805/191/16-а Про визнання протиправною бездіяльності Територіального управління Державної судової адміністрації України, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення заборгованості із суддівської винагороди - 27.02.2020 Прийняття

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Донецькій області (далі - відповідач-1, ТУ ДСАУ у Донецькій області), Державної судової адміністрації України (далі - відповідач-2, ДСАУ), треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області, Державна казначейська служба України, Слов`янський міськрайонний суд Донецької області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила:

- визнати протиправною бездіяльність ТУ ДСАУ у Донецькій області та ДСАУ щодо не нарахування та невиплати суддівської винагороди за період з 29 вересня 2015 року по 30 квітня 2016 року включно;

- зобов`язати відповідачів нарахувати та виплатити суддівську винагороду за період з 29 вересня 2015 року по 30 квітня 2016 року включно;

- стягнути з ТУ ДСАУ у Донецькій області та ДСАУ на користь позивача заборгованість з суддівської винагороди за період з 29 вересня 2015 року по 30 квітня 2016 року включно в сумі 97 378, 67грн, з рахунків відповідачів, у Державній казначейській службі України;

- допустити негайне виконання постанови в частині нарахування та виплати суддівської винагороди у межах суми стягнення за один місяць - 13 780, 00 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що Указом Президента України від 17 січня 2014 року № 13 (13/2014) її було призначено на посаду судді Шахтарського міськрайонного суду Донецької області, наказом від 24 лютого 2014 року № 7-2 - зараховано до штату зазначеного суду. У зв`язку з тим, що Шахтарський міськрайонний суд Донецької області знаходиться на території проведення антитерористичної операції, здійснення правосуддя суддями зазначеного суду неможливо з незалежних від них причин. Тому рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів від 09 квітня 2015 року № 16/зп-15 позивача було прикріплено до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області.

Відповідно до п. 10 розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 року № 192-VIII (192-19) (далі - Закон № 192-VIII (192-19) ), позивачеві по 29 вересня 2015 року виплачувалась суддівська винагорода. Проте із зазначеної дати виплата суддівської винагороди була безпідставно припинена. Також позивач зазначила, що у жовтні 2015 року звернулась до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з вимогою про поновлення виплати суддівської винагороди та щодо прикріплення її до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області. Відповіддю від 24 листопада 2015 року № 18-16221/15 Вища кваліфікаційна комісія суддів України (далі - ВККСУ ) зазначила, що звернення позивача надіслано до ДСА України, проте в порушення норм чинного законодавства відповідь на звернення позивачу надана не була. Виплата суддівської винагороди не була поновлена. Тому позивач вважає, що її Конституційні права порушені у зв`язку з тим, що підставою для нарахування та виплати суддівської винагороди є саме статус професійного судді, а його незмінність обумовлює постійність вказаних виплат протягом перебування в такому статусі. В додаткових поясненнях до позовної заяви, позивач зазначила, що дія Рішення Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 11 не поширюється на неї, оскільки вона не належить до жодної із зазначених у п. 6 цього Рішення категорії суддів, які тимчасово прикріплюються до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Донецького окружного адміністративного суду 22.06.2016, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.08.2016 у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку про те, що відповідачі, припинивши нарахування та виплату суддівської винагороди ОСОБА_1, діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені законами України, оскільки законодавством (на момент виникнення даних правовідносин) не передбачено постійної виплати суддівської винагороди суддям, які не надали заяви про їх прикріплення до відповідних судів України та не відносяться до категорій, що визначені у п. 6 рішення Ради суддів України від 04.02.2016 № 11.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї

Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, позивач звернулася з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, оскільки вважає, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга мотивована, зокрема, необґрунтованим застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій пункту 10 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" (192-19) та рішення Ради суддів України № 11 від 04 лютого 2016 року.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 (405/2014) було введено в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України", відповідно до якої на території Луганської та Донецької областей розпочата антитерористична операція (далі - АТО).

Розпорядженням голови Вищого спеціалізованого суду України "Про визначення територіальної підсудності справ" від 02 вересня 2014 року № 27/038-14 змінено територіальну підсудність справ, підсудних розташованим у районі проведення АТО місцевим загальним судам.

