826/7304/16 Про визнання неправомірними дії Міністерства оборони України щодо відмови у нарахуванні та виплаті особі одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії - 16.03.2020 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.04.2017р. (судді - Добрянська Я.І., Федорчук А.Б., Кузьменко В.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2017р. (судді - Файдюк В.В., Мєзєнцев Є.І., Чаку Є.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Київський міський військовий комісаріат про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив:

визнати протиправними дії відповідача щодо непризначення йому одноразової грошової допомоги у звязку з настанням інвалідності третьої групи внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (975-2013-п) ;

зобов`язати відповідача призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв`язку з настанням інвалідності ІІ групи внаслідок поранення (контузії) та захворювання, так, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Закону України Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (975-2013-п) .

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та Порядку від 25.12.2013р. №975. Вважає відмову відповідача у призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги протиправною, а вимога про надання документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження є безпідставною та незаконною.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.04.2017р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2017р., позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви позивача щодо призначення одноразової грошової допомоги, як військовослужбовцю, який отримав ІІІ групу інвалідності внаслідок виконання обов`язків військової служби у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (975-2013-п) .

Зобов`язано Міністерство оборони України розглянути заяву позивача про призначення одноразової грошової допомоги та прийняти рішення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (975-2013-п) .

З ухваленими у справі рішеннями не погодився відповідач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що Закон №2011-ХІІ (2011-12) та Порядок №975 передбачають лише одну умову для виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю строкової служби, і під цю умову не підпадає отримання особою інвалідності, а тому позивач не має права на допомогу.

Крім того, позивачем не надано документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, у зв`язку з чим підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги немає.

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, в ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходив військову службу в лавах Збройних Сил СРСР з 25.10.1985р. по 05.12.1987р., є учасником бойових дій в Демократичній Республіці Афганістан, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_1 . (а.с. 12 - 14)

Згідно довідки Шевченківського районного у м. Києві військового комісаріату від 24.03.2016р. №37 позивач дійсно перебуває на обліку в Шевченківському районному у м. Києві військовому комісаріаті та є учасником бойових дій в Демократичній Республіці Афганістан - військова частина польова пошта 92484 з 19.04.1986р. по 09.11.1986р., військова частина польова пошта 35593 з 09.11.1986р. по 05.12.1987р. (а.с. 15)

Відповідно до висновку Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 28.09.2015р. №1821/ж описані позивачем рубці (осколкові поранення голови) є наслідком загоєння ран, які могли утворитись внаслідок вогнепальних (осколкових) поранень, отриманих у 1986 році. (а.с. 16)

Згідно витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 06.10.2015р. №3670 вогнепальні осколкові поранення голови (контузія головного мозку - 1986 року) позивача пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. (а.с. 17)

Згідно довідки до Акту огляду МСЕК серії АВ №0432859 від 02.12.2015р. позивачу при первинному огляді встановлено ІІІ групу інвалідності з 01.12.2015р., поранення (контузія) та захворювання, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Інвалідність встановлено до 01.12.2017р. із визначенням дати переогляду 30.11.2017р. (а.с. 18)

03.12.2015р. позивач звернувся до Київського міського військового комісаріату із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із отриманням інвалідності ІІІ групи внаслідок поранення (контузії), пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби у Демократичній Республіці Афганістан, з 01.12.2015р. (а.с. 11)

Листом від 06.04.2016р. №ВСЗ/808 Київський міський військовий комісаріат направив на адресу Департаменту фінансів Міністерства оборони України висновок із документами щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги позивачу. (а.с. 19)

Відповідно до витягу з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 20.05.2016р. №36 комісія дійшла висновку про необхідність повернення на доопрацювання документів, оскільки відсутні документи, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, як це передбачено пунктом 11 Порядку №975. (а.с. 66)

Листом від 05.07.2016р. №ВСЗ/1570 Київський міський військовий комісаріат повідомив позивача про прийняте Комісією Міністерства оборони України рішення. (а.с. 57)

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку №975. При цьому право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов`язаного з її проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби.

Крім того, суди виходили з того, що військово-лікарською комісією встановлено причинний зв`язок між третьою групою інвалідності позивача та отриманими ним вогнепальними осколковими пораненнями голови (контузія головного мозку -1986 р.) та наступними захворюваннями - пов`язаними з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії. Рішення Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України від 06.10.2015р. №3670, яким встановлено причинно-наслідковий зв`язок між отриманими пораненнями та їх наслідками що настали, підтвердило в діях позивача відсутність протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії) і є належним документом, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.

Суди виходили з того, що до заяви про отримання одноразової грошової допомоги позивачем надані всі необхідні документи. При цьому абзацом 6 пункту 11 Порядку №975 не передбачено надання якогось конкретного документу, який би підтверджував причини та обставини поранення. У вказаному абзаці зазначено лише про документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, і такий документ, за висновками судів, позивач надав на розгляд Комісії Міністерства оборони України.

Крім того, ні Порядок №975, ні Закон №2011-ХІІ (2011-12) , ні будь який-інший нормативно правовий акт не містить норми про те, що відсутність того чи іншого документа є підставою для повернення документів щодо призначення одноразової грошової допомоги. Відповідні юридичні факти можуть підтверджуватись і іншими документами, як в даному випадку, висновком судово-медичної експертизи, протоколом центральної військово-лікарської комісії МО України, довідкою МСЕК. Відсутність у абзаці 6 пункту 11 Порядку № 975 вказівки про якийсь конкретний документ (довідка, акт, відомість тощо), який свідчить про причини та обставини поранення говорить про те, що в кожному конкретному випадку це можуть бути різні документи, які свідчать про причини та обставини поранення, як у випадку позивача висновок судово-медичного експерта та протокол Центральної військово-лікарської комісії МО України.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частини 2 статті 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", тут і далі в редакції чинній на час встановлення позивачу інвалідності, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) .

Згідно пункту "б" частини 1 статті - 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності IIІ групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Пунктом 4 частини другої статті 16 Закону №2011-ХІІ встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Водночас, відповідно до статті - 16-4 Закону №2011-XII призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом)

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Відповідно до частини 9 статті - 16-3 Закону №2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975 (975-2013-п) , військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Згідно із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 10.04.2019р. у справі №822/220/18, документами, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов`язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, можуть бути лише достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем такого поранення. Неподання особою, яка звернулася за призначенням одноразової грошової допомоги, документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не створює для Міноборони обов`язку щодо їх витребовування.

У зазначеній справі Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що надані позивачем документи, на підтвердження причин та обставин поранення (контузії, травми або каліцтва), а саме: акт судово-медичного дослідження та протокол засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону, не містять відомостей про обставини поранення позивача, зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

У справі, що розглядається, позивач не надав документи, які свідчать про обставини поранення, а доданий до заяви про призначення одноразової грошової допомоги витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв таких даних не містить.

За таких обставин відповідач правомірно прийняв рішення про повернення наданих документів позивачу для доопрацювання, а висновки судів щодо підтвердження позивачем права на отримання спірної одноразової грошової допомоги зроблені за відсутності усіх даних щодо обставин поранення позивача і є передчасними.

Відповідно до частини 1 статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Відповідно до частини 3 цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.