910/4801/18 Про визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого у формі повідомлення про зміну умов кредитного договору, визнання незаконними дій щодо стягнення заборгованості за кредитним договором на підставі спірного одностороннього правочину, заборону вчиняти дії щодо стягнення заборгованості за кредитним договором на підставі спірного правочину - 13.03.2019 Прийняття

на постанову Північного апеляційного господарського суду у складі Буравльова С.І. - головуючого, Калатай Н.Ф., Мартюк А.І. від 26 листопада 2018 року та рішення Господарського суду міста Києва у складі Трофименко Т.Ю. від 27 серпня 2018 року

Історія справи

Обставини, встановлені судами

1. 02.04.2015 між Публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" (далі - банк, відповідач) та Корпорацією "Інформаційні системи України" (далі - позичальник, позивач) укладено кредитний договір № DNH2LKI06616 (далі - кредитний договір) зі строком повернення кредиту з 25.10.2021 по 02.12.2021 та сплатою процентів у розмірі 11% річних.

2. Відповідно до пункту 2.3.1 кредитного договору у випадку (1) зміни вартості кредитних ресурсів на ринку грошових ресурсів, (2) зміни облікової ставки Національного банку України, (3) підвищенні курсу іноземної валюти (долар США) відносно національної валюти протягом дії кредитного договору, банк має право з відома позичальника збільшити розмір процентної ставки за користування кредитом, змінити періодичність порядку сплати платежів по кредиту, про що сторони укладають договори про внесення змін до цього договору у строк не пізніше ніж 3 банківських дні з дати фактичного повного погашення кредиту.

3. Згідно з пунктом 2.3.2 кредитного договору при настанні будь-якої з наступних подій, зокрема, неотриманні від позичальника згоди на збільшення процентної ставки за користування кредитом, періодичності порядку сплати платежів по кредиту, банк на свій розсуд має право, зокрема, змінити умови цього договору - зажадати від позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів, за його користування, виконання інших зобов'язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі ст. ст. 212, 611, 651 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили у зазначену у повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим договором.

4. 28.12.2017 листом № 1/3-165057 відповідач повідомив позивача про підвищення станом на 17.10.2017 курсу іноземної валюти (долар США) відносно національної валюти, у зв'язку з чим на підставі п. 2.3.1 кредитного договору запропонував у двадцятиденний строк після одержання пропозиції надати згоду на збільшення процентної ставки до рівня 19% річних та на зміну періодичності сплати процентів - 25-го числа кожного поточного місяця, починаючи з 25.01.2018.

5. У відповідь 12.02.2018 листом № 12/2 позивач повідомив про передчасне звернення банку з пропозицією про зміну умов кредитних договорів на підставі пункту 2.3.1 кредитного договору, оскільки термін повернення кредитних коштів за договором ще не настав.

6. Зважаючи на ненадання позичальником згоди на збільшення процентної ставки за користування кредитом банк, керуючись п. 2.3.2 договору, в листі від 26.02.2018 № 1/3-194512 повідомив про зміну умов кредитного договору щодо терміну повернення кредиту, визначеного пунктом А.3, встановлення 12.03.2018 датою повернення кредиту та вимагав 12.03.2018 повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, виконати інші зобов'язання за цим договором.

Короткий зміст позовних вимог

7. У квітні 2018 року позивач звернувся до відповідача з позовом про: (1) визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого у формі повідомлення від 26.02.2018 № 1/3-194512 про зміну умов кредитного договору; (2) визнання незаконними дій відповідача щодо стягнення з позивача заборгованості за кредитним договором на підставі спірного одностороннього правочину; (3) заборону відповідачу вчиняти дії щодо стягнення з позивача заборгованості за кредитним договором на підставі спірного правочину.

8. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що: (1) передумовою застосування умов пункту 2.3.1 кредитного договору щодо збільшення процентної ставки є наявність одночасно трьох умов (пункт 2 Постанови), які мають бути доведені позичальнику, проте в порушення умов договору позивач та прав позичальника у повідомленні від 28.12.2017 банк посилається тільки на наявність однієї з таких умов - підвищення курсу іноземної валюти; (2) підвищення курсу іноземної валюти не досягло істотного рівня, достатнього для ініціювання банком збільшення процентної ставки; (3) спірний правочин вчинений у порушення встановленої частиною 3 статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та ринок фінансових послуг" заборони односторонньої вимоги банку про дострокове погашення боргу за кредитом у разі незгоди позичальника зі збільшенням процентної ставки; (4) безпідставно вимагаючи підвищення процентної ставки, банк недобросовісно сприяв настанню передбаченої пунктом 2.3.2 кредитного договору відкладальної обставини у формі права на зміну строку погашення кредиту, яка за таких умов не настала в силу статті 212 Цивільного кодексу України (з урахуванням заяви про зміну підстав позову).

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

9. Рішенням господарського суду міста Києва від 27 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26 листопада 2018 року, у позові відмовлено повністю.

