904/10159/17 Про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань з підстав невиконання судового рішення про стягнення грошових сум - 23.10.2018 Прийняття

1. Фізична особа-підприємець Ліницька Людмила Семенівна звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просила стягнути з Фізичної особи-підприємця Гайчука Едуарда Ігоровича 3% річних у розмірі 36 567,08 грн та інфляційні витрати за користування грошовими коштами у розмірі 393 281,03 грн, витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

1.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що судове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача, з підстав порушення грошового зобов'язання, коштів фактично не виконано, що дає право кредитору вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2018 у справі №904/10159/17, позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Фізичної особи-підприємця Гайчука Едуарда Ігоровича на користь Фізичної особи-підприємця Ліницької Людмили Семенівни 3% річних у розмірі 35 788,53 грн., інфляційні втрати у розмірі 354 838,81 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 5 859,42 грн.; в решті позовних вимог відмовлено.

3. Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що заборгованість за договором №18 від 14.05.2010 у сумі 374 400,00 грн, яка стягнута рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2013 у справі №904/3106/13 не сплачена відповідачем; 02.02.2018 року виконавче провадження з примусового виконання наказу №904/3106/13 від 26.06.2013 року про стягнення з Фізичної особи - підприємця Гайчука Едуарда Ігоровича на користь Фізичної особи - підприємця Лінницької Людмили Семенівни 374 400 гривень основного боргу та 7 488 гривень витрат по сплаті судового збору поновлено та перебуває на виконанні у Південному відділі державної виконавчої служби міста Кам'янське.

3.1. Враховуючи наявність прострочення виконання грошового зобов'язання, місцевий господарський суд дійшов до висновку про правомірність нарахування 3% річних та інфляційних втрат та, здійснивши перевірку розрахунку заявлених до стягнення сум, частково задовольнив позовні вимоги.

3.2. Судом першої інстанції відхилено посилання відповідача на застосування позовної давності та, відповідно, відмову у задоволенні позову, з посиланням на правові висновки Верховного Суду України та постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 (v0014600-13) .

3.3. Місцевий господарський суд встановив, що судове рішення про стягнення з боржника коштів, у даному випадку, фактично не виконано, що дає право кредитору вимагати стягнення в судовому порядку з відповідача сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.

4. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.07.2018 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гайчука Едуарда Ігоровича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2018 у справі №904/10159/17 задоволено частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2018 у справі №904/10159/17 скасовано в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Гайчука Едуарда Ігоровича на користь Фізичної особи-підприємця Ліницької Людмили Семенівни 3% річних у розмірі 2 190,01 грн, інфляційних втрати у розмірі 33 598,52 грн, витрат по сплаті судового збору у сумі 493,61 грн.

Прийнято нове рішення в цій частині про відмову у стягненні з Фізичної особи-підприємця Гайчука Едуарда Ігоровича на користь Фізичної особи-підприємця Ліницької Людмили Семенівни 3% річних у розмірі 2 190,01 грн, інфляційних втрати у розмірі 33 598,52 грн, витрат по сплаті судового збору у сумі 493,61 грн.

Викладено другий абзац резолютивної частини рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2018 у справі №904/10159/17 в наступній редакції:

"Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гайчука Едуарда Ігоровича на користь Фізичної особи-підприємця Ліницької Людмили Семенівни 3% річних у розмірі 33 598,52 грн, інфляційні втрати у розмірі 324 122,12 грн, витрати по сплаті судового збору у сумі 5 365,81 грн, про що видати наказ".

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ліницької Людмили Семенівни на користь Фізичної особи-підприємця Гайчука Едуарда Ігоровича витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 740,42 грн, про що видати наказ.

5. Суд апеляційної інстанції при прийнятті наведеної постанови погодився із висновками суду першої інстанції стосовно підставності застосування до даних правовідносин положень ст. 625 Цивільного кодексу України.

5.1. поряд з тим, апеляційний господарський суд зазначив, що оскільки позивач звернувся з позовом до суду 07.12.2017, що підтверджується відміткою про отримання позовної заяви (а.с. 3), з урахуванням заявленого періоду стягнення (з 27.09.2014 по 04.12.2017), позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню частково за період з 07.12.2014 по 04.12.2017;

5.2. апеляційний господарський суд частково погодився із доводами Фізичної особи - підприємця Гайчука Едуарда Ігоровича щодо застосування позовної давності за період з 29.07.2014 по 06.12.2014 та відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за вказаний період.

5.3. крім того, апеляційний господарський суд зазначив, що стягнутий за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2010 у справі №3106/13 судовий збір у сумі 7 488,00 грн є судовими витратами, а не грошовим зобов'язанням за невиконання якого можуть бути здійснені нарахування на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

6. Фізична особа-підприємець Гайчук Едуард Ігорович звернувся до Верховного суду з касаційною скаргою на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2018 та на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.07.2018 з проханням їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі у зв'язку із застосуванням наслідків порушення строків позовної давності.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. Підставою для скасування судових рішень попередніх інстанцій скаржник вважає невірне застосування та порушення норм матеріального та процесуального права: зокрема, ч. 5 ст. 261, 256, 257, ст. 267, 536, 625 Цивільного кодексу України (Далі - ЦК України (435-15) ), ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (Далі - ГПК України (1798-12) ).

7.1. Скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій не було враховано усі обставини справи та помилково не взято до уваги що строк позовної давності, навіть якщо врахувати судове рішення, яке перериває строк позовної давності, сплив, що виключає можливість задоволення позовних вимог про нарахування позивачем відповідачеві 3- х % річних та інфляційних;

7.2. крім того, вважає безпідставним посилання судом другої інстанції на висновки щодо застосування норм права у постанові Верховного суду у іншій справі від 27.04.2018 у справі №908/1394/17.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

8. Відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не подано.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 08.08.2018 на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Жукова С.В. - головуючого, Погребняка В.Я., Селіваненка В.П., - передано касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гайчука Едуарда Ігоровича.

9.1. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.08.2018 відкрито касаційне провадження у справі №904/10159/17 за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Гайчука Едуарда Ігоровича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.07.2018 у даній справі у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

10. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з такого.

11. Відповідно ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

12. Згідно з частиною 4 статті 301 Господарського процесуального кодексу України у чинній редакції перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

13. Відповідно до пункту 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України у чинній редакції розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

14. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

15. Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що:

15.1. Між Фізичною особою-підприємцем Ліницькою Людмилою Семенівною (продавець) та Фізичною особою-підприємцем Гайчуком Едуардом Ігоровичем (покупець) 14.05.2010 був укладений договір №18, відповідно до пункту 1.1 договору Продавець зобов'язується поставляти товар ТМ "Garden" за замовленням, погодженим покупцем, в асортименті, кількості та по цінам, вказаних у видатковій накладній, яка є невід'ємною частиною даного договору.

15.2. Пунктом 10.2 договору передбачено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до моменту виконання, але в будь-якому випадку до 31.12.2010 року. Якщо жодна із сторін по закінченню строку діючого договору не заявить про розірвання даного договору, тоді він вважається пролонгованим на наступний календарний рік.

15.3. Пунктом 1.2 договору встановлено, що покупець зобов'язаний прийняти товар, поставлений йому згідно з пунктом 1.1, сплатити його на умовах даного договору.

15.4. Відповідно до пункту 2.2 та 2.2.1 договору Покупець приймає на себе зобов'язання прийняти товар згідно специфікації або накладної.

15.5. Оплата за товар здійснюється Покупцем у національній грошовій одиниці України кожний місяць, за реалізований товар (пункт 2.2.2 договору).

15.6. На виконання умов договору, Фізична особа-підприємець Ліницька Людмила Семенівна здійснила поставку Фізичній особі-підприємцю Гайчуку Едуарду Ігоровичу партії товару відповідно до видаткової накладної № НФ-0001399 від 14.05.2010 на суму 374 400 грн.

15.7. Під час розгляду справи №904/3106/13 встановлено, що на адресу Фізичної особи-підприємця Гайчука Едуарда Ігоровича 21.02.2013 направлена грошова вимога, з вимогою терміново розглянути дану грошову вимогу та у термін 7 (семи) календарних днів з дня пред'явлення цієї вимоги оплатити заборгованість за товар у розмірі 374 400 грн.

15.8. Заборгованість за поставлений на підставі договору №18 від 14.05.2010 згідно видаткової накладної № НФ-0001399 від 14.05.2010 у сумі 374 400 грн Фізичною особою-підприємцем Гайчуком Едуардом Ігоровичем не сплачена своєчасно, у зв'язку з чим стягнута за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2013 у справі №904/3106/13, на виконання якого 26.06.2013 місцевим господарським судом був виданий наказ №904/3106/13.

16. Причиною виникнення спору у справі №904/10159/17 є неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 18 від 14.05.2010 в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару у сумі 374 400,00 грн, яка стягнута рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2013.

17. Водночас судами встановлено, що відповідачем було заявлено про застосування позовної давності.

18. За змістом загальних положень щодо виконання зобов'язань, встановлених статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

19. Частиною 2 статті 625 ЦК України установлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання, яка полягає у тому, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

20. Виходячи зі змісту частини 1 статті 598, статей 599, 600, 604- 609 ЦК України, саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 цього Кодексу. (висновки про застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі N 905/3137/14-908/5775/14).

21. Отже, за змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.

22. Судами у даній справі встановлено, що заборгованість за договором не була погашена відповідачем у період і після прийняття рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2013 у справі №904/3106/13.

23. При цьому абсолютно правильним є висновок апеляційного господарського суду щодо правової природи нарахувань за статтею 625 ЦК України як триваючого правопорушення, яке припиняється лише в момент повного виконання основного зобов'язання, а тому встановлений статтею 257 ЦК України строк позовної давності щодо таких нарахувань обраховується за останні три роки, які передували зверненню кредитора з позовом, якщо основне зобов'язання боржником не виконано, з посиланням на висновки щодо застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду від 27.04.2018 у справі №908/1394/17.

24. Більше того, у даному випадку мало місце переривання строку позовної давності за 3% річних та інфляційними втратами, як складовими основного зобов'язання, відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України - внаслідок звернення позивача з позовом щодо стягнення основного боргу у справі № 904/3106/13.

25. Оскільки позивач звернувся з позовом до суду 07.12.2017, що підтверджується відміткою про отримання позовної заяви (а.с. 3), з урахуванням заявленого періоду стягнення (з 27.09.2014 по 04.12.2017), позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат правомірно задоволено судом другої інстанції частково за період трирічного строку, що передував зверненню до суду із даним позовом (за період з 07.12.2014 по 04.12.2017).

26. Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги викладені у п. 7.1. та п. 7.2. цієї постанови, оскільки судами обох інстанцій, за наведених фактичних обставин справи, вірно встановлено можливість застосування до спірних правовідносин положень ст. 625 ЦК України, як до триваючого правопорушення, а судом другої інстанції, у свою чергу, вірно застосовано наведену норму у поєднанні із нормою ст. 257 ЦК України стосовно підставності нарахувань позивачем 3-х % річних та інфляційних втрат за останні три роки, які передували зверненню кредитора з позовом, у зв'язку із невиконанням боржником основного зобов'язання..

27. Виходячи з аналізу наведених норм, встановлених судами обставин справи та визначених ст. 300 ГПК України у чинній редакції меж розгляду справи судом касаційної інстанції, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

28. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

29. Враховуючи викладене, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про залишення без змін постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.07.2018 у справі №904/10159/17.

30. У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенням без змін постанови апеляційного господарського суду, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладається на заявника касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гайчука Едуарда Ігоровича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.07.2018 у справі №904/10159/17 залишити без задоволення.