910/28957/15 Про закриття апеляційного провадження - 18.09.2018 Прийняття

1. 31.07.2018 ОСОБА_6 звернувся безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою від 31.07.2018 на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2018 у справі №910/28957/15 в порядку статей 286, 287, 289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/28957/15 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Жуков С.В., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2018.

3. Ухвалою Верховного Суду від 30.08.2018 відкрито касаційне провадження у справі №910/28957/15 Господарського суду міста Києва за касаційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2018 та призначено її до розгляду.

4. 17.09.2018, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв'язку з відпусткою судді Жукова С.В., склад колегії суддів змінено на: Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я. та внаслідок чого ухвалою від 17.09.2018 зазначеною колегією суддів справу №910/28957/15 прийнято до провадження

5. Позивач - Державне підприємство Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" надало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_6.

6. На розгляд суду касаційної інстанції винесено проблему застосування норм процесуального права - статті 254, пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, чинній з 15.12.2017,

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог та рішення місцевого суду

7. До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Державне підприємство Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гільдія Права" (далі - відповідач) про розірвання договору № 1-Л відповідального зберігання від 15.12.2014 та повернення державного майна, переданого за актом приймання-передачі до договору № 1-Л відповідального зберігання від 15.12.2014.

8. Підставою для звернення з даним позовом стало невиконання відповідачем умов договору відповідального зберігання №1-Л від 15.12.2014 в частині повернення майна на вимогу позивача, тому з посиланням на частину 2 статті 651, частину 1 статті 953, частину 2 статті 977 ЦК України, статтю 188 ГК України, позивач просив розірвати договір та зобов'язати відповідача повернути майно, що йому належить на праві власності.

9. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2016 визнано недійсним договір №1-Л відповідального зберігання від 15.12.2014, що укладений між Державним підприємством Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" в особі ліквідатора ОСОБА_6, який діяв на підставі постанови Господарського суду Київської області у справі №Б13/115-12 від 22.10.2014, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гільдія Права" в особі директора Гунька Анатолія Григоровича, що діяв згідно Статуту, та зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Гільдія Права" повернути Державному підприємству Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" транспортні засоби, а саме: трактор Беларусь-892, 2010 року, інвентарний номер 1052998, трактор Беларусь-892, 2010 року, інвентарний номер 1052999, трактор Т-150 гусеничний, 1992 року випуску, інвентарний номер 979, трактор Т-150 К, 1998 року випуску, інвентарний номер 75, стягнуто з ТОВ "Гільдія Права" на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" судовий збір в розмірі 1218,00 грн.

10. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2016 у справі № 910/28957/15 залишено без змін.

Провадження в суді апеляційної інстанції та обґрунтування його рішення

11. 17.05.2018 від фізичної особи ОСОБА_6 надійшла апеляційна скарга на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2016 у справі № 910/28957/15 в порядку статті 272 Господарського процесуального кодексу України, в якій він просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та клопотав про поновлення строку на апеляційне оскарження, у зв'язку з тим, що апелянт не був стороною справи, не брав участі у її розгляді, не надавав свої пояснення, вважав, що судом було ухвалено рішення про його права, обов'язки та інтереси, а пропуск строку на звернення до суду з апеляційною скаргою зумовлений обставинами, що не залежали від волевиявлення заявника.

12. Обґрунтовуючи свої вимоги в апеляційній скарзі скаржник зазначав, що рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2016 було визнано недійсним Договір відповідального зберігання №1-Л від 15.12.2014, ОСОБА_6 був стороною даного правочину, оскільки виступив підписантом від ДП МОУ "Білоцерківський військовий торг", як керівник боржника - ліквідатор, призначений судом у справі про банкрутство. Таким чином, заявник вважав, що внаслідок розгляду справи по суті та винесення рішення місцевим господарським судом було вирішено питання про його права та обов'язки, зокрема, в частині встановлення обставин справи. Тому ОСОБА_6 просив прийняти його апеляційну скаргу, як зацікавленої особи.

