916/3056/17 Про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу - 18.07.2018 Прийняття

1. 11.12.2017 року Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Одесагаз-постачання" (далі - Відповідач) про стягнення 1443134,61 грн., з яких: 1349598,42 грн. - пеня; 93536,19 грн. - 3 % річних.

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів першої і апеляційної інстанцій

2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу №16-166-Б від 32.12.2015.

3. Рішенням господарського суду Одеської області від 12.02.2018, яке залишене без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.04.2018, позов задоволено частково; вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Одесагаз-постачання" на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України" 306 463 гривень 81 коп. пені; 93 536 гривень 19 коп. cплати 3% річних та 21 647 гривень 02 коп. судового збору.

4. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані наступним:

4.1. 30.12.2015 року між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Покупець) був укладений договір № 16-166-Б купівлі-продажу природного газу.

4.2. Судами було встановлено, що на виконання умов Договору, Позивач передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 96 189 920,24 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, що надані згідно додатку 5 до цього позову.

4.3. Відповідно до пункту 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

4.4. Відповідач підтвердив несвоєчасну оплату по Договору від 30.12.2015 року. Проте, зазначив, що оплата була здійснена у повному обсязі, але з порушенням строків, передбачених п. 6.1. Договору. Тому, посилаючись на ст. 233 ГК України, Відповідач, як встановив суд першої інстанції, просить суд зменшити розмір штрафних санкцій до 10%: пеню до 88570,76 грн. та 3% річних - 61501,48 грн.

4.5. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначив, що із матеріалів справи вбачається, що за газ, отриманий у січні 2016 Відповідач повністю розрахувався 15.03.2016, за газ отриманий у лютому 2016 - 19.04.2016, за газ отриманий у березні 2016-29.04.2016, тобто з порушенням строків проведення оплати, що визначені пунктом 6.1 договору №16-166-Б від 30.12.2015, оскільки остаточний розрахунок за фактично отриманий у січні 2016 природний газ повинен був бути проведений до 14.02.2016, за отриманий у лютому 2016 до 14.03.2016, за отриманий у березні 2016 до 14.04.2016.

4.6. Суд першої інстанції встановив, що більша частина прострочених платежів Відповідачем має кількість днів прострочки 1-3 дні. Двічі прострочення мало місце у 4 дні та по одному разу - 5 та 6 днів, що, на думку суду, не призводило до значного порушення прав Позивача. Лише один раз кількість прострочених днів плати склала 21 день.

4.7. В зв'язку з тим, що Позивачем не надано доказів заподіяння йому збитків внаслідок прострочення Відповідачем оплати за одержаний природний газ та вимог про стягнення таких збитків позивачем не заявлялось, суд першої інстанції дійшов до висновку за можливе зменшити суму пені, яка підлягає до стягнення з Відповідача до 306463,81 грн.

5. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані приписами ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. 551 ЦК України та ст. 232 ГК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи яка подала касаційну скаргу

6. До Верховного Суду від Позивача надійшла касаційна скарга у якій Позивач просить суд скасувати рішення господарського суду Одеської області від 12.02.2018 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.04.2018 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 1 043 134, 61 грн та прийняти нове рішення у зазначеній частині про задоволення позовних вимог щодо стягнення з Відповідача пені у сумі 1 043 134, 61 грн.

7. В обґрунтування підстав для скасування оскаржуваних судових рішень в частині відмови позовних вимог та прийняття у скасованій частині нового рішення, Позивач у касаційній скарзі наводить наступні доводи:

7.1. Суд першої та апеляційної інстанції неправильно застосували ст. 233 Господарського кодексу України.

7.2. Під час прийняття оскаржуваних рішень суди не врахували інтереси Позивача чим порушили рівність всіх учасників судового процесу.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

8. До Верховного Суду Відповідача - ТОВ "Одесагаз-Постачання" надійшов відзив на касаційну скаргу у якому Відповідач просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення господарського суду Одеської області від 12.02.2018 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.04.2018 залишити без змін.

Позиція Верховного Суду

9. Ухвалою Верховного Суду від 24.05.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Одеської області від 12.02.2018 (в частині відмови у задоволенні позовних вимог) та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.04.2018 у справі №916/3056/17; призначено до розгляду касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на 18 липня 2018 року у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду.

10. Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін виходячи з наступного.

11. Відповідно ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

12. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

13. Щодо доводу касаційної скарги про те, що суд першої та апеляційної інстанції неправильно застосували ст. 233 Господарського кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

14. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків (висновок про застосування норм права, який викладений у постанові Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 905/2135/17).

15. Суд першої інстанції встановив, що більша частина прострочених платежів Відповідачем має кількість днів прострочки 1-3 дні. Двічі прострочення мало місце у 4 дні та по одному разу - 5 та 6 днів, що, на думку суду, не призводило до значного порушення прав Позивача. Лише один раз кількість прострочених днів плати склала 21 день.

16. Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що складне матеріальне становище ТОВ "Одесагаз-постачання", підтверджене належними у розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України доказами (заборгованість Держбюджету України перед Відповідачем по пільгах та субсидіях, наданих населенню, становить - 323 408 853,67 грн, заборгованість населення м.Одеси та Одеської області за спожитий природний газ складає 1 353 511 289 грн).

17. Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

18. Суд першої інстанції встановив, що Позивачем не надано доказів заподіяння йому збитків внаслідок прострочення Відповідачем оплати за одержаний природний газ та вимог про стягнення таких збитків позивачем не заявлялось.

19. Аргументи касаційної скарги не спростовують зазначену фактичну обставину.

20. Зважаючи на вищевикладене, беручи до уваги встановлені фактичні обставини про те, що більша частина прострочених платежів Відповідачем має кількість днів прострочки 1-3 дні а також те, що Позивачем не надано доказів заподіяння йому збитків внаслідок прострочення Відповідачем оплати за одержаний природний газ та вимог про стягнення таких збитків позивачем не заявлялось, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла до висновку про правильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій приписів ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України.

21. Зважаючи на викладене є необґрунтованим довід касаційної скарги щодо того, що суд першої та апеляційної інстанції неправильно застосували ст. 233 Господарського кодексу України.

22. Щодо доводу касаційної скарги про те, що під час прийняття оскаржуваних рішень суди не врахували інтереси Позивача чим порушили рівність всіх учасників судового процесу, колегія суддів зазначає наступне.

23. Зазначений довід касаційної скарги аргументований тим, що Відповідач не надав належних доказів в обґрунтування своїх заперечень, а суди не мотивуючи, а лише за своїм, як зазначає Позивач, внутрішнім переконанням та посиланнями на важкий матеріальний стан Відповідача зменшили розмір нарахованих санкцій, що на переконання Позивача є порушенням ст. 238 ГПК України, ст. 233 ГК України та принципу рівності учасників судового процесу.

24. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що викладений довід і аргументи касаційної скарги спростовуються тим, що більша частина прострочених платежів Відповідачем має кількість днів прострочки 1-3 дні з чого можна зробити висновок про незначне прострочення у виконанні зобов'язання, а також спростовується тим, що Позивачем не надано доказів заподіяння йому збитків внаслідок прострочення Відповідачем оплати за одержаний природний газ.

25. Зазначене свідчить про надання оцінки судами попередніх інстанцій того чи перевищує розмір неустойки розміру збитків, а також свідчить про об'єктивну оцінку ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання.

26. З урахуванням викладеного, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла до висновку про необґрунтованість доводу касаційної скарги про те, що під час прийняття оскаржуваних рішень суди не врахували інтереси Позивача чим порушили рівність всіх учасників судового процесу.

27. Відповідно до приписів ст. 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

28. Колегія суддів суду касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги дійшла до висновку що рішення господарського суду Одеської області від 12.02.2018 та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 10.04.2018 прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права.

29. За таких обставин, на підставі положень ст. 309 ГПК України, колегія суддів дійшла до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з залишенням рішення господарського суду Одеської області від 12.02.2018 та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 10.04.2018 у справі № 916/3056/17 без змін.

30. Оскільки за результатами касаційного розгляду суд касаційної інстанції дійшов до висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги з залишенням без змін оскаржуваних судових рішень, судові витрати у вигляді судового збору покладаються на Позивача.

Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Одеської області від 12.02.2018 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.04.2018 у справі № 916/3056/17 залишити без задоволення.