580/402/17 Про визнання протиправними дій щодо відмови в перерахунку пенсії на пільгових умовах та зобов`язання вчинити дії - 05.03.2020 Прийняття

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Білопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області на постанову Лебединського районного суду Сумської області від 08.06.2017 (головуючий суддя: Стеценко В.А.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2017 (головуючий суддя: Григоров А.М., судді: Подобайло З.Г., Тацій Л.В.) у справі №580/402/17 за позовом ОСОБА_1 до Білопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, третя особа: Комунальна установа Лебединська центральна районна лікарня ім. лікаря К.О. Зільберника Сумської області про визнання протиправними дій щодо відмови в перерахунку пенсії та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Білопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (правонаступник Лебединського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України Сумської області; далі - відповідач), третя особа: Комунальна установа Лебединська центральна районна лікарня ім. лікаря К.О. Зільберника Сумської області, в якому просив:

визнати протиправними дії відповідача щодо непроведення йому перерахунку пенсії;

зобов`язати відповідача включити до пільгового стажу ОСОБА_1 роботи за Списком №1 на посаді лікаря - рентгенолога Лебединської ЦРЛ ім. К.О.Зільберника Сумської області період з 01.11.1997 по 31.12.2000 (3 роки 2 місяці);

зобов`язати Лебединське об`єднане УПФУ Сумської області провести перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, зі зниженням пенсійного віку на 10 років (Список №1), з 01.02.2017.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що його загальний пільговий стаж складає 21 рік 2 місяці і 25 днів, однак відповідач не зарахував до цього стажу 3 роки 1 місяць 1 день з посиланням на те, що у цей період ОСОБА_1 працював по сумісництву на посаді лікаря УЗД на 0,25 ставки. Вважає незарахування вказаного періоду до пільгового стажу протиправним.

Постановою Лебединського районного суду Сумської області від 08.06.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2017, адміністративний позов задоволено.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у спірний період (з 01.11.1997 по 31.12.2000), під час роботи лікарем УЗД по сумісництву, позивач працював в Лебединській ЦРЛ на посаді лікаря - рентгенолога, яка дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1, з повним відпрацюванням робочого часу, який становив 6 годин при п`ятиденному робочому тижню, а за сумісництвом у вільний від основної роботи час. Таким чином до загального пільгового стажу підлягає зарахуванню період його роботи на посаді лікаря - рентгенолога з 01.11.1997 по 31.12.2000.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судами норм матеріального права просить суд касаційної інстанції скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Касаційна скарга обґрунтована тим, що підстави для зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 01.11.1997 по 31.12.2000 відсутні, оскільки посада лікаря кабінету УЗД, яку ОСОБА_1 займав по сумісництву, Списками №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове призначення пенсії, не передбачена.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.10.2017 відкрито касаційне провадження у справі.

15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , яким КАС України (2747-15) викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України (2747-15) в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

В порядку статті 31 КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 17.07.2019 визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03.03.2020 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.

На адресу касаційного суду від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому останній з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 14.08.2007 перебуває на обліку в Управлінні як одержувач пенсії за віком на пільгових умовах, призначеної відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII (1788-12) ).

Розмір пенсії при призначенні був розрахований з урахуванням загального страхового стажу 34 роки 1 місяць 7 днів, з них: стаж роботи зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах складає 18 років 0 місяців 25 днів.

До стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці по Списку №1 враховано наступні періоди: з 07.08.1986 по 31.10.1997 на посаді лікаря - рентгенолога Лебединської ЦРЛ; з 01.01.2001 по 31.10.2007 - на посаді лікаря - рентгенолога протитуберкульозного відділення променевої діагностики Лебединської ЦРЛ.

Також у період з 01.11.1997 по 31.12.2000 позивач працював в Лебединській ЦРЛ на посаді лікаря - рентгенолога та одночасно за сумісництвом лікарем УЗД на 0,25 ставки. Проте зазначений період не було зараховано до пільгового стажу при призначенні пенсії за віком, у зв`язку з чим ОСОБА_1 звернувся до відповідача із відповідною заявою.

Листом від 24.02.2017 №1/Б-1 відповідач повідомив позивача про неможливість зарахування до пільгового стажу період роботи з 01.11.1997 по 31.12.2000, оскільки в цей період ОСОБА_1 працював за сумісництвом на посаді, яка не дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом №1788-XII (1788-12) .

Пунктом "а" статті 13 Закону №1788-XII передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Кабінетом Міністрів України постановою від 18.11.2005 №383 затверджено Порядок застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок №383).

