904/3039/18 Про внесення змін до договору про експлуатацію залізничної під`їздної колії - 28.08.2019 Прийняття

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат"

про внесення змін до договору про експлуатацію залізничної під`їздної колії,

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

1.1. У липні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі - ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" (надалі - ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат"), в якому просило пункт 16 договору №ПР/М-17-1/22-754/НЮдч/17-1003-02 від 15.12.2017 про експлуатацію залізничної під`їзної колії ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат", яка примикає до станцій Кам`янське, Правда регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця", з урахуванням доповнень позивача, які були внесені у протоколі розбіжностей від 25.05.2018 до додаткової угоди до договору від 14.05.2018, викласти в такій редакції:

"Власник колії несе відповідальність за схоронність вагонного парку на підставі статті 124 Статуту залізниць України, розділу IV "Порядок розрахунку розмірів збитків за пошкодження вантажних вагонів" Правил користування вагонами і контейнерами.

Вагони з під`їзної колії повертаються очищеними від вантажу, із знятими реквізитами кріплення після розвантаження, промитими у випадках, передбачених Правилами перевезення вантажів навалом і насипом, згідно зі статтею 35 Статуту залізниць України.

Відповідно до положень пункту 1 розділу 8 "Правил видачі вантажів" Залізниця надає Власнику колії інформацію про вантажі, що прибули на його адресу з використанням телефонного зв`язку, а саме:

- про прибуття вантажів на станцію призначення Кам`янське змінний старший прийомоздавальник станції повідомляє уповноваженого представника ПАТ "Дніпровський меткомбінат" по телефону 2-35;

- про прибуття на станцію Правда змінний касир товарний або агент комерційний повідомляє уповноваженого представника ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" по телефону 47-81.

Залізниця повідомляє Власника колії в день прибуття вантажу, але не пізніше 12-ї години наступного дня, із зазначенням найменування та кількості вантажу, а також роду й кількості вагонів, з послідуючою реєстрацією форми ГУ-2."

1.2. Позивач стверджує, що повідомлення одержувача про прибуття вантажу на станцію телефоном (факсом) або шляхом направлення повідомлення на електронну пошту є прямим обов`язком залізниці, а тому редакція доповнень до пункту 16 договору відповідає вимогам положення пункту 1 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (z0861-00) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/508 (z0862-00) (надалі - Правила).

1.3. Позовна заява обґрунтована такими обставинами:

1.3.1. 15.12.2017 сторони уклали договір №ПР/М-17-1/22-754/НЮдч/17-1003-02 (далі - договір).

1.3.2. У пункті 16 цього договору погодили, що власник колії несе відповідальність за схоронність вагонного парку на підставі статті 124 Статуту залізниць України, розділу ІV "Порядок розрахунку розмірів збитків за пошкодження вантажних вагонів" Правил користування вагонами і контейнерами. Вагони з під`їзної колії повертаються очищеними від вантажу, із знятими реквізитами кріплення після розвантаження, промитими у випадках, передбачених Правилами перевезення вантажів навалом і насипом, згідно зі статтею 35 Статуту залізниць України.

1.3.3. 17.05.2018 відповідач надіслав позивачу додаткову угоду до договору, згідно якої просив доповнити пункт 16 договору текстом наступного змісту: "По прибуттю вантажів на станцію примикання Кам`янське або Правда, які адресовані власнику колії, залізниця вивішує в товарній конторі станції оголошення із зазначенням найменування та кількості вантажу, а також роду й кількості вагонів (контейнерів). Оголошення про прибуття вантажів в товарній конторі є затвердженим сторонами повідомленням про прибуття вантажу і є послугою безкоштовною відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги (Тарифне керівництво 1)".

1.3.3. 25.05.2018 позивач листом повідомив відповідача, що підписав додаткову угоду разом з протоколом розбіжностей, відповідно до якого виклав зазначений пункт в своїй редакції.

1.3.4. 15.06.2018 сторони погодили провести спільне засідання з приводу врегулювання розбіжностей та необхідністю внесення змін до договору щодо порядку повідомлення про прибуття вантажу. Проте домовленостей з цього приводу сторонами досягнуто не було, в зв`язку з чим спір було передано на вирішення суду.

1.4. Відповідач проти задоволення позову заперечує, стверджуючи, що про прибуття вантажу на станцію призначення залізниця зобов`язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу або до 12-ї години наступного дня. Порядок і способи повідомлення встановлюються начальником станції спільно з одержувачем, одержувач може визначити спосіб повідомлення. Відповідач зазначає, що він не потребує надання йому інформації телефоном, поштовим зв`язком, телеграфом, факсом тощо, оскільки про прибуття вантажів на станцію примикання дізнається щойно отримує електронний перевізний документ.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2018 в задоволенні позову відмовлено повністю.

