2а-2795/10/0970 Про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень щодо податку на додану вартість - 25.02.2020 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги 1. Публічного акціонерного товариства "Отинійська ПМК-150" та 2. Коломийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.08.2016 (суддя - Григорук О.Б.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2016 (головуючий суддя - Пліш М.А., судді: Ільчишин Н.В., Шинкар Т.І.) у справі № 2а-2795/10/0970 за позовом Публічного акціонерного товариства "Отинійська ПМК-150" до Коломийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

Публічне акціонерне товариство "Отинійська ПМК-150" (далі - ПАТ "Отинійська ПМК-150") звернулося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Коломийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - Коломийська ОДПІ) від 30.06.2010 № 0004842310/0 та від 28.07.2010 № 0004842310/1.

Справа судами розглядалась неодноразово.

За наслідками останнього перегляду, постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.08.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2016, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0004842310/0 від 30.06.2010 в частині визначення суми податкового зобов`язання в розмірі 75000,00 грн., у тому числі за основним платежем - 50000,00 грн., за штрафними санкціями - 25000,00 грн. та №0004842310/1 від 28.07.2010 в частині визначення суми податкового зобов`язання в розмірі 75000,00 грн., у тому числі за основним платежем - 50000,00 грн., за штрафними санкціями - 25000,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ПАТ "Отинійська ПМК-150" оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.08.2016, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2016 в частині відмови в позові та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю.

В обґрунтування своїх доводів посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій положень підпункту 3.2.1 пункту 3.2 статті 3, пункту 4.8 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" та зазначає, що здійснення бартерних операцій, у тому числі з використанням векселів, не повинно обмежувати право платника на одержання податкового кредиту.

Коломийська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Івано-Франківській області також звернулась з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.08.2016, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2016 в частині задоволення позову та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

Доводи касаційної скарги в оскаржуваній частині дублюють висновки акту перевірки, які були підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення. При цьому, відповідач зазначає, що при розгляді даної справи суди не надали належної оцінки фактам, які були виявлені під час перевірки.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, Коломийською ОДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку ПАТ "Отинійська ПМК-150" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 31.03.2010.

За результатами проведеної перевірки складено акт №1556/231/01037560 від 21.06.2010, в якому відображено висновок про порушення позивачем, зокрема, вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7, пункту 4.8 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 435000,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0004842310/0 від 30.06.2010, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 435000,00 грн. та застосовано штрафну фінансову санкцію на суму 217500,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, рішенням №4881/10/25-008/7/23 від 26.07.2010 податкове повідомлення-рішення №0004842310/0 від 30.06.2010 залишено без змін, а скаргу без задоволення, та податковим повідомленням-рішенням № 0004842310/1 від 28.07.2010 контролюючим органом встановлено платнику нові строки для сплати нарахованого податкового зобов`язання.

Позиція податкового органу полягає у тому, що позивачем безпідставно сформовано дані податкового обліку за результатами здійснення господарських операцій з ПП "Ніка-Ден", які укладені без мети створення правових наслідків та є нікчемними, оскільки проведеною перевіркою позивача не виявлено документів, по яких відбувся рух товарно-матеріальних цінностей від продавця до перевізника та до покупця та фіктивність зазначеного підприємства. Також відповідач стверджує, що позивачем безпідставно формовано суми податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Європейські будівельні технології", оскільки факт придбання нежитлового приміщення на момент оформлення наявної у позивача податкової накладної № 144 від 31.12.2008 не настав.

Як визначено у підпункті 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону, вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Також первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Як з`ясовано судами, 16.07.2009 між ПП "Ніка-Ден" та ВАТ "Отинійська ПМК-150" укладено договір поставки, відповідно до якого ПП "Ніка-Ден" зобов`язувався поставити товар у власність позивача для використання його у підприємницькій діяльності.

Відповідно до умов договору складено податкову накладну №-41 від 17.07.2009 на суму ПДВ 8333,33 грн. та накладну №-42 від 23.07.2009 на суму ПДВ 41666,67 грн.

За наслідками проведеної перевірки відповідач дійшов висновку про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту в липні 2009 року суми податку на додану вартість в розмірі 50000,00 грн. згідно зазначених накладних, оскільки позивачем не надано товарно-транспортні накладні та інші документи, що свідчать про транспортування товарно-матеріальних цінностей. Також зазначено, що перевіркою не виявлено документів по яких відбувся рух товарно-матеріальних цінностей від продавця до перевізника, до покупця, операції із придбання мали нетоварний характер, товарно-матеріальні цінності не перевозилися. Зроблено висновки, що вказані операції не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності ВАТ "Отинійська ПМК-150" є виключно чи переважно формування податкового кредиту та валових витрат в результаті здійсненої операції, а договір укладений між ВАТ "Отинійська ПМК-150" та постачальником ПП "Ніка-Ден" не сприяє реальному настанню правових наслідків.

Вирішуючи даний спір судами з`ясовано, 28.12.2010 рішенням Господарського суду Івано-Франківської області по справі №1/57 за позовом ПП "Ніка-Ден" до ВАТ "Отинійська ПМК-150" про стягнення основної заборгованості в сумі 300000 грн., за отриманий товар по договору від 16.07.2009, позов задоволено, стягнуто з ВАТ "Отинійська ПМК-150" на користь ПП "Ніка-Ден" 300000 грн. Вказане рішення Господарського суду Івано-Франківської області набрало законної сили.

