823/408/17 Про визнання незаконним рішення Держгеокадастру про відмову у затвердженні особі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність із земель державної власності - 27.02.2020 Прийняття

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18.04.2017 у складі судді Тимошенко В.П. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2017 у складі колегії суддів: Оксененка О.М. (головуючий), Губської Л.В., Федотова І.В. у справі №823/408/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити дії,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 (далі - позивач ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру), в якому просила:

1.1. визнати протиправним та скасувати рішення ГУ Держгеокадастру, оформлене листом від 16.09.2016 №7883/6-16, про відмову у затвердженні позивачу проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність із земель державної власності, площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташована в адмінмежах Великобурімської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області за межами населеного пункту;

1.2. зобов`язати ГУ Держгеокадастру повторно розглянути заяву позивача від 02.09.2016 (вх. №17018/0/5-16-СГ) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність із земель державної власності, площею 2,0000 га (кадастровий номер 7125181200:04:000:3904), для ведення особистого селянського господарства, що розташована в адмінмежах Великобурімської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області та прийняти рішення у відповідності до чинного законодавства.

2. Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 18.04.2017, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2017, у задоволенні позову відмовлено.

3. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено, що:

3.1. Наказом Головного управління Держземагентства у Черкаській області від 24.07.2014 №23-2281/14-14-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності у власність, що розташована в адмінмежах Великобурімської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області за межами населеного пункту, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

3.2. Приватним підприємством "Землемір" розроблений проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 вказаної земельної ділянки, на підставі якого 22.04.2016 відділом Держгеокадастру у Чорнобаївському районі Черкаської області були внесені відповідні відомості в державний земельний кадастр щодо реєстрації цієї земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера 7125181200:04:000:3904.

3.3. Проект землеустрою погоджено відділом Держгеокадастру у Чорнобаївському районі Черкаської області, що підтверджується відповідним висновком від 21.04.2016 №583.

3.4. 09.06.2016 в.о. начальника ГУ Держгеокадастру затверджений висновок державної експертизи землевпорядної документації, згідно з яким представлений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності у власність площею 2,0000 га ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, що розташована в адмінмежах Великобурімської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області за межами населеного пункту, відповідає вимогам земельного законодавства та діючих нормативно-методичних документів, встановленим нормам і правилам та оцінюється позитивно, зауваження до землевпорядної документації відсутні.

3.5. 02.09.2016 ОСОБА_1 звернулась до ГУ Держгеокадастру із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства в адмінмежах Великобурімської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області.

3.6. Листом ГУ Держгеокадастру від 16.09.2016 №7883/6-16 ОСОБА_1 було повідомлено, що поданий на затвердження проект землеустрою розроблений всупереч наказу про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки картографічні матеріали з визначеними на них контурами місця розташування земельної ділянки, яку позивач має намір отримати у власність не відповідають графічним матеріалам розташування земельної ділянки, вказаної в наказі про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Тобто, проект розроблений на дві різні земельні ділянки.

4. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходили з того, що дослідженими в ході судового розгляду справи доказами підтверджується, що позивачем подано на затвердження проект землеустрою на земельну ділянку, яка за місцем розташування не співпадає із земельною ділянкою, стосовно якої надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою. Крім того, місце розташування земельної ділянки, щодо якої позивачем подано проект землеустрою, співпадає з місцем розташування земельної ділянки, дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо якої видано іншим особам, зокрема, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Наведені підстави, на переконання судів попередніх інстанцій, свідчать про правомірність відмови відповідача у затвердженні позивачу проекту землеустрою.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Позивач подала касаційну скаргу на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18.04.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.20176, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати і ухвалити нове, яким позовні вимог задовольнити повністю.

5.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та допущення ними порушень норм процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанцій розгляд справи здійснено за відсутності представника позивача, що позбавило його можливості надати пояснення на обґрунтування своєї позиції у справі. Крім того, на переконання скаржника, матеріали, долучені до заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою і надані відповідачем у судове засідання, містять ознаки фальсифікації. Наголошує, що позивач не могла претендувати, а Головне управління Держземагентства у Черкаській області не могло надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо земельної ділянки, яка перебуває на праві власності інших осіб.

6. Відповідачі відзивів (заперечень) на касаційну скаргу не подали.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

7. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин 1-2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України (2747-15) ), у відповідності до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8. Згідно з пунктом "а" частини 3 статті 22 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України (2768-14) ), громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства передаються у власність та надаються у користування землі, віднесені до категорії земель сільськогосподарського призначення, якими визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

9. Частинами 1-2 статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

10. Пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів.

11. Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

12. Згідно з частиною 7 цієї статті ЗК України (2768-14) , відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

13. Частиною 8 статті 118 ЗК України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

14. Частиною 9 цієї статті ЗК України (2768-14) визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

15. При цьому, за змістом частини 4 статті 122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, у власність або у користування для всіх потреб.

16. Як встановлено судами попередніх інстанцій на основі досліджених доказів, які містяться у матеріалах справи, а саме, оригіналу справи №03-01-06 том 104 "Накази щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення та документи до них", наданої для суду відповідачем, наказом №23-2281/14-14-СГ від 24.07.2014 позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. У подальшому, позивач подала заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, до якої додано графічний матеріал бажаного місця розташування земельної ділянки. Судами попередніх інстанцій з`ясовано ту обставину, що на даному графічному матеріалі та на викопіюванні з плану адміністративних меж Великобурімської сільської ради із нанесенням меж земельної ділянки державної власності орієнтовною площею 2 га, яка планується для передачі в приватну власність позивачу для ведення особистого селянського господарства, бажана земельна ділянка має суттєві геометричні відмінності.

17. Тобто, суди попередніх інстанцій встановили, що картографічні матеріали в проекті землеустрою з визначеними на них контурами місця розташування спірної земельної ділянки, яку позивач має намір отримати у власність, не відповідають графічним матеріалам розташування земельної ділянки, вказаної в наказі про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

18. Враховуючи викладене, колегія суддів касаційного суду вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій, про те, що відмова відповідача у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства є правомірною.

19. Слід зазначити, що аналогічна правова позиція щодо подібних правовідносин була висловлена Верховним Судом у постанові від 14.08.2018 у справі №823/409/17.

20. Колегія суддів касаційного суду відхиляє доводи касаційної скарги, які стосуються того, що судами першої та апеляційної інстанцій не прийнято до уваги той факт, що відповідачем введено суди в оману шляхом надання неналежних та недопустимих (фальшивих) доказів, оскільки цим доводам вже була надана оцінка судами попередніх інстанцій і останні не знайшло свого підтвердження.

21. Крім того, колегія суддів касаційного суду вважає безпідставними посилання скаржника на те, що розгляд справи у суді першої інстанцій здійснено за відсутності представника позивача, що позбавило його можливості надати пояснення на обґрунтування своєї позиції у справі, адже у матеріалах справи наявна заява представника позивача про здійснення судового розгляду справи, призначеного 18.04.2017, за його відсутності.

22. Таким чином, судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень правильно застосовані норми матеріального права та не допущено порушень норм процесуального права і доводи касаційної скарги цього не спростовують.

23. За приписами частини 1 статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

24. З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - залишенню без змін.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15.01.2020 №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18.04.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2017 у справі №823/408/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити дії - залишити без змін.