2.2. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що позивач не довів, що саме на вказані ним номери телефонів він повинен надавати інформацію про прибуття вантажів та не навів чіткий перелік осіб відповідальних за прийняття таких повідомлень.

2.3. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.03.2019 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2018 скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено повністю. Пункт 16 договору викладено в редакції позивача.

2.4. Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції вказав, що редакція доповнень до пункту 16 договору, запропонована позивачем, відповідає положенням пункту 1 Правил видачі вантажів. Суд вказав, що необхідність внесення змін до договору обумовлена обов`язком залізниці повідомити одержувача про вантажі, що прибули на його адресу телефоном або шляхом направлення листа на електронну пошту. Повідомлення про прибуття вантажу шляхом вивішування оголошень у товарній конторі може здійснюватись лише в окремих випадках.

2.5. Окрім того, суд зауважив, що позивач надав всю необхідну інформацію щодо номерів телефонів та відповідальних осіб, яких необхідно повідомляти про прибуття вантажу на станцію.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу та виклад позиції інших учасників справи.

3.1. У касаційній скарзі ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.03.2019 та залишити рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2018 без змін.

3.2. Касаційну скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваного судового рішення з порушенням норм матеріального права, зокрема, статей 3, 627 Цивільного кодексу України, статті 174 Господарського кодексу України, пункту 1 Правил перевезення вантажів та статей 22, 42 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 №457 (457-98-п) .

3.3. Скаржник зазначає, що надання інформації про вантажі, що прибули на адресу вантажоодержувача є додатковою послугою та має затверджуватися у відповідних угодах на підставі вільного волевиявлення обох сторін, а не у примусовому порядку. Водночас, повідомлення про прибуття вантажу на адресу одержувача (це обов`язок залізниці) та надання інформації про вантажі, що прибули на його адресу (додаткова послуга), не є тотожними поняттями.

3.4. ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" подало відзив на касаціну скаргу, в якому просить залишити в силі постанову апеляційної інстанції, як таку, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначив, що повідомлення відповідача про прибуття вантажів лише шляхом вивішування відповідного оголошення у товарній конторі позбавить залізницю можливості у подальшому довести факт повідомлення вантажоодержувача щодо прибуття вагонів, що, у свою чергу, позбавить залізницю можливості нараховувати одержувачу вантажу плату за користування вагонами і за зберігання вантажу.

Позивач стверджував, що повідомлення про прибуття вантажу є обов`язковою послугою для всіх учасників перевезень і від цієї послуги залежить покладання відповідальності за користування вагонами та за зберігання вантажів і як наслідок, нарахування відповідних платежів.

Позивач вказує, що він повинен повідомити відповідача про вантажі, що прибули на його адресу саме телефоном (факсом) або шляхом направлення повідомлення на адресу електронної пошти, а повідомлення шляхом вивішування оголошень у товарній конторі здійснюються виключно в окремих випадках.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство.

4.1. Суди встановили, що договір від 15.12.2017 укладено на підстав типового договору про експлуатацію залізничної під`їзної колії (Додаток 1 до пункту 2.1 Правил обслуговування залізничних під`їзних колій), затвердженого наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 N 644.

4.2. Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 Господарського кодексу Україги відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин.

4.3. Відповідно до абзц. 4 частини 4 статті 188 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

4.4. Отже, сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

4.5. У пункті 16 договору, в чинній редакції, передбачено, що: "Власник колії несе відповідальність за схоронність вагонного парку на підставі статті 124 Статуту залізниць України, розділу IV "Порядок розрахунку розмірів збитків за пошкодження вантажних вагонів" Правил користування вагонами і контейнерами. Вагони з під`їзної колії повертаються очищеними від вантажу, із знятими реквізитами кріплення після розвантаження, промитими у випадках, передбачених Правилами перевезення вантажів навалом і насипом, згідно зі статтею 35 Статуту залізниць України".

4.6. Позивач пропонує змінити цей пункт договору, додавши до нього абзаци наступного змісту: "Відповідно до положень пункту 1 розділу 8 "Правил видачі вантажів" Залізниця надає Власнику колії інформацію про вантажі, що прибули на його адресу з використанням телефонного зв`язку, а саме: про прибуття вантажів на станцію призначення Кам`янське змінний старший прийомоздавальник станції повідомляє уповноваженого представника ПАТ "Дніпровський меткомбінат" по телефону 2-35; про прибуття на станцію Правда змінний касир товарний або агент комерційний повідомляє уповноваженого представника ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" по телефону 47-81".

