822/2183/17 Про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції України щодо відмови особі у виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ-ї групи інвалідності, що настала внаслідок травми пов`язаної із виконанням службових обов`язків, та зобов`язання вчинити дії - 18.02.2020 Прийняття

за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.08.2017 (ухвалена в складі судді Лабань Г.В.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017 (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Боровицького О. А., суддів: Матохнюка Д.Б. Сапальової Т.В.) по справі №822/2183/17

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі- ОСОБА_1, позивач) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області (далі - відповідач), в якому просив:

-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ-ї групи інвалідності, що настала внаслідок травми пов`язаної із виконанням службових обов`язків;

-зобов`язати Головне управління Національної поліції України в Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням II-ї групи інвалідності відповідно до статті 97, 99 Закону України "Про національну поліцію", а також Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом МВС України № 4 від 11.01.2016.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що відповідно до Закону України "Про національну поліцію" та Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого Наказом МВС України від 11.01.2016 року № 4 (далі Порядок № 4) має право на отримання одноразової грошової допомоги, як інвалід ІІ групи у зв`язку із травмою, пов`язаною з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Вказує, що 20.07.2017 заступник начальника ГУНП в Хмельницькій області склав висновок про відмову позивачу у призначені одноразової допомоги у зв`язку з відсутністю у статті 97 Закону України "Про національну поліцію" страхового випадку - інвалідність від причини "травма, яка пов`язана з виконанням службових обов`язків". Вважає відмову у призначенні одноразової грошової допомоги протиправною, а висновок заступника начальника ГУНП в Хмельницькій області від 20.07.2017 таким, що підлягає скасуванню, в зв`язку з чим звернувся із позовом до суду.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.08.2017, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017, позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що особа, яка втратила працездатність у зв`язку з проходженням служби в органах внутрішніх справ і продовжувала проходити публічну службу в органах Національної поліції, не повинна позбавлятися права на отримання одноразової грошової допомоги.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

30 жовтня 2017 Головне управління Національної поліції України в Хмельницькій області подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.08.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У скарзі посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Зазначає, що з дати первинного встановлення втрати працездатності пройшло більше двох років, тому позивач втратив право на нарахування і отримання допомоги на підставі п. 6 розділу IV Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу, відповідно до якого просить скаргу залишити без задоволення, а рішення судів - без змін.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 24 листопада 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) . З цієї дати набула чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі -КАС).

Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень КАС касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На виконання вимог підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень справа була передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 червня 2019 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Бучик А.Ю., Стеценко С.Г., справу передано головуючому судді.

Ухвалою від 17.02.2020 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами встановлено, що відповідно до пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України "Про національну поліцію" наказом ГУНП в Хмельницькій області від 28.04.2016 року № 67 о/с ОСОБА_1 звільнений зі служби в органах Національної поліції через хворобу з 12.05.2016.

16.12.2011 за результатами обстеження встановлено ступінь втрати працездатності від травми, що пов`язана з проходженням служби в ОВС.

19.04.2016 позивач пройшов повторний огляд Хмельницькою обласною МСЕК, за результатами якої йому встановлено ІІ групу інвалідності на підставі травми пов`язаної з виконанням службових обов`язків та видано довідку серії АГ №0017438.

29.06.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою (рапортом) про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманням ІІ групи інвалідності при виконанні службових обов`язків. До вказаної заяви додав усі необхідні документи.

Розглянувши подані позивачем документи, заступник начальника ГУНП в Хмельницькій області склав висновок від 20.07.2017 про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з відсутністю у статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" страхового випадку - інвалідність від причини "травма, так, пов`язана з виконанням службових обов`язків" (нещасний випадок) стався в період проходження служби в ОВС при виконанні службових обов`язків. Згідно з умовами пункту 6 розділу IV цього Порядку визначено, що якщо протягом двох років після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності буз установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико- соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року N 460-IX (далі- Закон №460-IX, набрав чинності 08.02.2020) установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Касаційна скарга по справі № 822/2183/17 подана 30.10.2017, розгляд касаційної скарги не закінчено до 08.02.2020, тому касаційна скарга розглядається в порядку, що діяв до набрання чинності Законом №460-IX (із застосуванням норм КАС України (2747-15) в редакції, чинній до 08.02.2020).

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

До набрання чинності Законом № 580-VIII (580-19) , тобто до 07 листопада 2015 року порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано ст. 23 Закону України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ "Про міліцію" (далі - Закон № 565-ХІІ (565-12) ).

Відповідно до ст. 23 Закону № 565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, зокрема, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України (далі - КМУ). Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На виконання зазначеної норми закону КМУ постановою від 21 жовтня 2015 року № 850 року затвердив Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок № 850).

Згідно з п. 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці МСЕК.

Відповідно до п. 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IІ групи.

Згідно з п. 5 розд. ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VIII (580-19) визнано таким, що втратив чинність Закон № 565-XII (565-12) .

Разом з тим, за змістом п. 15 розд. ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" згаданого Закону право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом № 565-XII (565-12) , зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VIII (580-19) .

Згідно з ч. 1 ст. 97 Закону № 580-VIII одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі:

1) загибелі поліцейського, що настала внаслідок протиправних дій третіх осіб, або під час учинення дій, спрямованих на рятування життя людей або усунення загрози їхньому життю, чи в ході участі в антитерористичній операції, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або смерті працівника поліції внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого за зазначених обставин;

2) смерті поліцейського, що настала під час проходження ним служби в поліції;

3) визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань поліції відповідно до цього Закону, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;

4) визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним служби в поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;

5) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із здійсненням повноважень та основних завдань поліції відповідно до цього Закону, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності;

6) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із проходженням служби в поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності.

Частиною 2 ст. 97 Закону № 580-VIII встановлено, що порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється МВС України.

Згідно з п. 1 розд. ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці МСЕК.

Заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського (п. 3 розд. ІІІ Порядку № 4).

За приписами п. 5 розд. III цього Порядку визначено, що для виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає фінансовому підрозділу: 1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності; 2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

За правилами п. 1 розд. IV Порядку № 4 фінансові підрозділи в десятиденний строк з дня реєстрації документів готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, форма якого наведена у додатку 2. Висновок про призначення одноразової грошової допомоги складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівником фінансового підрозділу та керівником підрозділу, де проходить (проходив) службу поліцейський.

Рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги приймає керівник Національної поліції (міжрегіонального, територіального органу поліції), у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п`ятнадцятиденний строк шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням осіб із зазначенням мотивів відмови (п. 2 розд. IV Порядку № 4).

Таким чином, як Порядком № 850, так і Порядком № 4 регламентовано, що заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності подається за останнім місцем служби, виплата такої допомоги також проводиться за останнім місцем служби. При цьому, право на отримання одноразової грошової допомоги обумовлено наявністю визначених законодавством підстав, зокрема, захворювання особи повинно бути пов`язане відповідно до Порядку № 850 - з проходженням служби в органах внутрішніх справ, а відповідно до Порядку № 4 - з проходженням служби в поліції.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 822/1667/16 та від 31 жовтня 2019 року у справі № 357/12781/16.

Разом з тим, в законодавстві була наявна прогалина щодо нормативно-правового регулювання спірних правовідносин, оскільки не було визначено порядок виплати одноразової грошової допомоги особам, які після звільнення з органів внутрішніх справ продовжили службу в Національній поліції, та яким інвалідність встановлена внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, але під час служби в органах поліції або після звільнення з цих органів.

Вирішуючи питання визначення порядку та належного органу, до компетенції якого входить призначення та виплата одноразової грошової допомоги поліцейському, якому інвалідність встановлена внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, Верховний Суд, виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, якими визначено, що право на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності виникає з дати встановлення втрати працездатності за довідкою МСЕК, а реалізація цього права здійснюється за останнім місцем служби особи, робить висновок, що виплата такої допомоги має здійснюватися органами Національної поліції на підставі норм Закону № 580-VIII (580-19) та у відповідності до Порядку № 4.

Саме така правова позиція висловлена Судовою палатою для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2019 року у справі № 822/764/18.

Таким чином, поліцейський, який проходить службу в поліції, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом № 580-VIII (580-19) , виплата якої здійснюється відповідним підрозділом Національної поліції за останнім місцем служби поліцейського на підставі Порядку № 4.

Щодо доводів відповідача про те, що повторний огляд МСЕК із встановленням позивачу ІІ групи інвалідності відбувся більш ніж через 2 роки після первинного огляду МСЕК, яким позивачу було встановлено 5 % втрати працездатності, а тому ОСОБА_1 не має правових підстав для отримання грошової допомоги в більшому розмірі.

Такі твердження колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, норми пункту 4 Порядку №850 розповсюджуються на правовідносини, починаючи з 31.10.2015 року (дата набрання чинності вказаного Порядку).

Тобто, дворічний строк на повторне звернення за призначенням одноразової грошової допомоги у разі встановлення згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групу чи іншої причини інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, застосовується до правовідносин, у яких первинне встановлення інвалідності чи втрати працездатності відбувся після набрання чинності Порядку №850.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає правильним твердження судів попередніх інстанцій, що днем виникнення у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому інвалідності ІІ групи, є вказана у Довідці до акта огляду медико-соціальною експертною комісією дата встановлення інвалідності, а саме - 19.04.2016 року. І, відповідно, від цієї дати на протязі трьох років за позивачем зберігається право на отримання цієї допомоги.

Крім того, судами встановлено, підтверджується довідкою №2290-02-07/257 від 27.06.2017 Хмельницької обласної дирекції ПАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", що ОСОБА_1 документів па виплату страхової суми по державному обов`язковому особистому страхуванню осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України до Хмельницької обласної дирекції ПАТ "HACK "ОРАНТА" не подавав і страхову суму не отримував.

Отже, висновок від 20.07.2017 про відмову позивачу у призначені одноразової грошової допомоги складений з порушенням Порядку № 4.

З огляду на наведені обставини та законодавчі приписи, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність у ОСОБА_1 права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з установленням йому інвалідності по причині захворювання, яке пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Ураховуючи зазначене, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.08.2017 та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017 по справі №822/2183/17 є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Суд касаційної інстанції при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії", заява № 303-A, п. 29).

Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення попередніх інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року N460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -