925/17/18 Про стягнення суми податкового кредиту з податку на додану вартість - 12.03.2019 Прийняття

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 12.03.2018 справа була направлена за підсудністю до Господарського суду міста Києва у зв'язку із здійсненням заміни первісного відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Верета-Союз" на належного відповідача - Державну податкову інспекцію у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві. Залучено у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВ "Верета-Союз".

У вказаній заяві про заміну відповідача, позивачем було змінено підставу позову, зокрема, зазначено, що саме у зв'язку із протиправними діями ДПІ у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві, ПАТ "Укртатнафта" було позбавлено права на віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 2500156,67 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Верета-Союз" (третя особа) порушила норми Податкового кодексу України (2755-17) і не склала податкові накладні на суму ПДВ: 77492,21 грн (договір №2628/1/2120 від 11.12.2015), 145202,13 грн (договір №2629/1/2120 від 11.12.2015) та 3154129,00 грн (договір №2631/1/2120 від 11.12.2015), останній був позбавлений права віднесення суми ПДВ в розмірі 2500156,67 грн до складу податкового кредиту.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

11.12.2015 між Публічним акціонерним товариством "Транснаціональна фінансово - промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (покупець за договорами, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕРЕТА-СОЮЗ" (продавець за договорами, третя особа у справі) укладено три договори купівлі-продажу нафти №2628/1/2120; №2629/1/2120; №2631/1/2120, за змістом яких позивач зобов'язався оплатити та прийняти нафту, а третя особа зобов'язалася передати покупцю нафту українських родовищ на умова цього договору.

Згідно платіжного доручення №0000014716 від 11.12.2015 позивачем здійснено передплату за нафту згідно договору № 2631/1/2120 від 11.12.2015 в сумі 260000,00 грн, за якою третьою особою було складено та зареєстровано податкову накладну №10 від 11.12.2014 на суму ПДВ - 876666,67 грн.

На виконання умов договору №2628/1/2120 від 11.12.2015 третя особа поставила, а позивач прийняв нафту у кількості 50,675 тонн на загальну суму 464953,26 грн в т.ч. ПДВ 77492,21 грн (акт прийому - передачі нафти № 2).

На виконання умов договору №2629/1/2120 від 31.12.2015 третя особа поставила, а позивач прийняв нафту у кількості 94,953 тонн, на загальну суму 871212,77 грн в т.ч. ПДВ 145 202,13 грн (акт прийому - передачі нафти № 2; а.с. 21 том І).

На виконання умов договору №2631/1/2120 від 31.12.2015 третя особа поставила, а позивач прийняв нафту у кількості 2016,062 тонн, на загальну суму 18924774,00 грн в т.ч. ПДВ 3154129,00 грн (акт прийому - передачі нафти № 1; а.с. 25 том І).

Підставою звернення з даним позовом стало те, що оскільки ТОВ "ВЕРЕТА-СОЮЗ" не складено та не зареєстровано по факту поставки нафти податкові накладні на загальну суму 2500156,67 грн, позивач втратив можливість внести відповідні суми ПДВ до податкового кредиту. Такими діями, на переконання позивача, було завдано йому збитку у вищенаведеній сумі.

Водночас, ТОВ "ВЕРЕТА-СОЮЗ", заперечуючи проти задоволення позову, в суді першої інстанції вказував на те, що ним було вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, зокрема, ним було видано та подано до державної податкової інспекції відповідні податкові накладні № 11 від 11.12.2015 до договору №2628/1/2120 від 11.12.2015; №13 від 31.12.2015 до договору № 2629/1/2120 від 31.12.2015; № 14 від 31.12.2015 до договору №2631/1/2120 від 31.12.2015. Проте, інспекцією вказані накладні не прийняті, у зв'язку з чим ТОВ "ВЕРЕТА-СОЮЗ" звернулось до адміністративного суду з відповідним позовом.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 30.05.2016 у справі №823/309/16, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2016, визнано протиправними дії державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо відмови у прийнятті для реєстрації податкових накладних товариства з обмеженою відповідальністю "Верета-Союз": податкової накладної №11 від 11.12.2015, податкової накладної №13 від 31.12.2015, податкової накладної №14 від 31.12.2015. Зобов'язано державну податкову інспекцію у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийняти та зареєструвати датою (операційним днем) та часом фактичного отримання податковим органом засобами електронного зв'язку для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних: податкової накладної №11 від 11.12.2015, податкової накладної №13 від 31.12.2015 року, податкової накладної №14 від 31.12.2015.

З урахуванням вищенаведених обставин, 19.02.2018 Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово - промислова нафтова компанія "Укртатнафта" подало клопотання про заміну відповідача у справі на Державну податкову інспекцію у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві. Крім того, у вказаній заяві позивачем було змінено підставу позову, зокрема, зазначено, що саме у зв'язку із протиправними діями ДПІ у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві, ПАТ "Укртатнафта" було позбавлено права на віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 2500156,67 грн.

3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.

Господарський суд міста Києва рішенням від 14.06.2018 у справі №925/17/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2018 в позові відмовив.

Судові рішення мотивовані з посиланням на приписи п.п. 14.1.60 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №236 від 21.05.2014 (236-2014-п) , та недоведення позивачем наявність збитків, причинно-наслідкового зв'язку між збитками і неправомірними діями органу державної фіскальної служби, дійшли висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Позивачем в порушення приписів чинного законодавства належними і допустимими доказами у розумінні присів ст. ст. 76, 77 ГПК України не було доведено обставин наявності шкоди (збитків) з огляду на ухвалення адміністративним судом рішення про зобов'язання органу державної фіскальної служби прийняти та зареєструвати датою (операційним днем) подання податкових накладних №11 від 11.12.2015; №13 від 31.12.2015; №14 від 31.12.2015 на загальну суму ПДВ 2500156,67 грн.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі позивач - Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2018 по справі №925/17/18 та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог ПАТ Укртатнафта" в повному обсязі. Судові витрати покласти на відповідача.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема не було враховано того, що судовим рішення в адміністративній справі визнано протиправність дій ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві з непроведення реєстрації поданих ТОВ "Верета-Союз" видаткових накладних. За твердженнями апелянта судом безпідставно не було застосовано приписи ст. 56 Конституції України та ст. 1173 ЦК України.

При вирішенні справи Господарським судом міста Києва та Північним апеляційним господарським судом було порушено норми ст. 22 Цивільного кодексу України та ст.ст. 224, 225 Господарського Кодексу України.

В порушення вимог законодавства, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що оскільки постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 30.05.2016 по справі №823/309/16 за позовом TOB ВЕРЕТА-СОЮЗ" зобов'язано ДПІ у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві зареєструвати податкові накладні, це виключає завдання збитків ПАТ "Укртатнафта".

Проте, вказане рішення суду не є підставою для формування податкового кредиту ПАТ "Укртатнафта". Прийняття даного судового рішення жодним чином не відновило порушеного права позивача на податковий кредит в розмірі ПДВ 2500156,67 грн. Податкові накладні на вказану суму не зареєстровані з вини податкового органу та не можуть бути підставою для зменшення податкових зобов'язань ПАТ "Укртатнафта", що відповідно є збитками позивача.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

У відзиві на касаційну скаргу третя особа на стороні позивача просить касаційну скаргу задовольнити, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2018 по справі №925/17/18 скасувати.

Позиція Верховного Суду

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанції.

Касаційний господарський суд, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - ПК), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні / розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. У разі порушення продавцем товарів/послуг граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) , що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Як вбачається з викладеного вище, згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

TOB ВЕРЕТА-СОЮЗ" (постачальник товару) склало та направило для реєстрації податкові накладні для ПАТ Укртатнафта". Внаслідок неправомірних дій ДПІ у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві, що встановлено постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 30.05.2016 по справі №823/309/16, податкові накладні на суму ПДВ в розмірі 2500156,67 грн не були зареєстровані.

Відповідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на викладене, факти встановлені постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 30.05.2016 по справі №823/309/16 мають для Верховного Суду преюдиційне значення.

Відповідач, встановленого Податковим кодексом України (2755-17) обов'язку щодо реєстрації податкових накладних не виконав.

З наведених вище норм вбачається, що такі порушення відповідача позбавили позивача права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 2500156,67 грн, тобто позивач поніс збитки.

З огляду на викладене у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.

Із встановлених судами обставин справи вбачаються наявними усі елементи складу господарського правопорушення, а тому висновки господарських судів попередніх інстанцій про недоведення позивачем наявності збитків на суму 2500156,67 грн та недоведення причинно-наслідкового зв'язку між збитками і неправомірними діями відповідача є безпідставними.

Зважаючи на те, що господарськими судами попередніх інстанцій встановлено обставини, які свідчать про наявність усіх елементів складу господарського правопорушення, висновки про відсутність підстав для задоволення позовних вимог є помилковими.

Крім того знайшли своє підтвердження посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм ч. 4 ст. 236 ГПК України та помилкове неврахування позиції Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.08.2018 у справі №917/877/17.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до пункту 3 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до частин 1, 3 статті 311 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Верховний Суд, перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права та прийшов до висновку, що під час вирішення цього спору суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, зокрема, ст. 201 ПК України, ст. 22 ЦК України та ст. 224 ГК України.

Таким чином касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Враховуючи, що в даному випадку Верховний Суд приймає нове рішення, судовий збір за розгляд справи покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд-,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово - промислова нафтова компанія "Укртатнафта" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2018 у справі №925/17/18 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (03115, м. Київ, вул. Верховинна, 9 код ЄДРПОУ ДПІ 39513550) на користь Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово - промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (39610, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3, код ЄДРПОУ 00152307) 2500156,67 грн збитків, 37503,00 грн судового збору за подання позову.

4. Стягнути з Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (03115, м. Київ, вул. Верховинна, 9 код ЄДРПОУ ДПІ 39513550) на користь Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово - промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (39610, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3, код ЄДРПОУ 00152307) 56254,50 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 75006,00 грн судового збору за подання касаційної скарги.