916/1900/16 Про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради та зобов'язання повернути земельну ділянку - 29.11.2018 Прийняття

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 916/1900/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Берднік І.С., Мачульський Г.М.,

За участю секретаря судового засідання Суворкіної Ю.І.

розглянувши касаційні скарги Заступника військового прокурора Південного регіону України та Міністерства оборони України на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 (головуючий суддя: Ярош А.І. судді: Діброва Г.І., Принцевська Н.М.)

за позовом Першого заступника військового прокурора Південного регіону України, в інтересах держави в особі 1. Кабінету Міністрів України, 2. Міністерства оборони України, 3. Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси

до Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державне підприємство Одеський авіаційний завод",

ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26,ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76,

про визнання незаконним та скасування рішення та зобов'язання повернути земельну ділянку,

За участю представників:

прокуратури: Яговдік С.М. -прокурор відділу,

Кабінету Міністрів України: Бігдан А.В. -представник,

Міністерства оборони України: Барда С.Ю. -представник,

Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси: не з'явився,

відповідача : не з'явився,

третіх осіб на стороні відповідача: Фурмонов О.І. - представник ДП Одеський авіаційний завод", Бойко Н.І. - адвокат від ОСОБА_24, ОСОБА_10, ОСОБА_38, ОСОБА_44, ОСОБА_43, ОСОБА_32, ОСОБА_31, ОСОБА_45

інші треті особи та їх представники : не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави, в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області про:

- визнання незаконним та скасування рішення Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 17.07.2007р. № 774-V Про вилучення із земель Міністерства оборони України КЕВ м. Одеси земельної ділянки, загальною площею 7,7330 га, та зарахування цієї земельної ділянки до земель запасу Молодіжненської сільської ради в межах с. Молодіжного,

- зобов'язання Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області повернути державі в особі Міністерства оборони України та квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси шляхом складання акту прийому - передачі земельну ділянку загальною площею 6,2930 га, вилучену рішенням Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 17.07.2007 № 774-V (згідно заяв про зміну предмету позову та уточнення позовних вимог від 17.08.2016 та 15.02.2017 рр.)

В обґрунтування позову Перший заступник військового прокурора Південного регіону України посилався на те, що відповідно до Державного акту на право користування землею серії Б№ 032344 від 1986 року квартирно-експлуатаційній частині Одеського району, правонаступником якої наразі є квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеса (КЕВ м. Одеси), в постійне користування відведено землі військового містечка № 1, дислокованого у м.Іллічівську (Чорноморськ) Одеської області. Частина зазначеної земельної ділянки військового містечка № 1 площею 7,7330 га, на якій розташовані, зокрема, будівлі та споруди державного підприємства, перебуває на обліку в органах квартирно-експлуатаційної відділу м. Одеси. Як вбачається із Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17.02.2005р., зазначені будівлі та споруди належать державному підприємству Міністерства оборони України Одеське авіаційно-ремонтне підприємство Одесавіаремсервіс" на праві державної власності. 17.07.2007 Молодіжненською сільською радою Овідіопольського району Одеської області (Відповідач по справі) прийнято рішення № 774-V Про вилучення із земель Міністерства оборони України КЕВ м. Одеси земельної ділянки, загальною площею 7,7330 га та зарахування цієї земельної ділянки до земель запасу Молодіжненської сільської ради в межах с. Молодіжного". Прокурор зазначав, що земельна ділянка загальною площею 7,7330 га на момент прийняття рішення № 774-V, відповідно до ст.ст. 13, 77, 84 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України Про використання земель оборони" та ст. 9 Закону України Про оборону" належала до державної власності і відносилась до земель оборони. Земельна ділянка щодо якої відповідачем було прийнято спірне рішення перебувала у постійному користуванні військової установи, а саме квартирно-експлуатаційного відділу м.Одеса, що підтверджується, зокрема, Державним актом на право постійного користування. Посилаючись на ст. 19 Конституції України, ст. 24 Закону України Про місцеве самоврядування", ч. 3 ст. 78, ч. 1 ст. 84, ст. 122 Земельного Кодексу України, Перший заступник військового прокурора Південного регіону України робить висновок, що відповідач, приймаючи рішення № 774-V, діяв поза межами та не у спосіб, передбачений наведеними законами України, внаслідок чого незаконно розпорядився землями державної власності, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивачів, зокрема Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування. Прокурор у позові посилався на те, що з листів першого заступника Міністра оборони України № 220/2183 від 11.04.2012, першого заступника начальника Головного КЕУ ЗСУ за № 303/6/27/1078 від 21.11.2014 вбачається, що, Міністерством оборони України рішення про передачу із земель оборони земельної ділянки площею 7,7330 га військового містечка № 1 (м. Іллічівськ) не приймалися, отже і згоди на вилучення цієї ділянки не надавалося.

