917/889/17 Про стягнення неустойки за неналежне виконання договірних зобов'язань в частині своєчасної поставки товару за договором поставки - 19.03.2019 Прийняття

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.11.2018р.

у складі колегії суддів: Л. Ф. Чернота - головуючий, О. О. Радіонова, О. В. Стойка

та на рішення господарського суду Полтавської області від 14.08.2018р.

суддя: В. А. Ціленко

за позовом публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Лайт Групп"

про стягнення 262 638,85 грн.

1. Короткий зміст позовних вимог

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - ПАТ "Українська залізниця", позивач) звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Лайт Групп" (далі - ТОВ "Смарт Лайт Групп", відповідач) 262 638,85 грн. штрафних санкцій.

Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань в частині своєчасної поставки товару за договором поставки від 20.04.2016р. № ЦЗВ-07-0616-01.

ТОВ "Смарт Лайт Групп" звернулося до господарського суду Полтавської області з зустрічним позовом до ПАТ "Українська залізниця" у якому, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просило стягнути з відповідача за зустрічним позовом на його користь 11 083,17 грн., з яких 47,21 грн. - інфляційні втрати, 1 777,61 грн. - 3 % річних та 9 258,35 грн. - пені.

Зустрічний позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем за зустрічним позовом умов договору поставки від 20.04.2016р. № ЦЗВ-07-0616-01 в частині своєчасної оплати за поставлений товар.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду Полтавської області від 31.08.2017р. у справі №917/889/17 первісний позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Смарт Лайт Групп" на користь ПАТ "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" 170 110,20 грн. штрафу, в іншій частині первісного позову відмовлено.

Зустрічний позов задоволено повністю: стягнуто з ПАТ "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" на користь ТОВ "Смарт Лайт Групп" 47,21 грн. - інфляційних втрат, 1 777,61 грн. - 3 % річних та 9 258,35 грн. - пені. Здійснено розподіл судових витрат.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.11.2017р. у справі №917/889/17 рішення скасовано в частині часткового задоволення первісного позову, прийнято в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі, присуджено до стягнення з ТОВ "Смарт Лайт Групп" на користь ПАТ "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" штрафні санкції у розмірі 262 638,85 грн. та 3 939,58 грн. судового збору. В іншій частині рішення щодо первісного позову залишено без змін.

Зустрічний позов задоволено повністю, присуджено до стягнення з ПАТ "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" на користь ТОВ "Смарт Лайт Групп" 47,21 грн. інфляційних втрат, 1 777,61 грн. - 3 % річних та 9 258,35 грн. пені та 1 600 грн. судового збору.

Постановою Верховного Суду від 15.05.2018р. у даній справі постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.11.2017р. та рішення господарського суду Полтавської області від 31.08.2017р. у справі № 917/889/17 в частині розгляду вимог за первісним позовом та в частині розподілу судових витрат скасовано. Справу №917/889/17 в частині вимог за первісним позовом передано на новий розгляд до господарського суду Полтавської області. У решті постанову Харківського апеляційного господарського суду 23.11.2017р. та рішення господарського суду Полтавської області від 31.08.2017р. у справі №917/889/17 залишено без змін.

Постанова мотивована тим, що судами обох інстанцій надано неправильну правову оцінку умовам пункту 10.1 договору, що вплинуло на правильність розгляду вимог за первісним позовом.

Верховний Суд наголосив на тому, що передбачена сторонами у пункті 10.1 договору відповідальність постачальника за порушення термінів поставки продукції у вигляді пені в розмірі 0,1 % від суми непоставленої в строк продукції на умовах, передбачених пунктом 5.2 даного договору, за своєю правовою природою є штрафом, а не пенею.

Крім того, Верховний Суд зазначає, що відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення штрафу за Рознарядкою ІІ, суд першої інстанції правильно вказав про те, що Рознарядкою ІІ замовником було визначено інший, ніж у пункті 5.2 термін постачання продукції, а саме: "Перелік ламп електричних необхідних до відвантаження в 2016 році", тобто до кінця 2016 року, натомість суд апеляційної інстанції помилково не вважав це зміною строку поставки за Рознарядкою ІІ.

Також, Верховний Суд вказує, що судами неправильно розраховано строки поставки по Рознарядках, а саме по Рознарядці І від 10.05.2016р. строк поставки закінчується 09.06.2016р., а по Рознарядці ІІ від 20.05.2016р. - 19.06.2016р., а не 08.06.2016р. та 20.06.2016р., як помилково вважали суди обох інстанцій.

