804/16124/15 Про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення особи із органів внутрішніх справ, зобов`язання вчинити дії, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - 27.02.2020 Прийняття

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Дніпропетровській област (далі - відповідач-1, ГУ МВС України у Дніпропетровській області), Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області (далі - відповідач-2, ГУ НП у Дніпропетровській області), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ МВС України у Дніпропетровській області № 46 о/с від 06 листопада 2015 року, щодо його звільнення з 06 листопада 2015 року за п. 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991. № 114 (далі - Положення №114) (через скорочення штатів);

- зобов`язати ГУ МВС України у Дніпропетровській області прийняти ОСОБА_1 на рівнозначну посаду (заступника начальника відділу управління ГУ МВС України у Дніпропетровській області) до Національної поліції;

- стягнути з ГУ МВС України у Дніпропетровській області заробітну плату за час вимушеного прогулу.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 31 жовтня 2015 року направив до Головного управління МВС України в Дніпропетровській області рапорт про виявлення бажання проходити службу в поліції, який повернувся через відмову адресата від одержання. На момент винесення оскаржуваного наказу позивач перебував у щорічній черговій відпустці за межами території України. Отже, з огляду на те, що позивач виявив бажання проходити службу в поліції, а також повністю відповідає вимогам до поліцейського, він вважає протиправним рішення суб`єкта владних повноважень про його звільнення.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.01.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2016 позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано наказ ГУ МВС України у Дніпропетровській області № 46 о/с від 06 листопада 2015 року щодо звільнення ОСОБА_1 (М-058677) з 06 листопада 2015 року за п. 64 "г" Положення №114 (через скорочення штатів);

- поновлено ОСОБА_1 (М-058677) на посаді заступника начальника 8-го відділу УОС ГУ МВС України в Дніпропетровській області з 06 листопада 2015 року;

- зобов`язано ГУ МВС України у Дніпропетровській області розглянути рапорт, направлений 31 жовтня 2015 року ОСОБА_1 (М-058677) про виявлення бажання проходити службу в поліції відповідно щодо звільнення за п. 64 "з" у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) згідно до Положення №114;

- зобов`язано ГУ НП у Дніпропетровській області розглянути кандидатуру ОСОБА_1 (М-058677) для зайняття посади у відповідності до пункту 9 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII (580-19) ) у ГУ НП у Дніпропетровській області та видати відповідний наказ з цього приводу.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 (М-058677) на посаді заступника начальника 8-го відділу УОС ГУ МВС України у Дніпропетровській області у ГУ МВС України в Дніпропетровській області з 06 листопада 2015 року- допущено до негайного виконання.

Вказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що позивач у строк, відведений законом, виявив згоду на проходження служби в поліції, однак, його рапорт з незалежних від позивача причин за належністю не надійшов, та не був розглянутий у встановленому порядку. Судами також зазначено, що відповідач-1 в порушення вимог пункту 9 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 580-VIII (580-19) , з моменту опублікування даного Закону (з 06.08.2015 року) та до прийняття спірного наказу (06.11.2015 року) про звільнення позивача за пунктом 64 "г" (через скорочення штату), не запропонував позивачу жодної посади (рівнозначної, вищої чи нижчої) в органах поліції, не перевірив можливості його подальшого використання на службі, а також чи відповідає позивач вимогам до поліцейського, не з`ясував чи бажає позивач продовжити службу в органах Національної поліції та не вирішив питання про переведення позивача до ГУ НП у Дніпропетровській області. Окрім того для забезпечення дотримання прав та свобод позивача, зобов`язав ГУ МВС України У Дніпропетровській області розглянути рапорт від 31 жовтня 2015 року, який був направлений позивачем щодо звільнення за пунктом 64 "з" у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) згідно до Положення № 114. Також з метою повного поновлення прав особи, яка звернулась за судовим захистом, на підставі частин 2, 3 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній до 15.12.2017) зобов`язав ГУ НП у Дніпропетровській області розглянути кандидатуру позивача для зайняття посади у відповідності до пункту 9 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VIII (580-19) у Головному управлінні Національної поліції в Дніпропетровській області та видати відповідний наказ з цього приводу.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

30.05.2016 року ГУ МВС України у Дніпропетровській області та ГУ НП у Дніпропетровській області звернулися з касаційними скаргами до Вищого адміністративного суду України, які 30 січня 2018 року були передані на розгляд до Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.

