Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

публічного акціонерного товариства

"Укртрансгаз" - Дороніної О.М.,

Товариства з обмеженою відповідальністю

"Київоблгаз Збут" - Палькевич Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2017 (у складі колегії суддів: Куксов В.В. (головуючий), Гончаров С.А., Станік С.Р.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2017 (суддя Балац С.В.)

у справі № 910/9806/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут"

про стягнення 61 969 201,15 грн,

У травні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - ПАТ "Укртрансгаз") звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" (далі - ТОВ "Київоблгаз Збут") про стягнення 61 969 201,15 грн, у тому числі: 49 901 331,72 грн - основний борг, 5 239 645,44 грн - пеня, 5 942 990,52 грн - 7 % штрафу, 373 296,91 грн - 3 % річних, 511 936,56 грн - інфляційні втрати.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 01.07.2015 № 1506000171/Н020 (далі - Договір) у частині оплати вартості наданих позивачем у період з липня 2015 року по квітень 2016 року послуг з транспортування газу у визначені строки, внаслідок чого утворилася заборгованість. Оскільки відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання за Договором, позивачем також заявлено вимоги про застосування до відповідача господарських санкцій у вигляді пені та штрафу, а також відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Господарського суду міста Києва від 31.05.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2017, провадження у справі в частині стягнення з ТОВ "Київоблгаз Збут" основної заборгованості в розмірі 49 901 331,72 грн припинено. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу підлягає припиненню з підстав, передбачених пунктом 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК (1798-12) ) у редакції, чинній до 15.12.2017, оскільки відповідачем повністю погашено основну заборгованість за Договором у розмірі 49 901 331,72 грн, що також підтверджується відповідною заявою позивача.

Вимоги позивача про стягнення штрафу відповідно до статті 231 Господарського кодексу України задоволенню не підлягають, оскільки зазначена норма застосовується в разі прострочення боржником виконання не грошового зобов'язання.

Щодо решти позовних вимог суд зазначив, що за протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків, укладених між сторонами, змінилися порядок і строк виконання боржником грошових зобов'язань за Договором. Оскільки, розрахунок за поставлений природний газ відбувся у порядку, передбаченому протокольними рішеннями, а іншу частину вартості наданих послуг сплачено відповідачем за рахунок власних коштів у межах строку оплати (пункт 5.5 Договору), у позивача відсутні підстави для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій у частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, у серпні 2017 року ПАТ "Укртрансгаз" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення в зазначеній частині та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Касаційну скаргу ПАТ "Укртрансгаз" аргументує, зокрема тим, що оплату заборгованості за поставлений позивачем природний газ ТОВ "Київоблгаз Збут" здійснило власними коштами з порушенням строків, встановлених Договором, тому нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат поза межами спільних протокольних рішень є правомірним.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Київоблгаз Збут" зазначило, що судові рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з урахуванням усіх фактичних обставин справи та наданням відповідної правової оцінки всім доказам, тому підстав для їх скасування немає.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, заперечення на касаційну скаргу та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення у справі № 910/9806/16 у межах доводів касаційної скарги ПАТ "Укртрансгаз", суд касаційної інстанції виходить із такого.

Згідно з приписами статей 525, 526, 629 ЦК і статті 193 ГК договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як установлено судами попередніх інстанцій, 01.07.2015 між ПАТ "Укртрансгаз" (газотранспортне підприємство) і ТОВ "Київоблгаз Збут" (замовник) укладено Договір, за умовами якого позивач зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами Договору.

Пунктами 1.2, 3.1 Договору визначено, що газ, транспортування якого здійснює позивач, призначений для задоволення потреб населення та юридичних осіб, яким природний газ відпускається за роздрібними цінами, диференційованими залежно від річних обсягів споживання. Послуги з транспортування газу оформлюються позивачем і відповідачем актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами.

За змістом пункту 5.5 Договору оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100 % попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Відповідно до п. 7.3 Договору у разі порушення відповідачем строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, із відповідача стягуєтеся пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 11.1 Договору передбачено, що цей Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє в частині транспортування газу з 01.07.2015 до 31.12.2015 року, а в частині проведення розрахунків за надані позивачем послуги - до повного виконання замовником своїх зобов'язань за цим Договором. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

На виконання умов Договору позивач у період з 07.2015 по 04.2016 включно надав відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу на загальну суму 236 645 514,57 грн, що підтверджується актами наданих послуг.

ПАТ "Укртрансгаз", звертаючись до суду з указаним позовом, посилалося на порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Суди, встановивши факт повного погашення відповідачем основної заборгованості за Договором у розмірі 49 901 331,72 грн, що підтверджено позивачем у поданій заяві, дійшли обґрунтованого висновку про припинення провадження у справі в частині цих позовних вимог.

Щодо вимог про стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційних втрат, судами першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи на виконання вказівок, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 14.03.2017, установлено, що розрахунок за надані послуги за укладеним між сторонами спору Договором відповідач здійснював наступним чином: - частину вартості послуг з транспортування газу відповідач оплатив за рахунок коштів підприємства шляхом перерахування коштів на рахунок позивача в порядку, встановленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств; - іншу частину наданих послуг - за рахунок коштів державного бюджету, отриманих на підставі спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету.

Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (20-2005-п) між Головним управлінням державної казначейської служби України у Київській області, Департаментом фінансів Київської облдержадміністрації, відповідачем, позивачем і Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" укладено спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, зокрема: від 18.09.2015 № 1959/у на суму 651 360,00 грн, від 16.10.2015 № 2119/у на суму 1 097 124,00 грн, від 20.11.2015 № 2533/у на суму 9 114 050,00 грн, від 18.12.2015 № 2972/у на суму 27 000 000,00 грн, від 19.01.2016 № 72/у на суму 14 512 500,00 грн, від 19.02.2016 № 696/у на суму 15 000 000,00 грн, від 18.03.2016 № 1017/у на суму 19 379 065,95 грн, від 20.05.2016 № 1603/у на суму 7 000 000,00 грн, від 21.06.2016 № 1790/у на суму 5 294 033,00 грн, від 26.12.2016 № 3611/у на суму 20 000 000,00 грн, від 26.12.2016 № 3610/у на суму 15 000 000,00 грн.

За умовами вказаних вище спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків, передбачене надання державою коштів на погашення заборгованості, а також змінювались строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі укладеного між сторонами спору Договору.

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений зазначеним Порядком, держава забезпечує відшкодування частини втрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних з газопостачанням населенню, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Отже, підписання між сторонами спору спільних протокольних рішень і виконання положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (20-2005-п) , свідчить, що часткова оплата наданих послуг за Договором підлягає погашенню, зокрема шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі цих рішень. Тому строки виконання грошових зобов'язань, які виникли на підставі укладеного між сторонами спору Договору змінились.

За таких обставин для застосування санкцій, визначених умовами Договору, а також наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК, необхідно щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених рішеннями про організацію взаєморозрахунків.

Судами попередніх інстанцій установлено, що частина вартості наданих послуг по Договору в період з липня 2015 року по квітень 2016 року, яка не покривалася спільними протокольними рішеннями, була сплачена відповідачем за рахунок власних коштів у межах строку оплати, передбаченого пунктом 5.5 Договору, у зв'язку із чим, у позивача відсутні підстави для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

У сукупності оцінивши надані сторонами докази, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК у редакції, чинній з 15.12.2017, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування постановлених у справі судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК (в редакції, чинній з 15.12.2017) покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2017 у справі № 910/9806/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.