813/6095/15 Про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення в частині збільшення зобов`язань з податку на доходи з фізичних осіб - 05.03.2020 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Миколаївцемент" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року (суддя Гавдик З.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року (головуючий суддя Довгополов О.М., судді: Гудим Л.Я., Шинкар Т.І.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Миколаївцемент" до Миколаївської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2015 року Публічне акціонерне товариство "Миколаївцемент" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом (з врахуванням уточнень) до Миколаївської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - Інспекція, відповідач) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 28 липня 2015 року №0003091720 в частині збільшення зобов`язань з податку на доходи з фізичних осіб за основним платежем в сумі 346 255, 15 грн. та штрафними санкціями в сумі 250 978,58 грн.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство вказувало на безпідставне донарахування йому контролюючим органом податку на доходи з фізичних осіб з додаткових благ працівників у вигляді здешевленого харчування, оскільки для нарахування такого податку необхідна персоніфікація отриманого додаткового блага, проте Товариством не здійснювалось обліку споживачів здешевленого харчування, яке, до того ж, надавалось фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 .

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи такі рішення, суди прийшли до висновку про законність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення, оскільки, забезпечуючи на виконання умов колективного договору своїх працівників харчуванням, Товариство, діючи як їх податковий агент, повинно було нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь таких платників податку, враховуючи, що відповідно до підпункту "б" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків включається, крім іншого, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді вартості безоплатно отриманого харчування; при цьому Товариство мало можливість опрацювати інформацію про те, які саме працівники отримали додаткове благо у вигляді харчування.

Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, Товариство звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення ними норм матеріального та процесуального права, просило рішення судів скасувати з підстав, що вже наводились в позовній заяві, і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідач своїм правом на подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ).

Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до наступного висновку.

Судами встановлено, що в період з 05 березня 2015 року по 25 червня 2015 року посадовими особами СДПІ з ОВП у м.Львові МГУ Міндоходів проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт №198/28-06-42-01/00293025 від 03 липня 2015 року.

Перевіркою встановлено порушення Товариством підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14; статті 163; підпункту 164.2.11, підпунктів "г", "е" підпункту 164.2.17 пункту 164.2, пункту 164.5 статті 164; пункту 167.1 статті 167; підпункту 168.1.1, підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168; підпунктів 170.10.1, 170.10.3 пунктe 170.10, підпунктів 170.9.1, 170.9.2 пункту 170.9 статті 170; пункту 171.1, підпункту "а" пункту 171.2 статті 171; підпунктів "а", "б" пункту 176.2 статті 176 глави 4 ПК України (2755-17) у зв`язку із ненарахуванням, неутриманням та неперерахуванням податку на доходи фізичних осіб в сумі 352 846,32 грн. (в тому числі 100 490,93 грн. - 4 кв. 2012 року, 251 830,89 грн. - 1-4 кв. 2013 року та 524,50 грн. у 2014 році) з додаткових благ працівників у вигляді здешевленого харчування.

На підставі акту перевірки Інспекцією прийнято податкове повідомлення рішення від 28 липня 2015 року №0003091720 про збільшення Товариству суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачено податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді з/п 11010100, на 609 278,28 грн. (за основним платежем - 352 846,32 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 255 431,96 грн.).

Підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

В абзаці "є" підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України зазначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору.

Податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу (підпункт 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств; суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов`язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом.

За змістом пункту 162.1 статті 162 ПК України платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (підпункт 168.1.1 пункт 168.1 статті 168 ПК України).

В свою чергу підпункт 167.1 статті 167 зазначеного Кодексу встановлює, що ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Згідно з підпунктом 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Отже для нарахування вказаного виду податку податковим агентом додаткове благо повинно бути персоніфікованим та пов`язаним із конкретною фізичною особою - платником податків, створювати певні вигоди для такої особи, надаватися податковим агентом та виражатись у формі коштів, матеріальних або нематеріальних цінностей, послуг чи інших видів доходу.

В той же час контролюючий орган під час визначення додаткового блага повинен обов`язково вказувати фізичну особу - платника податків, у якої це благо виникає, та період, у який воно виникло.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов колективного договору 14 вересня 2011 року між позивачем (замовником) та ФОП ОСОБА_1 (виконавцем) укладено договір про надання послуг №106500 щодо забезпечення харчування персоналу Товариства на території його заводу за адресою: АДРЕСА_1 .

У відповідності до пунктів 3.1, 3.2 договору розрахунки за надання послуг відповідно до цього договору здійснюються шляхом оплати замовником фактичної кількості наданих послуг по харчуванню працівників за місяць. Вартість послуг складається з розрахунку 16,80 грн. з ПДВ за один комплексний обід.

Виконавець щодня реєструє кількість обідів, виданих персоналу замовника (по індивідуальних магнітних картках), і щомісячно, не пізніше першого числа наступного місяця, подає замовнику звіт про кількість наданих протягом місяця обідів по встановленій формі. Крім того, сторони здійснюють щотижневі звірки даних про споживання їжі, наявних у замовника та виконавця (пункт 3.5 договору).

26 вересня 2013 року між позивачем (замовником) та ФОП ОСОБА_1 (підрядником) укладено додаткову угоду №1 до договору про надання послуг №106500, пунктами 1 та 2 якої передбачено з 01 вересня 2013 року обов`язок підрядника здійснювати харчування персоналу замовника на території заводу замовника від імені замовника та обов`язок підрядника з 01 вересня 2013 року надавати замовнику щомісячні звіти щодо вартості харчування (комплексних обідів), спожитого працівниками замовника з розбивкою за кожним працівником.

Відповідно до підпункту 3.1.1 розділу ІІІ Правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників, інженерно-технічних працівників і службовців ВАТ "Миколаївцемент", затвердженого головою правління ВАТ "Миколаївцемент" 21 травня 2008 року, вхід на роботу і вихід з роботи повинен фіксуватись через систему "Золоті ворота ".

За наведеного, зважаючи на подання ФОП ОСОБА_1 позивачу звітів про споживання їжі, а також ту обставину, що гарячі обіди працівниками Товариства отримувались з використанням індивідуальних магнітних карток, які, в свою чергу, мали табельний номер працівника, суди прийшли до висновку, що Товариство мало можливість опрацювати інформацію про те, які саме працівники отримали додаткове благо у вигляді гарячого харчування, а відтак воно як податковий агент зобов`язане було враховувати вартість такого додаткового блага під час нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету податук з доходу фізичних осіб.

Проте, при цьому суди, зазначаючи про наявність у позивача як такої можливості ідентифікації отримувачів додаткового блага, разом з тим мотивів, за яких вони прийшли до такого висновку (з посиланням на конкретні докази) не навели, як і належним чином не дослідили та не перевірили висновки акту перевірки №198/28-06-42-01/00293025 від 03 липня 2015 року на предмет визначення відповідачем конкретних фізичних осіб, у яких виникло додаткове благо, податкового періоду, у який воно виникло, та порядку здійснення контролюючим органом донарахування податку на доходи фізичних осіб (шляхом визначення податку з доходу, отриманого конкретною фізичною особою, чи із загальної сплаченої Товариством суми, на яку надано обіди).

Отже, підсумовуючи наведене, слід констатувати, що суди, не надавши правової оцінки спірним правовідносинам з урахуванням всіх обставин справи, дійшли передчасних висновків по суті позовних вимог.

Як встановлено статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За наведеного, судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, якому під час її нового розгляду необхідно врахувати викладене, повно та об`єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку й правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права, ухваливши законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Миколаївцемент" задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.