820/2039/15 Про визнання протиправними дії районного Відділу Держземагенства України щодо внесення змін до облікової статистичної звітності по ф. 6-зем та 2-зем з виключення земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні аграрного коледжу на території сільської ради та включення їх до земель запасу, а також зобов`язання районного Відділу Держземагенства України відновити в обліковій статистичній звітності по ф 6-зем та 2-зем протиправно виключені земельні ділянки - 02.03.2020 Прийняття

за позовом Липковатівського аграрного коледжу до Головного управління Держгеокадастру у Харківський області, треті особи: ОСОБА_1, Міністерство освіти та науки України, Міністерство аграрної політики та продовольства України, Прокуратура Харківської області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційними скаргами Головного управління Держгеокадастру у Харківський області та ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду, прийняту 28 листопада 2017 року у складі колегії суддів: головуючого - Катунова В.В., суддів: Бершова Г.Є., Ральченка І.М.,

в с т а н о в и в :

Позивач, Липковатівський аграрний коледж, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій з урахуванням зміни позовних вимог просить визнати протиправними дії Відділу Держземагенства України у Нововодолазькому районі Харківської області щодо внесення змін до облікової статистичної звітності по ф. 6-зем та 2-зем з виключення земельних ділянок загальною площею 4890 га, які перебувають у постійному користуванні Липкуватівського аграрного коледжу на території Бірківської сільської ради Нововодолазького району Харківської області та включення їх до земель запасу, а також зобов`язати Відділ Держземагенства України у Нововодолазькому районі Харківської області відновити в облікової статистичної звітності по ф 6-зем та 2-зем протиправно виключені земельні ділянки площею 4890 га, які перебувають у постійному користуванні Липкуватівського аграрного коледжу на території Бірківської сільської ради Нововодолазького району Харківської області станом на 01 січня 2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Ликоватівський аграрний коледж заснований на державній формі власності, проводить освітню діяльність, пов`язану із здобуттям вищої освіти і має відповідний рівень кадрового та матеріального забезпечення. Діяльність Коледжу регламентується Статутом, прийнятим загальними трудовими зборами трудового колективу (протокол № 2 від 10 січня 2012 року, погодженим Міністерством освіти і науки, молоді і спорту України (міністерство освіти та науки України) та Міністерством аграрної політики та продовольства України, зареєстрованого 15 травня 2012 року за № 14671050025000231.

В постійному користуванні Липковатівського аграрного коледжу перебувала земельна ділянка загальною площею 4890 га, яка розташована на території Бірківської сільської ради Нововодолазького району Харківської області та використовувалась для збільшення науково-методологічного та сільськогосподарського досвіту навчального закладу щодо реалізації практики студентів по обробці земель сільськогосподарського призначення, збереження та покращення агрохімічних показників та бонітету ґрунтів земельних ділянок, що є запорукою належного рівня професійної підготовки майбутніх фахівців сільськогосподарської галузі України.

Проте, з листа Головного управління Держгеокадастру України в Харківській області від 02 березня 2015 року № 20-20-14-4948/0/9-15 Коледжу стало відомо, що за результатами проведеної прокуратурою Харківської області перевірки останньою було винесено вимогу від 24 січня 2014 року №21/2-130-13, з метою впорядкування державної статистичної звітності форм 6-зем та 2-зем на підставі відсутності записів про право постійного користування Липковатівського аграрного коледжу у Книгах записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та право постійне користування землею, Договорів оренди землі позивача виключено з державної статистичної звітності за формами 6-зем та 2-зем.

Вважає, що такими діями відповідача порушені його права, як постійного користувача земельними ділянками, а тому просить суд задовольнити позовні вимоги.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19 червня 2015 року № 820/2039/15 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року вирішено:

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 червня 2015 року по справі № 820/2039/15 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Липковатівського аграрного коледжу до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, треті особи ОСОБА_1, Міністерство освіти та науки України, Міністерство аграрної політики та продовольства України, Прокуратура Харківської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Відділу Держземагенства України у Нововодолазькому районі Харківської області щодо внесення змін до облікової статистичної звітності по формам 6-зем та 2-зем з виключення земельних ділянок загальною площею 4890 га, які перебували у постійному користуванні Липковатівського аграрного коледжу на території Бірківської сільської ради Нововодолазького району Харківської області з подальшим включенням їх до земель запасу.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області відновити в облікової статистичної звітності по ф 6-зем та 2-зем виключені земельні ділянки площею 4890 га, які перебували у постійному користуванні Липковатівського аграрного коледжу на території Бірківської сільської ради Нововодолазького району Харківської області станом на 01 січня 2014 року.