13. Ухвалою 11.07.2018 Київський апеляційний господарський суд закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2016 у справі № 910/28957/15.

14. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що питання про особисті права та інтереси ОСОБА_6 місцевим судом не вирішувалися. З огляду на те, що на час постановлення оспорюваного рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2016 у справі №910/28957/15, скаржник вже був звільнений від виконання повноважень керівника Державного Підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військторг" його участь у справі не є обґрунтованою.

Так, апеляційним судом встановлено, що повноваження ОСОБА_6, як розпорядника майна боржника - ДП МОУ "Білоцерківський військторг", за клопотанням голови комітету кредиторів Міністерства оборони України, були припинені шляхом його відсторонення та призначення нового керівника, згідно ухвали Господарського суду Київської області від 18.05.2015 у справі №Б13/115-12, яка в цій частині набрала законної сили відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 19.01.2016. Отже, на час постановлення оспорюваного рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2016 у справі № 910/28957/15, скаржник вже не мав повноважень щодо участі в справі як особа, яка уповноважена представляти боржника - ДП МОУ "Білоцерківський військторг" у суді.

16. З огляду на таке апеляційний суд дійшов висновку про недоведення скаржником порушення його прав, інтересів та (або) обов'язків, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України є підставою закриття апеляційного провадження.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника

17. Скаржник доводив, що апеляційний суд, закриваючи апеляційне провадження, помилково застосував статтю 264 ГПК України, не надавши належної оцінки обставинам того, що у мотивувальній частині рішення суду першої інстанції безпосередньо містяться висновки про права та обов'язки ОСОБА_6, як підписанта удаваного правочину, тим самим порушивши вимоги статей 4, 236, 254 ГПК України.

Доводи інших учасників справи

18. Позивач - Державне підприємство Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" у відзиві заперечив доводи касаційної скарги про порушення особистих прав, інтересів та обов'язків ОСОБА_6, як представника позивача при укладенні оспорюваного правочину від імені юридичної особи, рішенням місцевого суду про визнання недійсним такого договору та погодився з обґрунтованістю закриття апеляційного провадження.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

19. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (995_004)

Стаття 6 - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

20. Конституція України (254к/96-ВР)

Стаття 129 встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 цієї статті).

21. Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, чинній з 15.12.2017

Частина 2 статті 4 - юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частина 1 статті 17 - учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частина 3 статті 56 - юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Частина 1 статті 254 - учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Пункт 3 частини 1 статті 264 - суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.

Частина 2 статті 264 - про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.

22. Цивільний кодекс України (435-15)

Частина 1 статті 92 - юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

23. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) в редакції Закону України №2343-XII (2343-12) , до внесення змін Законом України №4212-VI від 22.12.2011 (4212-17)

Пункт 6 частини 1 статті 25 - ліквідатор з дня свого призначення виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

24. З огляду на повноваження суду касаційної інстанції при перегляді судових рішень в касаційному порядку відповідно до статті 300 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про порушення апеляційним судом положень статей 4, 254 ГПК України, пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017.

А.2. Щодо застосування норм процесуального права апеляційним судом та мотиви відхилення доводів касаційної скарги

25. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією із основних засад судочинства, яка застосовується, поряд з іншими засадами судочинства, виходячи з верховенства права, відповідно до статті 129 Конституції України.

26. Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення. Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

27. Частиною 1 статті 254 ГПК України регламентовано, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Отже, при розгляді апеляційним господарським судом апеляційної скарги особи, яка не брала участі в розгляді справи в суді першої інстанції, але вважає що господарським судом вирішено питання про її права, інтереси та обов`язки, суд, відкривши апеляційне провадження (за відсутності інших підстав повернення скарги згідно з Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) ), повинен з`ясувати наявність правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, наявність у зазначеної особи власного порушеного законного права, інтересу щодо предмета спору чи її обов'язків.

