ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 906/1041/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Пількова К.М., Чумака Ю.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Полмарт" - Керечанина Є.В.,

Товариства з обмеженою відповідальністю "МС-Агро" - Кузьміна Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МС-Агро"

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.07.2018 (у складі колегії суддів: Огороднік К.М. (головуючий), Коломис В.В., Миханюк М.В.)

та рішення Господарського суду Житомирської області від 05.04.2018 (суддя Вельмакіна Т.М.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полмарт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МС-Агро"

про розірвання договору інвестування від 05.01.2017 і стягнення 523 600,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

24.11.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Полмарт" (далі - ТОВ "Полмарт") звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МС-Агро" (далі - ТОВ "МС-Агро") про розірвання договору інвестування від 05.01.2017 та стягнення з відповідача 523 600,00 грн інвестиційної виплати за договором інвестування б/н від 05.01.2017.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач лише частково виконав зобов'язання зі сплати позивачу інвестиційної виплати за договором інвестування б/н від 05.01.2017, чим порушив умови вказаного договору.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 05.04.2018 у задоволенні позову в частині стягнення 523 600,00 грн відмовлено. В частині розірвання договору інвестування б/н від 05.01.2017 провадження у справі закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення 523 600,00 грн, місцевий суд мотивував свої висновки тим, що доводи позивача про порушення відповідачем зобов'язань за договором інвестування б/н від 05.01.2017 є безпідставними, оскільки строк виконання відповідачем зобов'язань зі сплати позивачу інвестиційної виплати на момент звернення до суду з даним позовом ще не настав.

В апеляційному порядку рішення місцевого суду було оскаржено позивачем лише в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 523 600,00 грн інвестиційної виплати.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.07.2018 рішення Господарського суду Житомирської області від 05.04.2018 в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з відповідача 523 600,00 грн залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з мотивами, викладеними в рішенні місцевого суду.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, ТОВ "МС-Агро" звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить виключити з мотивувальної частини рішення Господарського суду Житомирської області від 05.04.2018 та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 16.07.2018 висновок про те, що станом на дату звернення позивача до суду, а саме 30.11.2017, строк виконання відповідачем ТОВ "МС-Агро" своїх зобов'язань за договором інвестування від 05.01.2017 не настав та доповнити мотивувальну частину судових рішень висновком про те, що договір інвестування від 05.01.2017 є удаваним договором суборенди земельних ділянок, який, у свою чергу, є неукладений у зв'язку з тим, що його сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, а саме об'єкту суборенди.

Вимоги касаційної скарги обґрунтовані тим, що суди попередніх інстанцій повинні були відмовити у задоволенні позову з тих мотивів, що договір інвестування від 05.01.2017 є насправді удаваним договором суборенди земельних ділянок.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.01.2017 між позивачем (учасник) та відповідачем (інвестор) укладено договір інвестування б/н від 05.01.2017 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого сторони визначили його мету, а саме: інтенсифікація сільськогосподарського товаровиробництва в регіоні (Житомирська область); підвищення ефективності використання земель сільськогосподарського призначення, що знаходиться в орендному користуванні учасника; відтворення і підтримка родючості земель сільськогосподарського призначення; отримання інвестором на основі втілення власного довгострокового інвестиційного проекту (програми) максимального прибутку на вкладені інвестиції; інноваційна діяльність як впровадження нових прогресивних технологій в сільгоспвиробництво регіону; забезпечення користування землею відповідно до її цільового призначення- вирощування інвестором сільськогосподарських зернових культур (кукурудза, соя та ін.) на землях, що є об'єктом інвестиційної програми.

Згідно з п. 2.1 договору інвестор здійснює інвестиційну діяльність у відповідності до цільового використання земель сільськогосподарського призначення шляхом вкладення інвестицій: власних, позичкових та/або залучених матеріальних та нематеріальних активів в землі сільськогосподарського призначення, що належать учаснику на праві орендного користування згідно з договорами оренди землі, що розташовані на території Слобідської сільської ради, укладених з власниками земельних ділянок та зареєстрованих у відповідності до чинного законодавства України (додаток з переліком земельних ділянок прикладається до даного договору). З дати укладання договору інвестор отримує право користування вказаними землями в повному обсязі, в тому числі з метою сільськогосподарського товарного виробництва. Об'єкт інвестиційної програми - земельні ділянки загальною площею 387 гектарів на території Слобідської сільської ради Коростишівського району Житомирської області, що належить учаснику на праві орендного користування згідно договорів, що зазначені в п. 2.1 договору. Земельні ділянки знаходяться за межами населеного пункту обліковуються сільською радою села Слобідка Коростишівського району Житомирської області.

Відповідно до п. 3 договору інвестор зобов'язаний використовувати в господарській діяльності повний обсяг земель, що є об'єктом інвестиційної програми, для вирощування сільгоспкультур з урахуванням агрономічних технологій стосовно кожної окремої культури. Своєчасно та в повному обсязі здійснювати виплати, що визначені п. 6 (п.п. 6.1, 6.2 ) договору.

Згідно з п. 6.1 договору, інвестор зобов'язується здійснювати учаснику інвестиційну виплату за період інвестиційної діяльності протягом всього строку дії договору в сумі 1 083 600,00 грн.

У п. 6.2 договору сторони дійшли згоди про те, що інвестиційна виплата сплачується до 31.12.2017.

Судами встановлено, що позивачем згідно з актом прийому-передачі було передано, а відповідачем прийнято об'єкт інвестиційної програми - земельні ділянки, розташовані на території Слобідської сільської ради Коростишівського району Житомирської області загальною площею 387 га.

09.02.2017 відповідачем здійснено часткову сплату інвестиційних коштів в сумі 560 000,00 грн. Вказаний факт підтверджується випискою по рахунку позивача.

Посилаючись на те, що відповідач здійснив інвестиційну виплату позивачу не в повному обсязі, передбаченому договором, позивач звернувся до відповідача з претензією про погашення існуючої заборгованості, до якої останнім було додано рахунок фактуру № 18/17 від 21.07.2017 на сплату коштів відповідно до договору інвестування, однак відповідач відповідь на вказану претензію не надав та виплату не здійснив.

Наведене стало підставою для звернення ТОВ "Полмарт" до суду з даним позовом.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 1 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів. Тобто судовому захисту підлягає вже порушене право.

Судами встановлено, що відповідно до п. 6.2 договору кінцевим строком виконання відповідачем зобов'язань за договором зі сплати позивачу інвестиційної виплати є 31.12.2017, водночас позивач звернувся до суду з даним позовом 30.11.2017, тобто передчасно.

Встановивши наведені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 523 600,00 грн інвестиційної виплати з наведених вище мотивів.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що ТОВ "МС-Агро" фактично не оспорює правомірності судових актів попередніх інстанцій по суті прийнятих рішень.

Водночас вимоги касаційної скарги про виключення з мотивувальної частини рішення та постанови судів попередніх інстанцій висновку про те, що станом на дату звернення позивача до суду, а саме 30.11.2017, строк виконання відповідачем ТОВ "МС-Агро" своїх зобов'язань за договором інвестування від 05.01.2017 не настав, відхиляються судом касаційної інстанції як такі, що суперечать встановленим судами попередніх інстанцій обставинам справи, оскільки з урахуванням визначених ст. 300 ГПК України меж розгляду справи судом касаційної інстанції, переоцінка доказів у справі не віднесена до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 300 ГПК України у суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду у суді першої інстанції.

Оскільки вимога касаційної скарги про доповнення мотивувальної частини судових рішень висновком про те, що договір інвестування від 05.01.2017 є удаваним договором суборенди земельних ділянок, який, у свою чергу, є неукладений у зв'язку з тим, що його сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, а саме об'єкту суборенди, фактично зводиться до розгляду позовних вимог, які не були предметом розгляду у суді першої інстанції, то така вимога також залишається судом касаційної скарги без задоволення, як така, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Таким чином, враховуючи, що ТОВ "МС-Агро" не доведено порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, та наявності підстав для зміни мотивувальної частини рішення та постанови судів попередніх інстанцій, Верховний Суд, перевіривши рішення та постанову судів попередніх інстанцій в межах вимог та доводів касаційної скарги, а також приписів ст. 300 ГПК України, не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги ТОВ "МС-Агро".

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017) покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МС-Агро" залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.07.2018 та рішення Господарського суду Житомирської області від 05.04.2018 у справі № 906/1041/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді К.М. Пільков

Ю.Я. Чумак