Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Гусака М.Б., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В.,

Самсіна І.Л., Терлецького О.О., –

розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Комунального підприємства "Донецькміськводоканал" (далі – КП "Донецькміськводоканал") справу за його позовом до Антимонопольного комітету України (далі – АМКУ) про визнання недійсним рішення від 26 грудня 2003 року,

Господарський суд м. Києва постановою від 12 грудня 2005 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21 березня 2006 року, у задоволенні зазначеного позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14 лютого 2007 року провадження за касаційною скаргою КП "Донецькміськводоканал" на рішення судів першої та апеляційної інстанцій закрив і направив справу на розгляд до Вищого господарського суду України, оскільки дійшов висновку, що ця справа не належить до компетенції адміністративних судів.

У скарзі про перегляд ухвали касаційного суду за винятковими обставинами КП "Донецькміськводоканал" просить скасувати її та направити справу для касаційного розгляду до Вищого адміністративного суду України. На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права, а саме пункту 1 частини 1 статті 17, пункту 6 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі – КАС).

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що суд касаційної інстанції виніс ухвалу з порушенням норм процесуального права, а тому вона підлягає скасуванню.

Закриваючи провадження у справі, Вищий адміністративний суд України виходив з того, що вона не може розглядатись у порядку адміністративного судочинства, оскільки згідно з частиною 1 статті 60 Закону України від 11 січня 2001 року № 2210-III "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів АМКУ до господарського суду у двомісячний строк із дня його одержання.

Проте із цим висновком суду погодитися не можна.

У статті 1 Закону України від 26 листопада 1993 року № 3659-ХII "Про Антимонопольний комітет України", ( у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) АМКУ визначено як державний орган зі спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, що відповідає ознакам суб’єкта владних повноважень, наведеним у статті 3 КАС. Таким чином, спори за участю органів АМКУ щодо виконання ними своїх повноважень є публічно-правовими.

Згідно з частиною 2 статті 4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлено інший порядок судового вирішення.

Частиною 3 статті 6 Закону України від 7 лютого 2002 року № 3018-III "Про судоустрій України" встановлено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі, зокрема, справи за заявами органів АМКУ з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції. Закон України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) містить спеціальні норми - щодо захисту економічної конкуренції, а також загальні - щодо порядку захисту суб’єктом господарювання прав, порушених органами АМКУ. Проте цей Закон не є процесуальним і після набрання чинності КАС не може визначати компетенцію судів щодо розгляду публічно-правових спорів за участю органів АМКУ.

З огляду на викладене адміністративним судам підвідомчі всі публічно-правові спори щодо рішень, дій або бездіяльності АМКУ та його органів як суб’єктів владних повноважень.

Оскільки справа, що розглядається, є справою адміністративної юрисдикції, суд касаційної інстанції помилково закрив провадження в ній на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 КАС.

За таких обставин ухвала касаційного суду підлягає скасуванню, справа - направленню до цього суду на новий касаційний розгляд.

Керуючись статтями 241- 243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

Скаргу Комунального підприємства "Донецькміськводоканал" задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 14 лютого 2007 року скасувати, справу направити до цього суду для розгляду в касаційному порядку.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.