13/5005/17189/2011 Про стягнення основного боргу з орендної плати за земельну ділянку за визначений період - 09.07.2018 Прийняття

Прокурор Жовтневого району міста Кривого Рогу в інтересах держави в особі Криворізької міської ради (далі - позивач) звернувшись в суд з позовом, просив стягнути з Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича (далі - відповідач), з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, 13796,82 грн. основного боргу з орендної плати за земельну ділянку за період з червня 2010 року по червень 2011 року та 636,42 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем зобов'язання щодо своєчасної та повної сплати орендної плати за землю відповідно до пунктів 7, 12 договору оренди земельної ділянки від 14.08.2009.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2014, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 14.04.2015, позов задоволено з підстав доведеності позовних вимог.

Відповідач звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про перегляд вказаного рішення суду першої інстанції за нововиявленими обставинами.

Ця заява мотивована даними витребуваного відповідачем витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, на підставі якого мала складатися довідка, котра обґрунтовувала розмір заявлених позовних вимог.

Вказана заява розглядалась судами неодноразово.

Оскаржуваними рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2017, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.03.2018, вказану заяву задоволено, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2014 скасовано, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Суди свої висновки мотивували тим, що обставини, на які посилається заявник є нововиявленими в розумінні процесуального законодавства.

У касаційній скарзі позивач просить вказані рішення та постанову у справі скасувати, відмовити у задоволенні заяви відповідача про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та залишити без змін рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2014. Такі вимоги позивач обґрунтовує порушенням судами статті 112 Господарського процесуального кодексу України у редакції до 15.12.2017 та неврахуванням всіх обставин даного спору, що призвело до прийняття помилкових рішень.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення з підстав її необґрунтованості, а оскаржену постанову суду апеляційної інстанції, як законну та таку, що відповідає обставинам справи, залишити без змін.

Поряд з цим, до Касаційного господарського суду надійшло клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Клопотання обґрунтовано тим, що ця справа суттєво впливає на соціально-економічний розвиток міста Кривий Ріг, його суб'єктів господарювання та може стати підставою для подальшого зловживання посадовими особами Криворізької міської ради своїми службовими повноваженнями.

Відповідно до частини четвертої статті 301 Господарського процесуального кодексу України, перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

Частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи положення частини шостої статті 301 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції, з урахуванням конкретних обставин справи, може розглянути касаційні скарги, зазначені у частинах четвертій і п'ятій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Отже оскільки цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи у даному спорі, наявність чи відсутність такого клопотання не може вплинути на рішення щодо призначення даної справи з викликом сторін, оскільки чинними нормами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) передбачено розгляд даної справи в порядку письмового провадження, а призначення справи до розгляду у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи залежить не від наявності клопотання про це, а від конкретних обставин справи.

У даній справі таких обставин колегія суддів Касаційного господарського суду не вбачає.

Таким чином, клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи не підлягає задоволенню.

Окрім цього, від відповідача надійшло клопотання про передачу справи на розгляд об'єднаної палати Верховного Суду (Касаційного господарського суду і Касаційного адміністративного суду) в обґрунтування якого покладено висновки Верховного Суду у постанові від 15.03.2018 у справі №904/6928/17, при винесенні якої, на думку заявника, судом не враховано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 18.07.2017 у справі № 2а-423/10/0408 та постанову Вищого господарського суду України від 26.07.2017 у справі №904/9682/13.

Вказане клопотання задоволенню не підлягає, позаяк законодавством України не передбачена об'єднана палата Касаційного господарського суду і Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Так Закон України "Про судоустрій і статус суддів" визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд. Розділом ІІ вказаного Закону унормовано Судоустрій, а Главою 5 цього Розділу визначено правові засади діяльності Верховного Суду, зокрема його склад і структуру (ст.37). Частиною 2 вказаної статті передбачено, що у складі Верховного Суду діють: 1) Велика Палата Верховного Суду; 2) Касаційний адміністративний суд; 3) Касаційний господарський суд; 4) Касаційний кримінальний суд; 5) Касаційний цивільний суд.

Разом з тим, частиною 5 статті 33 Господарського процесуального кодексу України у редакції до 15.12.2017 уномровано, що у визначених цим Кодексом випадках перегляд судових рішень судом касаційної інстанції здійснюється судовою палатою Касаційного господарського суду (палатою), об'єднаною палатою Касаційного господарського суду (об'єднаною палатою) або Великою Палатою Верховного Суду (Великою Палатою).

