350855, 47350863, 47350871, 47395769, 47395777, 47395785, 47395793, 47395843, 47395868, 47395884, 47395934, 47395942, 47395959, 47395983, 47395991, 47422902, 47422928, 47422936, 47422944, 47669536, що відповідачем не заперечується.

Разом з цим суди попередніх інстанцій також встановили, що спірна поставка за зазначеним 25-а накладними СМГС була здійснена на виконання контракту на постачання металопродукції № DМКD/RGМК-RF-RUB-16 від 01.12.2015, укладеного між відповідачем, як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Русская горно-металлургическая компанія", як покупцем.

Відповідно до пунктів 4.1., 4.4. контракту поставка товару по цьому контракту здійснюється будь-яким видом транспорту за погодженням сторін та обумовлюється в специфікаціях та відповідних додатках, які є невід'ємною частиною цього контракту. Основні умови поставки товару визначаються сторонами відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс 2010 та визначаються у відповідних специфікаціях та додатках, які є невід'ємною частиною цього контракту.

01.02.2017 відповідно умов до контракту між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Русская горно-металлургическая компанія" були підписані специфікації №№ 112, 113, в яких сторони узгодили найменування, кількість та ціну товару, строк та умови поставки. Зокрема поставка товару була визначена сторонами на такій умові: "DAP Граница Україна-РФ ст. Казачья Лопань (ЭКСП.), ст. Граковка (ЭКСП.) в соответствии с ИНКОТЕРМС 2010".

Умови поставки DAP ИНКОТЕРМС 2010 ("Поставка в пункт призначення") передбачають умови, за яких продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з поставки товару, коли він надав покупцю товар, який був випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, що прибув у визначений пункт призначення. За умовами поставки DAP ИНКОТЕРМС 2010 на продавця покладаються обов'язки нести всі витрати та ризики, пов'язані з транспортуванням товару в місце призначення. Тобто умови DAP ИНКОТЕРМС 2010 передбачають обов'язок продавця здійснити перевезення вантажу до визначеного місця призначення, оплатити транспортування до місця призначення, митні операції, пов'язані з експортом товару. При поставці за умовами DAP сторони визначають коли та де продавець передає товар покупцю.

Здійснивши аналіз зазначених вище специфікацій №№ 112 та 113, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до визначених в них умов поставки DAP ИНКОТЕРМС 2010 місцем поставки сторони визначили кордон Україна-РФ, ст. Козача Лопань (ЭКСП.), ст. Граковка (ЭКСП.), у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач, як продавець та відправник вантажу, забезпечував спірне перевезення вантажу лише по території України до кордону з Російською Федерацією та, відповідно, здійснював оплату перевезення вантажу лише по території України та не є платником за перевезення вантажу по території Російської Федерації. Спірне перевезення вантажу залізничним транспортом по території України було організоване експедитором - Товариством з обмеженою відповідальністю Укртіртранс" на підставі укладеного між ним та відповідачем договору транспортно-експедиторського обслуговування № 9/2012/13-0735-02 від 20.03.2013.

Крім того, суд апеляційної інстанції також встановив, що на виконання умов контракту на постачання металопродукції покупець - Товариство з обмеженою відповідальністю "РГМК" надав замовлення на виробництво продукції №№ 269012-1036, 229012-1057, 219012-1034, 229012-1058, 269012-1037, 219012-1035 та інструкції по заповненню залізничних накладних СМГС, копії яких містяться в матеріалах справи, в яких було зокрема зазначено про те, що у графі залізничної накладної для особливих відміток вказати: "расчет через ЦФТО, плательщик АО "ФГК" ЕЛС №4000005146".

Взявши до уваги та дослідивши зазначені замовлення на виробництво продукції, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що зазначені докази спростовують доводи позивача про те, що інформацію про оплатний код Акціонерного товариства "ФГК" відповідач міг отримати лише від позивача через надані йому позивачем інструкції від 10.02.2017.

Касаційний господарський суд не бере до уваги посилання позивача в касаційній скарзі на те, що зазначені замовлення на виробництво продукції та інструкції по заповненню залізничних накладних СМГС були підроблені та є недопустимими доказами у справі, оскільки такі посилання позивача зводяться до встановлення обставин справи, оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, що з огляду на визначені в статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не є компетенцією суду касаційної інстанції.

У касаційній скарзі позивач також посилається на те, що суд апеляційної інстанції порушив частину 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, оскільки прийняв надані відповідачем в суді апеляційної інстанції докази - замовлення на виробництво продукції та інструкції по заповненню залізничних накладних СМГС, які не були подані до суду першої інстанції, без з'ясування причин неможливості їх подання до суду першої інстанції та без обґрунтування в оскаржуваній постанові підстав їх прийняття. Однак, зазначені посилання є безпідставними та не відповідають дійсним обставинам, оскільки зазначені докази були подані відповідачем 07.05.2018 разом з поясненнями по справі саме до суду першої інстанції до ухвалення місцевим господарським судом рішення у справі (т.1, а.с. 200-236) і саме на підставі зазначених доказів відповідач обґрунтовував свою позицію по справі, заперечував проти позовних вимог. З огляду на викладене Касаційний господарський суд не бере до уваги посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційний господарський суд також не бере до уваги посилання позивача в касаційній скарзі на листи Акціонерного товариства "ФГК" щодо наявної в них інформації про те, що Акціонерне товариство "ФГК" не має договірних відносин з відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртіртранс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "РГМК" та не передавало зазначеним товариством свій оплатний індивідуальний код, оскільки такі посилання зводяться до встановлення обставин справи, оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, що з огляду на визначені в статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не є компетенцією суду касаційної інстанції. Крім того, обставини щодо правомірного отримання відповідачем коду Акціонерного товариства "ФГК" від інших осіб були встановлені судами на підставі інших доказів, належність та достовірність яких не були спростовані позивачем.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не доводять того, що відповідач міг отримати оплатний код Акціонерного товариства "ФГК" лише через надані йому позивачем інструкції, оскільки як свідчать наявні в матеріалах справи докази, відповідач здійснював організацію спірного перевезення лише по території України до кордону з Російською Федерацією, а організацію перевезення вантажу по території Російської Федерації здійснювало Товариство з обмеженою відповідальністю "Русская горно-металургическая компанія" (ТОВ "РГМК") - покупець за укладеним з відповідачем контрактом № DМКD/RGМК-RF-RUB-16 від 01.12.2015, якій і надав відповідачу оплатний код Акціонерного товариства "ФГК" в інструкціях по заповненню залізничних накладних СМГС. При цьому позивач не довів, що Акціонерне товариство "ФГК" не надавало свій оплатний код іншим особам для використання, в тому числі по території Російської Федерації.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що позивач не довів наявності повного складу цивільного правопорушення, як необхідної умови для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді відшкодування збитків, а саме: не довів протиправної поведінки відповідача (не довів обставин неправомірного використання відповідачем коду платника - Акціонерного товариства "ФГК" та порушення відповідачем умов договору № 200120171/1-ПВ/ТЕ17-0177-02 твід 20.01.2017), причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями відповідача та понесеними позивачем витратами на сплату Акціонерному товариству "ФГК" грошових коштів за спірне перевезення вантажу по території Російської Федерації. У свою чергу відповідач довів відсутність своєї вини у понесенні позивачем витрат на оплату перевезень вантажу по території Російської Федерації (з урахуванням винагороди та податків) та, зокрема довів відсутність своєї вини у тому, що саме позивачу були пред'явлені претензії щодо оплати цього перевезення, а не дійсному експедитору (замовнику) перевезення спірних вантажів.

У зв'язку з викладеним вище суди попередніх інстанцій правильно та обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішив спір у справі. Переглядаючи справу в апеляційному провадженні господарський суд апеляційної інстанції правильно залишив прийняте місцевим господарським судом рішення без змін.