28. Судове рішення, яке оскаржується такою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або в рішенні міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, але й їх процесуальні права, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

29. Апеляційним судом встановлено, що як вбачається з оскаржуваного рішення, ні його мотивувальна частина, ні його резолютивна частина не містять жодних висновків щодо прав, інтересів чи обов'язків фізичної особи ОСОБА_6, не містить висновків про зобов`язання його вчинити будь-які юридично значимі дії або утриматися від їх вчинення щодо жодної із сторін судового спору, які є юридичними особами; матеріали справи не містять інших документів, які б свідчили про порушення особистих прав скаржника; учасником спірних правовідносин ОСОБА_6 також не є, оскільки предметом розгляду у справі №910/28957/15 є розірвання договору №1-Л відповідального зберігання від 15.12.2014 та повернення майна відповідно до акту приймання-передачі укладеного між Державним підприємством Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гільдія Права". Ті обставини, що від імені позивача на момент укладення оспорюваного правочину діяв ОСОБА_6, як його ліквідатор, призначений у справі про банкрутство, жодним чином не впливають на порушення оскаржуваним судовим рішенням прав та інтересів ОСОБА_6, оскільки він був звільнений з посади керівника позивача до моменту прийняття рішення місцевого суду в даній справі.

Отже, намагання ОСОБА_6 повторно оскаржити рішення місцевого суду 27.01.2016, яке вже було переглянуто та залишено в силі апеляційним судом 25.06.2016, є необґрунтованою спробою добитися перегляду судового рішення, яке набрало законної сили та порушенням гарантованого статтею 8 Конституції України верховенства права, складовою частиною якого є принцип res judicata (юридичної визначеності), згідно якого рішення суду, яке набрало законної сили є остаточним та не може переглядатися.

30. Колегія суддів касаційного господарського суду у складі Верховного суду погоджується з висновками апеляційного суду про недоведення скаржником правових підстав для повторного оскарження рішення суду першої інстанції, яке набрало законної сили, оскільки скаржник не є учасником спору чи особою, яка хоч і не брала участі в справі, однак, суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, оскільки скаржник особисто не є стороною договірних відносин, а дійв певний проміжок часу як представник. Доводи скаржника про те, що він як представник позивача підписував спірний договір та володіє певною інформацією не обґрунтовують порушення будь-яких прав скаржника розглядом справи в суді про визнання недійсним договору укладеного двома юридичними особами, про що правильно зазначив апеляційний суд.

Інформація якою володіє скаржник як підписант (уповноважена особа) спірного договору може мати значення, як один із способів доказування, однак сторони не виявили бажання при розгляді спору по суті обґрунтовувати свої доводи про недійсність правочину такою інформацією, що не суперечить вимогам статей 13- 14 ГПК України та в цілому не порушує прав скаржника.

32. Суд, керуючись Рішенням ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", аналізуючи повноту дослідження судами обставин при розгляді даної справи зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов'язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Аналізуючи через призму зазначених висновків ЄСПЛ повноту дослідження судами обставин даної справи та обґрунтування судових рішень, Суд погоджується з виконанням судом апеляційної інстанції обов'язку щодо обґрунтування своїх висновків та не вбачає порушення норм матеріального та процесуального права, які могли б потягнути наслідки скасування ухвали апеляційного суду від 11.07.2018 у справі №910/28957/15.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

33. Доводи скаржника, зазначені в пункті 17 даної постанови, Суд вважає необґрунтованими, виходячи з юридичних висновків згідно з пунктами 25-32 її мотивувальної частини.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

34. З огляду на зазначене, Суд керуючись статтею 309 ГПК України, дійшов висновку про залишення касаційної скарги ОСОБА_6 без задоволення та залишення без змін ухвали Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2018 у справі №910/28957/15, як такої, що ухвалена з правильним застосуванням норм процесуального права.