Рішенням господарського суду Одеської області від 15 лютого 2017 року (колегія суддів у складі головуючого Демешина О. А., суддів Малярчук І.А., Зайцева Ю.О.) позов задоволено, визнано незаконним та скасовано Рішення Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 17.07.2007р. № 774-V Про вилучення із земель Міністерства оборони України КЕВ м. Одеси земельної ділянки, загальною площею 7.7330 га, та зарахування цієї земельної ділянки до земель запасу Молодіжненської сільської ради в межах с.Молодіжного. Зобов'язано Молодіжненську сільську раду Овідіопольського району Одеської області повернути державі в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси шляхом складання Акту прийому-передачі земельну ділянку загальною площею 6,2930га, вилучену Рішенням Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 17.07.2007р. № 774-V. Стягнуто з Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області 2756 гривень судового збору на користь Військової прокуратури Південного регіону України.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.12.2017, рішення місцевого суду скасовано, прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову повністю.

29.12.2017 (згідно з реєстраційним штампом ОАГС) Заступником військового прокурора Південного регіону України подано касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 у справі № 916/1900/16 до Касаційного господарського суду.

22.01.2011 (згідно реєстраційним штампом ОАГС) Міністерством оборони України подано касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 у справі № 916/1900/16 до Касаційного господарського суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2018 року та протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.03.2018 у справі № 916/1900/16 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

Ухвалою Верховного Суду від 26.03.2018 поновлено Міністерству оборони України строк для подання касаційної скарги на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 у справі № 916/1900/16, відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами Заступника військового прокурора Південного регіону України та Міністерства оборони України, призначено до розгляду касаційні скарги на 07.06.2018.

Ухвалою Верховного Суду від 04.06.2018 провадження у справі № 916/1900/16 зупинено до перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у подібних правовідносинах у інших справах №916/1979/13, №923/466/17.

30.05.2018 Великою Палатою Верховного Суду ухвалено постанову у справі №923/466/17, яку було оприлюднено в Єдиному Державному реєстрі судових рішень 07.06.2018.

19.06.2018 Великою Палатою Верховного Суду ухвалено постанову у справі №916/1979/13, яку було оприлюднено в Єдиному Державному реєстрі судових рішень 01.11.2018.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 06.11.2018 № 2868 у зв'язку з відрядженням судді Краснова Є.В. призначено проведення повторного автоматизованого розподілу даної справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2018 року у справі № 916/1900/16 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Берднік І.С.

Ухвалою Верховного Суду від 06.11.2018 поновлено провадження у даній справі, справу призначено до розгляду на 29.11.2018.

У касаційних скаргах Заступник військового прокурора Південного регіону України та Міністерства оборони України просять скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.12.2017, рішення Господарського суду Одеської області від 15.02.2017 у справі №916/1900/16 залишити в силі.

Заступник військового прокурора Південного регіону України вважає, що постанова суду апеляційної інстанції є незаконною, необґрунтованою та такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вважає, що суд апеляційної інстанції пославшись на постанову Верховного Суду України від 16.01.2015 №6-2510цс15, дійшов хибного висновку про те, що оскаржуване прокурором рішення є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання, без скасування рішень, наслідком яких є виникнення права власності або права користування землею щодо оформлення державних актів на землю або актів на користування землею, не відновлює права позивачів по справі.

Зазначає про те, що держава в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства Оборони України була незаконно позбавлена права власності та права користування спірною земельною ділянкою.

У зв'язку з тим, що фактичною метою визнання незаконним та скасування оскаржуваного рішення є оспорювання речового права сільської ради на земельну ділянку та повернення у власність держави частину земельної ділянки, вважає скасування спірного рішення належним способом захисту порушеного права держави на землі оборони.

Також вважає необґрунтованим висновок апеляційного суду про те, що зменшення площі земельної ділянки, яка підлягає поверненню, є зміною предмету позову.

Міністерство оборони України в своїй касаційній скарзі вважає, що апеляційним судом з порушенням норм матеріального та процесуального права була прийнята незаконна постанова.

Вказує, що суд апеляційної інстанції без з'ясування всіх обставин даної справи надав невірну оцінку доказам, тому необґрунтовано скасував законне рішення суду першої інстанції.

Міністерство Оборони України зазначає, що апеляційний суд зробив хибний висновок про те, що оскаржуване рішення не породжує правових наслідків за своєю суттю, вичерпало свою дію фактичним виконанням, а його скасування не відновлює права позивачів у справі.

Апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що зміна позовних вимог відбулась після переходу розгляду справи по суті . Вказує, що відбулася зміна складу суду і суд розпочав розгляд справи у новому складі з початку.

ОСОБА_18 надав відзив на касаційні скарги, в якому просить суд відхилити касаційні скарги, постанову апеляційного суду залишити без змін.

Від Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси надійшли пояснення, в якому останній просить суд постанову апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

В судові засідання з'явилися прокурор та представники позивача та третіх осіб. Прокурор у судовому засіданні просив суд задовольнити касаційні скарги, постанову апеляційного суду скасувати, рішення місцевого суду залишити в силі. Представники позивачів також просили суд задовольнити касаційні скарги, постанову апеляційного суду скасувати, рішення місцевого суду залишити в силі. Представники третіх осіб просили суд відхилити касаційні скарги, постанову апеляційного суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора та представників учасників справи, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Державним актом на право користування землею серії Б № 032344 від 1986 року Квартирно-експлуатаційній частині Одеського району, правонаступником якої є Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеса (Позивач 3 по справі), в користування для державних потреб було відведено земельну ділянку площею 586,5 га в межах згідно з планом землекористування.(т.1 а.с.19)

17.07.2007р. Молодіжненською сільською радою Овідіопольського району Одеської області було прийнято рішення № 774-V "Про вилучення із земель Міністерства оборони України КЕВ м. Одеси земельної ділянки, загальною площею 7,7330 га та зарахування цієї земельної ділянки до земель запасу Молодіжненської сільської ради в межах с. Молодіжного" .

Даним рішенням Молодіжненська сільська рада Овідіопольського району Одеської області вирішила:

1. Вилучити із земель Міністерства оборони України (КЕВ міста Одеси) земельну ділянку загальною площею 7,7330 га, яка використовується КЕЧ Одеського району з 1986 року на підставі Державного акту на право постійного користування землею №Р-6-86, 1986 року (Б №032344) та зарахувати ії до земель запасу Молодіжненської сільської ради, загальною площею 7,7330 га, в тому числі: земельну ділянку площею 7,7330 га території земель рекреаційного призначення (в межах с. Молодіжного);

2. Зобов'язати КЕВ міста Одеси:

- оформити акт прийому передачі земельної ділянки в землі запасу Молодіжненської сільської ради,

- надати Державний акт на право постійного користування земельної ділянки № Р-6-86, від 1986 року (Б №032344), в Овідіопольський районний відділ земельних ресурсів для внесення до нього змін у відповідності до цього рішення. (т.1 а.с.27)

Відповідно до акту прийому передачі земельної ділянки із земель Міністерства оборони України в землі запасу Молодіжненської сільської ради погодженого Заступником командувача військ Південного ОК з будівництва і розквартирування військ - начальник управління (квартирно-експлуатаційного) О.В. Осадченко від 06.08.2007р. та затвердженого Головою Молодіжненської сільської сільської ради В.О. Гуляєвим від 07.08.2007р. комісія у складі начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси ОСОБА_84, землевпорядника Молодіжненської сільської ради ОСОБА_85, директора ДП "ОАРП "Одесавіаремсервіс" ОСОБА_86 на підставі листа квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса від 1 червня 2007 року №836 та рішення XII сесії V скликання Молодіжненської сільської сільської ради № 774 - V від 17 липня 2007 року, провела прийом-передачу земельної ділянки, загальною площею 7,7330 га із користування земель Міністерства оборони України військового містечка №1 (м. Іллічівськ) в землі запасу рекреаційного призначення Молодіжненської сільської ради (в межах с. Молодіжне). З подальшим використанням під існуючу базу відпочинку "Авіаремонтник" ДП "ОАРП "Одесавіаремсервіс" (т.1 а.с.63).

В подальшому за поданням директора Державного підприємства Міністерства оборони України "Одеське авіаційно-ремонтне підприємство "Одесаавіаремсервіс" ОСОБА_86 від 08 жовтня 2007 року, Рішенням Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 11 жовтня 2007 року № 895- V, враховуючи свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 17.02.2005 року, а саме на будівлі та споруди бази відпочинку "Авіаремонтник" за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н., с. Молодіжне, вул. Прибережна, 1, було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення Державному підприємству Міністерства оборони України "Одеське авіаційно-ремонтне підприємство "Одесаавіаремсервіс" у довгострокову оренду строком на 49 років земельної ділянки, площею 3,9505 га для експлуатації та обслуговування фактично існуючих будівель та споруд бази відпочинку "Авіаремонтник".

Рішенням Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 14 грудня 2007 року № 1005- V було надано дозвіл Обслуговуючому кооперативу "Дачне товариство "Авіаремонтник" на підготовку матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки загальною площею 3,7825 га для індивідуального дачного будівництва та надано дозвіл на розроблення містобудівного обґрунтування для індивідуального дачного будівництва.

Рішенням Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 30 травня 2011 року № 284- VI "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок безоплатно у власність громадянам України - членам ОК ДТ "Авіаремонтник" згідно з додатками для індивідуального дачного будівництва за адресою Одеська область, Овідіопольський район, с. Молодіжне, вул.Берегова,5" відповідно до п.3 якого вирішено видати членам ОК ДТ "Авіаремонтник" державні акти на право власності на земельні ділянки для індивідуального дачного будівництва. т.1 а.с.103-104.

В подальшому були прийняті також рішення Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 24 листопада 2011 року № 508- VI, від 30 червня 2010 року № 1930- V, від 11 жовтня 2011 року № 459- VI, від 28 липня 2014 року № 1555- VI, від 27 червня 2014 року № 1519- VI, від 22 серпня 2013 року № 1184- VI, якими також були затверджені проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок безоплатно у власність громадянам України - членам ОК ДТ "Авіаремонтник" згідно з додатками для індивідуального дачного будівництва за адресою Одеська область, Овідіопольський район, с. Молодіжне, вул.Берегова,5 т.1.а.с.105-115.

До переліку осіб, яким були затверджені відповідні проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок безоплатно у власність на підставі даних рішень, увійшли, зокрема, треті особи по справі, а саме ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26,, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39,ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76.

Звертаючись з даним позовом Перший заступник військового прокурора Південного регіону України посилався на те, що Молодіжненська сільська рада не мала повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, а тому не могла вилучати її з постійного користування КЕВ м. Одеси та приймати рішення стосовно надання цієї земельної ділянки у постійне користування до земель запасу Молодіжненської сільської ради в межах с. Молодіжного.

Відповідач, заперечував проти позову з тих підстав, що позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у користування та в оренду земельної ділянки (ненормативний акт), що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, так як оскаржене рішення Молодіжненської сільської ради від 10 липня 2007 року № 774-V "Про вилучення із земель Міністерства оборони України КЕВ м. Одеси земельної ділянки, загальною площею 7,7330 га, та зарахування цієї земельної ділянки до земель запасу Молодіжненської сільської ради (в межах с.Молодіжного)" вичерпало свою дію шляхом його виконання. Скасування цього, на думку відповідача, не породжує правових наслідків для позивачів, оскільки частину земельної ділянки було передано в користування державного підприємства Одеське авіаційно-ремонтне підприємство Авіаремонтник", а частину було передано у власність фізичним особам - членам ОК ДБ Авіаремонтник". Тому, як вважає відповідач, обраний прокурором спосіб захисту - не забезпечує реального захисту прав позивачів.

Крім того, відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності.

Місцевий господарський суд задовольняючи позовні вимоги вказав на те, що відповідач, приймаючи рішення № 774-V, не мав правових підстав для вилучення земельної ділянки площею 7,7330 га із земель Міністерства оборони України і діяв поза межами та не у спосіб, передбачений наведеними законами України, внаслідок чого незаконно розпорядився землями державної власності, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача Кабінету Міністрів України (його компетенції, повноважень тощо), що є підставою для скасування оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування. Оскільки незаконне рішення № 774-V Молодіжненської сільської ради не породжує правових наслідків, суд першої інстанції вважає, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача повернути частину (6,2930га) земельної ділянки, яка була предметом цього рішення, також підлягають задоволенню, оскільки є похідними від позовних вимог про визнання незаконним та скасування зазначеного рішення.

При цьому, заперечення відповідача про те, що вказане спірне рішення №774-V вичерпало свою дію і його скасування не породжує правових наслідків для позивачів, оскільки в подальшому, на підставі рішень Молодіжненської сільської ради частина спірної земельної ділянки була передана до державної власності і знаходиться у користуванні Державного підприємства Одеське авіаційно-ремонтне підприємство Одесавіаремсервіс", а частина передана у власність фізичним особам, - місцевий суд не прийняв, оскільки позовна вимога про визнання незаконним та скасування рішення № 774-V - безпосередньо пов'язана з позовною вимогою про зобов'язання відповідача повернути державі в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси шляхом складання акту прийому - передачі земельну ділянку загальною площею 7,7330 га, вилучену рішенням Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 17.07.2007 № 774-V. Тобто, за наявності чинного рішення № 774-V у позивачів були б відсутні правові підстави для витребування вказаної земельної ділянки у відповідача і лише у такий спосіб (шляхом визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування з подальшим зобов'язанням останнього повернути земельну ділянку) у позивачів є можливість захисту свого порушеного права.

Крім того, суд першої інстанції відмовив у застосуванні строку позовної давності, зазначивши, що про спірне Рішення № 774-V від 17.07.2007р. було відомо лише Квартирно-експлуатаційному відділу міста Одеси, начальник якого, власне і направляв на адресу Молодіжненської сільської ради лист № 836 від 01.06.2007р. про передачу земельної ділянки відповідачу, з огляду на те, що ним же, начальником КЕВ м. Одеси підписувався і Акт прийому передачі земельної ділянки від 07.08.2007р. Матеріали справи не містять доказів, що про прийняте Рішення № 774-V про передачу Молодіжненській сільській раді земельної ділянки із земель оборони було відомо іншим позивачам - Кабінету Міністрів України та Міністерству оборони України.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення місцевого суду та приймаючи нове про відмову у задоволенні позову зазначив про те, що з аналізу змісту спірного рішення та матеріалів справи вбачається, що дане рішення Молодіжненської сільської ради вичерпало свою дію внаслідок його виконання шляхом фактичного вилучення земельної ділянки із земель Міністерства оборони України в землі запасу Молодіжненської сільської ради площею 7,733 га та складенням відповідного акту прийому-передачі земельної ділянки у складі начальника КЕВ міста Одеси ОСОБА_84, землевпорядника Молодіжненської сільської ради ОСОБА_85 та директора ДП ОАРП Одесавіаремсервіс" ОСОБА_86. Вказаний Акт був затверджений 06.08.2007р. заступником командувача Південного ОК з будівництва Осадченко О.В., а 07.08.2007р. - головою Молодіжненської сільської ради Гуляєвим В.О.

Що стосується пункту 2 рішення щодо обов'язку КЕВ надати державний акт для внесення змін до нього, судова колегія зазначає, що такий пункт взагалі не має правових наслідків, оскільки зі змісту не вбачається обов'язок внести зміни, а лише надати акт.

Тобто, за таких обставин, спірне рішення за своїм змістом та правовою природою не породжує підстав виникнення цивільного речового права осіб, зокрема, й права власності або користування на землю, у даних спірних правовідносинах.

Висновок суду першої інстанції про поновлення прав держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони шляхом визнання даного рішення про вилучення земель та передачі до земель запасу незаконним є помилковим.

Тобто, судова колегія зазначає, що скасування даного рішення про вилучення земельної ділянки, яке не породжує правових наслідків за своєю суттю та вичерпало дію фактичним виконанням, без скасування рішень, наслідком яких є виникнення права власності або права користування землею щодо оформлення державних актів на землю або актів на користування землею, не відновлює права позивачів по справі.

Розглядаючи доводи касаційної скарги та заперечення на неї колегія суддів касаційного суду відмічає наступне.

І. Стосовно першої вимоги про визнання незаконним та скасування спірного рішення.

Згідно з ч.2 ст.149 в редакції станом на момент прийняття оскаржуваного рішення:

"Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень."

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.06.2018 у справі №916/3727/15 з посиланням на ст. 14 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1934-XII "Про Збройні Сили України" визнала спірну земельну ділянку землями оборони, що є державною власністю та розпорядження якою відноситься до повноважень Кабінету Міністрів України.

У постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 902/538/14 викладений такий правовий висновок:

"Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За змістом статті 19 Земельного кодексу України (далі - ЗК) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Статтею 77 ЗК (у редакції, чинній на час прийняття спірного розпорядження) передбачено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності. Навколо військових та інших оборонних об'єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Аналогічне поняття земель оборони наведено також у статті 1 Закону України "Про використання земель оборони", який визначає правові засади і порядок використання земель оборони.

Відповідно до статті 84 ЗК (у редакції, чинній на час прийняття спірного розпорядження) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відповідно до закону. До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать, зокрема, землі оборони, крім земельних ділянок під об'єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення.

Згідно зі статтею 14 Закону України "Про Збройні Сили України" (у відповідній редакції) земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління.

Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням МОУ. Порядок відчуження військового майна визначається Кабінетом Міністрів України (стаття 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України").

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Оскільки землі оборони перебувають лише у користуванні МОУ, а розпоряджається ними Кабінет Міністрів України, відповідно до статті 142 ЗК виключно Кабінет Міністрів України має право припиняти право користування земельною ділянкою, що входить до складу земель оборони.

Зважаючи на викладене, а також беручи до уваги наведені норми права, судова колегія погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що істотною передумовою для припинення права постійного користування землями оборони, які закріплені за структурними одиницями Збройних Сил України, та подальшої передачі таких ділянок у власність або у користування іншим особам є прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного рішення за поданням МОУ."

Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 916/1979/13 викладений такий правовий висновок:

"Велика Палата Верховного Суду вважає, що рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права. На таку особу, позивача, з урахуванням принципу свободи розпорядження власними процесуальними правами, не можна покладати обов'язок об'єднання вимог про визнання протиправним і скасування рішення органу місцевого самоврядування та вимог про скасування правовстановлюючих документів на земельну ділянку, укладених (виданих) на підставі такого рішення. Така позиція висловлювалася Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 923/466/17."

Колегія суддів касаційного суду по даній справі, що переглядається, повністю погоджується з вищевказаними висновками та не вбачає підстав для відступу від них.

Поряд з цим, суд касаційної інстанції відмічає наступне.

Як зазначено вище, судами встановлено, що після прийняття оскаржуваного рішення Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 17.07.2007р. № 774-V Про вилучення із земель Міністерства оборони України КЕВ м.Одеси земельної ділянки, загальною площею 7.7330га, та зарахування цієї земельної ділянки до земель запасу Молодіжненської сільської ради в межах с.Молодіжного", частина цих земельних ділянок була передана у власність фізичних осіб.

Проте, вищевказане рішення прокурором оскаржується в повному обсязі, тобто, задоволення позову в цій частині може вплинути на права вищевказаних фізичних осіб.

Положеннями ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу має автономне тлумачення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві. Певні права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися правом власності, а відтак і "майном".

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі "Колишній король Греції та інші проти Греції"). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ від 2 листопада 2004 року в справі "Трегубенко проти України").

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Колегія суддів зазначає, що при розгляді даної справи може бути враховано також рішення ЄСПЛ від 24 червня 2003 року в справі "Стретч проти Сполученого Королівства" та рішення ЄСПЛ від 20 жовтня 2011 року в справі "Рисовський проти України" щодо принципів застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема щодо необхідності додержання принципу "належного урядування" при втручанні держави у право особи на мирне володіння своїм майном.

Так, у пункті 71 рішення у справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ зазначив, що принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити допущену в минулому "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

З огляду на викладене принцип "належного урядування" не встановлює абсолютної заборони на витребування із приватної власності майна, у тому числі й земельних ділянок, на користь держави, якщо майно вибуло із власності держави у незаконний спосіб, а передбачає критерії, які слід з`ясовувати та враховувати при вирішенні цього питання для того, щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави у право на мирне володіння майном. Дотримання принципу "належного урядування" оцінюється одночасно з додержанням принципу "пропорційності", при тому, що немає точного, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення "справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини". Цей критерій більшою мірою оціночний і стосується суб`єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути з`ясований у кожній конкретній справі на підставі безпосередньо встановлених обставин і фактів.

Разом з тим, апеляційним судом в даній справі не перевірено дослідження місцевим судом вищевказаних обставин.

Також, як зазначено судами та підтверджується матеріалами справи, відповідач - Молодіжненська сільська ради Овідіопольського району Одеської області подав до суду заяву про застосування позовної давності.

Місцевий господарський суд відмовив у застосуванні строку позовної давності, зазначивши, що про спірне Рішення № 774-V від 17.07.2007р. було відомо лише Квартирно-експлуатаційному відділу міста Одеси, начальник якого, власне і направляв на адресу Молодіжненської сільської ради лист № 836 від 01.06.2007р. про передачу земельної ділянки відповідачу, з огляду на те, що ним же, начальником КЕВ м. Одеси підписувався і Акт прийому передачі земельної ділянки від 07.08.2007р. Матеріали справи не містять доказів, що про прийняте Рішення № 774-V про передачу Молодіжненській сільській раді земельної ділянки із земель оборони було відомо іншим позивачам - Кабінету Міністрів України та Міністерству оборони України.

Апеляційний суд при прийнятті постанови не надав оцінки обґрунтованості вищевказаного висновку місцевого суд щодо заяви відповідача стосовно застосування строку позовної давності.

ІІ. Щодо позовної вимоги про повернення земельної ділянки.

Як зазначив суд апеляційної інстанції, згідно матеріалів справи, 15.02.2017 року перший заступник військового прокурора Південного регіону України звернувся до господарського суду Одеської області із заявою "про уточнення позовних вимог", в якій зазначає, що первісна редакція позову містить вимогу про повернення земельної ділянки 7,7330 га, однак під час розгляду справи судом встановлено, що із складу земельної ділянки загальною площею 7,7330 га передано у приватну власність 72 громадянам земельну ділянку загальною площею 1,44 га. (т.7 а.с.156-161)

У зв'язку з викладеним, не змінюючи предмет та підстави позову, прокурор уточнив позовні вимоги в частині зменшення розміру площі земельної ділянки, яку слід повернути, до 6,293 га (7,330 га - 1,44 га).

Разом з тим, апеляційний суд дійшов висновку про те, що прокурором фактично надано заяву про зміну предмету позову, змінивши площу земельної ділянки, яка підлягає витребуванню.

При цьому, зазначену заяву прокурором заявлено після початку розгляду справи по суті, про що зазначено судовою колегією та відображено у протоколі судового засідання від 24.11.2016 року (т.2 а.с.68), що також є порушенням вимог процесуального законодавства.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заяву прокуратури про уточнення позовних вимог, яка за своєю суттю являється заявою про зміну предмету позову, судом першої інстанції прийнято в порушення норм ст.ст. 54, 57, 63 ГПК України.

Також апеляційний суд зазначив, що позовні вимоги про повернення земельної ділянки площею 6,2930 га взагалі не ґрунтуються на належних на допустимих доказах в розумінні ст.ст. 32- 34 ГПК України, оскільки відсутні докази існування такої земельної ділянки, загальною площею 6,2930 га, як об'єкта цивільного обігу. Крім того, не визначено розмір такої ділянки в натурі, не обмежено межовими знаками та відповідною землевпорядною документацією, що унеможливлює її фактичне повернення.

Крім того, апеляційний суд зазначив, що з урахуванням виданих третім особам та неоспорених державних актів на землю, витяги про які знаходяться в матеріалах справи, повернення земельної ділянки, площею зазначеною в спірному рішенні від 17.07.2007 № 774-V, як заявлялось первісно прокурором, взагалі неможливо.

З урахуванням, в т.ч., і вищезазначених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову про зобов'язання повернути земельну ділянку.

Проте, суд касаційної інстанції не може погодитись з такими доводами апеляційного суду виходячи з наступного.

Частиною 4 ст. 22 ГПК України в редакції станом на момент розгляду справи було передбачено право позивача збільшувати або зменшувати розмір позовних вимог. При цьому, ГПК (1798-12) не обмежував прокурора у праві зменшувати розмір позовних вимог, викладених у його позовній заяві.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор скористався таким правом, звернувшись із відповідною заявою.

Разом з тим, з наведених положень ГПК (1798-12) та вказаної заяви прокурора не вбачається, що із зменшенням розміру позовних вимог має місце зміна предмету позову, як про це зазначив суд апеляційної інстанції, оскільки вимога про повернення земельної ділянки залишилася, а вказаною заявою лише зменшено площу земельної ділянки, яку прокурор просить повернути.

За викладених обставин відсутні правові підстави вважати вищевказану заяву саме заявою про зміну предмету позову.

Дані висновки в даному випадку додатково підтверджуються наступним.

Дійсно, згідно з ч.1 ст. 79 Земельного кодексу України:

"Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами."

Відповідно до ч.ч.1,9,11 ст.79-1 вказаного кодексу:

"1. Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

9. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

11. Державна реєстрація прав суборенди, сервітуту, які поширюються на частину земельної ділянки, здійснюється після внесення відомостей про таку частину до Державного земельного кадастру."

Проте, в даному випадку спір йде не про укладення, зміну чи припинення договірних правовідносин (купівлі-продажу, оренди суборенди, сервітуту тощо) щодо конкретної сформованої, як об'єкт таких цивільно-правових відносин, земельної ділянки, а про повернення частини незаконно вилученої земельної ділянки.

При цьому, таку частковість прокурор пояснив тим, що під час розгляду справи судом встановлено, що із складу земельної ділянки загальною площею 7,7330 га передано у приватну власність 72 громадянам земельну ділянку загальною площею 1,44 га. (т.7 а.с.156-161). У зв'язку з викладеним, не змінюючи предмет та підстави позову, прокурор уточнив позовні вимоги в частині зменшення розміру площі земельної ділянки, яку слід повернути, до 6,293 га (7,330 га - 1,44 га).

Підставою позову і визначена незаконність перебування цієї частини земельної ділянки у відповідача та встановлення ним своїм оскаржуваним рішенням власних прав на неї, що апріорі унеможливлює складення позивачами по справі відповідних проектів землеустрою чи технічної документації на цю частину з метою її сформування як об'єкту цивільних прав.

В свою чергу, встановлені судами попередніх інстанцій обставини свідчать, що і відповідач не використовує її як єдиний об'єкт цивільних прав, здійснивши частковий поділ первинної площі земельної ділянки на окремі об'єкти з метою передачі у власність різним фізичним особам.

Таким чином, наведене, крім спростування доводів апеляційного суду щодо зміни в даному випадку предмету позову, не підтверджує і його висновки про можливість відмови в позові в цій частині саме з підстави відсутності доказів існування такої земельної ділянки, загальною площею 6,2930 га, як об'єкта цивільного обігу з її визначенням саме межовими знаками та відповідною землевпорядною документацією.

Поряд з цим, судом апеляційної інстанції не перевірено і визначеність прокурором, позивачами та судом першої інстанції цієї частини земельної ділянки з метою ясності та зрозумілості для органів виконавчої служби щодо забезпечення реального виконання цієї позовної вимоги.

В свою чергу, дослідження, перевірка і переоцінка доказів та встановлення по новому фактичних обставин справи в силу положень наведеної ч.2 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до п.48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 3 липня 2014 року, остаточне 17.11.2014:

"Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року)."

За таких обставин, висновок апеляційного суду по суті позовних вимог є передчасним.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 308 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду."

Відповідно до п.1 ч.3, ч.4 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України:

"Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази.

4. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції."

Таким чином, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, а постанова Одеського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 у справі № 916/1900/16 підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У зв'язку зі скасуванням попередніх судових рішень і передачею справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Заступника військового прокурора Південного регіону України та Міністерства оборони України на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 у справі № 916/1900/16 задовольнити частково.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 у справі № 916/1900/16 скасувати повністю, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді І. Берднік

Г. Мачульський