Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О.О. Мамалуй - головуючий, О. М. Баранець, І.В. Ткач

обов'язки секретаря судового засідання за дорученням головуючого судді у судовій колегії здійснює помічник судді Зварич Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017р.

у складі суддів: О.В. Тищенко - головуючий, К.В. Тарасенко, І.А. Іоннікова

та на рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2017р.

суддя: О.М. Спичак

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут"

про стягнення 5 350 025,08 грн.

за участю представників:

від позивача: Остапенко В.М.,

від відповідача: Палькевич Н.С.

1. Короткий зміст позовних вимог

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду із позовом до ТОВ "Київоблгаз Збут" про стягнення 5 350 025, 08 грн., з яких 4 748 278, 54 грн. - пеня, 317 404, 22 грн. - 3% річних та 284 342, 32 грн. інфляційні втрати.

Позов обґрунтований тим, що відповідачем було порушено строки внесення оплати за газ, які визначені договором №15-741-Н від 30.06.2015р., що і стало підставою для нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Справа розглядається господарськими судами неодноразово.

При новому розгляді рішенням господарського суду міста Києва від 04.09.2017р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Київоблгаз Збут" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" пеню в сумі 35,06 грн., 3% річних в розмірі 109 675,60 грн., інфляційні втрати в сумі 283 465,23 грн. та судові витрати в розмірі 12 974,80 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017р. рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Задовольняючи частково позовні вимог, господарськими судами попередніх інстанцій враховано спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, підписавши які сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений за договором №15-741-Н від 30.06.2015р. Суди дійшли висновку, що застосування заходів відповідальності до відповідача є обґрунтованим лише в частині грошових зобов'язань, виконання яких здійснювалось поза межами спільних протокольних рішень.

Виходячи зі змісту п. 7.2 договору суди вказали, що обгрунтованим є стягнення з відповідача пені, що розрахована за період з 21.01.2016р. по 04.03.2016р.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у касаційній скарзі вважає, що судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 526, ч.1 ст. 530, ст. ст. 549, 610, 612 ЦК України та ст. ст. 7, 86 ГПК України, та просить їх скасувати в частині відмови у стягненні пені в розмірі 1 866 955, 50 грн., 3 % річних у розмірі 12 218 грн., інфляційних втрат у розмірі 877,09 грн., прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Скаржник стверджує, що судами попередніх інстанцій не прийнято до уваги наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних.

Також скаржник не погоджується з висновками господарських судів щодо того, що право нарахування та стягнення пені за порушення грошового зобов'язання у позивача розпочалося лише з 20.01.2016р., в результаті чого судами стягнуто 35, 06 грн. пені, замість належних до стягнення 1 866 990, 56 грн.

4. Позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Київоблгаз Збут" вважає оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги - безпідставними, у зв'язку з цим просить відмовити в її задоволенні.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

30 червня 2015р. між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" як продавцем та ТОВ "Київоблгаз Збут" як покупцем було укладено договір №15-741-Н купівлі-продажу природного газу, за умовами п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця у 2015 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Згідно з п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки; у разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

За умовами п. 7.2 договору у разі якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині реалізації газу, покупець не здійснив повну оплату фактично отриманого за договором природного газу, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно з п.11 договору останній набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015 р., а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

У межах договору №15-741-Н від 30.06.2015р. ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у період з липня по грудень 2015 року було поставлено ТОВ "Київоблгаз Збут" газ на загальну суму 1 154 706 766, 27 грн., про що сторонами складено та підписано акти приймання-передачі природного газу. При розрахунку за поставлений газ відповідачем були порушені строки оплати, у зв'язку з чим позивачем були нараховані пеня, 3% та інфляційні втрати.

Судами встановлено, що станом на 31.12.2015р. за договором №15-741-Н від 30.06.2015р. заборгованість відповідача становила 662,73 грн.

Головним управлінням Державної казначейської служби України в Київській області (сторона-1), Департаментом фінансів Київської обласної державної адміністрації (сторона-2), товариством з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" (сторона-3) та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (сторона остання) було прийнято ряд спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, а саме: 18.09.2015р. №1957, 16.10.2015р. №2118, 20.11.2015р. №2520, 18.12.2015р. №2976, 20.01.2016р. №127.

Як вбачається з банківських виписок, грошові кошти в сумах визначених спільними протокольними рішеннями, надійшли на рахунок відповідача 24.09.2015р., 26.10.2015р., 25.11.2015р., 23.12.2015р., 24.12.2015р., 28.01.2016р. та 29.01.2016р.

6. Норми права та мотиви, з яких виходить суд касаційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 626 та ст. 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарськими судами попередніх інстанцій правильно враховано зазначені вище спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, підписавши які сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за поставлений згідно з договором №15-741-Н від 30.06.2015р. природний газ, що не заперечує і сам позивач. Таким чином є правильними висновки судів щодо того, що застосування заходів відповідальності до відповідача є обґрунтованим лише в частині грошових зобов'язань, виконання яких здійснювалось ТОВ "Київоблгаз Збут" поза межами спільних протокольних рішень.

Здійснивши перерахунок нарахованих до стягнення позивачем сум в частині грошових зобов'язань, виконання яких здійснювалось поза межами спільних протокольних рішень, господарські суди попередніх інстанцій встановили, що обґрунтованим є стягнення з відповідача 3% річних на загальну суму 109 675,60 грн., з яких за порушення грошових зобов'язань з оплати газу, поставленого у липні 2015 - 7718,88 грн., в серпні 2015 - 17196,58 грн., у вересні 2015 - 56804,25 грн., у жовтні 2015 - 26877,75 грн., у листопаді 2015 - 1075,75 грн. та у грудні 2015 - 2,39 грн., та інфляційних втрат на суму 283 465,23 грн.

Вказані висновки судів не спростовані скаржником.

Посилання у касаційній скарзі на неправильне тлумачення судами умов п. 7.2 договору, та як наслідок стягнення пені в меншому, ніж заявлено, розмірі, Верховний Суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Право на нарахування пені сторони узгодили в п. 7.2 договору, яким передбачили, що у разі якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині реалізації газу, покупець не здійснив повну оплату фактично отриманого за договором природного газу, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Результатом аналізу вказаної умови договору є те, що право на стягнення пені у продавця виникає за умови, якщо покупцем не здійснено повну оплату фактично отриманого за договором природного газу до 20 числа місяця (включно), наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині реалізації газу. Нарахування пені здійснюється на заборгованість, що існувала станом на дату закінчення дії договору і відповідно нараховується починаючи з 21 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору і припиняється або в день погашення боргу або відповідно до приписів п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Отже, виходячи зі змісту п. 7.2 укладеного між сторонами правочину, господарські суди попередніх інстанцій у даній справі дійшли правильного висновку щодо стягнення з відповідача пені в сумі 35,06грн., що розрахована за період з 21.01.2016р. по 04.03.2016р. на заборгованість в розмірі 662,73 грн.

Верховний Суд вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позову обґрунтованими.

Скаржником не доведено, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій.

7. Висновки суду касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги

На підставі вищевикладеного, Верховний Суд, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених господарськими судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права та прийшов до висновку, що оскаржувані рішення та постанова є законними та обґрунтованими, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржників.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315 ГПК України, Верховний Суд

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2017р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017р. у справі №910/15309/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.