818/591/18 Про визнання протиправною бездіяльності Міністерства юстиції України та зобов`язання вчинити дії щодо надання відповіді на звернення громадянина - 18.02.2020 Прийняття

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 лютого 2020 року

Київ

справа №818/591/18

адміністративне провадження №К/9901/30288/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Мартинюк Н.М.,

суддів Дашутіна І.В., Мельник-Томенко Ж.М.

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Міністерства юстиції України

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2018 року (головуючий суддя: Старосуд М.І., судді Яковенко М.М., Лях О.П.)

у справі №818/591/18

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України

про визнання бездіяльності протиправною і зобов`язання вчинити дії.

І. Історія справи

ОСОБА_1 у лютому 2018 року звернувся до Міністерства юстиції України з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача при розгляді заяв позивача від 21 грудня 2017 року та від 1 лютого 2018 року;

- зобов`язати Міністерство юстиції України направити на адресу ОСОБА_1 короткий виклад рішення "AFFAIRE BURMYCH ET AUTRES с. UKRAINE" (Requеtes nos 46852/13 et al.) і Перелік документів, необхідних для виконання рішення "AFFAIRE BURMYCH ET AUTRES с. UKRAINE" (Requеtes nos 46852/13 et al.) y Департаменті державної виконавчої служби України.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 21 грудня 2017 року та 1 лютого 2018 року звертався до відповідача із заявами, в яких просив надати короткий виклад рішення Європейського суду з прав людини "AFFAIRE BURMYCH ET AUTRES с. UKRAINE" та Перелік документів, необхідних для виконання цього рішення. Однак, надавши відповідь листом від 24 січня 2018 року 2705/Д-32077/5.2.1, відповідач запитуваних позивачем документів не надіслав.

Сумський окружний адміністративний суд рішенням від 22 березня 2018 року позов задовольнив. Це рішення мотивоване тим, що листи позивача за своєю суттю є запитами про надання публічної інформації й оскільки відповідач надав ОСОБА_1 відповідь не по суті запиту, то суд визнав таку відповідь неправомірною відмовою у наданні публічної інформації.

Не погоджуючись з цим рішенням Міністерство юстиції України, від імені якого діяв ОСОБА_2, оскаржило його в апеляційному порядку.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20 червня 2018 року закрив апеляційне провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 305 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України" у редакції, чинній на час постановлення цієї ухвали) у зв`язку з тим, що на момент подання і підписання апеляційної скарги Панасенком Б.А., він не мав повноважень на вказані дії від імені Міністерства юстиції України.

Так, суд встановив, що довіреність Головного територіального управління юстиції у Сумській області (далі - "ГТУЮ у Сумській області"), якою Панасенка Б.А. було уповноважено представляти інтереси Міністерства юстиції України, видана 27 грудня 2017 року, а довіреність Міністерства юстиції України, якою воно уповноважує ГТУЮ у Сумській області представляти у судах його інтереси, видана пізніше - 23 лютого 2018 року №2215/9.1.3/ін-18. Отже, Панасенко Б.А. на підставі довіреності ГТУЮ у Сумській області від 27 грудня 2017 року не вправі був подавати та підписувати апеляційну скаргу як представник Міністерства юстиції України, оскільки лише 23 лютого 2018 року Міністерство юстиції України уповноважило ГТУЮ у Сумській області представляти у судах його інтереси.

Не погодившись з цією ухвалою відповідач оскаржив її в касаційному порядку. Однак ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року касаційне провадження було закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 339 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року), оскільки Верховний Суд встановив, що довіреність ГТУЮ у Сумській області, яка видана Панасенку Б.А. в порядку передоручення, не була посвідчена нотаріально всупереч вимог частини другої статті 245 Цивільного кодексу України.

Відповідач повторно подав касаційну скаргу на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2018 року і ухвалою від 13 листопада 2019 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вказану ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду і направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Скаржник вказує на те, що суд апеляційної інстанції не перевірив факт наявності у матеріалах справи документів, якими підтверджено повноваження представника Панасенка Б.А. та позбавив його можливості надати відповідні пояснення щодо наявних у матеріалах справи довіреностей. Скаржник вважає, що апеляційний суд надто формально поставився до питання підтвердження повноважень представника та не зважив на його пояснення в судовому засіданні, чим безпідставно позбавив відповідача права на апеляційне оскарження судового рішення. Так, відповідач вказує, що повноваження представника Панасенка Б.А. підтверджуються довіреністю Міністерства юстиції України від 27 грудня 2017 року №13834/9.1/22-17 та довіреністю ГТУЮ у Сумській області від 27 грудня 2017 року №07-01/1, яка видана на підставі вказаної довіреності Міністерства юстиції України. Обидві довіреності були чинні до 31 грудня 2018 року.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що підстав для задоволення касаційної скарги немає з огляду на таке.

ІІ. Мотиви Верховного Суду

Відповідно до частин першої, третьої статті 55 КАС України (тут і далі у редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції), сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Юридична особа, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Пунктом 1 частини першої статті 59 КАС України обумовлено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.

Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами (частина третя цієї ж статті).

Загальні вимоги щодо оформлення представництва врегульовані Цивільним кодексом України (435-15) , відповідно до частини першої статті 237 якого представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Частиною першою статті 240 Цивільного кодексу України передбачено, що представник зобов`язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє.

Надаючи оцінку доводам скаржника про наявність у представника відповідача Панасенка Б.А. повноважень діяти від імені Міністерства юстиції України, необхідно зазначити таке.

З матеріалів справи випливає, що на час її слухання в суді апеляційної інстанції в матеріалах були наявні:

- копія довіреності ГТУЮ у Сумській області від 27 грудня 2017 року №07-01/1, видана повіреному Панасенку Б.А. (а.с. 22, 49), в якій зазначено, що вона видана на підставі довіреності Міністерства юстиції України від 27 грудня 2017 року №13834/9.1/22-17;

- копія довіреності Міністерства юстиції України від 23 лютого 2018 року №2215/9.1.3/ін.-18, що видана з правом передоручення і якою уповноважено ГТУЮ у Сумській області представляти в судах України інтереси відповідача.

Тобто на час слухання справи в суді апеляційної інстанції в її матеріалах не було копії довіреності Міністерства юстиції України від 27 грудня 2017 року №13834/9.1/22-17, на підставі якої ГТУЮ у Сумській області видало довіреність Панасенку Б.А.

Отже, у суду апеляційної інстанції не було підстав вважати довіреність ГТУЮ у Сумській області від 27 грудня 2017 року №07-01/1 достатнім документом на підтвердження повноважень Панасенка Б.А., оскільки ця довіреність видана в порядку передоручення, а основна довіреність на той час у матеріалах справи була відсутня.

Натомість довіреність Міністерства юстиції України від 23 лютого 2018 року №2215/9.1.3/ін.-18 дійсно видана після видачі довіреності від 27 грудня 2017 року №07-01/1, а тому суд апеляційної інстанції правильно не брав її до уваги, встановлюючи повноваження Панасенка А.Б.

Водночас копію довіреності Міністерства юстиції України від 27 грудня 2017 року №13834/9.1/22-17 відповідач вперше подав лише 20 липня 2018 року до Верховного Суду разом із касаційною скаргою на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2018 року (а.с. 95, 96), що додатково підтверджує те, що ця довіреність не могла бути врахована апеляційним судом.

Згідно пункту 2 частини першої статті 305 КАС України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.

Отже, встановивши відсутність у представника Панасенка А.Б. повноважень на здійснення представництва інтересів Міністерства юстиції України, суд апеляційної інстанції обґрунтовано застосував положення пункту 2 частини першої статті 305 КАС України.

Одночасно слід зазначити, що суд апеляційної інстанції може повернути апеляційну скаргу у зв`язку з тим, що вона підписана особою, яка не має права її підписувати, як на стадії вирішення питання про відкриття провадження, так і після того, як воно було відкрите. Тому Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про те, що у суду апеляційної інстанції не було підстав для закриття апеляційного провадження через попереднє його відкриття та незастосування відповідної норми КАС України щодо повернення апеляційної скарги.

До того ж важливо звернути увагу на те, що положеннями КАС України (2747-15) не визначено можливості усунення недоліків апеляційної скарги після того як апеляційне провадження було відкрито й розпочався розгляд справи в судовому засіданні.

Окрім іншого, необхідно зауважити, що закриття апеляційного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 305 КАС України не позбавило права відповідача повторно оскаржити рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, додавши до апеляційної скарги всі належні документи на підтвердження повноважень свого представника.

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України (у редакції, чинній до 8 лютого 2020 року), Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

.

Н.М. Мартинюк

І.В. Дашутін

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду