910/9836/18 Про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі про повернення земельної ділянки - 12.03.2019 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Новохацького Валерія Яковича на ухвалу Північного апеляційного господарського суду про відмову у відкритті апеляційного провадження від 17.12.2018 (головуючий суддя: Тищенко А.І., судді: Михальська Ю.Б., Скрипка І.М.)

за позовом Першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Фізичної особи-підприємця Новохацького Валерія Яковича,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс",

про повернення земельної ділянки,

Учасники справи: не викликалися та не повідомлялися.

І. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1. 25.07.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до Фізичної особи-підприємця Новохацького Валерія Яковича про повернення земельної ділянки.

2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2018 у справі № 910/9836/18 позов задоволено повністю, зобов'язано Фізичну особу-підприємця Новохацького Валерія Яковича повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 0,15 га, що розташована по вул. Саперно-Слобідська, 8-10 у Голосіївському районі міста Києва впритул до земельної ділянки, яка передана КП "Київтранспарксервіс" на підставі рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629, привівши земельну ділянку у придатний для використання стан шляхом звільнення від паркувального майданчику та паркану. Також з Фізичної особи-підприємця Новохацького Валерія Яковича стягнуто на користь Прокуратури міста Києва судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

3. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець Новохацький Валерій Якович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Крім того, в апеляційній скарзі апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, яке обґрунтовано тим, що він не був присутнім в судовому засіданні 10.10.2018, оскільки не отримував повідомлень про час та дату судових засідань по даній справі, судове рішення йому не було вручено, апелянту стало відомо про оскаржуване рішення від особи, яка здійснює примусове виконання рішення, а також з Єдиного державного реєстру судових рішень.

ІІ. Короткий зміст судових рішень

4. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2018 апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Новохацького Валерія Яковича залишено без руху з метою надання заявнику можливості виправити допущені недоліки шляхом подання в строк, визначений ухвалою, докази надсилання копії апеляційної скарги Київській міській раді, а також надати відповідну заяву із зазначенням об'єктивно непереборних підстав, які унеможливлювали апелянта отримувати поштову кореспонденцію за його місцем проживання: АДРЕСА_1 та подання доказів надсилання копії скарги Київській міській раді.

5. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2018 у справі № 910/9836/18 відмовлено Фізичній особі - підприємцю Новохацькому Валерію Яковичу у відкритті апеляційного провадження на рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 у справі №910/9836/18.

ІІІ. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді

6. 23.01.2019 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Фізичною особою-підприємцем Новохацьким Валерієм Яковичем безпосередньо до Касаційного господарського суду подано касаційну скаргу на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2018 у справі № 910/9836/18.

7. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між справами від 30.01.2019 року у справі № 910/9836/18 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

8. Відповідно до частини 5 статті 301 Господарського процесуального кодексу України перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанцій (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.

9. За приписами частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

10. Ухвалою Верховного Суду від 11.02.2019 заяву Фізичної особи-підприємця Новохацького Валерія Яковича про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено; поновлено строк Фізичній особі-підприємцю Новохацькому Валерію Яковичу для подання касаційної скарги на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2018 у справі № 910/9836/18; відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою. Суд ухвалив розгляд скарги здійснити у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи; визначити строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 04.03.2019.

11. Письмові відзиви на касаційну скаргу не надходили.

ІV. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

12. У касаційній скарзі Фізична особа-підприємець Новохацький Валерій Якович (скаржник, відповідач) просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2018 у справі № 910/9836/18 повністю та передати справу для розгляду до Північного апеляційного господарського суду.

13. Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник вказує, що ухвалу суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм процесуального права.

ФОП Новохацький В.Я. зазначає, що відповідач не був присутнім під час складання судом першої інстанції повного тексту рішення, а отже воно не було йому вручено в день складання, що дає право відповідачу скористатися підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення, передбачену п.2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Посилаючись на п.6 ст. 242 ГПК України скаржник вважає, що датою вручення рішення відповідачу є 10 грудня 2018 року, оскільки копія рішення, яка була направлена судом першої інстанції на адресу відповідача, повернулась на адресу суду 10.12.2018 з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

На думку ФОП Новохацького В.Я., відповідач мав право на поновлення строку на апеляційне оскарження у випадку подачі апеляційної скарги до 29 грудня 2018 року включно, про що зазначено в п. 2 ст. 256 ГПК України.

Скаржник вказує, що подав апеляційну скаргу через суд першої інстанції 16 листопада 2018 року (про що є відмітка на апеляційній скарзі), оскільки про наявність рішення відповідач дізнався 09 листопада 2018 року від особи, яка здійснює примусове виконання рішення, а також з Єдиного державного реєстру судових рішень, про що і було зазначено в апеляційній скарзі.

Відповідач вважає, що звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою в межах строку, встановленого п. 2 ст. 256 ГПК України, в апеляційній скарзі ФОП Новохацький В.Я. ставив питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, а також обґрунтував поважність причин пропуску такого строку, додаткове обґрунтування також було викладено в заяві про усунення недоліків апеляційної скарги.

На думку скаржника, на момент прийняття ухвали, у суду були відсутні підстави стверджувати про відсутність поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження.

V. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

14. Ухвалою суду першої інстанції від 30.07.2018 було відкрито провадження у справі № 910/9836/18 у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено до розгляду на 05.09.2018. Зазначена ухвала була направлена рекомендованим листом із зворотнім повідомленням на адресу ФОП Новохацького В. Я.: АДРЕСА_1, однак 06.09.2018 поштова кореспонденція повернулася на адресу суду з позначкою за закінченням терміну зберігання.

15. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.09.2018 у зв'язку з неявкою відповідача та відсутності письмових пояснень позивача та прокуратури, розгляд справи відкладено на 26.09.2018. Зазначена ухвала була направлена рекомендованим листом із зворотнім повідомленням на адресу ФОП Новохацького В. Я.: АДРЕСА_1, однак 22.10.2018 поштова кореспонденція повернулася на адресу суду з позначкою за закінченням терміну зберігання.

16. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.09.2018 закрито підготовче судове засідання, справу призначена до судового розгляду на 10.10.2018. Зазначена ухвала була направлена рекомендованим листом із зворотнім повідомленням на адресу ФОП Новохацького В. Я. АДРЕСА_1, однак 05.11.2018 поштова кореспонденція повернулася на адресу суду з позначкою за закінченням терміну зберігання.

17. Аналогічно повернулось на адресу суду першої інстанції 10.12.2018 оскаржуване апелянтом рішення, направлене на зазначену адресу 16.10.2018 поштовою кореспонденцією, з позначкою за закінченням терміну зберігання.

18. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2018 апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Новохацького Валерія Яковича залишено без руху з метою надання заявнику можливості виправити допущені недоліки шляхом подання в строк, визначений ухвалою, докази надсилання копії апеляційної скарги Київській міській раді, а також надати відповідну заяву із зазначенням об'єктивно непереборних підстав, які унеможливлювали апелянта отримувати поштову кореспонденцію за його місцем проживання: АДРЕСА_1 та подання доказів надсилання копії скарги Київській міській раді.

19. 13.12.2018 від представника Фізичної особи - підприємця Новохацького Валерія Яковича надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, яка містить посилання на норми п.2 ст. 256 ГПК України та за переконанням апелянта єдина поважна причина, по якій учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження є та обставина, що учаснику справи повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення (повний текст оскаржуваного рішення було складено не в день проголошення (10 жовтня), а пізніше (12 жовтня)).

20. Також апелянт посилається на пункт 3 статті 256 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким "Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу". За переконанням апелянта, єдиною підставою для визнання неповажною причини, зазначеної в пункті 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України, може бути тільки подання відповідачем апеляційної скарги з порушенням строку на подання апеляційної скарги у зв'язку з такою причиною - пізніше ніж двадцять днів з моменту отримання рішення.

21. Інших доказів щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду апелянтом не надано.

VІ. Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

22. Колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судом першої інстанції було дотримано всіх необхідних вимог щодо повідомлення відповідача Фізичної особи - підприємця Новохацького Валерія Яковича про вчинення відповідних процесуальних дій та винесення рішення, однак останній, незважаючи на те, що не був позбавлений об'єктивної можливості дізнатися про рух справи користуючись засобами поштового зв'язку, відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень тощо, наданими процесуальними правами своєчасно не скористався, недоліки апеляційної скарги щодо наведення об'єктивної неможливості отримувати поштову кореспонденцію за його місцем проживання: АДРЕСА_1, суду апеляційної інстанції не надав.

