Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Гусака М.Б., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В.,

Самсіна І.Л., Терлецький О.О., Тітова Ю.Г., -

розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою ОСОБА_1справу за його позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області (далі - УПФ) про перерахунок пенсії,

У листопаді 2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до УПФ про перерахунок раніше призначеної державної пенсії, виплату якої встановлено статтею 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-ХІІ (796-12) ).

Позивач зазначав, що він як інвалід ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, отримує державну пенсію, передбачену зазначеною вище статтею. Посилаючись на те, що розмір призначеної та виплачуваної йому пенсії не відповідає розмірам, визначеним Законом № 796-ХІІ (796-12) , і на відмову УПФ привести його у відповідність із вимогами Закону. ОСОБА_1. просив суд визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати його усунути це порушення, провівши вказані перерахунки.

Краматорський міський суд Донецької області в задоволенні позову відмовив постановою від 8 лютого 2007 року, яку Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 22 травня 2007 року скасував, задовольнивши позов.

Ухвалою від 14 лютого 2008 року Вищий адміністративний суд України скасував постанову апеляційного суду і залишив у силі постанову суду першої інстанції.

У скарзі до Верховного Суду України ОСОБА_1. порушив питання про скасування ухвали Вищого адміністративного суду України та постанови Краматорського міського суду Донецької області і залишення без змін рішення суду апеляційної інстанцій з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України. На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції статті 54 Закону № 796-ХІІ скаржник послався на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 2 липня 2008 року у справі за аналогічним позовом, який було задоволено.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виявила неоднакове застосування судом касаційної інстанції зазначеної норми права і визнала, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 49 Закону № 796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до частини 4 статті 54 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв'язку з утратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІІІ групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 6 мінімальних пенсій за віком.

Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі

статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV (1058-15) ) встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Як установлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1. є інвалідом ІІІ групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до категорії 1 осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, одержує пенсію по інвалідності на підставі статті 54 Закону № 796-ХІІ.

Розрахунок пенсій позивачу УПФ провело виходячи з розміру 19 грн 91 коп., установленого чинною на той час постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) (далі - постанова № 1).

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, про те, що при розрахунку державної пенсії, передбаченої статтею 54 Закону № 796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначають мінімальний розмір пенсії за віком.

Вищий адміністративний суд України, скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, вважав, що обчислювати пенсію слід виходячи з розміру 19 грн 91 коп., встановленого постановою № 1. При цьому Вищий адміністративний суд України послався на статтю 54 Закону № 796-ХІІ, згідно з якою порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з утратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України. Касаційний суд також зазначив, що застосування щодо спірних правовідносин статті 28 Закону № 1058-ІV суперечить вимогам її частини 3, згідно з якою мінімальний розмір пенсії за віком, установлений абзацом 1 частини 1 тієї самої статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із цим Законом.

Наведені висновки касаційного суду не можна визнати обґрунтованими, а його постанову - законною з огляду на нижченаведене.

Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено чинною постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523 (523-97-п) , положення якої стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають змісту статті 54 Закону № 796-ХІІ. А в пункті 2 постанови від 3 січня 2002 року № 1 Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, усупереч положенням зазначеної статті Закону, причому ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.

При вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанцій, виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами, обґрунтовано визнали, що при розрахунку державної пенсії, передбаченої статтею 54 Закону № 796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Положення частини 3 статті 28 Закону № 1058-IV, на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною 1 цієї статті.

Таким чином, Вищий адміністративний суд України помилково скасував правильне рішення суду апеляційної інстанції.

На підставі наведеного та керуючись статтями 241- 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

Скаргу ОСОБА_1задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 14 лютого 2008 року скасувати, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від

22 травня 2007 року залишити в силі.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.