За результатами нового розгляду справи, господарським судом Полтавської області прийнято рішення від 14.08.2018р., яким позов ПАТ "Українська залізниця" задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 259 188,51 грн. штрафу та здійснено розподіл судових витрат. В іншій частині позову - відмовлено.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 259 188,51 грн. штрафу за порушення строків поставки товару за Рознарядками І та ІІ, посилається на п. 10.1 договору, яким сторони передбачили відповідальність за порушення термінів постачання, а саме за прострочення постачання понад 30 календарних днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 15% від суми непоставленої продукції.

Суд, відмовляючи позивачеві в частині стягнення з відповідача 3 450,34 грн. пені, вказав на те, що передбачена сторонами у п.10.1 договору відповідальність постачальника за порушення термінів поставки продукції у вигляді пені в розмірі 0,1% від суми непоставленої в строк продукції на умовах, передбачених п.5.2 договору, за своєю правовою природою є штрафом, а не пенею.

Судом першої інстанції не прийнято до уваги посилання відповідача на те, що Рознарядкою ІІ встановлено інший, ніж п.5.2 договору термін поставки продукції, а саме до кінця 2016 року, оскільки рознарядкою визначено, що поставка продукції здійснюється відповідно до п.5.2 договору поставки. Доданий до Рознарядки ІІ Додаток №1 - документ під назвою "Перелік ламп електричних необхідних до відвантаження в 2016 році" не може розцінюватися, як внесення сторонами змін до п.5.2 договору, щодо строків поставки продукції.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.11.2018р. частково скасовано рішення господарського суду Полтавської області від 14.08.2018 р. у справі №917/889/17. Пункт другий резолютивної частини рішення викладено в наступній редакції: "Стягнути з ТОВ "Смарт Лайт Групп" на користь ПАТ "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" ПАТ "Українська залізниця 170 110,20 грн. штрафу за Рознарядкою №1 та 2 551,70 грн. судового збору." В решті позовних вимог відмовлено. В іншій частині рішення господарського суду Полтавської області від 14.08.2018р. у справі №917/889/17 залишено без змін.

Апеляційний господарський суд, погодився з судом першої інстанції щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 15% від суми заборгованості за Рознарядкою І в сумі 170 110,20 грн., на підставі норм п. 10.1 договору, у зв'язку з простроченням строків поставки продукції.

Однак, суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача штрафу за Рознарядкою ІІ, оскільки доданий до Рознарядки ІІ додаток №1 - документ під назвою "Перелік ламп електричних необхідних до відвантаження в 2016 році" є внесенням сторонами змін до п.5.2 договору, щодо строків поставки продукції. Позивачем було прийнято умови щодо терміну поставки продукції без заперечень та будь-яких поправок.

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що Рознарядкою ІІ встановлено інший, ніж п.5.2 договору, строк поставки продукції, а саме до кінця 2016 року.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача 3 450,34 грн. пені, оскільки передбачена сторонами у п.10.1 договору відповідальність постачальника за порушення термінів поставки продукції у вигляді пені в розмірі 0,1% від суми непоставленої в строк продукції на умовах, передбачених п.5.2 договору, за своєю правовою природою є штрафом, а не пенею.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить частково скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 14.08.2018р. в частині відмови у стягненні з ТОВ "Смарт Лайт Групп" пені в розмірі 3 450,34 грн.; частково скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.11.2018р. в частині відмови у стягненні з ТОВ "Смарт Лайт Групп" штрафу у сумі 89 078,31 грн. і пені в розмірі 3 450,34 грн. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій у сумі 262 638,85 грн.

Скарга мотивована тим, що у пункті 10.1 договору сторони узгодили два різних види відповідальності, які застосовуються за порушення умов договору, а саме: за порушення термінів постачання постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% від суми непоставленої в строк продукції на умовах, передбачених пунктом 5.2 даного договору, за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 15% від суми непоставленої в строк продукції.

Крім того, позивач вказує на помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо зміни сторонами строку поставки продукції, а саме до кінця 2016 року, оскільки Рознарядкою ІІ встановлено, що поставка продукції повинна здійснюватися згідно з умовами п. 5.2 договору, тобто протягом 30 календарних днів з дати письмової рознарядки. З чого слідує, що поставка продукції за вказаною Рознарядкою мала бути здійснена до 20.06.2016р.

4. Позиції інших учасників справи

Відзиви чи заперечення на касаційну скаргу ТОВ "Смарт Лайт Групп" не подані.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

20 квітня 2016 року між Філією "Центр забезпечення виробництва" ПАТ "Українська залізниця" (замовник) та ТОВ "Смарт Лайт Групп" (постачальник) укладено договір поставки № ЦЗВ-07-01616-01, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 5.2 договору поставка продукції проводиться партіями протягом терміну дії договору, тільки після письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до прийому продукції. Відповідальність за достовірність інформації, яка вказується у рознарядці, несе замовник. Рознарядка надається постачальнику в оригіналі та із застосуванням факсимільного зв'язку. Кожна партія продукції постачається протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати письмової рознарядки замовника, якщо інше не вказано в рознарядці.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що за порушення термінів постачання постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% від суми непоставленої в строк продукції на умовах, передбачених пунктом 5.2 даного договору, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 15% від суми непостановленої в строк продукції.

Судами встановлено, що на виконання умов договору позивачем направлено на адресу відповідача письмові рознарядки (дозволи) на відвантаження продукції від 10.05.2016р. за № ЦЗВ-20/2096 на загальну суму 1 524 296,16 грн. (Рознарядка І); від 20.05.2016р. за № ЦЗВ-20/2327 на загальну суму 1 926 041,58 грн. (Рознарядка II).

Судами встановлено, що протягом терміну дії Рознарядки І продукція відповідачем була відвантажена 10.06.2016р. на суму 274 755,84 грн. та 23.06.2016р. на загальну суму 115 472,28 грн., а протягом терміну дії Рознарядки II продукція відповідачем відвантажена 24.06.2016р. на суму 1 332 186,18 грн.

За порушення відповідачем строків поставки продукції позивач просив стягнути з відповідача за Рознарядкою І - 1 524,30 грн. пені та 170 110,20 грн. штрафу, а за Рознарядкою ІІ -1 926,04 грн. пені та 89 078,31 грн. штрафу.

6. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

У статті 611 ЦК України встановлено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом приписів параграфу 2 глави 49 ЦК України (435-15) особливість пені полягає у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та до дня виконання зобов'язання. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов'язання, її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов'язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.

На відміну від пені, штраф застосовується одноразово у випадку порушення боржником зобов'язання.

Тобто, форма сплати штрафу, застосованого в договорі, є відмінною від сплати пені, яка в свою чергу, застосовується у вигляді відсоткової ставки за кожен день прострочення.

Позивач у розрахунку штрафних санкцій 0,1% множить на суму непоставленої в строк продукції та не бере до уваги період прострочення (за кожен день прострочення виконання), як передбачено ч. 3 ст. 549 ЦК України.

Отже, розмір погодженої сторонами в п. 10.1 договору штрафної санкції, обрахованої у відсотковому розмірі від суми непоставленої в строк продукції, без врахування днів прострочення не відповідає поняттю "пеня". Зазначення в договорі неустойки (штрафу) як пені не перетворює її в пеню, і є підставою для відмови у стягненні неустойки (штрафу) у випадку прострочення виконання зобов'язання, оскільки стягнення штрафу (15%) вже передбачено п. 10.1 договору.

Враховуючи, що передбачена сторонами у пункті 10.1 договору відповідальність постачальника за порушення термінів поставки продукції у вигляді пені в розмірі 0,1% від суми непоставленої в строк продукції на умовах, передбачених пунктом 5.2 даного договору, за своєю правовою природою є штрафом, а не пенею, судами попередніх інстанцій правомірно відмовлено позивачеві у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3 450,34 грн.

Верховний Суд, скасовуючи судові рішення та направляючи справу на новий розгляд вказав на те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що Рознарядкою ІІ замовником визначено інший, ніж у пункті 5.2 термін постачання продукції, а саме: "Перелік ламп електричних необхідних до відвантаження в 2016 році", тобто до кінця 2016 року.

Відповідно до письмових рознарядок на відвантаження продукції: за Рознарядкою І відповідач повинен був поставити продукцію на загальну суму 1 524 296,16 грн., за Рознарядкою ІІ - на загальну суму 1 926 041,58 грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій за Рознарядкою І продукція відвантажена лише на суму 274 755,84 грн. - 10.06.2016р. та на суму 115 472,28 грн. -23.06.2016р.; за Рознарядкою II продукція відвантажена 24.06.2016р. на суму 1 332 186,18 грн.

Оскільки за Рознарядкою І відповідачем не було поставлено продукцію в строки, передбачені п. 5.2 договору та враховуючи положення п. 10.1 договору, судами попередніх інстанцій правомірно задоволено позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 170 110,20 грн. штрафу.

Враховуючи, що сторонами за Рознарядкою ІІ змінено строк поставки продукції, судом апеляційної інстанції правомірно відмовлено позивачеві у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 89 078,31 грн.

Таким чином суд апеляційної інстанції при розгляді справи, виконавши вказівки, що містилися в постанові суду касаційної інстанції, та надавши належну правову оцінку умовам договору і встановивши дійсний розмір неустойки, що підлягає стягненню з відповідача, правомірно частково скасував рішення суду першої інстанції.

Аргументи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги позивача фактично зводяться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією Верховного Суду, враховуючи вимоги статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

7. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що постанова суду апеляційної інстанцій прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстави для її зміни чи скасування відсутні.

8. Судові витрати

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" залишити без задоволення.