915/182/17 Про визнання незаконним і скасування окремого пункту рішення міської ради - 14.03.2019 Прийняття

розглянувши касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області на рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.08.2018 (суддя Мавродієва М.В.) та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.11.2018 (головуючий суддя: Колоколов С.І., Принцевська Н.М., Ярош А.І.)

за позовом Першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави

до 1. Миколаївської міської ради, 2. Фізичної особи-підприємця Тищука В'ячеслава Миколайовича

про визнання незаконним і скасування п.п. 4, 4.3 розділу 2 рішення Миколаївської міської ради від 18.06.2015 № 48/34 та визнання недійсним договору оренди,

За участю представників:

прокуратури - Збарих С.М. - прокурор відділу

відповідача-1 - не з'явився

відповідача-2 - Бортик Р.О. - адвокат

І. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1. 15.03.2017 до Господарського суду Миколаївської області надійшла позовна заява Першого заступника прокурора Миколаївської області до Миколаївської міської ради, Фізичної особи-підприємця Тищука Вячеслава Миколайовича про визнання незаконним та скасування пунктів 4 та 4.3. розділу 2 рішення Миколаївської міської ради від 18.06.2015р. №48/34, яким затверджено проект землеустрою та надано в оренду ФОП Тищуку В.М. земельну ділянку, площею 754 м кв. з кадастровим номером 4810136300:01:021:0017 по просп. Центральному, 59-а у м. Миколаєві для реконструкції нежитлового приміщення в офісно-торговельну будівлю та про визнання недійсним на майбутнє укладеного 08.12.2016р. між Миколаївською міською радою та ФОП Тищуком В.М. договору оренди №11241 на підставі якого в оренду була передана вищевказана земельна ділянка.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що п.п. 4, 4.3 розділу 2 рішення Миколаївської міської ради від 18.06.2015 року № 48/34 прийнято з порушенням вимог законодавства, у зв'язку з чим підлягають визнанню незаконними та скасуванню, оскільки всупереч вимогам ст.124, 134, Земельного кодексу України (2768-14) , оскаржуваними пунктами рішення Миколаївської міської ради від 18.06.2015 року № 48/34 фізичній особі надано в оренду у поза конкурентному порядку вільну від забудови земельну ділянку площею 663 кв. м, яка у його користуванні або у користуванні інших фізичних та юридичних осіб не перебувала. На підставі незаконних пунктів рішення між Миколаївською міською радою та ФОП Тищуком В.М. 08.12.2016 року укладено договір оренди землі №22141, зі змінами та доповненнями, тому відповідно до ст. ст. 16, 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 207 Господарського кодексу України, ст. 152 Земельного кодексу України, такий договір підлягає визнанню недійним.

3. Заперечуючи проти позовних вимог відповідач-1 у відзиві зазначив, що згідно з ч.ч.1, 3, 4, 9 ст. 79 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних відносин. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка загальною площею 663 кв.м не сформована, не зареєстрована, а тому не може об'єктом цивільних прав. Враховуючи, що на спірній земельній ділянці знаходиться нежитловий об'єкт, який належить на праві приватної власності ФОП Тищуку В.М., то відповідно до абз.1 ч.2 ст. 134 Земельного кодексу України вказана земельна ділянка не підлягала продажу на конкурентних засадах (земельних торгах). Крім того, чинним законодавством не визначено граничні норми виділення земельної ділянки для обслуговування нерухомого майна.

4. Відповідач-2 у відзиві проти позовних вимог заперечив та вказав, що спірна земельна ділянка була сформована лише на підставі рішення Миколаївської міської ради від 18.06.2015 №48/34; враховуючи затверджену у встановленому порядку містобудівну та землевпорядну документацію, земельна ділянка по пр.Центральному, 59-а у м.Миколаєві, площею 754 м кв. була призначена виключно для реконструкції об'єкта нерухомості, розташованого за даною адресою, власником якого є ФОП Тищук В.М., що унеможливлювало здійснення добору даної земельної ділянки для земельних торгів; прокурором не надано доказів можливості збудувати інший об'єкт містобудування, з дотриманням вимог землевпорядної та містобудівної документації, а також державних будівельних норм; прокурором не надано доказів проведених маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, наявності звернень інших громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови спірної земельної ділянки, а отже, відсутність вказаних обставин унеможливлює проведення добору земельної ділянки для земельних торгів; позовні вимоги про визнання недійсним на майбутнє договору оренди земельної ділянки носять похідний характер від першої позовної вимоги, тому вони також не підлягають задоволенню.

ІІ. Короткий зміст судових рішень

5. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 17.08.2018 у справі № 915/182/17, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.11.2018, в задоволенні позову відмовлено.

ІІІ. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді

6. 20.12.2018 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Заступник прокурора Одеської області звернувся з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.08.2018 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.11.2018 у справі № 915/182/17 до Касаційного господарського суду.

7. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2019 року у справі № 915/182/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Краснов Є.В., Мачульський Г.М.

8. Ухвалою Верховного Суду від 04.02.2019 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та призначено її до розгляду на 14.03.2019, визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, до 25.02.2019.

9. 13.02.2019 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) відповідач-2 направив відзив на касаційну скаргу, який фактично надійшов до Верховного Суду 19.02.2019.

10. У судове засідання 14.03.2019 з'явилися прокурор та представник відповідача-2. Представник відповідача-1 у судове засідання не з'явився, хоча вказаний учасник справи про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Прокурор підтримав касаційну скаргу. Представник відповідача-2 виклав заперечення проти касаційної скарги та просив відмовити в її задоволенні.

ІV. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

11. У касаційній скарзі Заступник прокурора Одеської області (скаржник, прокурор) просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.08.2018 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.11.2018 у справі № 915/182/17, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

12. Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник вказує, що судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Прокурор вважає, що оскільки попередньому власнику нежитлової будівлі диспетчерського пункту КП "Миколаївелектротранс" відповідно до державного акту від 18.10.1995 №599 на праві постійного користування належала земельна ділянка площею 59 кв. м, що підтверджується рішенням Миколаївської міської ради від 10.03.2011 №4/33, то відповідно до ч.2 ст. 120 ЗК України ФОП Тищуку В.М. разом з об'єктом нерухомості перейшло право саме на цю земельну ділянку (в тому ж обсязі, що була у попереднього користувача).

З метою реалізації права на земельну ділянку під об'єктом нерухомості між відповідачами було укладено договір оренди землі від 10.05.2012 №8771, відповідно до якого відповідач-2 отримав у користування земельну ділянку площею 91 кв. м, яка на думку прокурора є достатньою для обслуговування об'єкту нерухомості. На даний час право користування вказаною ділянкою припинено.

Разом з тим, відповідно до спірного рішення міської ради від 18.06.2015 №48/34 та договором оренди землі від 08.12.2016 №11241 ФОП Тищук В.М. отримав в оренду земельну ділянку значно більшої площі (754 кв. м, з яких 663 кв. м - вільна від забудови земля) для здійснення реконструкції нежитлового приміщення, тобто для будівництва об'єкту, а не для обслуговування існуючого.

Скаржник вважає, що вільна від забудови частина земельної ділянки не відноситься до земель, які згідно з приписами ст. 134 ЗК України не підлягають передачі в оренду на конкурентних засадах, а приймаючи оскаржуване рішення міська рада незаконно об'єднала в одне ціле земельну земельну ділянку для обслуговування та експлуатації нежитлового приміщення та ділянку - для будівництва (реконструкції) об'єкту, передача яких в оренду повинна відбуватися в різному порядку, встановленому земельним законодавством.

При цьому, Заступник прокурора Одеської області посилається на правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду, викладені в постановах від 14.02.2018 у справі №592/6097/15-ц, від 09.02.2018 у справі №910/4528/15-г.

Також прокурор не погоджується з твердженнями судів, що висновок експерта Миколаївського відділення Одеського НДІСЕ від 17.04.2018 є належним та допустимим доказом по справі, оскільки даний висновок не надає відповіді на питання можливості (чи неможливості) формування та розпорядження земельною ділянкою площею 663 кв. м у конкурсному порядку, питання, які поставлені перед експертом, спрямовані на визначення необхідної площі та конфігурації земельної ділянки для реконструкції належного на праві власності ФОП Тищук В.М. об'єкта нерухомості площею 36,6 кв.м та здійснення будівництва на ділянці площею 754 кв. м іншого окремого об'єкту нерухомості.

Скаржник вважає, що наявність висновку експерта лише засвідчує факт користування землею у відповідності з розробленою державною документацією.

Крім того, на думку прокурора, судами в порушення вимог статей 2, 80, 107 ГПК України, залишено без розгляду клопотання про призначення повторної комплексної земельно-технічної експертизи.

Скаржник вказує, що ні у тексті висновку, ні під час надання пояснень експертом не обґрунтовано, яким саме шляхом встановлено, що для реконструкції об'єкту нерухомості площею 36,6 кв. м необхідна спірна земельна ділянка площею 754 м кв, не зазначено, якими державними будівельними нормами та стандартами керувався експерт при відповіді на питання, яка площа та конфігурація земельної ділянки необхідна для реконструкції об'єкту нерухомості.

Прокурор вважає недоречним твердження суду, що не надано доказів наявності попиту на спірну земельну ділянку, а також фінансової спроможності зацікавлених осіб запропонувати ціну, яка буде вищою за стартову ціну лоту, оскільки доведення зазначених обставин не входить до предмету доказування у даній справі та можливе лише у випадку проведення Миколаївською міською радою процедури земельних торгів, у порядку, встановленому статтями 134- 139 ЗК України.

Також на думку скаржника помилковими є висновки судів, що прокурором не доведено належними та допустимими доказами порушення інтересів держави, так як внаслідок прийняття спірного рішення та укладення його на підставі договору оренди землі застосовано невірний механізм надання та одержання у користування земельної ділянки комунальної власності, чим порушено інтереси територіальної громади у сфері земельних відносин.

13. У відзиві на касаційну скаргу відповідач-2 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Відповідач-2 зазначає, що прокурором не доведено, в чому саме не відповідає затверджений проект землеустрою вимогам діючого законодавства, не надано доказів на підтвердження спрямованості позовних вимог захисту інтересів територіальної громади. Відповідач-2 вважає обґрунтованим висновок експерта, внаслідок чого відсутні правові підстави для призначення повторної судової експертизи.

V. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

14. На підставі свідоцтва про придбання арештованого майна з публічних торгів від 04.08.2009 у власності ФОП Тищук В.М. перебуває нежитлова будівля диспетчерського пункту, площею 36,6 кв.м по пр. Центральний (Леніна), 59а у м.Миколаєві.

15. Пунктом 17 розділу І рішення Миколаївської міської ради від 23.12.2011 №12/48 було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо передачі земельної ділянки площею 91 кв.м, за рахунок земельної ділянки, відведеної рішенням міської ради від 10.03.11 №4/33, у тому числі 59 кв.м під капітальною забудовою, 32 кв. м під проходами, проїздами та площадками, зарахувавши її до земель комерційного використання, для обслуговування нежитлової будівлі по пр. Леніна, 59-а.

Пунктом 17.1 розділу І рішення Миколаївської міської ради від 23.12.2011 №12/48 було припинено ФОП Тищуку В. М. право користування земельною ділянкою площею 754 кв.м по пр. Леніна, 59-а.

Пунктом 17.2 розділу І рішення Миколаївської міської ради від 23.12.2011 №12/48 пункт 20.3 розділу І рішення міської ради від 10.03.11 №4/33 було визнано таким, що втратив чинність.

Пунктом 17.3 розділу І рішення Миколаївської міської ради від 23.12.2011 №12/48 було передано ФОП Тищуку В.М. в оренду на 5 років земельну ділянку площею 91 кв.м для обслуговування нежитлової будівлі по пр. Леніна, 59-а.

16. У подальшому, пунктом 4 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 28.01.2015 №45/28 було продовжено ФОП Тищуку В.М. термін дії дозволу на складання проекту землеустрою, наданого рішенням міської ради від 18.12.2009 №42/55, щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 755 кв.м, з метою надання її в оренду строком на 5 років для реконструкції нежитлового приміщення в офісно-торговельну будівлю по пр. Леніна,59-а.

17. Згодом, пунктами 4 та 4.3. розділу 2 рішення Миколаївської міської ради від 18.06.2015 №48/34 затверджено проект землеустрою та надано в оренду ФОП Тищуку В.М. земельну ділянку, площею 754 кв. м з кадастровим номером 4810136300:01:021:0017 по пр. Центральному, 59-а у м. Миколаєві для реконструкції нежитлового приміщення в офісно-торговельну будівлю.

18. На виконання вказаного рішення Миколаївської міської ради, 08.12.2016 між Миколаївською міською радою та ФОП Тищуком В.М. було укладено договір оренди №11241, відповідно до п.1.1 якого Миколаївська міська рада на підставі рішення від 18.06.2015 року № 48/34 передає, а ФОП Тищук В.М. приймає в оренду земельну ділянку для реконструкції нежитлового приміщення в офісно-торговельну будівлю по пр. Центральному (Леніна), 59-а /Заводський район/ (т.1 а.с.40).

Відповідно до п.2.1 Договору, в оренду передається земельна ділянка площею 754 кв. м без права передачі її в суборенду.

VІ. Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

19. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що виходячи з положень ст.ст. 38, 39, 134, 136 Земельного кодексу України, ст. 25 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", продаж права оренди на земельну ділянку площею 663 м кв. за процедурою земельних торгів, можливий за умови наявності реальної можливості здійснення житлової або громадської забудови, з дотриманням вимог містобудівної та землевпорядної документації, а також державних будівельних норм і правил. Крім того, висновок експерта є належним доказом у справі, яким спростовуються доводи прокурора щодо обов'язковості продажу права оренди спірної земельної ділянки на земельних торгах.

Суд першої інстанції зазначив, що спірна земельна ділянка була надана в оренду ФОП Тищук В.М. саме для реконструкції нежитлової будівлі в офісно-торговельну будівлю, а отже, виходячи з положень ч.2 ст. 134 Земельного кодексу України, у Миколаївської міської ради були відсутні правові підстави для продажу права оренди спірною земельною ділянкою за результатами земельних торгів.

Разом з тим, клопотання про призначення повторної експертизи було залишено судом першої інстанції без розгляду на підставі ст. 118 ГПК України, оскільки було подане прокурором після закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду, тобто, після спливу строку протягом якого може бути вирішене питання про призначення експертизи. При цьому, станом на дату закриття підготовчого провадження прокуратура була ознайомлена з експертним висновком та мала можливість звернутись до суду з відповідним клопотанням у межах встановлених ГПК України (1798-12) процесуальних строків. Посилання прокурора на те, що лише після заслуховування експерта у судовому засіданні він встановив наявність підставою для призначення повторної експертизи, судом були відхилені, оскільки в силу приписів п.2 ч.2 ст. 73, ч.4 ст. 98 ГПК України, доказом у справі є висновок експерта викладений у письмовій формі та приєднаний до матеріалів справи.

20. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позову.

VІІ. Позиція Верховного Суду

21. Згідно зі ст. 300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

22. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, на підставі свідоцтва про придбання арештованого майна з публічних торгів від 04.08.2009 у власності ФОП Тищук В.М. перебуває нежитлова будівля диспетчерського пункту, площею 36,6 кв.м по пр. Центральний (Леніна), 59а у м. Миколаєві.

23. Відповідно до ч.2 ст. 377 Цивільного кодексу України станом на 04.08.2009:

"Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування."

Згідно ч.1 абз.2 ч.2 ст. 134 Земельного кодексу України станом на 04.08.2009:

"1. Земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

2. Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі:

- розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі, крім випадків відмови власника розташованого на земельній ділянці нерухомого майна від її викупу або укладення договору оренди."

24. Комплексний аналіз вищевказаних норм свідчить, що в момент переходу 04.08.2009 до ФОП Тищук В.М. права власності на нежитлову будівлю диспетчерського пункту, площею 36,6 кв.м по пр. Центральний (Леніна), 59а у м.Миколаєві, до нього перейшло право користування земельною ділянкою саме на позаконкурентних засадах і саме частиною ділянки, на якій розміщена (розташована) вищевказана будівля, та частиною, яка необхідна для її обслуговування.

Так, прокурор зазначає, що оскільки попередньому власнику нежитлової будівлі диспетчерського пункту КП "Миколаївелектротранс" відповідно до державного акту від 18.10.1995 №599 на праві постійного користування належала земельна ділянка площею 59 кв. м, що підтверджується рішенням Миколаївської міської ради від 10.03.2011 №4/33, то відповідно до ч.2 ст. 120 ЗК України ФОП Тищуку В.М. разом з об'єктом нерухомості перейшло право саме на цю земельну ділянку (в тому ж обсязі, що була у попереднього користувача).

Крім того, пунктом 17.3 розділу І рішення Миколаївської міської ради від 23.12.2011 №12/48 було передано ФОП Тищуку В.М. в оренду на 5 років земельну ділянку площею саме 91 кв.м та саме для обслуговування нежитлової будівлі по пр. Леніна, 59-а.

25. Згідно з ч.1 абз.2 ч.2 ст. 134 Земельного кодексу України станом на момент прийняття оскаржуваного рішення та укладення оспорюваного договору оренди земельної ділянки.

- розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб."

Таким чином, і ця редакції вищевказаної норми прямо пов'язує надання земельної ділянки саме на позаконкурентних засадах саме з розташуванням на цій земельній ділянці певної будівлі чи споруди.

Судові рішення судів попередніх інстанцій не містять відповідних правових обґрунтувань, де в зазначеній чи інших нормах передбачається можливість отримання саме на позаконкурентних засадах земельної ділянки саме для реконструкції, а не розташування, розміщення та обслуговування об'єкту нерухомого майна, при цьому, внаслідок якої площа такої земельної ділянки фактично збільшується більш ніж в 20 разів порівняно з самою будівлею (36,6 кв. м), а саме до 754 кв. м, при чому з яких 663 кв. м - вільна від забудови земля.

26. Крім того, самі суди зазначили, що відповідно до п.3.21. ДБН А.2.2-3:2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво", реконструкцією є перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об'єкта будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається:

- зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо),

- забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється,

- поліпшення умов експлуатації та якості послуг.

Тобто, фактично реконструкція направлення на удосконалення та поліпшення певного об'єкту.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій не досліджено повно, всебічно та об'єктивно з наданням відповідної оцінки доводам прокурора, що будівнитцво замість нежитлової будівлі саме диспетчерського пункту площею 36,6 кв.м офісно-торгівельної будівлі значно більшою площею є не реконструкцією об'єкту нерухомості, а саме новим будівництвом нового об'єкту замість старого, і вищевказані дії відповідачів в даному випадку і були направлені на обхід вищевказаних вимог ч.1 ст. 134 Земельного кодексу України, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис) підлягають продажу саме на конкурентних засадах (земельних торгах).

В свою чергу, суд касаційної інстанції в силу положень наведеної ст. 300 Господарського процесуального кодексу України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

27. Посилання судів та відповідача-2 на практику Європейського суду з прав людини, що на приватну особу не можуть бути покладені наслідки помилок органів державної влади, судом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки в даному випадку саме ФОП Тищук В.М. в першу чергу ініціював отримання спірної земельної ділянки у вищевказаному порядку.

VІІІ. Висновки Верховного Суду

28. Згідно з ч.ч.1,2,5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи."

Відповідно до п.48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 3 липня 2014 року, остаточне 17.11.2014:

"Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року)."

29. Згідно з п.2 ч.1 ст. 308 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду."

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України:

"Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази."

30. З урахуванням викладеного суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги Заступника прокурора Одеської області, скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.