VІІ. Позиція Верховного Суду

23. Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 304 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК (1798-12) ):

"1. Ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу.

3. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції."

24. Згідно зі ст. 300 ГПК:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

25. Відповідно до ст. 256 ГПК:

"1. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

2. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

3. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу."

Згідно з ч.6 ст. 242 ГПК України:

"Днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси."

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України:

"3. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

7. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає."

Згідно з ч.1 ст. 119 ГПК:

"Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення."

26. Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції тричі направлялися рекомендованим листом із зворотнім повідомленням на адресу ФОП Новохацького В. Я. АДРЕСА_1, відповідні ухвали суду, проте поштова кореспонденція повернулася на адресу суду з позначкою "за закінченням терміну зберігання".

Аналогічно повернулось на адресу суду першої інстанції 10.12.2018 оскаржуване апелянтом рішення, направлене на зазначену адресу 16.10.2018 поштовою кореспонденцією, з позначкою "за закінченням терміну зберігання".

27. Звертаючись до апеляційного суду в апеляційній скарзі ФОП Новохацький В.Я. вказав знову ту ж саму адресу: АДРЕСА_1, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

28. В Рішенні Європейського суду з прав людини "Вячеслав Корчагін проти Росії" було зазначено наступне.

64. Конвенція має на меті гарантувати практичні та ефективні права, а не ті, які є теоретичними або ілюзорними (див., серед багатьох інших органів, Cudak v. Lithuania [GC], no. 15869/02, 58, ECHR 2010) . Право на публічні слухання було б безпідставним, якщо сторона у справі не була проінформована про слухання таким чином, щоб мати можливість бути присутнім на ній, якщо він або вона вирішить скористатися своїм правом з'явитися (на таке слухання), як це встановлено у внутрішньому законодавстві (див. Yakovlev v. Russia, no.72701/01, 21, 15 March 2005).

65. Пункт 1 статті 6 не може бути витлумачений як присвоєння сторонам права одержувати особливу форму вручення судових документів, наприклад, зареєстрованою поштою (див. Kolegovy v. Russia, no. 15226/05, 40, 1 March 2012; Perihan and Mezopotamya Basэn Yayэn A.Ю. v. Turkey, no. 21377/03, 39, 21 January 2014; and Avotiтр v. Latvia [GC], no. 17502/07, 119, ECHR 2016). Проте, Суд вважає, що в інтересах здійснення правосуддя сторона повинна бути поінформована про судове засідання таким чином, щоб не тільки знати дату, час і місце слухання, а й мати достатній час підготувати свою справу і бути присутнім на судовому засіданні (див. Kolegovy, cited above, 40, and the cases cited therein, and Aћdajiж v. Slovenia, no.71872/12, 48, 8 October 2015).

67. Що стосується застосовних положень російського законодавства, Суд зазначає, що у таких справах вони передбачали усне слухання (див. Пункт 34 вище), а суд першої інстанції визнав, що воно є доречним і у справі заявника (див. пункт 14 вище). Крім того, згідно з російським законодавством повідомлення повинні бути направлені до "місця проживання", яке в даному випадку відповідає зареєстрованій адресі проживання заявника (див., у зв'язку з цим, пункти 34 і 42 вище; див. також Sergey Smirnov v. Russia, no. 14085/04, 29-30, 22 December 2009). Незважаючи на те, що матеріали справи, що надходять до Суду, не містять конкретних доказів, таких як поштові відмітки, що стосуються відправлення рішення суду від 12 серпня 2014 року, сам заявник визнав у національному провадженні, що ці рішення суду були направлені на його адресу і потім були повернуті суду як не доставлені (див. пункт 31 вище). Тому немає сумніву, що з метою повідомлення заявника була використана правильна адреса.

68. Далі, Суд зауважує, що відповідно до пункту 1 статті 123 особа вважається належним чином повідомленою, коли суд "мав інформацію про отримання адресатом" копії рішення про реєстрацію позовної заяви або заяви про порушення справи у справі, або інший доказ отримання адресатом інформації про порушене судочинство.

69. Стаття 123 4 передбачала кілька варіантів, коли особи "вважаються повідомленими". Зокрема, адресат вважався належним чином повідомленим, якщо (i) незважаючи на поштове повідомлення, одержувач не з'явився, щоб отримати копію судового акта, надісланого господарським судом у встановленому порядку, про який поштова організація повідомляє господарський суд; або (ii) копія судового акта не була подана, оскільки адресат не знаходився за зазначеною адресою, про що поштова організація повідомляє господарський суд із зазначенням джерела такої інформації.

