826/2246/16 Про скасування податкового повідомлення-рішення щодо податку на прибуток - 18.02.2020 Прийняття

розглянув у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017 (головуючий суддя - Межевич М.В.; судді: Земляна Г.В., Сорочко Є.О.) у справі № 826/2246/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Надра України" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.09.2015 № 0008111503.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 14.02.2017 у задоволенні адміністративного позову відмовив повністю.

Вирішуючи спір, суд дійшов висновку про те, що несвоєчасне виконання відповідачем обов`язку щодо формування висновку не звільняє позивача від обов`язку своєчасно сплатити кошти до бюджету за відповідним платежем та, у разі прострочення платежу, не звільняє від відповідальності за несвоєчасне його перерахування. Водночас суд зазначив, що Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Надра України" не позбавлене права з урахуванням положень статті 1173 Цивільного кодексу України та частини другої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) на звернення до суду з відповідним позовом до органу доходів і зборів про відшкодування завданої шкоди.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 07.06.2017 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.02.2017 скасував та прийняв нову, якою позов задовольнив.

Державна податкова інспекція у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017 та відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального права, а саме: пункту 54.1 статті 54, пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Зокрема, зазначає, що, оскільки податкове зобов`язання сплачено позивачем із затримкою на 12 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, його цілком обґрунтовано притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.02.2015 позивачем подано до органу доходів і зборів податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2014 рік, в якій задекларовано суму авансового внеску, що підлягатиме сплаті щомісячно, в розмірі 204711,00 грн.

Враховуючи наявну переплату в сумі 53621,00 грн., яка відображена в картці особового рахунку, до сплати підлягало 151090,00 грн.

18.03.2015 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Надра України" звернулось до відповідача із заявою № 379/2/01/08 про зарахування надміру сплачених грошових коштів у сумі 2047110,00 грн. у рахунок сплати авансових внесків з податок на прибуток приватних підприємств.

У цій заяві, з посиланням на акт звірки від 10.03.2015 № 2625-20 та положення пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), висловлено прохання щодо зарахування грошових коштів у сумі 2047110,00 грн., сплачених компанією за кодом платежу 21010100 (частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), у рахунок погашення авансових внесків з податку на прибуток за кодом 11024000.

21.04.2015 позивач повторно звернувся до контролюючого органу з аналогічною заявою № 615/2/01/08, додавши акти звірок від 20.04.2015 № 6110-20 та від 20.04.2015 № 6112-20, а такою копію попередньої заяви.

12.05.2015 у картці особового рахунку Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" здійснено проведення по графі "сплачено до бюджету" 2047110,00 грн. з призначенням "Перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший", платіжне доручення від 12.05.2015 № 943-20.

В подальшому Державною податковою інспекцією у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток товариства за 2014 рік, за наслідками якої складено акт від 22.09.2015 № 4787/26-58-15-03-30-31169745.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) внаслідок несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 151090,00 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.09.2015 № 0008111503, згідно з яким на підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено штраф у сумі 151090,00 грн.

Відповідно до пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Пунктами 43.1, 43.3, 43.4, 43.5 статті 43 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про дотримання позивачем вимог статті 43 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при поданні письмової заяви, в якій компанія визначилась щодо напряму зарахування суми переплати з частини чистого прибутку в розмірі 2047110,00 грн. (код бюджетної класифікації 21010100) в рахунок погашення авансових внесків з податку на прибуток (код бюджетної класифікації 11024000).

Відповідно до частини четвертої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді апеляційної інстанції) суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Утім, суд апеляційної інстанції в порушення принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі достеменно не перевірив наявність станом на 18.03.2015 (дата звернення позивача до органу доходів і зборів із заявою № 379/2/01/08) в інтегрованій картці платника суми коштів, яка на певну дату зарахована до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату, з частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань).

Київським апеляційним адміністративним судом інтегрована картка з частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань) у відповідача за спірний період не витребовувалась, а відтак відповідні обставини не перевірялись.

За відсутності такого документа суд не може визнати акти звірок достатніми доказами наявності фактичної переплати, яка б могла слугувати джерелом самостійної сплати грошового зобов`язання з авансових внесків з податку на прибуток відповідно до пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з частиною другою статі 341 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, постановлене у справі рішення Київського апеляційного адміністративного суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суд апеляційної інстанції на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість/безпідставність заявлених позовних вимог з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Керуючись частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-IX, статтями 341, 349, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,