Як встановлено, Липковатівський аграрний коледж (далі по тексту - Коледж) - заснований на державній формі власності вищий навчальний заклад І рівня акредитації, що проводить освітню діяльність, пов`язану із здобуттям вищої освіти освітньо-кваліфікаційного рівня молодший спеціаліст за кількома спеціальностями і має відповідний рівень кадрового та матеріального забезпечення.

На виконання Постанови Ради Міністрів УРСР № 856 від 12 серпня 1964 року "Про організацію радгоспів-технікумів", Наказом № 228 від 19 серпня 1964 року був створений Липковатівський радгосп-технікум як державний навчальний заклад.

Відповідно Постанови від 07 січня 1972 року № 6 "Про перетворення у радгоспи окремих колгоспів Української РСР" Центрального Комітету КП України і Ради Міністрів Української РСР, з метою зміцнення матеріально-технічної бази сільськогосподарських середніх спеціальних учбових закладів, було укрупнено Липковатівський радгосп-технікум шляхом приєднання до нього колгоспу ім. Шевченка та колгоспу "Червоний Жовтень".

На виконання зазначеної постанови було ухвалене аналогічне за змістом Рішення № 50 від 19 січня 1972 року виконавчого комітету Харківської обласної Ради депутатів трудящих "Про приєднання колгоспів імені Шевченка і "Червоний Жовтень" Нововодолазького району до Липковатівського радгоспу-технікуму".

При цьому, перетворення колгоспів в радгоспи та приєднання їх до Липковатівського радгоспу-технікуму відбувалося в порядку передбаченому Постановою Ради Міністрів СРСР і ЦК КПРС від 03 травня 1957 року № 495 (постанова Ради Міністрів УРСР і ЦК Компартії України від 09 травня 1957 року № 450).

Апеляційний суд встановив, що факт перетворення та приєднання колгоспів саме відповідно зазначеного Порядку підтверджується: Протоколом-рішенням №1 від 19 січня 1972 року Нововодолазької районної Ради депутатів трудящих; Наказом № 29 від 08 лютого 1972 року Липковатівського радгоспу-технікуму; Протоколом-рішенням № 14 від 25 липня 1973 року Виконавчого комітету Нововодолажської районної ради депутатів трудящих Харківської області УССР; Проектом внутрішньогосподарського землевпорядкування, затвердженим виконкомом Нововодолажської районної Ради депутатів трудящих 25 липня 1973 року та винесеним в натуру 10 жовтня 1973 року.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що все майно, права та обов`язки, в тому числі і земельні ділянки які були закріплені на праві постійного землекористування за колгоспом "Червоний Жовтень" - згідно Державного акта на вічне користування землею № 540460 від 28 січня 1952 року, та колгоспом імені Чапаєва, який рішенням загальних зборів членів колгоспу ім. Чапаєва, у 1968 році був перейменований у колгосп імені Шевченка - Державного акта на вічне користування землею № 540456 від 24 січня 1952 року, перейшли в постійне користування Липковатівського радгоспу-технікуму, про що також містяться і відповідні записи в звітах про розподіл земель між користувачами по Нововодолазькому району Харківської області, тобто відбулося збільшення земель Липковатівського радгоспу-технікуму за рахунок земель приєднаних колгоспів ім. Шевченка та "Червоний Жовтень".

Відповідно до заведеної за формою, затвердженою Постановою Ради Міністрів СРСР від 10 червня 1977 року № 501, Земельнокадастрової книги Липковатівського радгоспу-технікуму від 12 березня 1986 року, зазначені вище Державні акти, визначені як підстава набуття права користування землею.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 228 від 05 квітня 1994 року "Про порядок створення, реорганізації і ліквідації навчально-виховних закладів" (228-94-п) та наказу Міністерства освіти України № 77 від 29 березня 1995 року "Про підсумки акредитації закладів освіти України", наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України № 125 від 15 травня 1995 року "Про зміну статусу радгоспів-технікумів", було змінено статус і назву Липковатівського радгоспу-технікуму Харківської області на Липковатівський аграрний коледж та надано право здійснювати підготовку фахівців з ліцензованими напрямками за ІІ рівнем акредитації.

