911/128/17 Про зарахування зустрічних однорідних вимог - 10.04.2018 Прийняття

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що спірна заява суперечить приписам статей 601, 602 Цивільного кодексу України, оскільки немає однорідності вимог, а в частині зобов'язань позивача перед відповідачем, які включені до заяви, сплив строк позовної давності.

Хід розгляду справи

3. Рішенням Господарського суду Київської області від 21.03.2017 позов був задоволений. Суд визнав недійсною заяву Приватно-орендної агрофірми "Україна" про зарахування зустрічних однорідних вимог від 04.11.2016.

4. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 апеляційну скаргу відповідача було залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

5. Постановою Вищого господарського суду України від 26.07.2017 рішення Господарського суду Київської області від 21.03.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 було скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

6. Зазначена постанова Вищого господарського суду України мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не з'ясували наявності чи відсутності умов, встановлених статтею 601 Цивільного кодексу України, та обставин, встановлених статтею 602 Цивільного кодексу України, за яких зарахування зустрічних однорідних вимог не допускається та не встановили обставин, з якими закон пов'язує визнання правочинів недійсними.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій

7. Рішенням Господарського суду Київської області від 25.10.2017 у задоволенні позову було відмовлено.

8. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 апеляційну скаргу позивача було залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

9. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що позивачем не було доведено невідповідність заяви відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог від 04.11.2016 вимогам статей 601, 602 Цивільного кодексу України; не доведено наявності підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10. 03 січня 2018 року позивач подав касаційну скаргу.

11. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 25.10.2017, постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 та прийняти нове рішення про задоволення позову.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ Й АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. 03 лютого 2016 року відповідач звернувся до позивача з вимогою №0006 про повернення грошових коштів на суму 98825,15 грн.

13. У зазначеній вимозі відповідач вказує, що ним було переховано кошти на банківський рахунок позивача згідно умов договору від 05.04.2010, на підставі рахунків №152 від 28.04.2010 на суму 26181,74 грн., №155 від 05.05.2010 на суму 788,98 грн., №180 від 25.05.2010 на суму 18419,22 грн., №199 від 04.06.2010 на суму 2656,33 грн., №210 та №211 від 16.06.2010 на суму 572,00 грн., №228 від 29.06.2010 на суму 2251,93 грн., №229 від 30.06.2010 на суму 1115,50 грн., №343 від 05.07.2010 на суму 700,00 грн., а також попередню оплату згідно договору від 05.04.2010 на суми 2679,50 грн., 30000,00 грн., 1184,95 грн., 5700,00 грн., 6575,00 грн.

14. 11 лютого 2016 року позивач направив відповідачу лист про безпідставність такої претензії, з огляду на відсутність доказів заборгованості, а також спливу строку позовної давності щодо зазначених вимог.

15. 31 жовтня 2016 року відповідач звернувся до позивача з вимогою №97 про повернення грошових коштів у сумі 74650,94 грн., які були перераховані відповідачем на банківський рахунок позивача на підставі договору №56/2010 від 24.11.2010, що підтверджується платіжними дорученнями від 29.04.2013 на суму 23379,00 грн., від 29.05.2013 на суму 15 781,44 грн., касовими ордерами від 04.07.2013 на суму 10 000,00 грн., від 05.07.2013 на суму 5615,00 грн., від 21.08.2013 на суму 10000,00 грн., від 22.08.2013 на суму 4940,90 грн., від 20.09.2013 на суму 4934,60 грн.

16. 14 листопада 2016 року позивач надіслав відповідачу лист, в якому зазначив про безпідставність вимоги про повернення грошових коштів у сумі 74650,94 грн., з огляду на відсутність доказів заборгованості, відсутність документів щодо вказаних операцій на підприємстві позивача, а також сплив строку позовної давності щодо зазначених вимог.

17. Постановою Верховного Суду України у справі № 18/122-12/2 від 19.10.2016 було скасовано постанови Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2016, Вищого господарського суду України від 15.06.2016 та залишено без змін рішення Господарського суду Київської області від 26.01.2016, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог Приватно-орендної агрофірми "Україна" до Державного сільськогосподарського підприємства "Головний селекційний центр України" про стягнення заборгованості за укладеним між сторонами договором комісії. Верховний Суд України, здійснивши розподіл судових витрат, присудив стягнути з Приватно-орендної агрофірми "Україна" на користь Державного сільськогосподарського підприємства "Головний селекційний центр України" 172260,00 грн. витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги та за подання заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України.

18. 04 листопада 2016 року відповідач направив позивачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки на його думку відповідач є боржником позивача за судовим рішенням у справі № 18/122-12/2 на суму 172260,00 грн., а позивач є боржником відповідача з повернення коштів, які були перераховані останнім за договорами про спільний обробіток земельної ділянки від 05.04.2010 (по рахункам за період з 28.04.2010 по 06.07.2010 та щодо попередньої оплати, перерахованої у період з 30.07.2010 по 17.08.2010 у загальній сумі 98825,15 грн.) згідно вимоги №0006 від 03.02.2016 (на суму 102233,54 грн.) та №56/2010 від 24.11.2010 про надання послуг по утриманню великої рогатої худоби на суму 183583,48 грн. згідно вимоги №97 від 31.10.2016 на суму 74650,94 грн. щодо коштів, перерахованих у період з 29.04.2013 по 20.09.2013, а також згідно наказу Господарського суду Київської області щодо примусового виконання рішення у справі №911/615/15 від 29.12.2015 на суму 6699,00 грн.

