826/4914/16 Про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, якими збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток, та збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість - 25.02.2020 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.05.2016 (суддя - Келеберда В.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2016 (головуючий суддя - Степанюк А.Г., судді: Кузьменко В.В., Шурко О.І.) у справі № 826/4914/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіалайт" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

Товариство з обмеженою відповідальністю "Медіалайт" (далі - ТОВ "Медіалайт") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві) від 10.03.2016 № 0282615137, № 029261537.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.05.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2016, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДФС у м. Києві оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.05.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Доводи касаційної скарги дублюють окремі положення та висновки акту перевірки, які були підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ТОВ "Медіалайт" зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Зокрема зазначає, що у касаційній скарзі відповідача відсутнє будь-яке нормативне обґрунтування вимог касаційної скарги, відповідачем не вказано в чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів судами попередніх інстанцій. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіалайт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства під час проведення фінансово-господарських операцій з ТОВ "Універсальне агенство "Сова", ТОВ "Детра Союз", ТОВ Санта Дей", ТОВ "Авант Груп" за період з 01.01.2011 по 29.01.2015.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 23.02. №12/26-15-13-07-02-38013409, в якому відображено висновок про порушення ТОВ "Медіалайт": пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 988398,00 грн.; пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, з огляду на відсутність реального факту надання Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсальне агентство "Сова" в суборенду світлового обладнання та сценічних конструкцій.

На підставі названого акту перевірки, ГУ ДФС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення від 10.03.2016:

№0282615137, згідно з яким ТОВ "Медіалайт" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 1173724,00 грн., в т. ч. за основним платежем - 938979,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 234745,00 грн.;

№0292615137, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 1235498,00 грн., в т. ч. за основним платежем - 988398,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 247100,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що господарські операції по придбанню позивачем в суборенду обладнання від спірного контрагента є реальними, фактично відбулися та безпосередньо пов`язані з власною господарською діяльністю, у зв`язку з чим прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень є неправомірним.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України (2755-17) .

Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні витрат, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Як з`ясовано судами, 01.08.2013 між ТОВ "Універсальне агентство "Сова", як орендарем, та ТОВ "Медіалайт", як суборендарем, укладено договір суборенди обладнання №04а/13, за умовами якого орендар зобов`язується надати в суборенду суборендареві світлове обладнання та сценічні конструкції, а суборендар зобов`язується прийняти у орендаря в строкове платне користування обладнання, яке визначено у додатках договору та зобов`язується сплачувати орендареві орендну плату.

Розділом 2 договору №04а/13 визначено, що метою суборенди є використання орендованого майна, у відповідності до його цільового призначення, а саме надання освітлюваних послуг для технічних послуг для технічного забезпечення різноманітних культурно-розважальних заходів під час зйомок телевізійних передач. Також сторони домовились, що орендоване майно буде використовуватися суборендарем для надання освітлювальних послуг для технічного забезпечення різноманітних культурно-розважальних заходів під час зйомок телевізійних передач, кількість змін та кількість використаного обладнання, інші істотні умови, будуть визначатися в додатках до договору №04а/13 та які після підписання є невід`ємною частиною цього договору.

ТОВ "Медіалайт" на підтвердження реальності фінансово-господарських операцій надано додатки до договору №04а/13, акти прийому передачі орендованого майна, акт про використання орендованого майна, акти прийому передачі (повернення) орендованого майна.

Оцінивши подані платником докази за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що ці документи оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій.

ГУ ДФС у м. Києві, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ "Медіалайт" розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Також судами з`ясовано, що орендоване технічне обладнання використовувалось для надання технічних послуг по забезпеченню проектів із використанням освітлювального обладнання при зйомці ряду телепрограм, що підтверджується договорами з ПП "Міжнародний Медіа центр СТБ", ТОВ "Савик Шустер Студия", ТОВ "Телерадіокомпанія "УКРАЇНА", ТОВ " 07 ПРОДАКШН", ТОВ "Новий канал", ТОВ "Міжнародна комерційна телерадіокомпанія", Національною телекомпанією України. На виконання умов зазначених договорів в матеріалах справи містяться додаткові угоди, акти прийому-передач наданих послуг, підписанні сторонами завдання, акти надання послуг, податкові накладні виписані позивачем на користь контрагентів.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його постачальник були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Судами обґрунтовано не взято до уваги посилання податкового органу як на підставу для відмову в позові на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 21.07.2015 у справі №752/9276/15-к, відповідно до якого ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 205-1 Кримінального кодексу України.

Так, в межах розгляду зазначеної кримінальної справи встановлено, що ОСОБА_2 наказом від 03.03.2014 №UA/К-00003 призначено генеральним директором ТОВ "Універсальне агентство "Сова", протоколом загальних зборів учасників від 07.03.2014 №6 включено до складу учасників товариства.

Проте, спірні господарській правовідносини мали місце у 2013 році, на момент укладання договору суборенди обладнання № 04а/13 від 01.08.2013 у директором ТОВ "Універсальне агентство "Сова" була ОСОБА_3, документація на виконання вимог договору також підписана цією особою.

Відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Також, судами обґрунтовано не прийнято до уваги доводи відповідача щодо ненадання позивачем товарно-транспортних накладних на підтвердження факту постачання товару від ТОВ "Універсальне агентство "Сова", оскільки, технічне обладнання доставлялось ресурсами орендаря на місця перебування кінцевого споживача.

Поряд з цим слід також зазначити, що відсутність товарно-транспортних накладних в даному випадку не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, встановлені у даній справі обставини свідчать про те, що спірні господарські операції із зазначеними контрагентами є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при їх здійсненні.

Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснені позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеними контрагентами позивача, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.