Рішенням Виконавчого комітету Бірківської селищної ради № 1 від 28 січня 1999 року "Про закріплення в постійне користування земель за Липкуватівським аграрним коледжем", за навчальним закладом були знов закріплені по фактичному користуванню станом на 01 січня 1999 року отримані в 1972 році земельні ділянки.

Кабінетом Міністрів України погоджено площі земельних угідь вищих аграрних закладів освіти та навчально-дослідних господарств в обсягах відповідно до звітів за станом на 01 січня 2002 року (доручення Кабінету Міністрів України № 16455/3 від 04 квітня 2002 року) - лист Міністерства аграрної політики України від 15 лютого 2002 року № 37-79-13/4708.

Розпорядженням Нововодолазької РДА Харківської області від 11 листопада 2007 року № 686 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та складання документів, що посвідчують право постійного користування на земельну ділянку Липковатівського аграрного коледжу".

Виготовлений новий проект землеустрою та отримані кадастрові номери: № 6324255300:01:000:0241, № 6324255300:01:000:0242, № 6324255300:01:000:0243, № 6324255300:01:000:0244, № 6324255300:01:000:0245, № 6324255300:01:000:0013, № 6324255300:01:000:0012, № 6324255300:01:000:0003, що підтверджується довідками Відділу Держкомзему у Нововодолазькому районі Харківської області №№ 252-258 від 28 листопада 2009 року.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у Липковатівського аграрного коледжу виникло і зберігалося право постійного користування вищевказаними земельними ділянками, з наведеними вище кадастровими номерами, одержаним у користування на законних підставах в 1972 році, із присвоєнням ним у 2009 році вищевказаних кадастрових номерів. Підставою виключення Коледжу з державної статистичної звітності за формами 6-зем та 2-зем, був лист прокуратури Харківської області від 24 січня 2014 № 21/2-130-13, адресований начальнику відділу Держземагенства у Нововодолазькому районі Харківської області ОСОБА_2 .

Також встановлено, що жодного рішення або розпорядження щодо вилучення земельних ділянок не ухвалювалося та до земель запасу вони не передавалися, як і згоди на їх вилучення ніхто не надавав. Відсутність таких погоджень підтверджується листами: Міністерства аграрної політики та продовольства України від 06 березня 2015 року № 37- 27-3-13/3194, згідно з яким будь-яких рішень щодо вилучення, відмови від права користування, зміни цільового призначення із земель Липковатівського аграрного коледжу не приймалось; а також листом Міністерства освіти та науки від 17 березня 2015 року, згідно з яким жодне рішення щодо вилучення, надання іншим особам або зміни цільового призначення земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 4890 га (або її часток), яка закріплена за Липковатівським аграрним коледжем та розташована на території Бірківської селищної ради Нововодолазького району Харківської області не приймалось.

У касаційних скаргах заявлено вимогу про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог заявники посилаються на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу позивач не погодився з її доводами, вважає скаргу необґрунтованою та просить залишити її без задоволення.

ОСОБА_1 подав відповідь на відзив, у якій заперечив мотиви, викладені позивачем, та просить задовольнити касаційну скаргу у повному обсязі.

Суд заслухав доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та виходить з такого.

Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" указав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановленим законом".

Згідно із частиною другою статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржених рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Як встановлено, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом щодо оскарження дій відповідача щодо внесення змін до облікової статистичної звітності по ф. 6-зем та 2-зем з виключення Коледжу, як користувача земельних ділянок.

Виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою позивача з вказаними діями, оскільки він вважає, що земельна ділянка, стосовно якої відповідач вчинив оскаржені дії, перебуває в його постійному користуванні.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що частину спірних земельних ділянок орендує ОСОБА_1, який є третьою особою у цій справі.

Отже, у цій справі існує невирішений спір про право на земельну ділянку, що виключає можливість його розгляду за правилами адміністративного судочинства, адже адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) належність права власності (постійного користування) на земельну ділянку.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Оскільки спірні правовідносини пов`язані із захистом порушеного права користування земельною ділянкою, враховуючи наявність у справі інтересів третьої особи, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не є публічно-правовим.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що зазначений спір не належить до юрисдикції адміністративного суду.

Пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частиною 1 статті 354 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Касаційну скаргу належить задовольнити частково, а оскаржувані судові рішення - скасувати із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 343, 349, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційні скарги Головного управління Держгеокадастру у Харківський області та ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 червня 2015 року скасувати і провадження у справі № 820/2039/15 закрити.

Роз`яснити позивачу, що розгляд цієї справи віднесено до цивільної юрисдикції та що він вправі протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.