70. Суд нагадує, що його завдання не полягає в тому, щоб розглядати in abstracto внутрішні правила сповіщення, а радше розглянути, з належним урахуванням усіх обставин справи, чи були дотримані гарантії статті 6 Конвенції. Стаття 6 Конвенції не передбачає жодного конкретного методу для надіслання повідомлень про слухання чи судові рішення (див. пункт 65 вище).

71. Заявник стверджував на національному рівні та перед цим Судом, що він не отримав жодних повідомлень щодо судового розгляду та апеляційного провадження, а також, що суди мали б бути більш ретельними щодо надіслання повідомлень про розгляд його до справи, наприклад, шляхом надіслання кореспонденції на його фактичну адресу проживання, за допомогою телефонного зв'язку або іншим методом, який дав би їм впевненість, що відповідач був поінформований про дату (дати) слухання.

74. Зі свого боку, Суд зазначає, що в межах конкретної судової стадії провадження проти заявника сторонами не заперечувалося, що повідомлення про винесення рішення і власне рішення від 12 серпня 2014 року, було надіслано на зареєстровану адресу заявника відповідно до вимог російського законодавства. Більше того, зазначається, що це повідомлення було повернуто до суду як не доставлене. Сторони, здається, не погоджуються з власне причиною такого невиконання (недоставлення). Заявник зазначив, що його було повернуто з приміткою, в якій говорилося, що адресат не знаходився за цією адресі (див. Пункт 31 вище), що може означати, що адресат не був там, щоб отримати це повідомлення або що заявник не був обізнаний, що на цю адресу може прийти повідомлення суду, тому що, наприклад, там не було поштової скриньки або чогось схожого. Уряд, натомість, зазначив, що повідомлення було повернуто, оскільки його не було отримано в поштовому відділенні протягом періоду зберігання (див. Пункт 13 вище). За відсутності переконливих доказів Суд не може зайняти певну позицію з цього питання.

75. Незважаючи на це, такої невизначеності не існує щодо того, що після рішення господарського суду від 10 жовтня 2014 року перейти від скороченої процедури до звичайної процедури, слухання було призначене на 11 листопада 2014 року. Повідомлення було надіслано на адресу зареєстрованого місця проживання заявника, а потім повернуто назад до суду з приміткою, в якій зазначається "за закінченням терміну зберігання" як причини повернення (див. пункт 15 вище).

78. Що стосується поведінки національних органів влади в даній справі, Суд спочатку зазначає, що вони діяли відповідно до російського законодавства, надсилаючи повідомлення на зареєстровану адресу проживання. Суд також зазначає, що господарський суд подбав про те, щоб надіслати повідомлення на місце, де знаходився бізнес (кіоски для продажу продуктів харчування) (див. пункт 16 вище). Також безперечно, що інформація, яка стосується призначених(запланованих) слухань, була своєчасною та адекватно доступною через інтернет-сторінку (веб-сайт) суду. На думку Суду, вони, таким чином, демонстрували достатню старанність, щоб дозволити заявнику, який повинен був знати про правила, що застосовуються до надіслання судових повідомлень, що стосуються підприємців, визначитися з провадженням проти нього, а саме стосовно процедури оскарження у справі.

29. З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що судом першої інстанції було дотримано всіх необхідних вимог щодо повідомлення, зокрема, відповідача про здійснення розгляду даної справи.

До того ж, місцевим судом своєчасно та згідно із зазначеними вище вимогами ГПК України (1798-12) було направлено копію рішення суду від 10.10.2018 на адресу відповідача.

30. При цьому, колегія суду апеляційного господарського суду вірно зазначила, що апелянт не виконав повністю ухвалу суду про усунення недоліків апеляційної скарги, оскільки не надав суду апеляційної інстанції доказів існування об'єктивно непереборних підстав, які унеможливлювали апелянта отримувати поштову кореспонденцію за його місцем проживання: АДРЕСА_1, тобто фактично апеляційний суд вірно взяв до уваги факт ненадання скаржником доказів, що всі чотири вищевказаних невручення сталися саме не з вини скаржника.

Отже, Північний апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що наведені апелянтом норми Господарського процесуального кодексу України (1798-12) в обґрунтування заявленого в апеляційній скарзі клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження не підтверджують причини неотримання поштової кореспонденції за місцем його проживання. Посилання апелянта на те, що він не був присутнім у судовому засіданні, оскільки не був повідомлений по час та дати судових засідань по даній справі не відповідають обставинам справи, оскільки апелянт повідомлявся судом першої інстанції про час та місце розгляду справи, однак систематично не отримував поштову кореспонденцію.

31. Згідно зі ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень":

"1. Рішення суду проголошується прилюдно, крім випадків, коли розгляд справи проводився у закритому судовому засіданні. Кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом.

2. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Якщо судовий розгляд відбувався у закритому судовому засіданні, судове рішення оприлюднюється з виключенням інформації, яка за рішенням суду щодо розгляду справи у закритому судовому засіданні підлягає захисту від розголошення."

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень":

"1. Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.

2. Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

3. Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.

Доступ до окремих думок суддів через Реєстр забезпечується у тому самому порядку, що й до судового рішення, стосовно якого викладено окрему думку."

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень":

"1. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

3. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин."

Згідно до ч.3 ст. 6 Закону України "Про доступ до судових рішень" суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

32. Рішення Господарського суду м. Києва від 10.10.2018 було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень 16.10.2018 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77073343), а тому апелянт або його представник міг ознайомитися з текстом оскаржуваного рішення раніше, ніж 09.11.2018.

33. Як встановив апеляційний суд, апелянтом не наведено об'єктивно непереборних підстав, які унеможливлювали його отримувати поштову кореспонденцію за його місцем проживання: АДРЕСА_1, або неможливості ознайомлення з рішенням суду через мережу інтернет у Єдиному державному реєстрі судових рішень раніше, ніж 09.11.2018.

Колегія суддів касаційного господарського суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що сам лише факт не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням відповідачем, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на оскарження рішення суду, оскільки зумовлена не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою відповідача щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Таким чином, несвоєчасне оскарження рішення місцевого господарського суду зумовлене, з огляду на доводи, наведені апелянтом, є не об'єктивними обставинами, а обставинами суб'єктивного характеру.

34. Відповідно до практики Суду держава, яка створює суди апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями ст. 6 Конвенції в провадженнях у цих судах (див. рішення у справі "Делкурт проти Бельгії", від 17 січня 1970 року, пункт 25, Серія А N 11; п. 27 рішення Суду у справі "Пелевін проти України", no. 24402/02, від 20.05.2010 року). Однак, при цьому, Суд зазначає, що право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22 - 23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, пункти 37-38 рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).

35. При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до правових позицій, сформованих Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Отже можливість поновлення пропущеного строку судом апеляційної інстанції не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку.

36. У постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 5/452/06 викладено правовий висновок, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків.

37. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 261 ГПК України:

"Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо:

4) скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними."

38. Суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційного господарського суду, що судом першої інстанції було дотримано всіх необхідних вимог щодо повідомлення відповідача Фізичної особи - підприємця Новохацького Валерія Яковича про вчинення відповідних процесуальних дій та винесення рішення, однак останній, незважаючи на те, що не був позбавлений об'єктивної можливості дізнатися про рух справи користуючись засобами поштового зв'язку, відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень тощо, наданими процесуальними правами своєчасно не скористався, недоліки апеляційної скарги щодо наведення об'єктивної неможливості отримувати поштову кореспонденцію за його місцем проживання: АДРЕСА_1, суду апеляційної інстанції не надав.

За таких обставин, суд касаційної інстанції вважає, що колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла вірного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження та повернення матеріалів апеляційної скарги разом з доданими до неї матеріалами на підставі пункту 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

Обґрунтованих доводів щодо неправильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права касаційна скарга не містить.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими.

VІІІ. Висновки Верховного Суду

39. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 308 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."

Згідно з ч.1 ст. 309 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."

40. З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про необхідність залишити касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Новохацького Валерія Яковича без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду про відмову у відкритті апеляційного провадження від 17.12.2018 у справі № 910/9836/18 - без змін.

41. У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Новохацького Валерія Яковича на ухвалу Північного апеляційного господарського суду про відмову у відкритті апеляційного провадження від 17.12.2018 у справі № 910/9836/18 залишити без задоволення.