922/401/18 Про скасування рішення територіального відділення АМК - 04.12.2018 Прийняття

на рішення господарського суду Харківської області від 10.07.2018 (суддя Кухар Н.М.) та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 (головуючий суддя Терещенко О.І., судді Сіверін В. І. і Слободін М.М.)

зі справи №922/401/18

за позовом: Ради;

до територіального відділення АМК

про скасування рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

Позов було подано про скасування рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК від 14.12.2017 №168-р/к у справі № 1/03-129-15 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" (далі - оспорюване рішення).

Позовні вимоги мотивовано тим, що 14.12.2017 територіальним відділенням АМК було необґрунтовано змінено відповідача у справі № 1/03-129-15 з Ради на Раду в особі Виконкому, без видання (винесення) розпорядження про зміну чи залучення як відповідача чи співвідповідача Ради в особі Виконкому, - всупереч порядку, встановленому Законами України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) та "Про Антимонопольний комітет України" (3659-12) .

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.07.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.09.2018: позов задоволено; оспорюване рішення скасовано; з територіального відділення АМК стягнуто на користь Ради 1 762 грн. судового збору.

Рішення і постанову мотивовано тим, що адміністративною колегією територіального відділення АМК було проведено перевірку у справі №1/03-129-15 стосовно неналежного відповідача та здійснено необґрунтовану заміну відповідача з Ради на Раду в особі Виконкому без винесення розпорядження про зміну чи залучення як відповідача чи співвідповідача Ради в особі Виконкому у вказаній справі, - всупереч порядку, встановленому приписами названих Законів.

У касаційній скарзі до Верховного Суду територіальне відділення АМК просить скасувати оскаржувані рішення та постанову попередніх інстанцій з даної справи й ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити, а судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг покласти на Раду та Виконком. За доводами, наведеними у скарзі:

- судові рішення прийняті з неправильним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи;

- у них не доведено обставин, що мають значення для справи, які судами попередніх інстанцій визнано встановленими;

- висновки, викладені в оскаржуваних рішеннях, не відповідають обставинам справи;

- зазначені рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме статей 1, 2, 5, частини третьої статті 39, частини першої статті 50, статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", та статті 11 і частини першої статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

У відзиві на касаційну скаргу Рада і Виконком заперечують проти доводів касаційної скарги, зазначаючи, що рішення господарського суду Харківської області від 10.07.2017 та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 є законними, обґрунтованими, прийнятими на основі правильного застосування норм матеріального, процесуального права та правил юрисдикції господарських судів, а доводи, наведені у касаційній скарзі, є такими ж, як і доводи апеляційної скарги, тому не доводять нових обставин справи, які б вплинули або могли вплинути на висновки судів попередніх інстанцій, - та просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим і апеляційним господарськими судами у розгляді справи з'ясовано й зазначено, зокрема, що:

- згідно з оспорюваним рішенням визнано бездіяльність Ради в особі Виконкому по невнесенню змін до Правил приймання стічних вод споживачів у каналізаційну мережу м.Харкова, затверджених рішенням Виконкому від 08.09.2010 №321 (далі - Правила), у частині строку дії Технічних умов на приймання стічних вод, що є порушенням частини першої статті 15, пункту 3 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції";

- не погоджуючись з цим рішенням, позивачі звернулися до господарського суду Харківської області;

- як вбачається з листа територіального відділення АМК від 28.09.2015, Раді було направлено розпорядження адміністративної колегії територіального відділення АМК № 150-рп/к у справі № 1/03-129-15 "Про початок розгляду справи", згідно з яким розпочато розгляд справи у зв'язку з наявністю в діях Ради ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого абзацом дев'ятим частини другої статті 15, пунктом 3 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції";

- також адміністративною колегією територіального відділення АМК було направлено на адресу Ради рекомендації від 08.12.2016 № 149-рк/к "Про припинення бездіяльності, яка містить ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції", в яких зазначено про ознаки вчинення Радою порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

- листом територіального відділення АМК від 06.11.2017 № 02-25/1-3551 до Ради направлено "Подання про попередні висновки у справі № 1/03-129-15", у якому зазначено, що 1 ВДР пропонує адміністративній колегії територіального відділення визнати бездіяльність Ради по невнесенню змін до Правил порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим частиною першою статті 15, пунктом 3 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, а саме дій, які можуть призвести до спотворення конкуренції;

- з відповідних документів адміністративної колегії територіального відділення АМК вбачається, що у справі №1/03-129-15 перевірка (розслідування) здійснювалися виключно у відношенні Ради;

- в оскаржуваному рішенні у вступній та мотивувальній частинах також зазначено про Раду як суб'єкта перевірки, проте в резолютивній частині цього рішення порушником визнано Раду в особі Виконкому; отже, адміністративною колегією територіального відділення АМК, без винесення розпорядження про початок розгляду справи відносно Ради в особі Виконкому було змінено суб'єкта перевірки у справі, яка розпочата виключно у відношенні Ради;

- розпорядження про початок розгляду справи відносно Ради в особі Виконкому адміністративною колегією територіального відділення не приймалося; також не виносилося розпорядження про залучення до участі у справі як відповідача Ради в особі Виконкому;

- відповідачем у справі № 1/03-129-15 є Рада, а не Рада в особі Виконкому; останнього фактично було визнано порушником антимонопольного законодавства без його участі та без проведення перевірки відносно нього;

- 20.09.2017 Виконкомом з власної ініціативи було прийнято рішення № 591 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 08.09.2010 № 321 "Про затвердження Правил приймання стічних вод споживачів у каналізаційну мережу м.Харкова";

- зміни до рішення Виконкому можуть бути внесені виключно рішенням самого Виконкому; у Ради відповідні повноваження відсутні.

Проте у попередніх висновках у справі №1/03-129-15 було рекомендовано визнати бездіяльність саме Ради (у невнесенні змін до рішення Виконкому, хоча внесення таких змін перебуває поза межами повноважень Ради).

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для скасування оспорюваного рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, в тому числі змісту оскаржуваних судових рішень, згадане рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК від 14.12.2017 №168-р/к оспорювалося в повному його обсязі (а не в будь-якій частині цього рішення). Відтак попередні судові інстанції мали з'ясувати повне коло обставин, пов'язаних з наявністю чи відсутністю підстав для його скасування, що визначені статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Із з'ясованого попередніми судовими інстанціями змісту оспорюваного рішення випливає, що дії відповідача зі справи №1/03-129-15 було кваліфіковано за ознаками частини першої статті 15, пункту 3 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Відповідно до норм Закону України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) :

- економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку (стаття 1);

- антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції (частина перша статті 15);

- порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (пункт 3 статті 50).

Згідно із статтею 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" до основних завдань названого Комітету віднесено здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах, зокрема, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Отже, наявність правопорушення, передбаченого частиною першою статті 15 і визначеного пунктом 3 статті 50 названого Закону, можлива виключно у конкурентному середовищі, тобто відповідні дії чи бездіяльність неодмінно мають бути такими, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.

Однак у розгляді відповідної справи, пов'язаної з оспоренням у повному обсязі рішення органу Антимонопольного комітету України, попередні судові інстанції не з'ясували та не перевірили належними доказами будь-яких обставин стосовно того, яким чином бездіяльність органу місцевого самоврядування призвела або могла призвести до негативних наслідків, зазначених у частині першій статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції", зокрема до спотворення конкуренції. Між тим встановлення належними засобами доказування відповідних обставин прямо й безпосередньо стосувалося розгляду і вирішення питання, з приводу якого виник спір зі справи (тобто, як зазначалося, наявності або відсутності підстав для скасування рішення органу Антимонопольного комітету України).

Не з'ясувавши відповідних обставин та не здійснивши оцінки пов'язаних з цим доказів, попередні судові інстанції припустилися порушення норм процесуального права щодо оцінки доказів на основі всебічного, повного та об'єктивного дослідження наявних у справі доказів (стаття 86 ГПК України) і ухвалення рішення на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин (статті 236 названого Кодексу).

Касаційна ж інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

Поряд з тим попередні судові інстанції неправильно застосували норми матеріального права (не застосували норми, які підлягають застосуванню), а саме згадані положення статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" і статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", а згідно з частиною четвертою статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права.

Тому згідно з частиною третьою статті 310 названого Кодексу оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини і оцінити докази, зазначені в цій постанові, та прийняти законне і обґрунтоване рішення зі справи. За результатами нового розгляду справи має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат зі справи.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Харківської області від 10.07.2018 і постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 зі справи № 922/401/18 скасувати.