4.7. Отже, спір у справі, що розглядається, виник щодо внесення змін до пункту 16 договору, які не передбачені у типовому договорі, тому можуть бути конкретизовані сторонами лише за взаємною згодою або за рішенням суду у випадках, передбачених чинним законодавством.

4.8. Згідно з частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

4.9. За загальним правилом внесення змін до договору допускається лише за згодою сторін (частина 1 статті 651 Цивільного кодексу України).

4.10. Частинами другою та третьою статті 188 Господарського кодексу України встановлений порядок проведення сторонами договору переговорів щодо добровільної зміни чи розірвання договору. Частиною четвертою цієї статті визначено, заінтересована сторона може звернутися до суду, якщо виник спір.

4.11. Натомість, правові підстави передання на вирішення суду спору про внесення змін до договору визначені у частині 2 статті 651 та частині 4 статті 652 Цивільному кодексі України. Наявність виключних випадків, передбачених у законі, коли за рішенням суду допускається внесення змін до договору, якщо сторони не дійшли відповідної згоди, узгоджується із пунктом 3 частини 1 статті 3 цього Кодексу, яка передбачає, що свобода договору є однією із загальних засад цивільного судочинства, а також відповідає приписам статті 6 Господарського кодексу України, яка визначає, що одним із загальних принципів господарювання є заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

4.12. Так, згідно з частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Згідно з частиною 4 статі 652 цього Кодексу зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

4.13. Отже, зміна договору за рішенням суду допускається: 1) у разі істотного порушення умов договору (частина 2 статті 651 ЦК України); 2) у зв`язку з істотною зміною обставин (частина 4 статті 652 ЦК України); 3) в інших випадках встановлених законом (частина 2 статті 651 ЦК України); 4) у випадках встановлених договором (частина 2 статті 651 ЦК України).

4.14. У пункті 19 договору сторони узгодили, що розірвання договору або зміна умов можуть мати місце за згодою сторін, які уклали договір, а в разі недосягнення згоди - за рішенням господарського суду. У разі видання нормативних актів, які змінюють Правила обслуговування під`їзних колій, розмір плат, зборів та порядок сплати та інше, сторони зобов`язані привести договір у відповідність до таких нормативних актів шляхом внесення необхідних доповнень і змін до тексту договору.

4.15. Суди попередніх інстанцій, розглядаючи спір про внесення змін до пункту 16 договору від 15.12.2017 відповідно до пропозиції позивача, яка ґрунтується на пункті 1 Правил видачі вантажів, у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 14.10.2014 N 513 (z1395-14) , не дослідили відповідні умови договору та чітко не встановили, чи наявні обставини у справі, з якими закон або договір пов`язують можливість внесення змін за рішенням суду, за відсутності згоди обох сторін на такі зміни. Разом з тим для правильного вирішення справи необхідно встановити ці обставини, оскільки їх відсутність унеможливлює, внесення змін за рішення судом.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

5.1. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

5.2. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 3) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (частина 6 статті 310 Господарського процесуального кодексу України).

5.3. Відповідно до частин першої, другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.4. Суди першої та апеляційної інстанцій не застосували норми матеріального права (статті 651, 652 Цивільного кодексу України), що регулюють спірні правовідносини, внаслідок чого не встановили тих фактичних обставин справи, від яких залежить її правильне вирішення, не надали їм належної правової оцінки та не дослідили зібрані у справі докази (зокрема, договір від 15.12.2017), тому дійшли передчасних висновків при вирішення спору по суті. Встановлення наведених вище обставин не віднесено до повноважень Верховного Суду відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України, що позбавляє його можливості ухвалити нове рішення у справі, тому ухвалені у справі судові рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

5.5. Відповідно до частини 5 статті 310, частини 1 статті 316 Господарського процесуального кодексу України висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи. Вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

5.6. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене у постанові, та встановити, чи наявні обставини, за яких допускається внесення змін до договору про експлуатацію залізничної під`їзної колії за рішенням суду. Залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

6. Щодо судових витрат.

6.1. Відповідно до підпунктів "б", "в" пункту 4 частини першої статті 315 Господарського процесуального кодексу України в резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції повинні бути зазначені: новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

6.2. Відповідно до частин 4 та 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

6.3. Отже, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України питання про розподіл судових витрат суд розглядає лише, якщо вирішено спір по суті і ухвалено остаточне рішення у справі. У зв`язку із скасуванням судових рішень і передачею справи на новий розгляд, розподіл судових витрат у справі, в тому числі понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.