Зокрема, рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 28.12.2010 у справі № 1/57 встановлено та підтверджено факт поставки товару відповідно до договору від 16.07.2010, відсутність обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настання відповідних наслідків.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім цього, судами попередніх встановлено, що факт здійснення господарської операції на підставі договору поставки від 16.07.2009 підтверджується наданими представником позивача первинними документами: видатковими накладними, довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей, актами приймання-передачі товару, податковими накладними, шляховим листом вантажного автомобіля та витягом реєстрації дорожніх листів на виїзд автотранспорту.

Також, позивачем доведено надходження товарно-матеріальних цінностей до місця зберігання (склад) та їх подальший рух і використання в господарській діяльності, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання підрядних робіт.

Щодо оплати за поставлений товар, вказана оплата не була здійснена, а заборгованість перед ПП "Ніка-Ден" у 2012 році була включена до інших доходів як сума безнадійної кредиторської заборгованості, що підтверджується податковою декларацією з податку на прибуток та журналом проводок за 2012 рік

Стосовно доводів податкового органу щодо фіктивності ПП "Ніка-Ден" зясовано, що відповідно до вироку Рівненського міського суду Рівненської області по справі № 1715/11474/12 від 27.11.2012 директора та бухгалтера ПП "Ніка-Ден" ОСОБА_1 визнано винною за частиною 2 статті 366, частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України, згідно якого підсудна визнала свою вину повністю.

Однак, вказане судове рішення не стосується правовідносин, які склалися між позивачем та ПП "Ніка-Ден", оскільки вироком встановлено, що директор та бухгалтер ПП "Ніка-Ден" займалась торгівлею будівельними матеріалами та виконанням будівельних робіт шляхом придбання матеріалів у суб`єктів підприємницької діяльності, які перебувають на спрощеній системі оподаткування за готівку без оформлення на те відповідних документів. Зокрема, вироком встановлено штучне збільшення валових витрат і податкового кредиту при поданні посадовими особами податкової звітності до податкового органу з метою ухилення від сплати податків.

Відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідачем не подано належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ПАТ "Отинійська ПМК-150" розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його постачальники були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Таким чином, встановлені у даній справі обставини свідчать про те, що спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту, безпосередньо пов`язані з господарською діяльністю та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача, а відтак визначення грошового зобов`язання в розмірі 50000,00 грн. є протиправним.

Стосовно висновків відповідача щодо протиправності декларування податкового кредиту на підставі податкової накладної від 31.12.2008 №144 судами встановлено наступне.

22.12.2008 між ТОВ "Європейські будівельні технології" та позивачем укладено попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна (нежитлового приміщення), яке буде створене в майбутньому. Відповідно до вказаного договору контрагент позивача зобов`язувався передати у власність останнього, нежитлове приміщення, яке буде створене ним у майбутньому, а позивач зобов`язувався прийняти нежитлове приміщення у відповідності до умов договору та оплатити його. Загальна сума договору на момент укладення становить 2310000,00 грн., в тому числі ПДВ 20% і не підлягає зміні сторонами в односторонньому порядку. Позивач зобов`язувався сплатити загальну суму договору простим векселем.

Згідно акту приймання-передачі векселів від 31.12.2008 позивачем передано ТОВ "Європейські будівельні технології" вексель №703361493496 від 31.12.2008 на суму 2310000,00 грн., в рахунок оплати за нежитлове приміщення.

Відповідно до зазначено договору складено податкову накладну № 144 від 31.12.2008 на придбане нежитлове приміщення загальною вартістю 2310000,00 грн., в тому числі ПДВ -385000,00 грн.

На підставі вказаної податкової накладної позивачем віднесено суми податку на додану вартість в сумі 385000,00 грн. до податкового кредиту.

Особливості оподаткування податком на додану вартість операцій з використанням векселів встановлені пунктом 4.8 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість", що регулює нарахування податку на додану вартість під час здійснення операцій з поставки товарів (послуг), які є об`єктом оподаткування згідно з пунктом 3.1 статті 3 цього Закону, під забезпечення боргових зобов`язань покупця, надане такому платнику податку у формі простого або переказного векселя або інших боргових інструментів, випущених таким покупцем або третьою особою (далі за текстом пункту - векселі).

Так, відповідно до абзацу третього пункту 4.8 статті 4 названого Закону для цілей оподаткування згідно з цим Законом векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов`язання з цього податку, крім податкових векселів.

Отже, видача векселя (крім податкового) не супроводжується виникненням будь-яких додаткових податкових зобов`язань платника податку, зокрема, у вигляді нарахувань податку на додану вартість на вартість векселя. Наведене поширюється на всі векселі, визначені у пункті 4.8 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість": векселі, видані безпосередньо платником податку чи емітовані третіми особами та в подальшому передані в розрахунок за товари чи послуги. При цьому норма пункту 4.8 статті 4 вказаного Закону є спеціальною відносно інших норм Закону, які визначають об`єкти оподаткування (пункт 3.1 статті 3 цього ж Закону), а також правила оподаткування податком на додану вартість цінних паперів (підпункт 3.2.1 пункту 3.2 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість").

Наведене виключає правомірність включення позивачем податку на додану вартість в розмірі 385000,00 грн. до податкового кредиту та обґрунтовує законність здійсненого Коломийською ОДПІ донарахування податкового зобов`язання згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення за даним епізодом.

Отже, рішення судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позовних вимог є правильними та підлягають залишенню без змін.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.