911/3896/17 Про стягнення заборгованості зі сплати зборів за користування вагонами, зберігання вантажу у вагонах та телеграфного збору - 21.03.2019 Прийняття

у грудні 2017 року публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до державного підприємства "Клавдієвське лісове господарство" про стягнення 503 517,52 грн заборгованості зі сплати зборів за користування вагонами, зберігання вантажу у вагонах та телеграфного збору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати користування вагонами, зберігання вантажу у вагонах, телеграфного повідомлення, внаслідок затримки вагонів № 66446642 та № 66923764 з вини відповідача.

Рішенням Господарського суду Київської області від 17.05.2018 позов задоволено. Стягнуто 350 836,95 грн збору за користування вагонами, 152 241,36 грн збору за зберігання вантажу у вагонах та 439,20 грн телеграфного збору.

Приймаючи рішення, господарський суд дійшов висновків, що приписами чинного законодавства встановлений обов'язок вантажовідправника, вантажоодержувача сплачувати залізниці плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням. Передбачений п. 121 Статуту залізниць України та п. 16 Правил користування вагонами перелік підстав звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами є вичерпним, а затримку вагонів, пов'язану з митним оформленням, до цих підстав не віднесено. За висновками судів, у разі понесення перевізником додаткових витрат за затримку вагонів, пов'язану з митним оформленням, вантажовідправник зобов'язаний відшкодувати залізниці всі платежі, нараховані до сплати за користування вагонами.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2018 рішення Господарського суду Київської області від 17.05.2018 залишено без змін.

ДП "Клавдієвське лісове господарство" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані рішення і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Підставами для скасування судових рішень позивач зазначає неправильне застосування норм матеріального права судами першої та апеляційної інстанцій. Стверджує, що судами було залишено поза увагою та не надано належної правової оцінки тому, що в матеріалах справи відсутні акти про затримку вагонів, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами; додані до позовної заяви акти загальної форми № 2/П від 06.01.2017 та № 40 від 21.06.2017 не містять підпису представника ДП "Клавдієвське лісове господарство", що свідчить про недопустимість таких доказів; акти могли бути складені лише у випадку затримки вагонів з причин, що залежали від вантажовласника; матеріали справи не містять жодного документального підтвердження вини відповідача, а навпаки свідчать про те, що затримка вагонів мала місце з ініціативи слідчого СУ ГУ НП в Одеській області, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу; особою, відповідальною за всі платежі на користь ПАТ "Укрзалізниця" є ТОВ "Реілтранс", а тому відповідні вимоги позивача мають бути пред'явлені саме до зазначеної особи.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає постанову апеляційного суду та рішення місцевого суду законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін.

27.11.2018 публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" змінило найменування на акціонерне товариство "Українська залізниця", що підтверджується випискою та відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Як встановлено господарськими судами, 29.12.2016 ДП "Клавдієвське лісове господарство" відправило вагони №66923764 та №66446642 зі станції "Немішаєве" до станції "Галац Ларга" Румунської залізниці з вантажем "деревина паливна у вигляді колод, полін, сучків, в'язанок хмизу або в аналогічних видах" для вантажоодержувача SC "Prolisok SRL" (Румунія), про що оформлено залізничні накладні № 456020 та № 456012 (а.с. 14-15, т. 1).

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду міста Одеси Іванова В.В. від 05.01.2017 у справі № 522/312/17-к (№1-"кс"/522/350/17) задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області Борисова В.І. про надання дозволу на обшук вагонів, зокрема вагонів № № 66923764, 66446642, на залізничній станції "Роздільна-Сортувальна" регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" з метою виявлення та вилучення ділової деревини (кругляк) хвойних порід, експорт якої з 1 січня 2017 року заборонений (а.с. 16, т. 1).

На підставі вищезазначеної ухвали слідчого судді працівниками станції "Роздільна-Сортувальна" було складено акт загальної форми № 2/П від 06.01.2017 про тимчасове затримання вагонів, зокрема вагонів № 66923764 та №66446642 для проведення переогляду та вирішення питання щодо подальшого слідування (а.с. 17, т. 1).

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду міста Одеси Іванова В.В. від 06.01.2017 у справі № 522/312/17-к задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області Борисова В.І. про накладення арешту на майно, вилучене в ході обшуку залізничних вагонів, в тому числі вагонів №№ 66923764, 66446642. Крім того було встановлено, що в зазначених вагонах знаходиться ділова деревина (кругляк) хвойних порід, експорт якої з 1 січня 2017 року заборонений (а.с. 57 - 60, т. 1).

08.06.2017 на адресу регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" надійшов лист СУ ГУНП в Одеській області № 4/7575 від 31.05.2017 про недопущення вивозу за межі України вантажу, який знаходиться у вагонах №№ 66923764, 66446642, у зв'язку з чим СУ ГУНП в Одеській області просило направити вказані вагони на станції "Одеса-Застава-1" Одеської залізниці одержувачу - ТОВ "Віматекс" (а.с. 20, т. 1).

ТОВ "Віматекс" у своєму листі № 54-17 від 31.05.2017 підтвердило готовність прийняття вагонів на свою адресу (а.с. 21, т. 1).

Наказом №318 начальника Дирекції залізничних перевезень від 21.06.2017 вагони №№ 66923766, 66446642 були переадресовані на станцію "Одеса-Застава-1" Одеської залізниці під вивантаження одержувачу ТОВ "Віматекс" (а.с. 22, т. 1).

21.06.2017 станцією "Роздільна-Сортувальна" Одеської залізниці було складено акт загальної форми № 40 (а.с. 18, т. 1), яким засвідчено час затримки вагонів на станції "Роздільна-1" - 166 діб та нараховано платежі за затримку вагонів: плата за користування затриманих вагонів - 292 364,12 грн (без ПДВ); збір за зберігання вантажу у вагонах - 126 867,82 грн (без ПДВ); телеграфний збір - 1 431,00 грн (без ПДВ).

З огляду на вищезазначені обставини, позивачем було направлено на адресу відповідача лист-претензію № 212/ДС від 15.09.2017, яким позивач просив оплатити нараховані за простій вагонів плату за користування вагонами, за зберігання вантажу у вагонах та за телеграфний збір на загальну суму 420663,00 грн (без ПДВ) (а.с. 23, т. 1).

Листом № 487/07 від 05.10.2017 відповідач повідомив, що не визнає заборгованість щодо платежів за затримку вагонів, оскільки жодних порушень під час митного оформлення вантажу з боку підприємства не було. Підприємство відмовляється сплачувати кошти за простій вагонів на станції "Кучурган" до вирішення питання в судовому порядку (а.с. 24, т. 1).

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку здійснити оплату за користування вагонами, зберігання вантажу у вагонах, телеграфне повідомлення, внаслідок затримки вагонів № 66446642 та № 66923764, позивач звернувся з позовом до суду.

Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи судові рішення, враховуючи визначені ГПК України (1798-12) межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до п. 4 Статуту залізниць України, перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.

Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951, до якої Україна приєдналась 05.06.1992, встановлено єдині правові норми договору перевезення вантажу у прямому міжнародному залізничному сполученні та у прямому міжнародному залізнично-паромному сполученні (параграф 1 ст. 3).

Згідно з параграфом 6 ст. 28 Угоди, якщо перешкода у перевезенні вантажу або його видачі виникла з причин, не залежних від перевізника, перевізнику мають бути оплачені додаткові перевізні платежі та витрати, понесені ним у зв'язку з перешкодою, а також неустойки, якщо вони передбачені національним законодавством.

Перевізнику має бути відшкодовано всі витрати, пов'язані з перевезенням вантажу, не передбачені тарифами, що застосовуються, і зумовлені причинами, незалежними від перевізника. Відшкодування додаткових витрат здійснюється в порядку, передбаченому ст. 31 "Сплата провізних платежів і неустойок" (ст. 32 Угоди).

За змістом ст. 31 Угоди, якщо угодою між учасниками перевезення не передбачено інше, сплата провізних платежів є обов'язком: 1) відправника - перевізникам, які беруть участь у перевезенні вантажу, крім перевізника, який видає вантаж, за здійснюване ними перевезення; 2) отримувача - перевізнику, який видає вантаж, за здійснюване ним перевезення. Щодо неустойок діє такий же порядок. Провізні платежі та неустойки сплачуються перевізнику в порядку, передбаченому національним законодавством держави, в якій проводиться оплата (параграфи 1, 5).

Враховуючи положення цієї міжнародної угоди, яка регулює відносини залізниці з іншими учасниками перевезень вантажу у міжнародному сполученні та яка відповідно до ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" є частиною національного законодавства і застосовується у порядку, передбаченому для норм національного законодавства, перевізнику відшкодовуються всі витрати, пов'язані з перевезенням вантажу, якщо перешкода у перевезенні вантажу виникла з незалежних від нього причин.

Разом з тим, статтями 218, 338 Митного кодексу України врегульовано здійснення митного контролю та митних процедур на залізничному транспорті, зокрема, за змістом ч. 5 ст. 338 цього Кодексу, в ході митних процедур може проводитися огляд (переогляд) залізничних вагонів у випадку перетину ними державного кордону України. Огляд (переогляд) проводиться за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийнято рішення про його проведення. Якщо в результаті проведення огляду (переогляду) виявлено факт незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, витрати, пов'язані з проведенням огляду (переогляду), відшкодовуються власником зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою.

Згідно зі статтею 119 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 (457-98-п) , за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх вантажовласнику. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням.

Відповідно до пунктів 2, 13 Правил користування вагонами і контейнерам, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.1999 (z0165-99) , за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату. Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

Пунктами 8, 9 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 (z0861-00) , визначено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). За зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Крім того, частиною 1 ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.

Предметом спору у цій справі є стягнення залізницею з вантажовідправника додаткових витрат, пов'язаних з перевезенням вантажу. На зазначені правовідносини як такі, що здійснювались у міжнародному сполученні, поширюється дія Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951, яка набула чинності для України з 05.06.1992 та Статуту залізниць України.

За таких обставин місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція дійшов обґрунтованого висновку про обов'язок відповідача як вантажовідправника оплатити перевізнику додаткові платежі, пов'язані зі здійсненням перевезення та проходженням митних процедур на залізничному транспорті.

Судами попередніх інстанцій за наслідками розгляду цієї справи було встановлено, що заявлена до стягнення сума платежів (503 517,52 грн) за затримку вагону була визначена правильно, відповідно до вимог чинного законодавства, що визначає порядок проведення розрахунку таких платежів. Відповідно до акту загальної форми про початок затримки вагонів ГК-23 № 2/П від 06.01.2017 та акту загальної форми № 40 від 21.06.2017 про закінчення затримки вагонів загальний час затримки вагонів № 66446642 та № 66923764 склав 4001 годину (166 діб). Сума збору за користування вагонами - 350 836,95 грн з ПДВ, збір за зберігання вантажу у вагонах - 152 241,36 грн з ПДВ та збір за повідомлення - 439,20 грн з ПДВ.

Беручи до уваги вищевикладене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

У справі, що розглядається, Верховний Суд доходить висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням викладеного, не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги державного підприємства "Клавдієвське лісове господарство".

Постанова суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийняті з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись п. 13 ст. 8, ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу державного підприємства "Клавдієвське лісове господарство" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 17.05.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2018 у справі за № 911/3896/17- без змін.