Пунктом 1 цього Порядку визначено, що він регулює застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (далі - Списки) при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпунктів "а", "б" статті 13 та статті 100 Закону №1788-XII.

Відповідно до положень пунктів 2, 3 Порядку №383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).

Зміст зазначених норм права свідчить, що до пільгового стажу зараховується весь період роботи особи повний робочий день на відповідних посадах або за професіями, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списками, чинними на період такої роботи.

Та обставина, що посада лікаря - рентгенолога, на якій працював позивача у період з 07.08.1986 по 31.10.2007 передбачена Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Уряду від 16.01.2003 №36, пенсійним органом не заперечується.

Згідно положень статті 62 Закону №1788-XII та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (637-93-п) (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Судами попередніх інстанцій з трудової книжки позивача встановлено, що останній 07.08.1986 був прийнятий на посаду рентгенолога Лебединської ЦРЛ, з 01.11.1997 йому дозволено сумісництво на 0,5 ставки лікарем кабінету УЗД, 13.04.1987 - переведений завідуючим рентгенологічного відділення із зайнятістю повного робочого дня, 22.01.1988 - переведений лікарем - рентгенологом, 01.01.2005 переведений лікарем рентгенологом протитуберкульозного кабінету відділення променевої діагностики, 01.01.2008 - переведений завідуючим відділення променевої діагностики, 02.04.2012 - переведений лікарем - рентгенологом протитуберкульозного кабінету відділення променевої діагностики та 17.01.2014 - переведений завідуючим відділення променевої діагностики лікарем - рентгенологом.

На підставі інформації, зазначеній у довідці Комунальної установи Лебединська центральна районна лікарня ім. лікаря К.О. Зільберника Сумської області від 09.03.2017 №1731, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що позивач працював в Лебединській центральній районній лікарні ім. лікаря К.О. Зільберника повний робочий день на посаді: лікаря рентгенолога з 07.08.1986 (наказ №100 від 07.08.1986) по 12.04.1987 (наказ №55 від 13.04.1987); завідувача рентгенологічного відділення з повним відпрацюванням робочого часу з променевим навантаженням в рентгенологічному кабінеті з 13.04.1987 (наказ №55 від 13.04.1987) по 21.01.1988 (наказ №14 від 22.01.1988); лікаря-рентгенолога з 22.01.1988 (наказ №14 від 22.01.1988) по 31.12.2004 (наказ №108к від 08.12.2004); лікаря-рентгенолога протитуберкульозного кабінету відділення променевої діагностики з 01.01.2005 (наказ №108к від 08.12.2004) по 31.12.2007 (наказ № 1к від 02.01.2008); завідуючого відділення променевої діагностики з 01.01.2008 (наказ №1к від 02.01.2008) по 01.04.2012 (наказ №33к від 29.03.2012); лікаря-рентгенолога протитуберкульозного кабінету відділення променевої діагностики з 02.04.2012 (наказ №33к від 29.03.2012) по 16.01.2014 (наказ №2к від 03.01.2014); завідувача відділення променевої діагностики, лікаря-рентгенолога з 17.01.2014 (наказ №2к від 03.01.2014) по теперішній час.

Згідно з інформацією зазначеною у довідці про доходи, позивач працював в КУ Лебединській ЦРЛ ім. К.О. Зільберніка за основним місцем роботи на посаді лікаря - рентгенолога та протягом 2004 - 2007 років отримував щомісячний дохід.

Суди попередніх інстанцій також встановили, що робочий день позивача за основним місцем роботи становив 6 годин при п`ятиденному робочому тижні, що давало можливість працювати за сумісництвом лікарем УЗД на 0,25 ставки у вільний від основної роботи час.

З особових рахунків (а.с. 61-69), у повній мірі досліджених судами першої та апеляційної інстанцій вбачається, що протягом 01.11.1997 по 31.12.2000 (спірний період) позивач отримував заробітну плату за виконання професійних обов`язків лікаря - рентгенолога за повний робочий день.

Таким чином, за наведеного правого регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що позивач, працюючи протягом листопада 1997 року по грудень 2000 року повний робочий день на посаді, яка дає право на призначення пільгової пенсії за Списком №1, набув право на зарахування цього період роботи до пільгового стажу.

Та обставина, що у цей період позивач у вільний від основної роботи час працював за сумісництвом лікарем УЗД на 0,25 ставки не спростовує права останнього на включення до пільгового стажу періоду роботи на посаді лікаря - рентгенолога зі шкідливими умовами праці протягом повного робочого дня.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами першої та апеляційної інстанцій. Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в запереченнях на позов та апеляційній скарзі з урахуванням яких судами вже надана оцінка встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить.

За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.