910/11492/16 Про визнання додаткової угоди укладеною (договору про внесення змін до договору пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста) - 14.03.2018 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2017

(головуючий - Мальченко А.О., судді - Жук Г.А., Агрикова О.В.)

у справі № 910/11492/16 Господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Столичний ЦУМ"

до Департаменту економіки та інвестицій Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання додаткової угоди укладеною (договору про внесення змін до договору),

Зміна складу колегії суддів Верховного Суду

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2018 для розгляду справи № 910/11492/16 визначено колегію суддів у складі: Ткач І.В. - головуючий, Мамалуй О.О., Стратієнко Л.В.

Ухвалою Верховного Суду від 15.02.2018 (колегія суддів у складі: Ткач І.В. - головуючий, Мамалуй О.О., Стратієнко Л.В.) відкрито касаційне провадження у справі № 910/11492/16 за касаційною скаргою Департаменту економіки та інвестицій Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 14.03.2018.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду за № 553 від 12.03.2018 у зв'язку перебуванням судді Мамалуя О.О. у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25, 2.3.49 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/11492/16.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/11492/16 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Ткач І.В. - головуючий, судді Баранець О.М., Стратієнко Л.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2018.

Ухвалою Верховного Суду від 12.03.2018 (колегія суддів у складі: Ткач І.В. - головуючий, Баранець О.М., Стратієнко Л.В.) заяву судді Баранця О.М. про самовідвід у розгляді справи №910/11492/16 задоволено.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду за № 560 від 13.03.2018 у зв'язку з ухвалою про самовідвід судді Баранця О.М., відповідно до підпунктів 2.3.25, 2.3.49 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/11492/16.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/11492/16 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Ткач І.В. - головуючий, судді Стратієнко Л.В., Студенець В.І., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2018.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У червні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Столичний ЦУМ" (далі - ТОВ "Столичний ЦУМ") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) про визнання укладеною додаткової угоди від 01.06.2016 до договору пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва №276 від 25.12.2013, в редакції, зміст якої викладено в прохальній частині позовної заяви.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем реалізується проект реконструкції будівлі ЦУМу з реставрацією головних фасадів (без зміни функціонального призначення) та знесенням будівлі градирні по вул. Б. Хмельницького, 2, у Шевченківському районі м. Києва.

В рамках реконструкції сторонами у справі був укладений договір пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва №276 від 25.12.2013.

Пунктом 2.1 зазначеного договору передбачено, що забудовник зобов'язаний перерахувати пайовий внесок на умовах, визначених у цьому договорі.

Позивачем виконаний обов'язок зі сплати пайового внеску у сумі 2 735 284,00 грн шляхом перерахування грошових коштів на рахунок відповідача.

Позивачем протягом реалізації проекту реконструкції отримано від ПАТ "Київенерго", ПАТ "АК "Київводоканал", Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення м. Києва "Київміськсвітло" технічні умови, згідно з якими передбачається необхідність здійснення будівництва та реконструкції інженерних мереж та об'єктів інженерної інфраструктури поза межами земельної ділянки забудовника.

ТОВ "Столичний ЦУМ" виконані вимоги технічних умов з залученням підрядних організацій. Кошторисна вартість збудованих та реконструйованих інженерних мереж та об'єктів інженерної інфраструктури поза межами земельної ділянки позивача, які підлягають передачі до комунальної власності м. Києва, складає 43 366 054,55 грн.

Відповідно до вимог Закону України "Про врегулювання містобудівної діяльності" (3038-17) сума пайового внеску за договором підлягає зменшенню на кошторисну вартість інженерних мереж та об'єктів інженерної інфраструктури.

Оскільки за умовами правочину не передбачається такого зменшення, однак вимоги чинного законодавства України прямо встановлюють таке зменшення, позивач звернувся до відповідача з пропозицією привести договір у відповідність до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) та надіслав на адресу Департаменту проект додаткової угоди (договору про внесення змін) до договору.

Відповідач відмовився від оформлення додаткової угоди (договору про внесення змін) зазначивши за текстом відповіді, що договором передбачається, що виключно Департамент має право готувати проекти додаткових угод за правочином.

Вважаючи відмову відповідача безпідставною та необґрунтованою позивач звернувся з цим позовом.

1.3. Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. 25.12.2013 ТОВ "Столичний ЦУМ" та Департаментом укладено договір пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва № 276, предметом якого є сплата забудовником пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва у зв'язку з реконструкцією будівлі ЦУМу (без зміни функціонального призначення) з реставрацією головних фасадів площею 40957,00 м-2 (в т.ч. площа закладів торгівлі - 22780,95 м-2, закладів громадського харчування (ресторанів) - 3400,00 м-2, підземного паркінгу - 6246,95 м-2, технічних приміщень - 1702,10 м-2, місць спільного користування - 6827,00 м-2) та знесенням градирні по вул. Богдана Хмельницького, 2, у Шевченківському районі м. Києва.

2.2. Вимоги п. 2.1. договору передбачають, що забудовник зобов'язаний перерахувати пайовий внесок у сумі 7624,98 тис. грн (без ПДВ) на умовах, визначених у цьому договорі.

2.3. Пунктом 3.1. договору сторони узгодили, що забудовник сплачує пайовий внесок у сумі, вказаній у п. 2.1. цього договору, за наступним графіком:

- по 100,00 тис. грн (без ПДВ) у строк з січня 2014 року по вересень 2015 року включно щомісячно, але не пізніше 28 числа кожного місяця;

- 5524,98 тис. грн (без ПДВ) до 28 жовтня 2015 року включно, але не пізніше введення об'єкта будівництва в експлуатацію.

2.4. Згідно з п. 3.15 договору пайової участі підтвердженням виконання забудовником зобов'язань за цим договором є надання Департаментом економіки та інвестицій забудовнику довідки про сплату пайового внеску.

2.5. Відповідно до п. 7.2 договору цей договір припиняється, зокрема, у випадку його виконання - з дати надходження останнього платежу з урахуванням п. 4.1 цього договору та, в разі необхідності, коригування відповідно до фактичних витрат на будівництво (реконструкцію) об'єкта, зазначеного в п. 1.1 даного договору.

2.6. Вимоги ТОВ "Столичний ЦУМ" обґрунтовані тим, що цей договір має бути приведений у відповідність до положень частини 5 статті 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", оскільки його умови не передбачають права позивача, як забудовника інженерних мереж, об'єктів інженерної інфраструктури, призначених для розподілу поза межами його земельної ділянки з подальшою передачею у комунальну власність, на зменшення розміру пайової участі на суму їх кошторисної вартості.

2.7. Зазначена норма визначає, що якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об'єкти передаються у комунальну власність.

2.8. З метою приведення умов договору у відповідність до наведеної норми, позивач підготував два примірники проекту додаткової угоди (договору про внесення змін) до договору пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва № 276 від 25.12.2013 та надіслав на адресу відповідача листом за № 341 від 01.06.2016, однак проект додаткової угоди підписаний не був, у тому числі з протоколом розбіжностей. Натомість, відповідач повідомив його про те, що правом на підготовку проектів додаткових угод до договору наділений виключно Департамент економіки та інвестицій Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

2.9. Відповідачем в ході розгляду справи судом першої інстанції було заявлено клопотання про припинення провадження у справі відповідно до п. 1-1 ч. 1 статті 80 ГПК України. Клопотання мотивоване тим, що Департаментом на виконання умов договору пайової участі та додаткової угоди від 07.10.2016 позивачеві надано довідку про сплату ним пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 17.10.2016 № 050/08-8584, яка засвідчує виконання зобов'язань за договором сторонами.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. 14 червня 2017 року ухвалою Господарського суду міста Києва припинено провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 статті 80 ГПК України.

3.1.1. Припиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що 17.10.2016 ТОВ "Столичний "ЦУМ" та Департаментом укладено додаткову угоду № 1 до договору пайової участі від 25.12.2013, у п. 1 якої сторони угоди зазначили, що ТОВ "Столичний "ЦУМ" станом на 07.10.2016 перераховано відповідачеві пайові кошти у сумі 2 735,284 тис. грн.

3.1.2. Пунктом 2 додаткової угоди встановлено, що заборгованість зі сплати пайового внеску згідно з договором відповідно до розрахунку від 07.10.2016 становить 12 174,73 тис. грн.