19. Позивач отримав від відповідача кошти в якості передоплати за роботи/послуги згідно рахунків-фактур та договору від 05.04.2010.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

20. Позивач вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили приписи статей 601, 602 Цивільного кодексу України та частини 5 статті 203 Господарського кодексу України.

21. Позивач зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій взагалі не звернули уваги та не дослідили доводи позивача, які були викладені у позові, додаткових поясненнях та апеляційній скарзі.

22. Позивач також зазначає, що оскаржувані судові рішення прийнято з порушенням норм процесуального права, а саме, статей 4, 33, - 111-12 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Позиція відповідача, викладена у відзиві на касаційну скаргу

23. У відзиві на касаційну скаргу, поданому у визначений в ухвалі Верховного Суду від 01.03.2018 строк, відповідач просить залишити її без задоволення, оскільки вважає, що оскаржувані судові рішення прийняті з додержанням норм чинного законодавства.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

24. Цивільний кодекс України (435-15)

Стаття 202 частини 1, 2

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Стаття 203 частина 1

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Стаття 215 частина 1

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 261 частина 1

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 598 частина 1

Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Стаття 601 частина 1

Зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 4-1) за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 693 частина 2

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

25. Господарський кодекс України (436-15)

Стаття 202 частина 1

Господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Стаття 203 частини 3, 5

Господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Не допускається зарахування вимог, щодо яких за заявою другої сторони належить застосувати строк позовної давності і строк цей минув, а також в інших випадках, передбачених законом.

26. Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) (у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій)

Стаття 4-7 частина 1

Судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи...

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Стаття 111-12 частина 1

Вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

27. Господарський процесуальний кодекс України (1798-12)

Стаття 300 частина 4

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Стаття 310 частина 3 пункти 1

Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

28. Суд враховує, що згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставинами справи позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що заява відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог від 04.11.2016 суперечить приписам статей 601, 602 Цивільного кодексу України.

29. Отже, судам першої та апеляційної інстанцій при розгляді даної справи слід було встановлювати відповідність/невідповідність оспорюваної заяви вищезазначеним приписам.

30. Крім того, у постанові від 26.07.2017 Вищий господарський суд України зазначив недоліки, яких допустились суди першої та апеляційної інстанцій при первісному перегляді справи.

31. Суд зазначає, що приймаючи оскаржувані судові рішення суди першої та апеляційної інстанцій досліджували лише питання щодо відповідності оспорюваної заяви приписам статті 601 Цивільного кодексу України.

32. Натомість, суди першої та апеляційної інстанцій залишили недослідженим питання щодо відповідності оспорюваної заяви приписам статті 602 Цивільного кодексу України, зокрема, її пункту 4 частини 1.

33. Суд зазначає, що для дослідження питання чи допускається зарахування зустрічних вимог за оспорюваною заявою, у розумінні пункту 4 частини 1 статті 602 Цивільного кодексу України, слід, перш за все, встановлювати початок перебігу позовної давності щодо таких вимог.

34. Суд зазначає, що у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають, позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

35. Так, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій позивач отримав від відповідача кошти в якості передоплати за роботи/послуги згідно рахунків-фактур та договору від 05.04.2010.

36. Суд зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не досліджували правової підстави сплати відповідачем відповідних коштів згідно рахунків-фактур. Тобто, чи такі рахунки-фактури виставлялись позивачем на підставі певних договорів та, чи такими договорами визначено строк виконання зобов'язання.

37. Також суди першої та апеляційної інстанцій не досліджували, чи договором від 05.04.2010 визначено строк виконання зобов'язання, чи такий строк не визначений.

38. Тобто, суди першої та апеляційної інстанцій належно не дослідили у який строк позивач повинен був виконати відповідні зобов'язання, за сплаченими відповідачем грошовими коштами, та, як наслідок, початок перебігу позовної давності щодо грошових коштів, сплачених відповідачем, та які є предметом оспорюваного правочину.

39. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку, що при вирішенні даного спору суди першої та апеляційної інстанцій не дотримались вимог статей 4-3, 4-7, 43, 84, 105, 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (в редакції, чинній на момент ухвалення відповідних судових рішень) щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Суди не дослідили усі зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, тому судові рішення підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

40. Касаційна скарга позивача підлягає задоволенню частково.

41. Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з переданням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

42. Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні, ухваленому за результатами судового розгляду.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314- 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

1. Касаційну скаргу Державного сільськогосподарського підприємства "Головний селекційний центр України" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 25.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 у справі №911/128/17 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.