803/3683/15 Про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення особи із органів прокуратури, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - 27.02.2020 Прийняття

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до прокуратури Волинської області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що 05.10.2015 року наказом №442к його звільнено з посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення прокуратури Волинської області на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру", у зв`язку із скороченням кількості прокурорів органу прокуратури.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2016, залишено без змін постанову Волинського окружного адміністративного суду від 27.01.2016, якою позовні вимоги задоволено частково: вирішив:

- визнано протиправним та скасовано наказ №442к від 05.10.2015 року відповідача про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення прокуратури Волинської області;

- поновлено позивача на посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення прокуратури Волинської області з 5 жовтня 2015 року;

- стягнуто з прокуратури Волинської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 9234 гривень.

- постанову в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 2308 грн допущено до негайного виконання.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що звільнення позивача проведено неправомірно, з порушенням вимог, встановлених статтями 40, 42, 49-2 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України (322-08) ), оскільки йому не було запропоновано жодної із посад, передбачених у штатному розписі прокуратури Волинської області, а також не з`ясував питання щодо наявності в нього переважного права на залишення на роботі. Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність наказу про звільнення позивача та наявність підстав для його скасування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

21 червня 2016 року прокуратура Волинської області звернулася з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції.

У касаційній скарзі касатор просить:

Скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 27.01.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2016 по справі № 803/3683/15 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.06.2016 року відкрито касаційне провадження за скаргою прокуратури Волинської області та установлено строк для подачі заперечення на касаційну скаргу.

Відповідно до положень підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII (далі - КАС України (2747-15) ) вказана касаційна скарга 25.01.2018 передана на розгляд до Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:

Касаційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що судами попередніх інстанцій безпідставно зазначено про необхідність першочергового працевлаштування тих осіб, відділи та структурні підрозділи яких ліквідуються. При призначенні на посади у новоутворених відділах надавалась перевага працівникам із більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, обсягом виконаної роботи. Враховуючи відсутність належної кваліфікації, на момент вручення попередження про наступне вивільнення у роботодавця не було об`єктивної можливості запропонувати позивачеві будь-яку посаду, яка б відповідала його рівню знань та навичок. Також наголошує, що судами попередніх інстанцій не враховано, що організація і порядок діяльності органів прокуратури України, особливості розгляду трудових спорів регулюється спеціальними нормами законодавства України і вони є пріоритетними перед нормами КЗпП України (322-08) .

Заперечення на касаційну скаргу позивачем не подано, що не перешкоджає її розгляду по суті.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Наказом прокуратури Волинської області № 461к від 07.08.2014 року у зв`язку з ліквідацією відділу нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення вказаного управління ОСОБА_1 призначено на нововведену посаду прокурора відділу процесуального керівництва при провадження досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення прокуратури області з 08.09.2014 року.

Наказом Генерального прокурора України № 39ш від 15.07.2015 року у структурі та штатному розписі прокуратури Волинської області були ліквідовані окремі управління, відділи та посади, а загальну штатну чисельність ліквідованих одиниць - 53 з відповідним фондом заробітної плати зараховано до резерву Генеральної прокуратури України. Зокрема, згідно п. 1 цього Наказу, з поміж інших, було ліквідовано відділ процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення.

Натомість, пунктом 3 Наказу № 39ш від 15.07.2015 року у структурі та штатному розписі прокуратури Волинської області утворено управління нагляду у кримінальному провадженні та підтримання державного обвинувачення, в який увійшли відповідні відділи, в тому числі і відділ процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення з штатним розписом 8 посад, а саме: 1 посада начальника відділу, 1 посада заступника начальника відділу та 6 посад прокурорів відділу.

На виконання вимог вищезазначеного наказу Генеральної прокуратури України 31.07.2015 року позивача було повідомлено про ліквідацію відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення прокуратури Волинської області, і скорочення посади яку він обіймав, та попереджено про звільнення із займаної ним посади у зв`язку із ліквідацією та скороченням у структурі та штатному розписі апарату прокуратури області.

Відповідно до інформації відділу роботи з кадрами прокуратури області, вакансії у новоствореному управлінні нагляду у кримінальному провадженні заповнювалися одразу, а призначення на відповідні посади відбувалися в серпні - вересні 2015 року.

Разом із тим ОСОБА_1 жодної посади як в управлінні нагляду у кримінальному провадженні та підтримання державного обвинувачення, так і в інших структурних підрозділах прокуратури Волинської області з моменту його попередження про наступне звільнення, запропоновано не було.

Наказом прокуратури Волинської області №442к від 05.10.2015 року, ОСОБА_2 звільнено з займаної посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення прокуратури області з 05 жовтня 2015 року на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" у зв`язку зі скороченням кількості прокурорів органу прокуратури.

Не погоджуючись із своїм звільнення, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Конституція України (254к/96-ВР) від 28 червня 1996 року

Частина 2 статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII (1697-18)

Статтею 51 Закону України "Про прокуратуру" визначено загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді. Однією з умов звільнення прокурора з посади згідно пункту 9 частини першої цієї статті є ліквідація чи реорганізація органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92)

У пункті 19 Постанови містяться роз`яснення, згідно з якими при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд звертає увагу, що 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ), внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX, за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Суд виходить з таких міркувань.

Відповідач вважає, що реорганізація прокуратури Волинської області полягала саме у ліквідації відповідного структурних підрозділів, однак з таким твердженням погодитись не можна, оскільки вживані у пункті 1 частини 1 статті 40 КЗпП України поняття "ліквідація", "реорганізація", "перепрофілювання", "банкрутство", "скорочення чисельності або штату працівників" стосуються саме підприємств, установ, організацій як юридичних осіб, а не їх структурних підрозділів.

Поряд з тим судами попередніх інстанцій встановлено і цього не спростовує сторона відповідача, що прокуратура Волинської області як юридична особа не ліквідована, не реорганізована та відповідних відомостей Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не містить.

Зміна системи органів прокуратури у зв`язку з набранням чинності 15.07.2015 Закону № 1697-VII (1697-18) з набуттям обласними прокуратурами статусу регіональних, не передбачає відмову держави від виконання завдань та функцій такої особи, що є виключною підставою для констатації факту про ліквідацію юридичної особи публічного права.

Таким чином, наведена обставина може бути підставою для звільнення працівників структурного підрозділу згідно з пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України лише з підстав скорочення чисельності або штату працівників, що узгоджується також із нормою частини 3 статті 36 КЗпП України, відповідно до якої у разі реорганізації підприємства, установи, організації (злиття, приєднання, поділ чи перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини 1 статті 40 КЗпП України).

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що відповідно до Положень про самостійні структурні підрозділи апарату прокуратури Волинської області станом на 30.09.2014 року за відділом процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення, у якому працював позивач, закріплено 8 посад: начальник відділу, заступник начальника відділу та шість посад прокурорів відділу, одну з який займав ОСОБА_2 .

Після ліквідації відповідного відділу згідно пункту 3 наказу Генерального прокурора України № 39ш від 15 липня 2015 року у структурі та штатному розписі прокуратури Волинської області утворено нове управління нагляду у кримінальному провадженні та підтримання державного обвинувачення, в який увійшли відповідні відділи в тому числі і відділ процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення з штатним розписом 8 посад, а саме: 1 посада начальника відділу, 1 посада заступника начальника відділу та 6 посад прокурорів відділу, формування яких мало здійснюватися за рахунок резерву Генеральної прокуратури України (тобто за рахунок осіб, які займали посади у ліквідованих управліннях та відділах).

При цьому посада яку обіймав позивач - прокурор відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення скорочена у штатному розписі прокуратури Волинської області згідно пункту 2 наказу Генерального прокурора України № 39ш від 15 липня 2015 року не була.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що жодних скорочень посад у відділі процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення після утворення нового управління нагляду у кримінальному провадженні та підтримання державного обвинувачення прокуратури Волинської області не відбулось. Більше того, розподіл функціональних обов`язків між працівниками відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення, затверджений заступником прокурора області 23.09.2015р., є аналогічним розподілу функціональних обов`язків між працівниками уже ліквідованого відділу процесуального керівництва при проведенні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення від 19.06.2015 року, що свідчить про незмінність трудових функцій працівників ліквідованого та новоутвореного структурного підрозділу прокуратури області.

Отже, при реалізації наказу Генерального прокурора України № 39ш від 15 липня 2015 року мало місце лише перейменування, а не реорганізація структурного підрозділу прокуратури Волинської області, а саме відділу процесуального керівництва при проведенні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення без жодного скорочення чисельності працівників цього відділу та без будь-яких змін трудових функцій відповідних працівників, що саме собою свідчить про відсутність реальних змін в організації виробництва та праці які б стосувалися позивача після утворення управління нагляду у кримінальному провадженні та підтримання державного обвинувачення прокуратури Волинської області.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, щодо безпідставності визначення відповідачем підстави для звільнення ОСОБА_1 із займаної посади за відсутності відповідних змін в організації виробництва та праці, посада якого не була скорочена.

При цьому доводи відповідача про те, що на момент звільнення позивача інших вільних вакансій не було у структурних підрозділах прокуратури Волинської області, в тому числі і новоутворених відділах, не заслуговують на увагу, оскільки відповідний обов`язок роботодавця виникає не в момент звільнення працівника, а з часу його офіційного попередження про наступне вивільнення.

Так, із матеріалів адміністративної справи вбачається, що вакансії у новоствореному управлінні нагляду у кримінальному провадженні та підтримання державного обвинувачення заповнювались одразу після прийняття до виконання наказу Генерального прокурора України від 15.07.2015 року №39ш.

Тобто, починаючи з 01.08.2015 року вільні посади як в новоствореному управлінні нагляду у кримінальному провадженні та підтримання державного обвинувачення, так і в інших управліннях та відділах прокуратури Волинської області існували та поступово заповнювалися. Проте будь-яких доказів як б підтверджували неможливість запропонувати позивачу вакантну посаду відповідачем не надано та не спростовано ту обставину, що останній не мав можливості перевести позивача за його згодою на одну із цих посад.

Крім того, як слідує із матеріалів справи до звільнення позивача із займаної посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення у цей відділ був прийнятий ОСОБА_3, який раніше у цьому відділі не працював та якому згідно акту від 11 серпня 2015 року ОСОБА_1 передав наглядові провадження.

В період між попередженням позивача про звільнення із займаної ним посади - 31.07.2015 року до самого звільнення - 05.10.2015 року, в прокуратурі Волинської області існували вакантні посади та проводився добір працівників для їх зайняття в тому числі і в відділі процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення, а відтак існувала можливість для працевлаштування позивача на нову посаду, яку роботодавець всупереч частини 3 статті 49-2 КЗпП України не реалізував, вимоги статті 42 КЗпП України щодо преважного права на залишення на роботі також не врахував.

Беручи до уваги наведені нормативно-правові акти та встановлені обставини справи, що підтверджені належними та допустимими письмовими доказами, суди попередніх інстанцій правильно прийшов до висновку, що відповідачем не дотримано порядку вивільнення працівника, встановленого статтями 40, 49-2 КЗпП України, отже оскаржуваний наказ від 05.10.2015 року №442к є протиправним та підлягає скасуванню.

Доводи скаржника про пріоритетність норм Закону № 1697-VII (1697-18) перед нормами КЗпП України (322-08) колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Порядок звільнення прокурора з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури визначається нормами Закон № 1697-VII (1697-18) . Поряд із цим, не виключається звільнення прокурорів за правилами КЗпП України (322-08) у випадках, коли підстави звільнення є загальними, передбаченими законодавством про працю. В такому разі роботодавцем мають бути дотримані гарантії при звільненні, передбачені трудовим законодавством.

Виходячи з наведеного у випадку скорочення чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці роботодавець вправі проводити звільнення працівників за пунктом 1 частини 1ї статті 40 КЗпП України, однак таке звільнення повинно проводитись з наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених главами ІІІ та ІІІ-А КЗпП України (322-08) , зокрема, статтями 42 та 49-2 цього Кодексу.

Позиція аналогічного змісту наведена у постанові Верховного Суду України від 07 травня 2019 року в справі № 803/1157/16 та Верховний Суд не вбачаю підстав відступати від неї.

ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК ВЕРХОВНОГО СУДУ В АДМІНІСТРАТИВНІЙ СПРАВІ

Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень та погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 КАС України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Приписами частини 1 статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій винесено законні і обґрунтовані рішення, ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування чи зміни - відсутні.

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.