910/4528/15-г Про визнання незаконним і скасування рішення міської ради "Про передачу ТОВ земельної ділянки для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку та господарських споруд - 03.12.2018 Прийняття

1.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2015, позов Заступника прокурора міста Києва задоволено частково, визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 13.03.2014, укладений між Київською міською радою і ТОВ "Вагра") (зареєстрований Департаментом земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації 25.03.2014 за № МЗК-1-00195); визнано відсутність у ТОВ "Вагра" права користування земельною ділянкою площею 0,1521 га (кадастровий номер 8000000000:72:215:0116), розташованою за адресою: м. Київ, вул. Волгоградська, 25.

У задоволенні позовних вимог прокурора про визнання незаконним і скасування рішення Київської міської ради "Про передачу ТОВ "Вагра" земельної ділянки для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку на вул. Волгоградській, 25 у Солом'янському районі міста Києва" від 23.10.2013 № 419/9907 відмовлено.

1.2. За результатами розгляду заяви виконуючого обов'язки прокурора м. Києва про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2015 у справі № 910/4528/15-г у частині позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 23.10.2013 № 419/9907 рішенням Господарського суду міста Києва від 31.05.2016 зазначену заяву задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2015 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю. Визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради від 23.10.2013 № 419/9907 "Про передачу ТОВ "Вагра" земельної ділянки для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку на вул. Волгоградській, 25 у Солом'янському районі міста Києва", визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,1521 га, розташованої за адресою: вул. Волгоградська, 25 у Солом'янському районі м. Києва, укладений між Київською міською радою та ТОВ "Вагра", визнано відсутність у ТОВ "Вагра" права користування земельною ділянкою площею 0,1521 га (кадастровий номер 8000000000:72:215:0116) вартістю 3 427 588,16 грн.

1.3. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2016 скасовано. Заяву виконуючого обов'язки прокурора міста Києва про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2015 за нововиявленими обставинами у частині позовних вимог про визнання незаконним і скасування рішення Київської міської ради від 23.10.2013 № 419/9907 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2015 залишено без змін.

1.4. Постановою Вищого господарського суду України від 12.07.2017 постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 залишено без змін.

1.5. За результатами розгляду касаційної скарги заступника Генерального прокурора України про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 12.07.2017 у справі № 910/4528/15-г із підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини 1 статті - 111-16 Господарського процесуального кодексу України, постановою Верховного Суду від 09.02.2018 заяву заступника Генерального прокурора задоволено повністю, скасовано постанову Вищого господарського суду України від 12.07.2017 і постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017, а рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2016 залишено в силі.

1.6. У травні 2018 року до Київського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_10, ОСОБА_11, у якій зазначені особи просять поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2016 у справі № 910/4528/15-г і відмовити у задоволенні заяви виконуючого обов'язки прокурора міста Києва про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2015 у цій справі за нововиявленими обставинами.

1.7. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2018 відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі № 910/4528/15-г, апеляційну скаргу повернуто заявникам.

Суд аргументував своє рішення тим, що у цьому випадку неможливо прийняти до розгляду апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2016 у справі № 910/4528/15-г, яке було переглянуто 09.02.2018 Верховним Судом і залишено в силі, у зв'язку з чим клопотання заявників про поновлення строку на апеляційне оскарження не підлягає розгляду.

2. Короткий зміст касаційної скарги

2.1. Не погоджуючись з ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2018, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 у касаційній скарзі просять її скасувати, а справу передати до суду апеляційної інстанції для розгляду апеляційної скарги, наголошуючи на порушенні прав заявників, яких стосується судове рішення, які однак не були залучені до участі у справі та не брали участі у її розгляді.

Так, у касаційній скарзі зазначено, що на земельній ділянці, яка є предметом спору у цій справі, по вул. Волгоградській, 25 у Солом'янському районі міста Києва планується будівництво житлового будинку, а між скаржниками як інвесторами і ТОВ "Вагра" у 2014 році укладено договори купівлі - продажу майнових прав на майно (квартири) у майбутньому житловому будинку. За змістом статей 177, 190 Цивільного кодексу України, частин 4, 5 статті 7 Закону України "Про інвестиційну діяльність" майнові права визнані самостійним об'єктом цивільних прав і підлягають захисту.

Проте суд апеляційної інстанції у порушення положень статті 272 Господарського процесуального кодексу України не досліджував питання, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав і обов'язків скаржників, чим порушив норми процесуального законодавства, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

3. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

3.1. Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржені у справі судові рішення, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

3.2. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи оскаржуваною ухвалою від 21.05.2018 у відкритті апеляційного провадження у справі № 910/4528/15-г за апеляційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_10, ОСОБА_11 на рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2016 і повертаючи апеляційну скаргу заявникам, зазначив, що доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного руху судового процесу. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, передбаченого Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) .

Так, суд апеляційної інстанції на підставі статті 317 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає, дійшов висновку, що у цьому випадку неможливо прийняти до розгляду апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2016, яке було переглянуто 09.02.2018 Верховним Судом і залишено в силі, у зв'язку з чим також залишив без розгляду клопотання заявників апеляційної скарги про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.

3.3. За змістом частин 1, 2 статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 статті 129 Конституції України).

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 підпункт 3 пункту 3.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007 (va11p710-07) ).

3.4. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".

Позиція ЄСПЛ засвідчує, що основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинно чинитися правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

3.5. Отже, принцип забезпечення апеляційного ті касаційного оскарження судового рішення гарантує конституційне право на звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком законодавчо встановленої заборони на таке оскарження.

3.6. Як убачається зі змісту апеляційної скарги, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_10, ОСОБА_11 на підставі статей 254, 256, 272, 277 Господарського процесуального кодексу України наголошували, що участі у справі вони не брали, на той час як у судовому рішенні йдеться про їх права та обов'язки.

3.7. Відповідно до частини 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 254 зазначеного Кодексу учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Наведеною нормою передбачено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи у відповідних правовідносинах, зважаючи на предмет та підстави позову.

Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статті 254 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки, і такий зв'язок має бути очевидним і безумовним.

Отже, стаття 254 Господарського процесуального кодексу України визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.

При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним і безумовним, а не ймовірним.

У разі встановлення господарським судом зазначених обставин суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (частина 2 статті 50 Господарського процесуального кодексу України), та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь - якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

3.8. Ураховуючи наведені положення процесуального законодавства колегія суддів вважає передчасним висновок суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі № 910/4528/15-г за апеляційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_10, ОСОБА_11 на рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2016 та повернення апеляційної скарги заявникам, яку подано ними саме у порядку статті 254 Господарського процесуального кодексу України як особами, які не брали участі у справі та щодо прав, інтересів та (або) обов'язків яких суд в оскаржуваному рішенні вирішив питання, з посиланням на здійснення касаційного перегляду оскаржуваного судового рішення в апеляційному і касаційному порядку.

3.9. При цьому посилання суду апеляційної інстанції на положення статті 317 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає, колегія суддів вважає помилковим, оскільки у цьому випадку заявники апеляційної скарги, як особи які не брали участі у справі і не були учасниками цієї справи, оскаржують рішення суду першої інстанції в порядку статті 254 цього Кодексу, а не постанову суду касаційної інстанції.

3.10. Таким чином, суд апеляційної інстанції має з'ясувати питання про доведення заявниками апеляційної скарги того, що оскаржуване ними судове рішення прийнято про їх права, інтереси та (або) обов'язки, і зважаючи на встановлені обставини, прийняти відповідне рішення згідно з положеннями Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

4. Висновки Верховного Суду

4.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.2. За змістом частини 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду (пункт 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 6 статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

5. Розподіл судових витрат

5.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).