Частина 4 статті 32 названого Кодексу визначає, що до складу об'єднаної палати входять по два судді, які обираються зборами суддів Касаційного господарського суду, зі складу кожної із судових палат Касаційного господарського суду та голова Касаційного господарського суду.

Враховуючи вище викладене, оскільки законодавством України не передбачена об'єднана палата Касаційного господарського суду і Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, правові підстави для задоволення клопотання про передачу справи на розгляд об'єднаної палати Верховного Суду (Касаційного господарського суду і Касаційного адміністративного суду), відсутні.

Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи судові рішення, враховуючи встановлені Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

За наслідками розгляду даного спору по суті заявлених вимог рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2014, яке набрало законної сили, позов задоволено.

Вказаним рішенням були встановлені обставини щодо укладення 14.08.2009 між Криворізькою міською радою (орендодавцем) та фізичною особою - підприємцем Штефаном В.О. (орендарем) договору оренди земельної ділянки, на підставі пункту 1 якого орендодавець згідно з рішенням міської ради від 24.06.2009 №3312 надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку житлової та громадської забудови для розміщення автостоянки та тимчасової споруди автостоянки, яка знаходиться по вул.Гутовського біля житлових будинків №41 та №57 у Довгинцевському районі м.Кривого Рогу, площа земельної ділянки 0.6480га.

Відповідно до пункту 7 договору річна орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі незалежно від результатів діяльності орендаря у трикратному розмірі земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю" (2535-12) , на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виконаного Криворізьким міським управлінням земельних ресурсів.

Пунктом 9 вказаної угоди передбачено, що орендна плата вноситься щомісячно протягом 30-ти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. За неповний календарний місяць орендна плата сплачується за дні фактичного користування земельною ділянкою.

Згідно з пунктом 10 цього ж правочину розмір нормативної грошової оцінки не є сталим і змінюється у зв'язку з проведенням її щорічної індексації та на підставі інших вимог діючого законодавства. Зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору в порядку та у випадках, передбачених законодавством України.

Пунктом 12 договору встановлено, що розмір та сума орендної плати переглядається без внесення змін до цього договору у разі: - зміни умов господарювання, передбачених договором (включно зі зміною мети використання або цільового призначення земельної ділянки); - зміни (збільшення або зменшення за рішенням міської ради) розмірів річної орендної плати за землю, базової вартості 1 кв. м земель міста, розмірів земельного податку, підвищення цін та тарифів, у тому числі внаслідок індексації.

Відповідно п.30 абз.1 п.п."а" договору орендодавець має право в односторонньому порядку збільшити розмір орендної плати у разі збільшення відповідно до законодавства України розміру земельного податку. Це право орендодавця підтверджується у відповідності до ч.4 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", якщо орендна плата за земельну ділянку буде менша за розміром земельного податку.

Встановлено і те, що: згідно з рішенням Криворізької міської ради від 14.05.2010 №3884 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу" базова вартість 1 кв. м земель міста складає 240грн.05коп. за кв. м; застосування базової вартості 1 кв. м земель міста буде здійснюватись в три етапи: перший з 01.06.2010р. у розмірі 150 грн. за кв. м; термін впровадження другого і третього етапів будуть розглянуті міською радою за результатами розвитку господарського комплексу міста.

Згідно з довідкою Управління Держкомзему у м.Кривий Ріг Дніпропетровської області про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №1222 від 10.08.2010, підготовленої на підставі вказаного рішення міської ради, нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становить 1627128 грн.

На підставі рішення міської ради та довідки Управління Держкомзему у м.Кривому Розі позивачем зазначено, що річна орендна плата згідно з даною нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки з червня 2010 по червень 2011 років становить 1627128 грн., розмір щомісячного платежу 4067грн.82коп., про що свідчить розрахунок Управління земельних ресурсів виконкому Криворізької міської ради.

Судом встановлено також і те, що орендна плата у вказаному розмірі сплачена відповідачем частково, заборгованість зі сплати дорівнює 13796грн.82коп.

З огляду на викладене позовні вимоги Криворізької міської ради були задоволені судом.

Відповідач звернувся з заявою про перегляд вказаного вище рішення за нововиявленими обставинами та скасування останнього з тих підстав, що 21.03.2016 відповідач отримав відповідь від Управління Держгеокадастру у Криворізькому районі Дніпропетровської області №Ш-3/0-13/6 від 22.01.2016 на свій запит, в якому просив надати витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, на підставі якого мала складатися довідка про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №1222 від 10.08.2010.

У відповіді на запит Управління повідомило, що станом на вказану дату витяг з технічної документації не складався та не видавався.

Даний факт, на думку заявника, прямо вказує на те, що не існує документу, передбаченого Законом, на підставі якого мала б складатися довідка, видана Управлінням, тобто таке складання відбулося з невідомих та непідтверджених даних.

Наведені обставини визначені заявником як нововиявлені, оскільки не були відомі йому раніше та за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які покладені в основу рішення господарського суду від 29.07.2014.

Розглянувши цю заяву Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 11.08.2016, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.11.2016 у її задоволенні відмовив, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2014 залишив без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2017 постанову від 11.08.2016 скасовано, а справу передано на розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.06.2017 залишено без змін ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2016.

Вищий господарський суд України постановою від 25.10.2017 вказані вище судові акти скасував, а заяву відповідача про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2014 передав на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

За наслідками нового розгляду вказаної заяви прийнято оскаржувані судові акти про задоволення заяви та скасування рішення від 29.07.2014 у даній справі з прийняттям нового рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Господарські суди свої висновки мотивували тим, що обставини щодо відсутності витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, на підставі якого відповідно до Закону України "Про плату за землю" (2535-12) здійснюється розрахунок орендної плати за землю, а також тим, що такі обставини існували станом на день прийняття рішення, однак саме для заявника вони були невідомі, оскільки він розумів, що довідка, згідно з якою позивач здійснив перерахунок орендної плати - це скорочений варіант витягу, і про те, що насправді витяг не складався заявник на момент прийняття оскаржуваного рішення не знав.

Однак з такими висновками погодитись не можна з огляду на таке.

Глава 3 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) у редакції Закону України від 03.10.2017 року N 2147-VIII регулює перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами.

Статтею 320 названого Кодексу у цій же редакції унормовано підстави перегляду судових рішень, зокрема, за нововиявленими обставинами.

Так частини 2, 4 названої статті визначають, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду (ч.2). Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом (ч.4).

Разом з тим на час звернення з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами 18.07.2016 та прийняття судом першої інстанції рішення від 13.12.2017 діяв Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) в редакції до 15.12.2017 за приписами статті 112 якого господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами (ч.1). Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; 5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону України, іншого акта (їх окремих положень) або надане Конституційним Судом України офіційне тлумачення положень Конституції України (254к/96-ВР) , що є відмінним від того, як їх застосував суд при вирішенні справи (пункт 5 частини 2 цієї статті в редакції Закону України № 2136-VIII від 13.07.2017 (2136-19) , що діяла на час прийняття рішення судом першої інстанції).

Приймаючи оскаржувані судові рішення та постанову, суди виходили з того, що лист Управління Держгеокадастру у Криворізькому районі Дніпропетровської області №Ш-3/0-13/6-16 від 22.01.2016 не є нововиявленою обставиною, а такою обставиною є вміщена в ньому інформація, яка містить відомості про відсутність витягу з технічної документації нормативної грошової оцінки земельної ділянки, на підставі в тому числі якого встановлюється розмір орендної плати.

Однак такі висновки визнати законними не можна, позаяк до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору.

Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Також не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій, або які могли бути встановлені судом в разі виконання вимог процесуального закону.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - Суд) процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя, як така, не суперечить положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) за умови відсутності зловживання (пп. 27 - 28 рішення від 18.11.2004 у справі "Правєдная проти Росії" N69529/01 та п. 46 рішення від 06.12.2005 у справі "Попов проти Молдови" N 2). Однак, при цьому Суд наголошує, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, потрібно тлумачити в світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує принцип верховенства права як частину спільної спадщини держав-учасниць. Одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (рішення Суду у справі "Брумареску проти Румунії" від 28.10.1999). Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (п.п. 51 - 52 рішення Суду у справі "Рябих проти Росії" від 24.06.2003; ухвала Суду щодо прийнятності заяви N 62608/00 "Агротехсервіс проти України"; п.п. 42-44 рішення Суду у справі "Желтяков проти України" від 09.06.2011).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (пп. 27 - 34 рішення Суду у справі "Праведная проти Росії" від 18.11.2004).

Зі встановлених судами обставин слідує, що розрахунок заборгованості з орендної плати за договором оренди земельної ділянки, що є предметом спору у даній справі, здійснено Управлінням земельних ресурсів виконкому Криворізької міської ради саме на підставі довідки Управління Держкомзему у м. Кривому Розі про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №1222 від 10.08.2010.

Разом з тим, листом №Ш-3/0-13/6-16 від 22.01.2016 Управління Держгеокадастру у Криворізькому районі Дніпропетровської області надало інформацію заявнику про те, що станом на 10.08.2010 (дата видачі Довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №1222) витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки не складався та не видавався.

Отже заявником не надано жодного доказу, який підтверджував би неможливість отримання на час розгляду даної справи від відповідного органу інформації про наявність/відсутність витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, на підставі якого була складена Довідка №1222 від 10.08.2010.

Відтак заявником не доведено, що обставина, на яку він посилається як на нововиявлену (відсутність витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки), не могли бути йому відомі на час розгляду справи і така інформація не могла бути ним отримана на час розгляду даного спору по суті заявлених вимог.

Таким чином в даному випадку лист Управління Держгеокадастру у Криворізькому районі Дніпропетровської області №Ш-3/0-13/6-16 від 22.01.2016 є новим доказом у справі, який не був своєчасно поданий відповідачем виключно з підстав, що мають суб'єктивний характер, тобто своєчасність витребування та подання даного доказу до суду залежало від волевиявлення самого відповідача.

З огляду на викладене оскаржувані рішення та постанова у справі про задоволення заяви відповідача про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами належить скасувати, у задоволенні заяви слід відмовити, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2014 у даній справі - залишити в силі.

Відтак доводи, викладені в касаційній скарзі знайшли своє підтвердження, а аргументи відзиву спростовуються вищевикладеним.

Відповідно до приписів статті 129 частини 4, статті 315 частини 3 пункту "в" Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , судові витрати у справі за розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами належить покласти на відповідача.

При цьому, касаційна інстанція зазначає, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" (3674-17) .

Відповідно до підпункту 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення з апеляційною скаргою) ставка судового збору за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі - 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Як вбачається із матеріалів справи позовну заяву було подано у жовтні 2011 році, а заяву за нововиявленими обставинами у липні 2016 році.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення із заявою) ставка судового збору за подання до господарського суду заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами становить 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент подання позовної заяви) ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Статтею 22 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 941,00 грн.

Оскільки ціна позову становить 15 463,94 грн., то судовий збір за подання позовної заяви становить 1,5 розміру мінімальної заробітної плати.

Ставка судового збору за подання позовної заяви становила 1411,50 грн.

Ставка судового збору за подання заяви за нововиявленими обставинами становила 1 411,50 грн. * 110% = 1 552,65 грн.

Таким чином при зверненні із апеляційною скаргою заявник мав сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 552,65 грн. * 150% = 2328,98 грн.

Разом з тим до поданої Криворізькою міською радою апеляційної скарги у якості доказу сплати судового збору додано оригінал платіжного доручення №110 від 21.12.2017 про сплату 2117,25 грн. (а.с.17 т.4), отже недоплачена сума судового збору складає 2328,98 грн. - 2117,25 грн. = 211,73 грн.

За вказаних обставин судовий збір у розмірі 211,73 грн. за розгляд справи за заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у апеляційній інстанції підлягає стягненню з відповідача на користь Державного бюджету України.

Керуючись статтями 301, 308, 311, 315, 317, 320, 325 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Криворізької міської ради задовольнити, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.03.2018 у справі №13/5005/17189/2011, скасувати, в задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2014, відмовити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2014 у справі 13/5005/17189/2011 залишити в силі.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича (50106, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1), на користь Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська обл., м.Кривий Ріг, пл. Молодіжна, буд.1, код ЄДРПОУ 33874388) судовий збір у розмірі 2117 (дві тисячі сто сімнадцять) грн. 25 коп. за перегляд заяви Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2014 у суді апеляційної інстанції та 3105 (три тисячі сто п'ять) грн. 30 коп. за перегляд вказаної заяви у суді касаційної інстанції.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича (50106, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь спеціального фонду Державного бюджету України 211 (двісті одинадцять) грн. 73 коп. судового збору за розгляд справи за заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у суді апеляційної інстанції.