9/5005/14389/2011 Про закриття апеляційного провадження на апеляційну скаргу оскільки у рішенні першої інстанції не вирішувалися права особи, правонаступником якої є КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю", що подавало апеляційну скаргу - 19.03.2019 Прийняття

1.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2011 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросистем" (далі - ТОВ "Агросистем") до Дніпропетровської міської ради, визнано за ТОВ "Агросистем" право власності на збудовані будівлі та споруди, розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Винокурова, 30Б, на земельній ділянці площею 2,7674 га, без прийняття в експлуатацію.

1.2. У липні 2018 року до Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради (далі - КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю") на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2011.

Скаргу обґрунтовано, зокрема, порушенням прав та інтересів КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю", оскільки згідно із судовим рішенням визнано право власності на самочинне будівництво, розташоване на земельній ділянці комунальної власності, здійснене без згоди власника - Дніпропетровської міської ради, яке позбавляє міську раду права розпоряджатися земельною ділянкою.

1.3. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.08.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2011.

1.4. Згідно з ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2019 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2011.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що і оскаржуваному судовому рішенні не вирішено питання про права особи, правонаступником якої є КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю", - Міського комунального підприємства "Бюро по обміну житлових приміщень", ні самого скаржника.

2. Короткий зміст касаційної скарги

2.1. Не погоджуючись з ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2019, КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" у касаційній скарзі просить її скасувати, а також скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2011 у справі та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Агросистем" про визнання права власності.

Скаржник вважає, що на час прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення від 18.11.2011 позивач (ТОВ "Агросистем) не мав права на будівництво нерухомого майна на земельній ділянці, належній міській раді, а тому порушив права територіальної громади міста.

Скаржник зазначає, що рішенням Дніпропетровської міської ради від 29.07.2011 № 71/4 "Про затвердження статутів комунальних підприємств Дніпропетровської міської ради" затверджено статут КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю", згідно з яким підприємство проводить, у тому числі, організацію претензійної і ведення позовної роботи, зокрема щодо витребування комунального нерухомого майна із незаконного володіння та усунення перешкод у користуванні цим майном.

Отже, заявник касаційної скарги вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі, оскільки оскаржуване судове рішення, на думку скаржника, порушує охоронювані законом інтереси скаржника та інтереси територіальної громади міста.

2.2. ТОВ "Агросистем" у поясненнях до касаційної скарги заперечує у її задоволенні з підстав необґрунтованості доводів скаржника.

3. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

3.1. Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржувану у справі ухвалу суду апеляційної інстанції, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

3.2. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 статті 129 Конституції України).

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 підпункту 3 пункту 3.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007 (va11p710-07) ).

3.3. За змістом статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".

Згідно з позицією ЄСПЛ основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і держава не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

При цьому згідно з усталеною практикою ЄСПЛ вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває у межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається зазначати підстави, однією з яких може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у справі за їх участю. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони у розумні інтервали часу мають вжити заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження (пункт 27 рішення від 26.04.2007 у справі "Олександр Шевченко проти України" (974_256) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява № 8371/02 та ухвала від 14.10.2003 у справі "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine), заява № 50966/99).

Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі "Пономарьов проти України", заява № 3236/03).

3.4. Відповідно до частини 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 254 зазначеного Кодексу учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Наведеною нормою передбачено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, ухвалене у спорі про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або викладено судження про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи у відповідних правовідносинах, зважаючи на предмет і підстави позову.

Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статті 254 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки, і такий зв'язок має бути очевидним і безумовним.

Отже, статтею 254 Господарського процесуального кодексу України визначено коло осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, у числі яких - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.

При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок, і такий зв'язок має бути очевидним і безумовним, а не ймовірним.

У разі встановлення господарським судом зазначених обставин суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (частина 2 статті 50 Господарського процесуального кодексу України), та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь - якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

3.5. Як убачається зі змісту апеляційної скарги, КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю", оскаржуючи рішення суду першої інстанції від 18.11.2011, зазначило про порушення його прав та інтересів, а також прав та інтересів територіальної громади міста, наголошуючи, що згідно зі статутом, предметом господарської підприємства для реалізації мети діяльності підприємства є, у тому числі, управління нерухомим майном і корпоративними правами територіальної громади міста у всіх господарських товариствах, в яких є частка Дніпропетровської міської ради.

3.6. Зі змісту статуту КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" (том 2, а. с. 121-126) убачається, що підприємство є комунальним унітарним комерційним підприємством (пункт 1.1), власником підприємства є територіальна громада міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради (пункт 1.2). Виконавчий орган Дніпропетровської міської ради, до сфери якого належить (входить) підприємство, згідно з Переліком міських комунальних підприємств відповідно до їх підпорядкованості, затвердженим рішенням міської ради, виконує функції органу управління господарською діяльністю в межах та обсягах, визначених Положенням виконавчого органу, та є представником власника - Дніпропетровської міської ради, згідно з Господарським кодексом України (436-15) , Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , іншими законодавчими актами України та рішенням представника власника (пункт 1.3). Підприємство від свого імені виступає у господарських, цивільних, адміністративних правовідносинах з юридичними та фізичними особами, набуває майнових прав та несе обов'язки, від свого імені виступає позивачем і відповідачем у суді загальної юрисдикції, господарському та адміністративному судах, несе відповідальність за результати своєї господарської діяльності (пункт 1.5).

3.7. За змістом статті 11 Закону України "Про місцеве самоврядування" виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування (стаття 17 цього Закону).

Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим та іншими законами до їх відання (стаття 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

За змістом пункту 34 частини 1 статті 26 зазначеного Закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин відповідно до закону.

Отже, згідно з положеннями чинного законодавства питання регулювання земельних відносин належить до повноважень, у цьому випадку, Дніпропетровської міської ради.

3.8. Водночас КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" не доведено надання власником підприємства (Дніпропетровською міською радою) повноважень на його представництво та оскарження в апеляційному порядку рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2011 у цій справі з підстав порушення прав територіальної громади міста.

При цьому, як убачається із матеріалів справи та установлено судом апеляційної інстанції, відповідачем у справі була саме Дніпропетровська міська рада, голова якої подав до суду заяву про здійснення розгляду справи без участі представника Дніпропетровської міської ради та прийняття рішення на розсуд суду згідно з матеріалами справи (том 1, а. с. 61).

Крім того, як зазначив суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції направлено відповідачеві який цього рішення не оскаржив.

3.9. Ураховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини, зокрема стосовно того, що в оскаржуваному судовому рішенні від 18.11.2011 не вирішено права КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю", як і не вирішено права підприємства, правонаступником якого є заявник,- Міського комунального підприємства "Бюро по обміну житлових приміщень", колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі.

4. Висновки Верховного Суду

4.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.2. За змістом частини 1 статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

4.3. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судом апеляційної інстанцій, колегія суддів вважає ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2019 ухваленою із додержанням норм процесуального права, тому підстав для її скасування немає.

4.4. Викладені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставою для скасування ухвали суду апеляційної інстанції, оскільки вони не спростовують висновків суду та фактично зводяться до незгоди із судовим рішенням.

4.5. Вимога КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю", викладена у касаці йній скарзі про скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2011 та ухвалення нового рішення у справі про відмову у задоволенні позову ТОВ "Агросистем", не відповідає положенням процесуального законодавства, оскільки за змістом статті 254 Господарського процесуального кодексу України рішення суду першої інстанції може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції, а предметом перегляду судом касаційної інстанції згідно зі статтею 287 цього Кодексу є рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції.