826/7866/17 Про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України "Про анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю", зобов`язання Мінюста вжити всіх необхідних дій, що пов`язані із скасуванням зазначеного наказу - 26.02.2020 Прийняття

за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Григоровича П. О., суддів: Каракашьяна С. К., Шрамко Ю. Т., та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Вівдиченко Т. Р., суддів: Губської Л. В., Земляної Г. В.

І. Суть спору

1. У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Міністерства юстиції України, за участю третіх осіб - Нотаріальної палати України, ОСОБА_2, в якому просить:

1.1. визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 24 березня 2017 року № 960/5 "Про анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю";

1.2. зобов`язати Міністерство юстиції України вжити всіх необхідних дій, що пов`язані із скасуванням зазначеного наказу, а саме, направити до Державного підприємства "Національні інформаційні системи" Міністерства юстиції України повідомлення щодо відновлення приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Чорноног Ларисі Віталіївні доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

2. Позовні вимоги мотивовано тим, що всупереч положень статті 58 Конституції України відповідачем здійснено відносно ОСОБА_1 контроль у сфері державної реєстрації прав в порядку статті - 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку здійснення контролю у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 року № 990 (990-2016-п) , у тому числі за період до набрання вказаними нормою та Порядком чинності, в результаті чого видано наказ від 24 березня 2017 року № 960/5, яким анульовано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та направлено до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

2.1. Вказує, що наведений наказ Міністерства юстиції України порушує права та законні інтереси позивача, а також позбавляє можливості провадити професійну діяльність.

2.2. Стверджує, що виявлені відповідачем порушення не відповідають дійсності, оскільки позивачем не допускалися, а реєстраційні дії проводилися останньою на підставі діючого законодавства.

2.3. Вважаючи наказ Міністерства юстиції України від 24 березня 2017 року №960/5 протиправним, ОСОБА_1 звернулась до суду з вимогою про його скасування.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. Наказом Міністерства юстиції України від 17 лютого 2017 року № 232/17 "Про проведення моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно", відповідно до статті - 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку здійснення контролю у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 року № 990 (990-2016-п) , було затверджено періодичність проведення моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на перший квартал 2017 року, у тому числі відносно ОСОБА_1, щомісячно по наступним критеріям: порушення строків, визначених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) ; проведення реєстраційних дій у неробочий час; відсутність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно електронних копій документів, поданих для державної реєстрації, виготовлених шляхом їх сканування; проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень; скасування (видалення) записів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; державні реєстратори та/або суб`єкти державної реєстрації, визначені Міністерством юстиції України.

4. На підставі акту за результатами проведення моніторингу реєстраційних дій державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорноног Л. В. від 27 лютого 2017 року та у відповідності до статті - 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" і Порядку здійснення контролю у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 року № 990 (990-2016-п) , відповідачем видано наказ від 07 березня 2017 року № 636/17 "Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорноног Лариси Віталіївни ", яким призначено проведення камеральної перевірки позивача з 07 березня 2017 року у складі відповідної Комісії.

5. За результатами проведеної камеральної перевірки складено довідку від 16 березня 2017 року, в якій відображено встановлені порушення позивачем вимог законодавства, а саме:

пункту 4 статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав па нерухоме майно та їх обтяжень" та статті 181 Цивільного кодексу України. Суть вказаного порушення полягає в тому, що позивачем 14 листопада 2016 року за результатом розгляду заяви № 19471949 директора ТОВ "ВАРДИНГС" Бездольного І. П. про державну реєстрацію права власності на кабельні лінії, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Бориспільська, 9, було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 32355500 та всупереч вимогам чинного законодавства проведено державну реєстрацію зазначених об`єктів на підставі договорів купівлі-продажу, зазначаючи в договорі, що вказаний об`єкт є об`єктом нерухомого майна. Проте, зазначене майно загалом не підлягало реєстрації у Державному реєстрі прав. Крім того, право власності на об`єкти не було зареєстровано за продавцем, а отже, не виникло. Зазначені дії суперечать вимогам законодавства у сфері державної реєстрації та у сфері здійснення нотаріальної діяльності. Аналогічними є також порушення позивачем вимог реєстраційного законодавства (проведення державної реєстрації речових прав на майно, яке не підлягає державній реєстрації) щодо проведення приватним нотаріусом реєстрації прав власності за заявами № № 19473183, 19473721;

пункту 44 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (1127-2015-п) . Суть вказаного порушення полягає в тому, що 07 липня 2016 року до позивача звернулася гр. ОСОБА_4 із заявою № 17574767, за довіреністю від 01 березня 2016 року № 02-13/107/2, виданою державним підприємством "Виробниче об`єднання "КИЇВСЬКИЙ РАДІОЗАВОД", яка діяла від Держави Україна в особі Міністерства економічного розвитку та торгівлі України на праві господарського відання державного підприємства "Виробниче об`єднання "КИЇВСЬКИЙ РАДІОЗАВОД" про державну реєстрацію права власності групи приміщень 5, 6, 7, 8, 9, частини групи приміщень 1, 3, 4) в літ. 25 Б, за адресою: м Київ, вулиця Бориспільська, 9, за результатами розгляду якої 11 липня 2016 року позивачем прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) 30412599. Проте, витяг з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо такого об`єкта у ході проведення реєстрації не подавався. Крім того, ОСОБА_1 зареєструвала майно за Державою Україна в особі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, зазначивши при цьому, що право господарського відання належить державному підприємству "Виробниче об`єднання "КИЇВСЬКИЙ РАДІОЗАВОД". Право господарського відання - не похідне право від права власності, а тому державна реєстрація проводиться після державної реєстрації права власності на таке майно та реєструється у відкритому розділі Державного реєстру прав в частині реєстру - інші речові права та суб`єкта (суб`єктів) цих прав, згідно з підпунктом 3 пункту 3 статті 13 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". При цьому, правовстановлюючим документом в реєстрі позивач зазначає саме акт приймання майна, що залишилося;

пункту 64 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (1127-2015-п) . Суть вказаного порушення полягає в тому, що 06 квітня 2016 року до позивача звернувся громадянин Григор`єв О. С., який діяв від імені ТОВ "ТЕХЗЕЛЕНБУД", на підставі протоколу від 25 листопада 2015 року № 1, із заявою № 16403121 про державну реєстрацію права власності незавершеного будівництва, розташованого за адресою: м. Київ, вулиця Рилєєва, 18а, за результатами розгляду якої 07 квітня 2016 року прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 29156709. Проте, позивачу всупереч вимогам пункту 64 вищевказаного Порядку для проведення державної реєстрації не подавався документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, натомість було додано лише довідку про присвоєння облікового коду земельній ділянці, видану Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06 березня 2016 року № 057027-6042. Крім того, одним із документів, доданих до заяви, є саме договір купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва, укладений між ТОВ "Трейденерго" та ТОВ "ТЕХЗЕЛЕНБУД" у простій письмовій формі, що суперечить вимогам статті 657 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку або іншою нерухомою майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації;

пункту 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (1127-2015-п) (у редакції, чинній на момент проведення державної реєстрації). Суть вказаного порушення полягає в тому, що 09 листопада 2016 року до позивача звернувся громадянин Григор`єв О. С., який діяв від імені ТОВ "ЛАГУНА ПЛЮС ЛТД", на підставі довіреності від 19 жовтня 2016 року б/п, із заявою № 19443583 про державну реєстрацію права власності нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Віскозна, 32 б, за результатами розгляду якої 09 листопада 2016 року прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 32299527. Заявником до заяви було подано декларацію про введення зазначеного об`єкта в експлуатацію від 09 листопада 2016 року, яка виявилася відсутньою у реєстрі дозвільних документів. Відсутньою також виявилася інформація в декларації про земельну ділянку, проте, очевидним залишається той факт, що будівництво велось на конкретній земельній ділянці, площа об`єкта в результаті збільшилась з 412,8 до 2510 кв м;

статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Суть вказаного порушення полягає в тому, що позивачем не направлено запит до БТІ під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, оскільки за нормами чинного законодавства нотаріус обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або державну реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Хоча в електронних реєстрах відомості по зазначеному об`єкту відсутні;

пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (1127-2015-п) . Суть зазначеного порушення полягає в тому, що позивачем у ході розгляду заяв від 07 жовтня 2016 року № № 18945696, 18946995 зареєстровано перехід права власності на нежитлові приміщення будівель та споруд стадіону за адресою: м. Київ, вул . АДРЕСА_2, на підставі дубліката іпотечного договору від 04 жовтня 2016 року № 750 за ТОВ "КИЇВЕНЕРГОКОМ". Проте, всупереч нормам чинного законодавства, крім дублікатів іпотечних договорів від 04 жовтня 2016 року № 750 та № 751, жодних документів заявником приватному нотаріусу ОСОБА_1 не надано, що призвело до недотримання позивачем вимог Порядку щодо реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

6. Крім того, позивачем прийнято до розгляду 10 технічних паспортів на окремі приміщення, однак, підставою для виникнення права власності державним реєстратором було зазначено лише договір купівлі-продажу 2007 року, в той час як мали б бути зазначені усі документи, на підставі яких виникло таке право. З-поміж цього, у заяві від 17 жовтня 2016 року № 19068438 були відсутні також сканкопії поданих документів, чим порушено вимоги статті 16 та пункту 7 частини третьої статті 10, статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пункт 56 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 26 жовтня 2011 року № 1141 (1141-2011-п) , в частині виготовлення електронних копій документів та їх розміщення у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав.

7. За наявності вищевказаних порушень, комісією у довідці було запропоновано анулювати доступ державного реєстратора - приватного нотаріуса Київською міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та направити до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорноног Л. В .

8. Наказом Міністерства юстиції України від 24 березня 2017 року № 960/5 (з урахуванням наказу від 14 квітня 2017 року № 1274/5 "Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 24 березня 2017 року № 960/5"), яким анульовано доступ позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та направлено до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю позивача.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

9. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2018 року, задоволено в повному обсязі.

9.1. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 24 березня 2017 року № 960/5 "Про анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю".

9.2. Зобов`язано Міністерство юстиції України вжити всіх необхідних дій, що пов`язані із скасуванням зазначеного наказу, а саме, направити до Державного підприємства "Національні інформаційні системи" Міністерства юстиції України повідомлення щодо відновлення приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

10. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що моніторинг реєстраційних дій позивача, вчинений за період квітень-листопад 2016 року, результати якого слугували підставою для проведення камеральної перевірки і складання за її результатами довідки, в якій відображено встановлені порушення, здійснено за межами вимог Порядку здійснення контролю у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 року № 990 (990-2016-п) (далі - Порядок № 990) та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року № 1952-IV (1952-15) (далі - Закон № 1952-IV (1952-15) ), а відтак, враховуючи положення частини другої статті 6, частини другої статті 19, статті 58 Конституції України, оскаржуваний наказ є протиправним.

11. Зазначена позиція була підтримана і Київським апеляційним адміністративним судом, який переглянув постанову суду першої інстанції та залишив її без змін.

IV. Касаційне оскарження

12. У касаційній скарзі представник Міністерства юстиції України, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким відмовити в позові.

13. В обґрунтування касаційної скарги вказує на помилковість висновку судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки під час камеральної перевірки виявлено порушення, які зафіксовані довідкою та наявність яких безпідставно спростовано судами. Крім того, відповідач вважає, що чинним законодавством не встановлено заборони щодо проведення перевірки реєстраційних дій, вчинених до набрання чинності статті 37-1 Закону № 1952-IV та Порядку № 990.

13.1. Разом з цим вказує на неврахування судів першої та апеляційної інстанцій встановлення проведеною камеральною перевіркою вчинення позивачем порушень під час реєстраційних дій № 19471949 від 10 листопада 2016 року, № 19473183 від 10 листопада 2016 року, № 19473721 від 14 листопада 2016 року, тобто в той час коли стаття 37-1 Закону № 1952-IV набрала чинності (02.11.2016).

14. Водночас позивач та представник Нотаріальної палати України у своїх відзивах вказують на безпідставність касаційної скарги і просять залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

15. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України (2747-15) ) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

16. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України (2747-15) , внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

17. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

18. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

19. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

20. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

21. Відповідно до частини першої статті 37-1 Закону № 1952-IV контроль у сфері державної реєстрації прав здійснюється Міністерством юстиції України, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав.

За результатами моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України проводить перевірки державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав.

У разі, якщо в результаті проведеної перевірки державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав виявлено прийняття такими державними реєстраторами чи суб`єктами державної реєстрації прав рішень з порушенням законодавства, що має наслідком порушення прав та законних інтересів фізичних та/або юридичних осіб, Міністерство юстиції України вживає заходів до негайного повідомлення про це відповідних правоохоронних органів для вжиття необхідних заходів, а також заінтересованих осіб.

22. Частиною другою статті 37-1 Закону № 1952-IV установлено, що за результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про:

1) тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав;

2) анулювання доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав;

3) притягнення до адміністративної відповідальності державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав;

4) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю;

5) скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації прав.

23. Процедуру здійснення Міністерством юстиції України контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань визначено Порядком № 990.

24. Відповідно до пункту 1 Порядку № 990 моніторинг реєстраційних дій - комплекс організаційних та технічних (з використанням програмних засобів ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - реєстри) заходів, які забезпечують систематичну, вибіркову перевірку дотримання державними реєстраторами прав на нерухоме майно, державними реєстраторами юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - державні реєстратори), уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації законодавства під час проведення реєстраційних дій за критеріями, визначеними цим Порядком.

25. Згідно з пунктами 4-7 Порядку № 990 моніторинг реєстраційних дій проводиться на підставі відомостей реєстрів за допомогою програмних засобів їх ведення за такими критеріями:

1) порушення строків, визначених Законами;

2) проведення реєстраційних дій в неробочий час;

3) відсутність у реєстрах електронних копій документів, поданих для державної реєстрації, виготовлених шляхом їх сканування;

4) проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень;

5) скасування (видалення) записів з реєстрів;

6) державні реєстратори та/або суб`єкти державної реєстрації, визначені Мін`юстом.

Періодичність моніторингу реєстраційних дій за окремими зазначеними критеріями, перелік державних реєстраторів та/або суб`єктів державної реєстрації, щодо яких проводиться моніторинг за критерієм, визначеним у підпункті 6 цього пункту, а також строк, протягом якого проводиться такий моніторинг, визначаються (затверджуються) Мін`юстом з розміщенням відповідної інформації на офіційному веб-сайті.

За результатами моніторингу реєстраційних дій складається відповідний акт в письмовій формі, який засвідчується підписом посадової особи Мін`юсту, що проводила такий моніторинг.

У разі виявлення на підставі акта моніторингу реєстраційних дій порушень порядку державної реєстрації проводиться камеральна перевірка державних реєстраторів та/або суб`єктів державної реєстрації.

Камеральна перевірка проводиться на підставі наказу Мін`юсту, яким утворюється комісія у складі не менше ніж трьох посадових осіб Мін`юсту. Камеральна перевірка проводиться у строк, що не перевищує 14 робочих днів. Наказ Мін`юсту про проведення камеральної перевірки в обов`язковому порядку розміщується на офіційному веб-сайті.

Копія наказу Мін`юсту про проведення камеральної перевірки надсилається протягом трьох робочих днів з дня його прийняття разом із супровідним листом державному реєстратору та/або суб`єкту державної реєстрації.

26. Відповідно до пунктів 9-10 Порядку № 990 результати камеральної перевірки оформляються довідкою, яка підписується усіма членами комісії. За результатами проведеної камеральної перевірки Мін`юст на підставі довідки комісії приймає мотивоване рішення відповідно до Законів у формі наказу.

27. Приписами статті 58 Конституції України обумовлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

VI. Позиція Верховного Суду

28. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що контроль у сфері державної реєстрації прав здійснюється Міністерством юстиції України шляхом моніторингу реєстраційних дій за шістьма критеріями, визначеними Порядком № 990.

29. Оскаржуваний наказ видано відповідно до Закону № 1952-IV (1952-15) , підставою для якого є наявність у діях державного реєстратора порушення порядку державної реєстрації прав.

30. Слід зазначити, що під час розгляду судами попередніх інстанцій справи позивачем надавались на спростування доводів Міністерства юстиції України копії документів з приводу наявності порушень порядку державної реєстрації прав приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорноног Л. В., які зазначені у довідці від 16 березня 2017 року, однак суди у спірних правовідносинах, які склались у цій справі, констатували відсутність необхідності встановлювати факт правомірності чи протиправності вчинених позивачем реєстраційних дій.

31. При цьому суди зазначили про невиключення, що відповідні реєстраційні дії можуть бути предметом судового розгляду в інших процесах за зверненнями суб`єктів, чиї права на їх думку порушені діями позивача, з чим Верховний Суд погоджується з огляду на таке.

32. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності" від 06 жовтня 2016 року № 1666-VIII (1666-19) , який набув чинності 02 листопада 2016 року, Закон № 1952-IV (1952-15) доповнено статтею 37-1 "Здійснення контролю у сфері державної реєстрації прав", якою Міністерство юстиції України наділено повноваженнями контролю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав.

33. Згідно зі статтею 37-1 Закону № 1952-IV за результатами моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України проводить перевірки державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав.

34. За результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про, зокрема, анулювання доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав; направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю (частина друга, пункти 2, 4 Закону № 1952-IV (1952-15) ).

35. Відповідно до частини четвертої статті 37-1 Закону № 1952-IV Кабінетом Міністрів України розроблено Порядок здійснення контролю у сфері державної реєстрації, затверджений постановою від 21 грудня 2016 року № 990, який набув чинності 30 грудня 2016 року та, зокрема, безпосередньо визначає процедуру здійснення Міністерством юстиції України відповідно до Закону № 1952-IV (1952-15) контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

36. За такого правового врегулювання Верховний Суд не бере до уваги доводи відповідача про вчинення ОСОБА_1 порушень під час реєстраційних дій № 19471949 від 10 листопада 2016 року, № 19473183 від 10 листопада 2016 року, № 19473721 від 14 листопада 2016 року, тобто в той час коли стаття 37-1 Закону № 1952-IV набрала чинності, оскільки повноваження зі здійснення контролю у сфері державної реєстрації прав відповідно до статті 37-1 Закону № 1952-IV та Порядку № 990 Міністерство юстиції України отримало з 02 листопада 2016 року, а порядок реалізації таких повноважень визначено лише з 30 грудня 2016 року. Тобто, повноваження Міністерства юстиції України щодо здійснення контролю у сфері державної реєстрації прав було обмежено проведенням моніторингу та призначенням камеральних перевірок реєстраційних дій, вчинених суб`єктами державної реєстрації прав та державними реєстраторами, до набрання чинності статті 37-1 Закону № 1952-IV та Порядку № 990.

37. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, фактично Міністерством юстиції України проведено моніторинг реєстраційних дій позивача, вчинених за період квітень - листопад 2016 року, тобто до набрання чинності відповідними актами. Міністерством юстиції України під час проведення перевірки не було застосовано положень Закону № 1952-IV (1952-15) у редакції, чинній на момент вчинення ОСОБА_1 реєстраційних дій, а оскаржуваний наказ містять посилання саме на статтю 37-1 Закону № 1952-IV та Порядок № 990.

38. Згідно з рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

39. Принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави.

40. За загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події або факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

41. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 19 червня 2018 року у справі № 826/12868/17 та від 07 серпня 2019 року у справі № 820/2306/17.

42. Окрім того, Конституційний Суд України в рішенні від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010 зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

43. Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що положення статті 37-1 Закону № 1952-IV (набула чинності 02 листопада 2016 року) та Порядку № 990 (набув чинності з 30 грудня 2016 року) не можуть застосовуватись до дій (правовідносин), що здійснені до набрання ними чинності, адже закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.