10. Судові рішення мотивовані тим, що спірний правочин вчинений відповідачем на виконання відповідної умови кредитного договору, яким передбачено право банку на односторонню зміну терміну погашення кредиту за певних умов, які настали (незгода позичальника з підвищенням процентної ставки). При цьому кредитний договір був підписаний позивачем на основі вільного волевиявлення та без жодних застережень, а у відповідній частині недійсним у встановленому порядку судом не визнаний.

11. Наведене позивачем тлумачення пункту 2.3.1 щодо необхідності одночасної наявності трьох умов для підвищення процентної ставки є безпідставним, оскільки всі три умови виділено в тексті договору розділовими знаками - комами, що свідчить про можливість застосування кожної з таких умов окремо.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

12. Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Аргументи учасників справи

Доводи позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

13. Спірний правочин суперечить умовам пункту 2.3.1 кредитного договору, за якою підвищення процентної ставки відповідачем можливо за наявності одночасно трьох умов: збільшення вартості кредитних ресурсів, підвищення облікової ставки НБУ та підвищення курсу іноземної валюти, тоді як відповідачем в якості підстави використано лише одну з перелічених умов, а суди в свою чергу неправильно витлумачили відповідну умову кредитного договору.

14. Дії відповідача з підвищення процентної ставки є недобросовісними, оскільки збільшення курсу іноземної валюти по відношенню до гривні не досягло достатньо високого рівня, який мав би наслідком таке підвищення, що виключає застосування відкладальної обставини у вигляді односторонньої зміни відповідачем умов договору.

15. Спірний правочин суперечить приписам частини 3 статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", яка містить пряму заборону односторонньої зміни умов договору відповідачем з посиланням на незгоду позивача зі збільшенням процентної ставки.

Позиція відповідача у відзиві на касаційну скаргу

16. Доводи позивача не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та фактичних обставинах справи, а тому правомірно були спростовані судами, які у тому числі керувалися положеннями укладеного між сторонами та чинного кредитного договору.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

17. Оцінюючи доводи касаційної скарги в пунктах 13, 14 Постанови, Верховний Суд зазначає про таке.

18. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

18.1. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

19. Судами встановлено, що умови кредитного договору містять два окремих підпункти, що регулюють різні правовідносини між його сторонами: (1) підпункт 2.3.1, який стосується процедури та підстав для ініціювання банком зміни за згодою позичальника умов кредитного договору в частині підвищення процентної ставки за користування кредитом та (2) підпункт 2.3.2, яким банку надано право односторонньої зміни умов договору в якості наслідку незгоди позичальника з підвищенням процентної ставки.

20. При цьому, керуючись окремо кожною з умов договору, відповідач послідовно вчинив дві окремі юридично значимі дії (правочини): (1) пропозиція підвищення процентної ставки в повідомленні від 28.12.2017 за № 1/3-165057 (керуючись підпунктом 2.3.1 договору), та (2) зміна умов договору в частині терміну повернення кредиту в повідомленні від 26.02.2018 № 1/3-194512 (керуючись підпунктом 2.3.2 договору).

21. Заявлена у даному судовому провадженні позовна вимога, тобто предмет позову, стосується визнання недійсним лише одного правочину відповідача - односторонньої зміни умов договору в частині терміну повернення кредиту в повідомленні від 26.02.2018 № 1/3-194512 та похідних від неї вимог про визнання дій незаконними та заборону їх вчинення.

22. У зв'язку з чим до предмету доказування у межах такого позову (підстави позову), входить обґрунтування позивачем порушення його прав саме внаслідок вчинення відповідачем спірного правочину від 26.02.2018 № 1/3-194512.

23. У той же час наведені в пунктах 13, 14 Постанови доводи касаційної скарги стосуються правомірності вчинення відповідачем зовсім іншого правочину - щодо підвищення процентної ставки за користування кредитом, який є окремою юридично значимою дією, має інші правові підстави та наслідки та стосується інших правовідносин, які позивачем у даному провадженні не оспорюються.

24. Отже, наведені скаржником доводи не входять до предмету доказування у даному спорі, не стосуються предмету заявлених позовних вимог, а тому Верховним Судом не розглядаються, як такі, що не впливають на правову кваліфікацію спірних правовідносин.

25. Щодо доводів в пункті 15 Постанови, то Верховний Суд повністю погоджується з наведеним у пункті 10 Постанови його спростуванням судами попередніх інстанцій, додатково наголошуючи на встановленій статтею 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину та відображеному в статті 627 цього Кодексу принципу свободи договору. Одночасно Верховний Суд акцентує увагу на тому, що позивач намагається оспорити правочин, що є лише наслідком виконання умов укладеного між сторонами кредитного договору, який, як встановлено судами, є дійсним, а отже обов'язковим для виконання його сторонами, як позивачем, так і відповідачем (стаття 629 Цивільного кодексу України).

26. При оцінці доводів касаційної скарги Верховний Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації", згідно з якою повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.