Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Студенець В.І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Євстегнеєв О.С., Кузнецов В.О., Чус О.В.

від 13.07.2017 року

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діксон"

про стягнення 162030076,50 грн. заборгованості за кредитним договором (ухвала про забезпечення позову)

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діксон", в якому просив стягнути з відповідача 162030076 грн. 50 коп. - заборгованості, що виникла відповідно до умов кредитного договору від 18.05.2006 року №2Д092Г станом на 11.04.2017 року, що складає 10233489 грн. 32 коп. - заборгованості за кредитом, 3230278 грн. 24 коп. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 859018 грн. 70 коп. - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 139990619 грн. 93 коп. - винагорода за користування кредитом, згідно пункту 4.7 договору, 1000 грн. 00 коп. - штрафу, фіксована частина та 7715670 грн. 31 коп. - штрафу відсоток від позову.

Також, позивач у заяві (вх.№30034/17 від 25.05.2017 року) про забезпечення позову просив суд накласти арешт на майно в межах 162030076 грн. 50 коп., що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Діксон" (49094, м. Дніпро, вул. Рогальова, буд. 28; ідентифікаційний код 24423171), а саме: домоволодіння, площа земельної ділянки 1388 кв.м. по вул. Шевченка, буд. 29 у м. Дніпро.

Заяву мотивовано тим, що відповідач має значну заборгованість перед позивачем за кредитним договором; - заборгованість не погашається відповідачем незважаючи на неодноразові звернення; - відповідно до умов кредитного договору позивач має право списувати грошові кошти із рахунків відповідача, що обслуговуються у позивача; - зазначеним правом позивач скористатися не може, оскільки на рахунках відповідача відсутні грошові кошти; - невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладання арешту на майно відповідача може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення у цій справі в разі задоволення позову; - майно, що належить відповідачу, ніяким чином не обтяжене; - відповідач має можливість вільно розпоряджатися належним йому майном та здійснити його відчуження на користь третіх осіб; - за відсутності грошових надходжень, відповідач може підтримувати свою господарську діяльність виключно за рахунок продажу власного майна; - в разі ж відсутності у відповідача майна, буде ускладнене виконання рішення у цій справі навіть в разі задоволення позову; - забезпечення позову гарантує реальне виконання рішення, оскільки неможливо буде стягнути із відповідача заборгованість у разі зникнення майна, що йому належить.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2017 року за заявою публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" від 25.05.2017 року були вжиті заходи забезпечення позову, а саме: накладено арешт в межах суми 162030076 грн. 50 коп. на майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Діксон".

Дана ухвала мотивована тим, що виходячи з фактичних обставин справи, враховуючи значний розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також розумність та адекватність заходів до забезпечення позову заявленим позовним вимогам, господарський суд вважає за можливе задовольнити заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах суми 162030076 грн. 50 коп. на майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Діксон" (49094, м. Дніпро, вул. Рогальова, буд. 28; ідентифікаційний код 24423171), а саме: домоволодіння по вул. Шевченка, буд. 29 у м. Дніпро (реєстраційний номер майна - 438918). З урахуванням викладеного клопотання позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Не погодившись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Діксон" подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області про забезпечення позову від 22.06.2017 року.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.07.2017 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Діксон" задоволено. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2017 року у справі №904/5971/17. У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про забезпечення позову відмовлено. Стягнуто з публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Діксон" 1600 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що місцевий господарський суд не врахував, що згідно вимог ст. 33 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 року) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивач в обґрунтування заяви про забезпечення позову не надав належних і допустимих доказів на підтвердження дій відповідача щодо реалізації майна або підготовчих дій до його реалізації, а лише вказав про таку вірогідність, що не є достатньою підставою для задоволення заяви.

Не погоджуючись з постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.07.2017 року у справі №904/5971/17 Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" подало касаційну скаргу, в якій просило поновити строк на касаційне оскарження. Відкрити касаційне провадження у справі №904/5971/17. Скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.07.2017 року. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2017 року залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована тим, що арешт було накладено на нерухоме майно. Чинне законодавство не містить встановленого порядку реалізації майна для власника, як-то через процедури аукціонів, оголошень із визначеним терміном для пошуку покупців та укладання з ними договорів. Як свідчить практика, купівля-продаж багатоквартирних будинків нічим не відрізняється від купівлі-продажу невеликої квартири та займає кілька днів. Ані Закон України "Про нотаріат" (3425-12) ані Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена Наказом Мінюсту 22.02.2012 року №282/20595 - не містить вказівок для нотаріусів, які проводять угоди та реєструють нових власників в Реєстрі речових прав щодо проведення перевірок про наявність судових справ, виконавчих проваджень, стан відносно банкрутства продавця. Єдине майно, власником якого є відповідач та на яке було накладено арешт в межах суми заборгованості - може бути відчужене відповідачем протягом судового розгляду справи і для цього Відповідач не має жодних законом встановлених перешкод. Постановлена ухвала про вжиття заходів забезпечення позову в повній мірі відповідала статтям 66, 67 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 року), оскільки реально забезпечувала можливість виконання рішення суду з огляду на те, що обов'язковість виконання судових рішень гарантована статтею 129-1 Конституції України. Судом апеляційної інстанції не встановлено наявність поданих відповідачем доказів, які б спростовували необхідність накладення арешту на майно або спростовували б обґрунтоване припущення позивача щодо наміру відчужити нерухоме майно, оскільки такі дії тривалого часу не потребують.

Ухвалою Верховного Суду від 20.02.2018 року поновлено Публічному акціонерному товариству Комерційний банк "ПриватБанк" строк на подання касаційної скарги на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.07.2017 року у справі №904/5971/17. Відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.07.2017 року у справі №904/5971/17. Призначено до розгляду касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.07.2017 року у справі №904/5971/17 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22 червня 2017 року у цій справі за заявою позивача забезпечено позов в порядку ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України (у редакції до 15.12.2017 року) шляхом накладення арешту на майно відповідача, а саме: домоволодіння по вул. Шевченка, буд. 29 у м. Дніпро. Суд виходив з того, що відповідач має значну заборгованість перед відповідачем за кредитним договором, грошові кошти на рахунках відповідача відсутні і відповідач може підтримувати свою господарську діяльність виключно за рахунок продажу власного майна. Тобто, в разі відчуження відповідачем майна на користь третіх осіб, буде ускладнене виконання рішення у цій справі в разі задоволення позову.

Статтею 66 Господарського процесуального кодексу України (у редакції до 15.12.2017 року), передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За змістом статті 67 Господарського процесуального кодексу України (у редакції до 15.12.2017 року) позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії та забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Разом з цим, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України (у редакції до 15.12.2017 року), обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

Розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

Забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

Наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

Імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

Запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Позивач в обґрунтування заяви про забезпечення позову не надав належних і допустимих доказів на підтвердження дій відповідача щодо реалізації майна або підготовчих дій до його реалізації, а лише вказав про таку вірогідність, що в силу вищенаведених роз'яснень не є достатньою підставою для задоволення заяви.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає доводи касаційної скарги безпідставними та належним чином спростованими судом апеляційної інстанції.

За встановленими колегією суддів обставинами постанова апеляційної інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст 300, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) Суд, -

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.07.2017 року у справі №904/5971/17 без змін.

2. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.