808/4364/15 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість - 06.03.2020 Прийняття

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства "Виробничо-будівельне підприємство "Мегаполіс" на постанову Запорізького окружного адміністративного суду у складі судді Дуляницької С.М. від 26 квітня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Богданенка І.Ю., суддів Уханенка С.А., Дадим Ю.М. від 21 вересня 2016 року у справі за позовом Приватного підприємства "Виробничо-будівельне підприємство "Мегаполіс" до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року приватне підприємство "Виробничо-будівельне підприємство "Мегаполіс" (далі - позивач, Підприємство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 лютого 2015 №0000252201, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) в загальному розмірі 949266,25 грн.

Суди встановили, що на підставі наказу від 04 вересня 2013 року №281, відповідно до пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ) та постанови старшого слідчого 2-го відділу слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області відповідачем проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Підприємства з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджетів податку на прибуток підприємства та ПДВ по взаємовідносинам з приватним підприємством "Будівельно-торгова фірма "Еліпс" (далі - ПП "Будівельно-торгова фірма "Еліпс") та приватним підприємством "Ашенві" (далі - ПП "Ашенві") за період з 01 березня 2008 року по 30 червня 2009 року, за результатами якої складено акт від 24 січня 2014 року №1161/49/04-03-22-03/39460766.

У акті перевірки Інспекція дійшла висновку про порушення Підприємством положень підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон №168/97-ВР (168/97-ВР) ), у зв`язку з чим занижено ПДВ на загальну суму 759413 грн.

Відповідач вказує на безпідставне формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за операціями із ПП "Будівельно-торгова фірма "Еліпс" та ПП "Ашенві", адже реальність таких не підтверджується. На обґрунтування цього контролюючий орган посилався на те, що документи, на підставі яких Підприємством сформовано податковий кредит, зі сторони контрагентів підписані не уповноваженими особами, адже вказані суб`єкти господарювання зареєстровані на підставних осіб, які ніякого відношення до даних підприємств не мають, з метою використання реквізитів і розрахункових рахунків цих підприємств для перерахування грошових коштів та формування необґрунтованої податкової вигоди на користь третіх осіб.

В подальшому матеріали перевірки відповідачем передано до органу, який проводив досудове розслідування.

29 січня 2015 року на адресу контролюючого органу надійшла копія ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 червня 2014 року у справі №336/1128/14-к (пр.1-кп/336/300/2014), якою ОСОБА_1 (директора Підприємства) звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною першою статті 212 Кримінального кодексу України (далі - КК України (2341-14) ) (умисне ухилення від сплати податків), з підстав, установлених статтею 49 КК України у зв`язку з закінченням строку притягнення до кримінальної відповідальності (з нереабілітуючих підстав).

Такі обставини стали підставою для прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення від 03 лютого 2015 №0000252201, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ в розмірі 949266,25 грн., в тому числі 759413,00 грн. за основним платежем та 189853,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Товариство не погодилось із цим рішенням відповідача і оскаржило його у судовому порядку.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року, у задоволені вищевказаного адміністративного позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, обґрунтовано тим, що реальність операцій між позивачем та його контрагентами ПП "Будівельно-торгова фірма "Еліпс" та ПП "Ашенві" у період з 01 березня 2008 року по 30 червня 2009 року не підтверджується належними та допустимими доказами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, адже директор позивача - ОСОБА_1 при розгляді судом питання про звільнення його від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною першою статті 212 КК України, у судовому засіданні визнав, що протягом 2008-2009 року дійсно між Підприємством та ПП "БТФ "Еліпс", ПП "Ашенві" були укладені договори на поставку товарів, виконання робіт та надання послуг, але фактично будь-які товари, роботи чи послуги від вказаних підприємств не надавались та не виконувались, роботи проводились самостійно працівниками Підприємства, а в декларації з ПДВ за 2008-2009 роки відомості щодо цих операцій були внесені з метою зменшення податкових зобов`язань. При цьому, як зазначив суд, у ході розгляду справи вживалися заходи щодо витребування вилучених правоохоронними органами первинних документів, які складалися за результатами вчинення Підприємством операцій із контрагентами, з метою їх дослідження та надання правової оцінки.

З`ясувавши обставини у справі, які підтверджені дослідженими ним (судом) доказами, суд дійшов висновку про те, що податковий орган довів необґрунтованість отриманої платником податку податкової вигоди, оскільки спірні операції оформлювалися лише окремими первинними документами та податковими накладними без фактичного виконання контрагентами обумовлених господарських операцій, тому у позивача відсутні підстави для формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ за такими відносинами.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У доводах касаційної скарги посилається на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, прийняття рішень без повного, належного та всебічного дослідження всіх обставин справи. По суті зазначає, що висновок судів про порушення позивачем правил формування податкового кредиту ґрунтується лише на інформації, зазначеній в ухвалі Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 червня 2014 року у справі №336/1128/14-к (пр.1-кп/336/300/2014), й при розгляді справи суди безпідставно не витребували та не дослідили первинні документи, складені за взаємовідносинами із контрагентами, на які посилався позивач в підтвердження дотримання ним передбачених законодавством умов для формування податкового кредиту з ПДВ й, як наслідок, незаконності оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Інспекція у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечила, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними. На думку відповідача, рішення судів ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права й ухвалено у відповідності до процесуальних норм.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вказує на таке.

За правилами частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття даної постанови) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Конституційний правовий порядок у сфері оподаткування ґрунтується на положеннях частини першої статті 67, пункту 1 частини другої статті 92 Конституції України, згідно з якими кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори, що встановлюються виключно законами України, у порядку і розмірах, передбачених ними.

Правовідносин з приводу формування платником податку податкового кредиту у період до 01 січня 2011 року регулювалися Законом №168/97-ВР (168/97-ВР) .

Об`єктом оподаткування ПДВ відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону №168/97-ВР є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього Закону передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 7.5 статті 7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За змістом підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов`язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Разом з тим, підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону встановлено, що у разі якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв`язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За визначенням статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996-ХІV (996-14) ) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкової вигоди.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкового кредиту, а покупця - права на його формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що у період, який перевірявся, позивач мав взаємовідносини із ПП "БТФ "Еліпс", ПП "Ашенві" по договорах субпідряду.

Як на підставу неможливості надання до суду первинних і розрахункових документів, оформлених на виконання спірних господарських операцій, позивач посилався на обставини вилучення таких документів в ході проведення обшуку на підприємстві 30 жовтня 2013 року.

З метою належного та всебічного дослідження всіх обставин справи судом першої інстанції постановлялась ухвала про витребування відповідних матеріалів, на виконання якої Запорізькою місцевою прокуратурою №1 надійшли копії: податкової накладної №1703-5 від 17 березня 2008 року, виписаної ПП "БТФ "Еліпс" на суму ПДВ 49435,40 грн.; податкової накладної №1703-3 від 17 березня 2008 року, виписаної ПП "БТФ "Еліпс" на суму ПДВ 18426,60 грн.; податкової накладної №1703-4 від 17 березня 2008 року, виписаної ПП "БТФ "Еліпс" на суму ПДВ 33564,60 грн.; податкової накладної №11035 від 11 березня 2008 року, виписаної ПП "БТФ "Еліпс" на суму ПДВ 12479,20 грн.; податкової накладної №3037 від 03 березня 2008 року, виписаної ПП "БТФ "Еліпс" на суму ПДВ 19248,40 грн.; актів погашення зустрічних однорідних вимог; реєстрів виданих та отриманих податкових накладних.

Як стверджував позивач, реальність виконання операцій за вказаними договорами та використання їх наслідків у власній господарській діяльності підтверджується документами, складеними Підприємством за наслідками його відносин із замовниками робіт.

Однак надані позивачем та зібрані судами у ході розгляду справи докази не дали останнім можливості встановити руху активів на шляху до позивача у справі, участь контрагентів у такому ланцюгу, реальні зміни майнового стану Підприємства внаслідок таких відносин, його власному капіталі.

Суди також врахували ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 червня 2014 року у справі №336/1128/14-к (пр.1-кп/336/300/2014), яка набрала законної сили 19 червня 2014 року та якою ОСОБА_1 (директора Підприємства) звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною першою статті 212 КК України (умисне ухилення від сплати податків), з підстав, установлених статтею 49 КК України у зв`язку з закінченням строку притягнення до кримінальної відповідальності (з нереабілітуючих підстав). Судом у вказаному рішенні встановлено, що ОСОБА_1, займаючи посаду директора приватного підприємства "Виробничо-будівельне підприємство "Мегаполіс", будучи особою, відповідальною за дотримання порядку ведення та достовірність податкового обліку, з метою заниження сум належних до сплати податкових зобов`язань шляхом завищення податкового кредиту, усвідомлюючи, що фактично будь-які товари, роботи чи послуги від ПП "БТФ "Еліпс", ПП "Ашенві" не поставлялись та не надавались, з метою ухилення від сплати ПДВ умисно вніс до декларацій за березень-липень 2008 року, жовтень 2008 року, грудень 2008 року, січень 2009 року, березень-червень 2009 року відомості щодо зазначених операцій, що призвели до ненадходження до бюджету сум ПДВ у розмірі 759413 грн.

Допитаний в судовому засіданні підозрюваний вину у вчиненні скоєного злочину визнав, вказавши, що протягом 2008-2009 року між Підприємством ПП "БТФ "Еліпс", ПП "Ашенві" укладені договори на поставку товарів, виконання робіт та надання послуг, але фактично будь-які товари, роботи чи послуги від вказаних підприємств не надавались та не виконувались, роботи виконувались працівниками приватного підприємства "Виробничо-будівельне підприємство "Мегаполіс", однак в деклараціях з ПДВ за 2008-2009 роки відомості щодо цих операцій були внесені з метою зменшення податкових зобов`язань.

В аспекті спірних правовідносин слід зазначити, що диспозиція пункту 86.9 статті 89 ПК України в редакції, чинній на момент прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, зобов`язувала контролюючий орган прийняти податкове повідомлення-рішення протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили, у випадку, коли грошове зобов`язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, в якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори.

Судами ж встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем саме на виконання наведеної норми у зв`язку із отриманням ухвали про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами, що набрала законної сили, у якій встановлено ненадходження до бюджету сум ПДВ у розмірі 759413 грн. внаслідок документування операцій із згаданими суб`єктами господарювання, й така обставина у сукупності та взаємозв`язку була цілком об`єктивно розцінена судами як доказ безтоварності таких операцій, що виключає їх відображення у обліку Підприємства й підстави для формування позивачем податкового кредиту за такими відносинами.

Доводи ж касаційної скарги наведеного не спростовують і зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, що згідно положень статті 341 КАС України виходить за межі повноважень касаційного суду.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи відсутність підстав для висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень або ж порушення процесуальних норм, підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Виробничо-будівельне підприємство "Мегаполіс" залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року - без змін.