У касаційних скаргах відповідачі не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи сторін, які подали касаційні скарги.

Касаційна скарга ГУ МВС у Дніпропетровській області вмотивована, зокрема тим, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Також зазначає, що вжиття роботодавцем заходів для працевлаштування працівника в новоутвореній установі відповідно до Закону № 580-VIII (580-19) не є обов`язком роботодавця. Окрім того вказує про те, що в момент формування та видання оспорюваного наказу про звільнення, заява від позивача про прийом на роботу (службу) до підрозділів Національної Поліції та до ГУ МВС у Дніпропетровській області не надходила та відсутнє погодження керівництва, де працює працівник та куди він бажає працевлаштуватись. В зв`язку із зазначеним вважає, що порушення процедури звільнення позивача не відбулось.

На обґрунтування касаційної скарги ГУ НП у Дніпропетровській області вказує, що ГУ НП у Дніпропетровській області як юридичну особу публічного права було створено о 00 год. 01 хв. 07.11.2015 року, а постановою Кабінету Міністрів України Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" від 16.09.2015 № 730 та Законом № 580-VIII (580-19) на ГУ НП у Дніпропетровській області не покладено повноваження (завдання) ліквідованої юридичної особи - ГУ МВС України у Дніпропетровській області, тому ГУ НП у Дніпропетровській області, як новостворена юридична особа не є правонаступником ГУ МВС України у Дніпропетровській області. Крім того, відповідач вказує на неврахування судом того, що ОСОБА_1 07.11.2015 року до органів Національної поліції в тому числі до ГУ НП у Дніпропетровській області із заявою щодо прийому на службу до підрозділів Національної поліції не звертався, і оскільки законодавець не передбачив автоматичного переходу працівників міліції до органів та підрозділів Національної поліції, а визначив, що у проміжок часу з 07.08.2015 по 06.11.2015 року працівники міліції могли бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції, і цей строк у відповідності із Законом подовженню не підлягає, то з часу набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію", тобто з 07.11.2015 та по теперішній час, згідно вимог розділу VI "Добір на посаду поліцейського" зазначеного Закону прийом на службу до поліції здійснюється виключно шляхом проведення конкурсу на відповідну вакантну посаду.

Позивачем подано заперечення на касаційні скарги відповідачів, в якому просить залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

На обґрунтування заперечень, позивач зазначає, що оскаржувані відповідачами судові рішення, прийняті на основі правильного застосування судами норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права і підстави для їх скасування відсутні.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Позивач з 01.12.1995 прийнятий на службу до органів внутрішніх справ.

ОСОБА_1 31 жовтня 2015 року направив до ГУ МВС України в Дніпропетровській області рапорт про виявлення бажання проходити службу в поліції. Даний рапорт повернувся на адресу відправника у конверті з відміткою "за відмовою адресата від одержання". Зі змісту рапорту від 31 жовтня 2015 року судом встановлено, що ОСОБА_1 просить прийняти його на службу до поліції та призначити на відповідну посаду (заступника начальника відділу) управління кримінальної поліції (оперативної служби) Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області.

Згідно змісту Довідок, які складені членом ліквідаційної комісії ГУМВС України в Дніпропетровській області Шестаченко В.В. 11 січня 2016 року, до Управління кадрового забезпечення Головного управління МВС України в Дніпропетровській області рапорт ОСОБА_1 щодо звільнення його з ОВС за п. 64 "з" (у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС, а також рапорт щодо призначення позивача на відповідну посаду в Головному управлінні Національної Поліції в Дніпропетровській області від 31 жовтня 2015 року, не надходили.

Судами попередніх інстанцій встановлено та не заперечувалось сторонами, що у період 06 листопада 2015 року ОСОБА_1 перебував у щорічній черговій відпустці.

Наказом ГУ МВС України в Дніпропетровській області № 46 о/с від 06 листопада 2015 року, відповідно до п. 10 та 11 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", підполковник міліції ОСОБА_1, заступник начальника відділу управління ГУМВС України в Дніпропетровській області, з 06 листопада 2015 року був звільнений за п. 64 "г" через скорочення штатів.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Стаття 19 Конституції України: правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 6 статті 43 Конституції України: громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Пункт 8 розділу XI Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію" (580-19) : з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Пункт 9 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" (580-19) : працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Пункт 10 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" (580-19) : працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Пункт 11 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію": перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону.

Пункт 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114 (далі - Положення №114): у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов`язків, але не більш як за один рік.

Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Підпункт "г" пункту 64 Положення №114: особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судового рішення здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України). Закон №580-VІІІ (580-19) опублікований в газеті Голос України 06.08.2015 за №141-142, отже, він набрав чинності 07.11.2015 (окрім норм, визначених пунктом 1 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення").

Тобто, тримісячний строк, протягом якого працівники міліції, що виявили бажання проходити службу в поліції, за умови їх відповідності вимогам до поліцейських, передбаченим Законом №580-VІІІ (580-19) , могли бути прийняті на службу в поліцію, закінчився 06.11.2015, яке є останнім днем вказаного строку.

Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач до закінчення визначеного Законом №580-VІІІ (580-19) строку подав до відповідача-1 рапорт, яким виявив бажання проходити службу в поліції, що не був переданий до ГУ НП з незалежних від позивача причин.

Слід зазначити, що відповідно до вищенаведених норм законодавства працівник міліції, посада якого скорочена, може бути прийнятий на службу до поліції, за умови його відповідності вимогам до поліцейських, одним із двох способів: шляхом видання наказу про призначення за його згодою або шляхом проходження конкурсу.

У першому випадку формою волевиявлення особи є надання згоди на призначення на посаду. При цьому, наданню згоди повинна передувати пропозиція щодо призначення на відповідну посаду, тобто ініціатива керівництва. Згода особи є відповіддю на цю ініціативу, а наслідком згоди є призначення особи на посаду відповідно до узгодженої пропозиції. Отже, особа, попереджена про звільнення за скороченням штатів, у цьому випадку не має можливості виявити ініціативу і своє волевиявлення здійснює шляхом згоди на ініціативу керівництва.

Така ініціатива є обов`язковою, оскільки без неї не може бути виявлено наявність чи відсутність можливості подальшого використання особи на службі відповідно до підпункту "г" пункту 64 Положення № 114.

У другому випадку необхідна ініціатива особи щодо участі в конкурсі. Спосіб виявлення такої ініціативи визначається порядком проведення конкурсу та може мати форму письмової заяви (рапорту).

З наведеного випливає, що лише якщо особа відмовилася від усіх пропозицій щодо зайняття певних посад і не подала заяви (рапорту) про участь в конкурсі на зайняття певної посади, виникають підстави для застосування п.10 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" (580-19) щодо звільнення особи за скороченням штатів.

Отже, при вирішенні питання щодо звільнення позивача через скорочення штатів на підставі підпункту "г" пункту 64 Положення № 114, відповідач був зобов`язаний розглянути можливість його подальшого використання на службі, оскільки такий порядок звільнення працівника міліції прямо передбачений пунктами 9-10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VІІІ (580-19) , чого зроблено не було.

Враховуючи приписи пунктів 9-10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VІІІ (580-19) та підпункту "г" пункту 64 Положення № 114, працівник міліції міг бути звільнений зі служби в органах внутрішніх справи через скорочення штатів виключно у разі відмови від проходження служби в поліції та/або неприйняття на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, за умови відсутності можливості подальшого використання на службі.

Необхідно також зауважити, що ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Отже, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Висновки аналогічного змісту наведені у постановах Верховного Суду України від 04.03.2014 у справі №21-8а14, від 27.05.2014 у справі №21-108а14, від 28.10.2014 у справі №21-484а14.

Колегія суддів Верховного Суду не вбачає підстав відступати від зазначеної правової позиції.

Окрім того слід зазначити, що факт відсутності заяви про намір продовжувати службу в органах поліції, якщо не було дотримано процедури звільнення, не може бути достатнім свідченням того, що звільнення у зв`язку зі скороченням штатів відбулось правомірно.

Як встановлено судами попередніх інстанцій на основі досліджених доказів, позивач до закінчення визначеного Законом № 580-VІІІ (580-19) строку подав до відпоідача-1 рапорт, яким виявив бажання проходити службу в поліції, що не був переданий до ГУ НП з незалежних від позивача причин.

За таких обставин, Суд вважає, що рішення судів попередніх інстанцій у цій справі постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому робить висновок про відсутність підстав для їх скасування.

За правилами частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.