Рішенням Ради суддів України від 23 грудня 2014 року № 76 (далі - Рішення РСУ № 76) було тимчасово прикріплено до штату судів того самого рівня і спеціалізації відповідно в Донецькій та Луганській областях, що функціонують на території, підконтрольній українській владі, суддів, які подали заяви на переведення на роботу на посадах суддів до інших судів України з судів, які тимчасово знаходяться на неконтрольованій території Донецької та Луганської областей, до прийняття рішення про їх переведення у встановленому законом порядку.

Відповідно до п. 3 Рішення РСУ № 76, головами відповідних судів видаються накази про тимчасове прикріплення таких суддів на підставі заяв суддів про прикріплення та штатних розписів.

Наказом ДСА України "Про визначення кількості суддів у місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, міст Києва та Севастополя, Апеляційного суду Автономної Республіки Крим" від 15 жовтня 2014 року № 133, виданому на виконання Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням АТО", було збільшено кількісний склад місцевих загальних судів.

Пунктом 10 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" (192-19) визначено, що у разі, якщо суд припиняє роботу у зв`язку із стихійним лихом, військовими діями, проведенням АТО або іншими надзвичайними обставинами, суддя, який обіймає посаду в такому суді, може бути, за рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККСУ), на строк не більше ніж на шість місяців, прикріплений до іншого суду того ж рівня в іншій місцевості із збереженням за ним посадового окладу, але без відповідних доплат.

Рішенням ВККСУ від 09 квітня 2015 року № 16/зп-15 ОСОБА_1 прикріплено до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, проте строк прикріплення сплинув 28 вересня 2015 року.

У зв`язку з закінченням строку прикріплення, позивачу було припинено виплату суддівської винагороди.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд звертає увагу, що 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ), внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX, за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Порядок призначення чи обрання суддею і умови забезпечення суддів визначаються виключно Конституцією України (254к/96-ВР) та Законом № 2453-VI (2453-17) , які передбачають особливості забезпечення функціонування судової влади, організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Частиною 1 статті 133 Закону № 2453-VI встановлено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України "Про Конституційний Суд України" (2136-19) та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до абзацу першого частини 1 статті 145 Закону № 2453-VI, фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

За приписами частини 2 статті 145 Закону № 2453-VI, функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють зокрема Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції.

Відповідно до частини 3 статті 145 Закону № 2453-VI встановлено, що видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначаються окремим рядком щодо Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, а також у цілому щодо місцевих та апеляційних судів.

Пунктом 10 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 192-VIII (192-19) , передбачено, у разі, якщо суд припиняє роботу у зв`язку із стихійним лихом, військовими діями, проведенням АТО або іншими надзвичайними обставинами, суддя, який обіймає посаду в такому суді, може бути, за рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, на строк не більше ніж на шість місяців, прикріплений до іншого суду того ж рівня в іншій місцевості із збереженням за ним посадового окладу, але без відповідних доплат.

Пунктом 4 Рішення Ради суддів України від 23 грудня 2014 року №76, зобов`язано Державну судову адміністрацію України забезпечити виплату: суддівської винагороди, обрахованої з дня останнього нарахування до дня тимчасового прикріплення, та допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу (у разі перебування у відпустці) та суддівської винагороди до моменту переведення в установленому законом порядку в судах, до яких вони тимчасово прикріплені.

Пунктом 5 цього рішення передбачено, що Державна судова адміністрація України забезпечує асигнування для виплати суддівської винагороди суддям з урахуванням цього рішення.

Відповідно до пункту 2 Рішення Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 11, суддів місцевих загальних судів Донецької області, які були прикріплені до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області відповідно до пункту 10 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" (192-19) та строк прикріплення яких закінчився, з дня, наступного за днем закінчення строку такого прикріплення, тимчасово прикріпити до цього ж суду.

Пунктом 6 зазначеного рішення встановлено, що відповідно до пунктів 2 - 5 цього рішення прикріпленню підлягають судді, які:

- подали заяви про переведення до іншого суду, які не розглянуті повноважними органами (Вищою кваліфікаційною комісією суддів України або Верховною Радою України);

- подали заяви про переведення до іншого суду та отримали рекомендацію Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

- подали заяву про обрання суддею безстроково у зв`язку з закінченням строку повноважень та матеріали щодо цього питання, не розглянуті повноважними органами;

- подали заяви про звільнення за власним бажанням або у відставку й заяви не розглянуті відповідними повноважними органами (Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, Вищою радою юстиції або Верховною Радою України);

- перебувають у відпустках по вагітності та пологах, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до виходу на роботу або подання заяви про переведення до іншого суду.

Разом з цим, рішенням Ради суддів України від 08 квітня 2016 року № 29 визначено, що Рада суддів України у рішенні від 04 лютого 2016 року № 11 визнала за необхідне здійснення заходів забезпечення гарантій незалежності суддів, які обіймають штатні посади в місцевих загальних судах Донецької та Луганської області, які припинили свою роботу, а також суддів судів Автономної республіки Крим та міста Севастополя, у тому числі стосовно прикріплення таких суддів до інших судів того ж рівня й спеціалізації в іншій місцевості та виплати їм суддівської винагороди. У зв`язку з чим було прийнято рішення про тимчасове прикріплення вказаних суддів, строк прикріплення яких закінчився, до відповідних місцевих судів з дня, наступного за днем закінчення строку такого прикріплення.

Згідно з пунктом 6 рішення Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 11 дія цього рішення розповсюджується на виключний перелік суддів, які станом на дату набрання чинності цим рішенням не переведені на роботу до іншого суду.

Крім того, у пункті 1 рішення Ради суддів України від 08 квітня 2016 року № 29 роз`яснено, що дія рішення Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 11 розповсюджується на суддів, які визначені у пунктах 2 - 5 цього рішення.

Аналіз наведених рішень Ради суддів України № 11 від 04 лютого 2016 року та № 29 від 08 квітня 2016 року дає підстави для висновку, що шестимісячний строк прикріплення, який дає право на збереження посадового окладу, пов`язується з моменту відновлення роботи суду, коли таке прикріплення припиняється, або ж з моментом переведення судді для роботи до іншого суду в передбаченому законом порядку.

У разі коли строк прикріплення судді до іншого суду спливає, а суд не відновив свою роботу, такий суддя втрачає статус прикріпленого, а отже й право на збереження за ним виплат в розмірі посадового окладу.

Можливість продовження виплати посадового окладу такому судді обумовлюється лише прийняттям нового рішення щодо його прикріплення до іншого суду, та виданням відповідного наказу головою суду, до якого суддя буде прикріплений.

Тобто, чинним законодавством не передбачено постійної виплати суддівської винагороди суддям, які не прикріплені до відповідних судів України та не відносяться до категорій, що визначені у пунктах 2 - 6 рішення Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 11.

Судами попередніх інстанцій встановлено та не заперечується сторонами, що позивач не належить до жодної з категорій суддів, які визначені пунктом 6 вищезгаданого Рішення РСУ № 29, а тому не може бути прикріплена до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області відповідно до пункту 2 Рішення РСУ від 04 лютого 2016 року № 11.

Позивач 08.10.2015 звернулася до ВККСУ щодо прикріплення її до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області.

Листом від 24.11.2015 року № 18-16221/15 ВККСУ повідомила позивачку, що строк її прикріплення закінчився. З огляду на положення п.10 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 192-VIII (192-19) та статті 145 Закону "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI (2453-17) ), з метою забезпечення виконання вимог пункту 8 частини 4 статті 48 Закону № 2453-VI та вирішення питання фінансового забезпечення суддів, які не здійснюють правосуддя, ВККСУ направлено відповідне звернення до Державної судової адміністрації України

З листа Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 27 квітня 2016 року № 1.1.12/101/2016 вбачається, що ОСОБА_1 після закінчення строку прикріплення не зверталась із заявою про продовження строку прикріплення, наказ про тимчасове прикріплення позивача до вищезазначеного суду після 29 вересня 2015 року головою суду не видавався.

За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що, припинивши нарахування та виплату суддівської винагороди ОСОБА_1, відповідачі діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені законами України, оскільки факт відсутності заяви про переведення до іншого суду свідчить про втрату у позивача, починаючи з 28 вересня 2015 року, статусу прикріпленого судді, що, в свою чергу, не надає права на виплату суддівської винагороди.

Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а судами попередніх інстанцій під час розгляду справи не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.