3.1.3. Відповідно до пункту 5 додаткової угоди забудовник зобов'язується перерахувати заборгованість у сумі 12 174,73 тис. грн (без ПДВ) та додатковий пайовий внесок у сумі 1 707,39398 тис. грн (без ПДВ) у строк до 04.11.2016 включно на бюджетний рахунок.

3.1.4. На виконання умов договору та додаткової угоди ТОВ "Столичний "ЦУМ" перераховано пайові кошти у сумі 16 617,40798 тис. грн, після чого Департаментом на виконання умов договору та додаткової угоди позивачеві як забудовнику було видано довідку про сплату пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 17.10.2016 № 050/08-8584.

3.1.5. Приймаючи ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що зобов'язання позивач виконав належним чином, як того вимагають приписи статті 599 ЦК України. Відтак, договір пайової участі на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва № 276 від 25.12.2013 припинив свою дію шляхом повного виконання сторонами своїх зобов'язань, а тому через відсутність предмету спору на момент розгляду справи, є підстави для припинення провадження на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

3.2. 27 вересня 2017 року постановою Київського апеляційного господарського суду ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.06.2017 скасовано. Справу направлено до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду по суті.

3.3. Скасовуючи ухвалу господарського суду про припинення провадження у справі, господарський суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з такого:

3.3.1. Предметом спору у справі № 910/11492/16 є вимога стосовно наявності у позивача права як сторони за договором на ініціювання внесення до нього змін та доповнень, що передбачено чинним законодавством, а не вимога, пов'язана з виконанням договору, як про це зазначив місцевий господарський суд.

3.3.2. Місцевий господарський суд, розглядаючи спір в межах цієї справи, вдався до оцінки належності виконання сторонами умов договору, однак питання щодо правомірності чи безпідставності заявлених позивачем вимог про необхідність внесення змін та доповнень до договору про пайову участь не розглянув, у зв'язку з чим спір між сторонами залишився невирішеним.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. 17 жовтня 2017 року Департамент подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2017, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.06.2017 залишити без змін.

4.2. Скаржник обґрунтовує вимоги, що містяться у касаційній скарзі, зокрема, такими доводами:

4.2.1. Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

4.2.2. Господарський суд, з урахуванням вимог п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України дійшов правильного висновку, що договір пайової участі на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва № 276 від 25.12.2013 припинений шляхом повного виконання сторонами своїх зобов'язань, тому між сторонами відсутній предмет спору.

4.2.3. Твердження апеляційної інстанції про зменшення розміру пайового внеску на вартість робіт по перекладці інженерних мереж, передбачених Технічними умовами, є безпідставними та необґрунтованими.

4.3. У грудні 2017 року відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.09.2017 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

4.4. Відзив мотивовано такими аргументами:

4.4.1. Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) є спеціальним законом, що регламентує відносини пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури того чи іншого населеного пункту. Згідно з ч. 1 ст. 40 цього закону порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього закону.

4.4.2. Положення ч. 5 ст. 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлюють, що якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об'єкти передаються у комунальну власність.

4.4.3. До змісту договору, крім погоджених сторонами умов, входять і ті положення (умови), які приймаються ними як обов'язкові в силу чинного цивільного законодавства. Воля і волевиявлення учасників договору формується насамперед під впливом приписів норм права.

4.4.4 Таким чином, поняття предмету договору пайової участі не обмежено лише фактом сплати суми пайового внеску, як зазначено у касаційній скарзі. Питання будівництва замовником інженерних мереж та передбачене законом зменшення пайової участі за рахунок такого будівництва, безпосередньо та нерозривно пов'язані з предметом договору та впливають на факт його виконання.

4.4.5. Предметом позову є вимога щодо реалізації права сторони господарського договору ініціювати внесення змін та доповнень до нього, що прямо передбачено чинним законодавством. Підставою позову стало обмеження та порушення такого права позивача з боку відповідача, внаслідок чого позивач був змушений звернутися до суду для захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

4.4.6. Місцевий господарський суд вдався до оцінки належності виконання сторонами умов договору, а питання щодо правомірності чи безпідставності заявлених позивачем вимог про необхідність внесення змін та доповнень до договору, що є предметом цього спору, не розглянув.

4.4.7. Суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови зробив правильний висновок про те, що внаслідок неповного дослідження матеріалів справи Господарський суд міста Києва помилково визначив предмет спору, а провадження у справі припинив за відсутності правових підстав.

5. Джерела права й акти їх застосування

5.1. Господарський кодекс України (436-15)

Стаття 179. Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання

[] 3. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Стаття 187. Укладання господарських договорів за рішенням суду

1. Спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Стаття 188. Порядок зміни та розірвання господарських договорів

[] 4. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

5.2. Цивільний кодекс України (435-15)

Стаття 649. Вирішення переддоговірних спорів

1. Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.

5.3. Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17)

Стаття 30. Технічні умови

[] 5. Якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об'єкти передаються у комунальну власність.

5.4. Господарсько-процесуальний кодекс України (1798-12) (в редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій)

Стаття 12. Справи, підвідомчі господарським судам

Господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

спорів про приватизацію державного житлового фонду;

спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.

Стаття 80. Припинення провадження у справі

Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо:

1) спір не підлягає вирішенню в господарських судах України;

1-1) відсутній предмет спору.

5.5. Господарсько-процесуальний кодекс України (1798-12) (в редакції, чинній з 15.12.2017)

Стаття 300. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

6.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

6.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.2. Щодо суті касаційної скарги

6.2.1. Спір по справі стосується визнання укладеною додаткової угоди від 01.06.2016 до договору пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва № 276 від 25.12.2013 в редакції, зміст якої викладено в прохальній частині позовної заяви.

6.2.2. Верховний Суд відхиляє аргумент скаржника у касаційній скарзі про те, що договір пайової участі на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва № 276 від 25.12.2013 є припиненим шляхом повного виконання сторонами своїх зобов'язань, тому між сторонами відсутній предмет спору, з огляду на таке.

Враховуючи, що сторони не досягли згоди щодо внесення змін до договору в позасудового порядку, позивач з урахуванням вимог ст. 12 ГПК України, ст.ст. 179, 187, 188 ГК України, ст. 649 ЦК України, звернувся до господарського суду з позовом у цій справі.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

Предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

В цьому спорі предметом позову є укладення додаткової угоди від 01.06.2016 до договору № 276 від 25.12.2013 в редакції, зміст якої викладено в прохальній частині позовної заяви.

Господарським судом апеляційної інстанції правильно зауважено на тому, що під час вирішення цього спору господарському суду необхідно було дослідити питання щодо наявності або відсутності у позивача права як сторони за договором на ініціювання внесення до нього змін та доповнень, а також з'ясувати обґрунтованість внесення таких змін та доповнень до договору.

6.2.3. Апеляційний суд, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, правильно зазначив про те, що суд першої інстанції, розглядаючи спір, вдався до оцінки належності виконання сторонами умов договору, однак питання щодо обґрунтованості чи безпідставності заявлених позивачем вимог про необхідність внесення змін та доповнень до договору про пайову участь не розглянув, у зв'язку з чим спір між сторонами залишився невирішеним.

6.2.4. Крім того, Верховний Суд вважає безпідставними доводи скаржника, викладені у п. 4.2.3 цієї постанови, оскільки, як вбачається зі змісту постанови апеляційної інстанції, в ній відсутні посилання на Технічні умови, якими передбачено зменшення розміру пайового внеску на вартість робіт по перекладці інженерних мереж.

6.2.5. У зв'язку з викладеним, Верховний Суд вважає, що доводи позивача, викладені у відзиві на касаційну скаргу про те, що суд першої інстанції не вирішив спір по суті, є такими, що заслуговують на увагу.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Верховний Суд вважає висновок суду апеляційної інстанції про те, що провадження у справі було припинене судом першої інстанції за відсутності для цього правових підстав, обґрунтованим. Скаржником не доведено, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

7.2. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

7.3. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Департаменту економіки та інвестицій Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) без задоволення, а постанови апеляційної інстанції - без змін.

8. Судові витрати

8.1. Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

8.2. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

1. Касаційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення.